Постанова № 56255946, 22.02.2016, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"22" лютого 2016 р. Справа№ 910/13453/15

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Лобаня О.І.

суддів: Майданевича А.Г.

Тищенко А.І.

за участю представників сторін відповідно до протоколу судового засідання від 22.02.2016 року,

розглянувши апеляційну скаргу дочірнього підприємства Державної компанії «Укрспецекспорт» - «Державна госпрозрахункова зовнішньоторгівельна та інвестиційна фірма «Укрінмаш» на рішення господарського суду міста Києва від 02.07.2015 року

у справі № 910/13453/15 (суддя - Ярмак О.М.)

за позовом дочірнього підприємства Державної компанії «Укрспецекспорт» - «Державна госпрозрахункова зовнішньоторгівельна та інвестиційна фірма «Укрінмаш»

до Служби безпеки України

про зміну договору

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду міста Києва від 02.07.2015 року у справі № 910/13453/15 у задоволенні позову дочірнього підприємства Державної компанії «Укрспецекспорт» - «Державна госпрозрахункова зовнішньоторгівельна та інвестиційна фірма «Укрінмаш» до Служби безпеки України відмовлено повністю.

Не погоджуючись з рішенням місцевого суду, позивач звернувся з апеляційною скаргою до Київського апеляційного господарського суду, в якій просив скасувати рішення господарського суду міста Києва від 02.07.2015 року у справі № 910/13453/15 та прийняти нове, яким позов задовольнити повністю. В обґрунтування апеляційної скарги скаржник, посилається на неповне з'ясування обставин судом першої інстанції, що мають значення для вирішення справи та порушення останнім норм матеріального та процесуального права.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 07.08.2015 року у складі колегії суддів: головуючого судді Кропивної Л.В., суддів Пашкіної С.А., Смірнової Л.Г. вказану апеляційну скаргу прийнято до провадження та призначено до розгляду.

Під час розгляду справи у суді апеляційної інстанції у зв'язку з перебуванням суддів на лікарняному та відпустці, склад колегії неодноразово змінювався.

Відповідно до Протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 28.10.2015 року апеляційну скаргу дочірнього підприємства Державної компанії «Укрспецекспорт» - «Державна госпрозрахункова зовнішньоторгівельна та інвестиційна фірма «Укрінмаш» на рішення господарського суду міста Києва від 02.07.2015 року по справі № 910/13453/15 передано на розгляд колегії суддів Київського апеляційного господарського суду у складі: головуючого судді Лобаня О.І., суддів Майданевича А.Г., Федорчука Р.В.

Розпорядженням секретаря судової палати Київського апеляційного господарського суду від 25.01.2016 року у зв'язку з перебуванням судді Федорчука Р.В. на лікарняному для розгляду апеляційної скарги дочірнього підприємства Державної компанії «Укрспецекспорт» - «Державна госпрозрахункова зовнішньоторгівельна та інвестиційна фірма «Укрінмаш» сформовано колегію суддів у складі: головуючого судді Лобаня О.І., суддів Майданевича А.Г., Тищенко А.І.

Ухвалою від 25.01.2016 року справу № 910/13453/15 прийнято до провадження у складі колегії суддів: головуючий суддя Лобань О.І., судді: Майданевич А.Г., Тищенко А.І.

У відзиві на апеляційну скаргу Служба безпеки України вважає подану апеляційну позивача безпідставною та необґрунтованою, а рішення суду першої інстанції законним та таким що винесене без порушень норм матеріального та процесуального права, відповідач просив суд апеляційної інстанції залишити оскаржуване рішення суду без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

У судових засіданнях суду апеляційної інстанції представники дочірнього підприємства Державної компанії «Укрспецекспорт» - «Державна госпрозрахункова зовнішньоторгівельна та інвестиційна фірма «Укрінмаш» надали суду свої пояснення по справі в яких, підтримали подану апеляційну скаргу на підставі доводів зазначених у ній та просили апеляційний господарський суд апеляційну скаргу задовольнити, рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове рішення суду яким, задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Представник Служби безпеки України у судових засіданнях також надали суду свої пояснення по справі в яких, заперечили проти задоволення апеляційної скарги на підставі доводів зазначених у відзиві на скаргу та просили апеляційний господарський суд залишити без змін оскаржуване рішення місцевого господарського суду від 02.07.2015 року, а апеляційну скаргу без задоволення.

Згідно статті 99 Господарського процесуального кодексу України, в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у розділі XII Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до ст. 101 ГПК України, у процесі перегляду справи, апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково наданими доказами, якщо заявник обґрунтував неможливість їх надання суду в першій інстанції з причин, що не залежали від нього, повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення або ухвали місцевого суду у повному обсязі.

Дослідивши наявні в справі матеріали, розглянувши апеляційну скаргу, заслухавши пояснення представників сторін, що з'явились в судове засідання, Київським апеляційним господарським судом встановлено наступне.

21.10.2014 року між позивачем - Дочірнім підприємством «Державної компанії «Укрспецекспорт» - «Державна госпрозрахункова зовнішньоторговельна та інвестиційна фірма «Укрінмаш» (постачальник за договором) та відповідачем - Службою безпеки України (військова частина Е 6117) (покупець), було укладено договір про закупівлю товарів №14/83-3/103- 1Д (надалі - договір), за умовами та в порядку якого позивач зобов'язався поставити та передати у власність відповідача товар у кількості, комплектності та за ціною, що зазначені у специфікаціях №1 або №2 (додаток №1 або додаток№2 до договору), які є невід'ємною частиною договору, а відповідач зобов'язується прийняти якісний товар та сплатити його вартість на умовах цього договору.

Відповідно до п. 1.2 договору, сторони визначили, що позивач поставляє та передає у власність відповідача товар, зазначений у специфікації №1 (додаток №1 до договору) при санкціонуванні Державним Департаментом США ліцензії на експорт тільки альтернативного товару, позивач поставляє та передає у власність відповідача відповідний альтернативний товар, зазначений у специфікації №2 (додаток №2 до договору).

Як зазначає позивач, Державним Департаментом США ліцензії на експорт товару, за специфікацією №1 до договору не видано, тому сторони дійшли згоди поставляти товар за специфікацією №2 до договору.

Відповідно до специфікації №2 (додаток №2 до договору), сторони визначили кількість товару, що поставлятиметься для відповідача.

Умовами п. 3.1 договору визначено, що загальна ціна договору складає 6 855 831,05 грн. без ПДВ, що еквівалентно сумі 529 360,15 дол. США без ПДВ, відповідно до офіційного курсу Національного банку України, який станом на дату укладення даного договору (21.10.2014) становить 12,951166 грн. за один долар США.

Згідно п.5.1 договору, строк поставки товару протягом 60 днів з моменту здійснення попередньої оплати за партію товару, але не пізніше 26 грудня 2014 року.

У пункті 3.4 договору сторони обумовили порядок та формулу здійснення перерахунку із застосуванням гривні до долару США.

Так, 04.11.2014 року позивач виставив відповідачу рахунок-фактуру №ІЛМ-2-3/103-1-2014 на попередню оплату товару за договором на суму 6 855 608,45 грн., розраховану за курсом НБУ на день виставлення такого рахунку - 12,950746 дол. США за одну гривню, про що сторони підписали 06.11.2014 додаткову угоду № 1/14/83 до договору.

В додатковій угоді № 1/14/83 сторони зафіксували курс долару США на дату виставлення рахунку та внесли зміни в п.3.1 щодо загальної ціни, додатки № 1 та 2.

З матеріалів справи вбачається, що 07.11.2014 року відповідач здійснив оплату відповідно до рахунку-фактури від 04.11.2014 року в сумі 6 855 608,45 грн.

Додатковою угодою № 2 від 24.12.2014 року сторони внесли зміни до договору №14/83-3/103- 1Д щодо строку поставки товару ( п. 5.1.) та строку дії договору ( п. 9.1).

За актом прийому-передачі виробів від 09.02.2015 року позивач передав відповідачу частину виробів, передбачених додатком № 2 до договору № 15/83-3/103-1Д.

Позивач зазначає, що вживав всіх необхідних заходів для належного виконання своїх зобов'язань, неодноразово звертався до відповідача з пропозиціями (копії листів долучені до матеріалів справи) внести зміни до договору № 14/83-3/103-1Д від 21.10.2014 року в зв'язку з істотною зміною обставин, якими керувались сторони при укладенні договору. Натомість, у своїх відповідях (листи від 19.12.2014 року №28/6466 та від 09.02.2015 року №28/800), відповідач зазначав про неприйнятність запропонованих змін до договору.

Так, у травні 2015 року дочірнє підприємство Державної компанії «Укрспецекспорт» - «Державна госпрозрахункова зовнішньоторгівельна та інвестиційна фірма «Укрінмаш» звернулась до господарського суду міста Києва з позовом до Служби безпеки України про внесення змін до договору про закупівлю товарів № 14/80-3/103-1Д від 21.10.2014 року, а саме: змінити абзац перший п.3.1, п.3.4 виключити; у додатку № 2 змінити ціну за одиницю товару, кількість одиниць та загальну ціну товару у поданій позивачем редакції; абзац перший п.1 додатку № 2 змінити загальну ціну специфікації, додаток № 1 до договору виключити.

Позовні вимоги мотивовані тим, що у зв'язку із збільшенням курсу долара США по відношенню до української гривні з моменту укладення договору на 19,03%, подальше виконання договору призведе до фактичного збільшення ціна товару, що свідчить на думку позивача, про зміну істотних умов договору відповідно до положень ст.ст. 651,652 ЦК України та є підставою для внесення змін до договору.

Відповідач заперечуючи проти задоволення позову зазначив, що зміна курсу іноземної валюти не є достатньою підставою для зміни договору на підставі ст.652 ЦК України, вказує, що позивач фактично просить внести зміну до договору, що стосується зміни договору та вартості одиниці товару, що поставляється за договором, при цьому з урахуванням цих змін загальна ціна договору не збільшується, а навіть зменшується.

Як зазначалося вище, рішенням господарського суду міста Києва від 02.07.2015 року у справі № 910/13453/15 у задоволенні позову дочірнього підприємства Державної компанії «Укрспецекспорт» - «Державна госпрозрахункова зовнішньоторгівельна та інвестиційна фірма «Укрінмаш» до Служби безпеки України відмовлено повністю.

Колегія суддів апеляційного господарського суду погоджується з вказаним висновком суду першої інстанції про відмову у задоволенні даного позову, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 652 ЦК України, у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, договір може бути змінений або розірваний за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті зобов'язання.

Зміна обставин є істотною, якщо вони змінилися настільки, що, якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах.

Частиною другою статті 652 ЦК України передбачено, що якщо сторони не досягли згоди щодо приведення договору у відповідність з обставинами, які істотно змінились, або щодо його розірвання, договір може бути розірваний, а з підстав, встановлених частиною четвертою цієї статті, - змінений за рішенням суду на вимогу заінтересованої сторони за наявності одночасно таких умов: 1) в момент укладення договору сторони виходили з того, що така зміна обставин не настане; 2) зміна обставин зумовлена причинами, які заінтересована сторона не могла усунути після їх виникнення при всій турботливості та обачності, які від неї вимагалися; 3) виконання договору порушило б співвідношення майнових інтересів сторін і позбавило б заінтересовану сторону того, на що вона розраховувала при укладенні договору; 4) із суті договору або звичаїв ділового обороту не випливає, що ризик зміни обставин несе заінтересована сторона.

Отже, як вірно вказав суд першої інстанції, закон пов'язує можливість зміни договору безпосередньо не з наявністю істотної зміни обставин, а з наявністю одночасно чотирьох умов визначених ч. 2 ст. 652 ЦК України при істотній зміні обставин.

Поняття «істотна зміна обставин» є оціночною категорією, законодавець у пункті 2 частини 1 статті 651 ЦК України дає визначення цього поняття, вказуючи на те, що зміна обставин є істотною, якщо вони змінилися настільки, що, якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах.

Судова колегія апеляційного господарського суду погоджується з висновками суду першої інстанції, що зміна курсу долару США по відношенні до гривні не свідчить про істотну зміну обставин в розумінні положень ст. 652 ЦК України відносно спірного договору.

Такої ж правової позиції дотримується й Вищий господарський суд України, зокрема у своїй постанові від 21.01.2015 року по справі №910/14689/14.

Крім того, судова колегія апеляційного господарського суду звертає увагу на те, що коливання курсу іноземної валюти стосовно національної валюти України є комерційним ризиком сторін договору, а тому ці обставини не можуть вважатися підставами для зміни договору.

За визначенням наведеним у ст. 42 ГК України підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку, відповідно визначення ціни товару в гривні, враховуючи співвідношення її до курсу іноземної валюти - долара США. Погіршення становища товариства внаслідок необхідності виконання договірних зобов'язань через підвищення курсу іноземних валют не є підставою вважати, що зміна обставин про яку зазначає позивач, зумовлена причинами, які останнім не могли бути усунуті після їх виникнення при всій турботливості та обачності, які від нього вимагалися.

Відповідно до ст. 36 Закону України «Про Національний банк України» офіційний курс гривні до іноземних валют встановлюється Національним банком України.

Валютні курси, як зазначено у ч. 1 ст. 8 Декрету Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання та валютного контролю», встановлюються Національним банком України за погодженням з Кабінетом Міністрів України.

Поряд з цим, згідно з Положенням про встановлення офіційного курсу гривні до іноземних валют та курсу банківських металів, затвердженим постановою Правління Національного Банку України від 12.11.2003 за №496, офіційний курс гривні до іноземних валют, встановлюється щоденно. Офіційний курс гривні до іноземних валют та банківських металів, зазначених у пункті 2 цього Положення, розраховується до долара США - як середньозважений курс продавців і покупців, що склався за даними Системи підтвердження угод на міжбанківському валютному ринку України Національного банку України в день установлення офіційного курсу.

Отже, незмінність курсу гривні до іноземних валют законодавчо не закріплена.

Таким чином, укладаючи спірний договір, сторони приймали на себе певні ризики, на випадок зміни валютного курсу та в момент укладення договору не мали будь-яких законних підстав вважати, що зміна встановленого валютного курсу не настане. Крім того, сторони у спірному договору передбачили, коригування загальної ціни договору у випадку, якщо на дату виставлення рахунку-фактури відбулося збільшення або зменшення встановленого НБУ курсу долара США по відношенню до гривні порівняно з встановленим НБУ курсом на дату укладення цього договору (п.3.2. договору).

Доводи скаржника з приводу того, що місцевий господарський суд не правильно дав оцінку поданим позивачем доказам зокрема висновку Торгово-промислової палити України № 2037/05.0-22 від 19.03.2015 року, судова колегія апеляційного господарського суду вважає необґрунтованими виходячи з наступного.

Як вбачається з оскаржуваного рішення суду, місцевий господарський суд вказав, що наданий позивачем в якості доказу наявності істотної зміни обставин висновок Торгово-промислової палити України № 2037/05.0-22 від 19.03.2015 про істотну зміну обставин, не є належним доказом у справі, оскільки згідно положень ст.ст. 3, 11, 14 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні» Торгово-промислова палата України не має повноважень щодо підтвердження настання істотних обставин.

Судова колегія, вважає такий висновок суду обґрунтованим. Позивачем, ні під час розгляду справи у суді першої інстанції, ні під час розгляду справи у суді апеляційної інстанції не було надано суду належних доказів, на підтвердження наявності одночасно чотирьох умов, визначених в частині 2 статті 652 Цивільного кодексу України, відповідно до яких укладений між сторонами договір № 14/80-3/103-1Д від 21.10.2014 року може бути змінений за рішенням суду.

Таким чином, враховуючи зазначене вище, судова колегія апеляційного господарського суду погоджується з висновками суду першої інстанції, що оспорюваний договір узгоджується з вимогами чинного законодавства та не суперечить ним, позивачем не надано суду доказів на підтвердження наявності одночасно чотирьох умов, визначених в частині 2 статті 652 ЦК України відповідно до яких укладений договір може бути змінений, у зв'язку з чим місцевим господарським судом правомірно було відмовлено позивачу у задоволенні даного позову.

Відповідно до ст. 22 ГПК України сторони користуються рівними процесуальними правами. Сторони мають право подавати докази, брати участь у дослідженні доказів.

Відповідно до ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких грунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Отже, виходячи з вищевикладеного, як в суді першої інстанції так і в суді апеляційної інстанції, позивачем не було подано належних та переконливих доказів в обґрунтування заявленого позову. Судова колегія звертає увагу, що доводи та заперечення викладені у апеляційній скарзі, на рішення суду першої інстанції не знайшли свого підтвердження під час розгляду справи судом апеляційної інстанції.

Колегія суддів апеляційного господарського суду вважає, що рішення господарського суду міста Києва від 02.07.2015 року, прийняте після повного з'ясування обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими, а також у зв'язку з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, є таким що відповідає нормам закону.

Відповідно до ст. 103 ГПК України апеляційна інстанція за результатами розгляду апеляційної скарги має право: 1) залишити рішення місцевого господарського суду без змін, а скаргу без задоволення; 2) скасувати рішення повністю або частково і прийняти нове рішення; 3) скасувати рішення повністю або частково і припинити провадження у справі або залишити позов без розгляду повністю або частково; 4) змінити рішення.

Таким чином, в задоволенні апеляційної скарги дочірнього підприємства Державної компанії «Укрспецекспорт» - «Державна госпрозрахункова зовнішньоторгівельна та інвестиційна фірма «Укрінмаш», слід відмовити, а оскаржуване рішення господарського суду міста Києва від 02.07.2015 року залишити без змін.

Судові витрати розподіляються відповідно до вимог ст. 49 ГПК України.

Враховуючи наведене вище та керуючись статтями 49, 99, 101-105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу дочірнього підприємства Державної компанії «Укрспецекспорт» - «Державна госпрозрахункова зовнішньоторгівельна та інвестиційна фірма «Укрінмаш» на рішення господарського суду міста Києва від 02.07.2015 року у справі № 910/13453/15 залишити без задоволення.

2. Рішення господарського суду міста Києва від 02.07.2015 року у справі № 910/13453/15 залишити без змін.

3. Матеріали справи № 910/13453/15 повернути до господарського суду міста Києва.

Головуючий суддя О.І. Лобань

Судді А.Г. Майданевич

А.І. Тищенко

Дата підписання 29.02.2015 року