Рішення № 56255612, 15.02.2016, Господарський суд Рівненської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

33013 , м. Рівне, вул. Набережна, 26А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

15 лютого 2016 р. Справа № 918/316/15

за позовом Здолбунівської міської ради Рівненської області

до відповідача Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2

про внесення змін в договір на право тимчасового користування землею №162/98 від 24.06.1998 року

Суддя Андрійчук О.В.

за участю представників сторін:

від позивача: Рощенко О.О., дов. б/н від 15.01.2015 року

від відповідача: ОСОБА_4, дов. б/н від 12.01.2015 року

Статті 20, 22, 91, 93 ГПК України сторонам роз'яснені.

Відводи з підстав, передбачених ст. 20 ГПК України, відсутні.

Протокол судового засідання складено відповідно до ст. 811 ГПК України.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

У березні 2015 року Здолбунівська міська рада Рівненської області (далі - позивач) звернулася до Господарського суду Рівненської області з позовом до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 (далі - відповідач) про внесення змін в договір на право тимчасового користування землею №162/98 від 24.06.1998 року, а саме: просить викласти його пункт 2.1. в такій редакції: "п.2.1. Орендну плату встановити в розмірі 5% від нормативно-грошової оцінки земель міста в рік, що на момент внесення змін до Договору становить 42 055,94 грн. (сорок дві тисячі п'ятдесят п'ять грн. 94 коп.) згідно з розрахунком. Орендна плата вноситься Орендарем у грошовій формі по 1/12 частині річної орендної плати щомісячно не пізніше 15 числа за звітним місяцем".

02.06.2015 року від представника відповідача через відділ канцелярії та документального забезпечення суду надійшов відзив на позовну заяву б/н від 02.06.2015 року. Представник відповідача у відзиві на позовну заяву заперечує позовні вимоги, посилаючись на те, що до правовідносин сторін повинне застосовуватися законодавство, що діяло на момент укладення договору. Крім того, вказує на те, що орендна плата за договором сплачена в повному обсязі за весь період дії договору, що підтверджується квитанцією № 16 від 29.07.2005 року, а отже зобов'язання відповідача за договором виконані в повному обсязі.

09.06.2015 року від позивача через відділ канцелярії та документального забезпечення суду надійшла заява про збільшення позовних вимог. Як вбачається з поданої заяви, у позовній заяві позивачем допущено арифметичну помилку: зазначено орендну плату за рік за договором оренди в розмірі 42 055,94 грн., тоді як вірною є сума 42 059,44 грн., що вбачається з розрахунку орендної плати до договору оренди земельної ділянки.

11.06.2015 року рішенням Господарського суду Рівненської області, яке залишене без змін постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 14.07.2015 року, позов задоволено. Внесено зміни у договір на право тимчасового користування землею № 162/98 від 24.06.1998 року і викладено його п. 2.1. в такій редакції: "п.2.1. Орендну плату встановити в розмірі 5% від нормативно-грошової оцінки земель міста в рік, що на момент внесення змін до Договору становить 42 059,44 грн. (сорок дві тисячі п'ятдесят дев'ять грн. 44 коп.) згідно з розрахунком. Орендна плата вноситься Орендарем у грошовій формі по 1/12 частині річної орендної плати щомісячно не пізніше 15 числа за звітним місяцем".

25.11.2015 року постановою Вищого господарського суду України рішення Господарського суду Рівненської області від 11.06.2015 року та постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 14.07.2015 року у справі № 918/316/15 скасовано, справу № 918/316/15 направлено на новий розгляд до Господарського суду Рівненської області.

Ухвалою суду від 14.12.2015 року справу прийнято до провадження, судове засідання призначено на 28.12.2015 року.

Ухвалою суду від 28.12.2015 року розгляд справи відкладено на 13.01.2016 року.

У судовому засіданні 13.01.2016 року оголошено перерви до 18.01.2016 року та до 01.02.2016 року.

Ухвалою суду від 01.02.2016 року розгляд справи відкладено на 15.02.2016 року.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

24.06.1998 року між позивачем (землевласник) та відповідачем (землекористувач) укладено договір на право тимчасового користування землею (в тому числі на умовах оренди) (далі - договір), відповідно до п. 1.1. якого позивач рішенням від 22.10.1997 року № 254/1 надає, а відповідач приймає в тимчасове користування земельну ділянку загальною площею 0,17 га, в тому числі інших угідь 0,17 га згідно з планом землекористування, що додається.

Відповідно до п.1.2. договору земельна ділянка надається на умовах тимчасового довгострокового користування строком на 30 років для обслуговування кафе "ІНФОРМАЦІЯ_1" у АДРЕСА_1.

Згідно з п. 2.1. договору плата за землю вноситься землекористувачем щоквартально у вигляді орендної плати із розрахунку 0,40 копійок за квадратний метр в рік у розмірі 6,69 грн. в рік до 15 числа, наступного за звітним кварталом місяця.

У договорі зазначено, що останній набирає чинності з моменту його реєстрації.

Вказаний договір зареєстровано в Книзі записів договорів на право тимчасового користування землею 24.06.1998 року за № 162/98 Здолбунівською міською Радою народних депутатів Здолбунівського району Рівненської області.

Як вбачається з матеріалів справи, 05.06.2013 року позивачем прийнято рішення № 844, п. 1 якого затверджено технічну документацію з нормативної грошової оцінки земель міста Здолбунова із показниками базової вартості та грошової оцінки 1 кв.м. забудованих земель в розрізі економіко-планувальних зон з показниками, наведеними в додатку №1.

Згідно з витягами від 24.02.2015 року № 04/12-378 та від 05.06.2015 року № 01/13-366 з технічної документації про нормативну грошову оцінку, нормативно-грошова оцінка земельної ділянки, орендованої відповідачем, з урахуванням коефіцієнта індексації, складає 841 188,71 грн.

Відповідно до ч.ч. 1-4 ст. 8 ЗК УРСР (який діяв станом на дату укладення сторонами договору оренди) у тимчасове користування на умовах оренди земля надається громадянам України, підприємствам, установам і організаціям, громадським об'єднанням і релігійним організаціям, спільним підприємствам, міжнародним об'єднанням і організаціям з участю українських, іноземних юридичних осіб і громадян, підприємствам, що повністю належать іноземним інвесторам, а також іноземним державам, міжнародним організаціям, іноземним юридичним особам та фізичним особам без громадянства. Орендодавцями землі є сільські, селищні, міські, районні Ради народних депутатів і власники землі. Земля може надаватися в оренду в короткострокове користування - до трьох років (для випасання худоби, сінокосіння, городництва, державних та громадських потреб) і довгострокове - до п'ятдесяти років. Умови, строки, а також плата за оренду землі визначаються за угодою сторін і обумовлюються в договорі.

У силу вимог ст. 36 ЗК УРСР використання землі на Україні є платним. Власники землі та землекористувачі щорічно сплачують плату за землю у вигляді земельного податку або орендної плати, що визначаються залежно від якості та місцеположення земельної ділянки, виходячи з кадастрової оцінки земель. Орендар сплачує за землю орендну плату, розмір якої встановлюється за угодою сторін у договорі оренди. Порядок оподаткування і середні ставки земельного податку та граничні розміри орендної плати за землю встановлюються Верховною Радою України.

За ст. 2 ЗК України земельні відносини - це суспільні відносини щодо володіння, користування і розпорядження землею, які, відповідно до ст. 3 ЗК України, регулюються Конституцією України, цим Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.

Відповідно до ст. 93 ЗК України право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності.

Такі ж положення містить ст.1 Закону України "Про оренду землі".

Відповідно до ст. 13 Закону України "Про оренду землі" договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Згідно зі ст. 15 Закону України "Про оренду землі" істотними умовами договору оренди землі є, зокрема, об'єкт оренди (кадастровий номер, місце розташування та розмір земельної ділянки); орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, форм платежу, строків, порядку її внесення, перегляду та відповідальності за її несплату.

Статтею 21 Закону України "Про оренду землі" визначено, що орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою. Розмір, умови і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Податкового кодексу України).

Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" внесено зміни до ч.ч. 4, 5 ст. 21 Закону України "Про оренду землі", відповідно до яких річна орендна плата за земельні ділянки, які перебувають у державній або комунальній власності, надходить до відповідних бюджетів, розподіляється і використовується відповідно до закону і не може бути меншою: для земель сільськогосподарського призначення - розміру земельного податку, що встановлюється Законом України "Про плату за землю"; для інших категорій земель - трикратного розміру земельного податку, що встановлюється Законом України "Про плату за землю". Річна орендна плата за земельні ділянки, які перебувають у державній або комунальній власності, не може перевищувати 12 відсотків їх нормативної грошової оцінки. При цьому, у разі визначення орендаря на конкурентних засадах може бути встановлений більший розмір орендної плати, ніж зазначений у цій частині. У зв'язку із введенням в дію з 01.01.2011 року Податкового кодексу України, Закон України "Про плату за землю" втратив чинність, що передбачено ч. 2 прикінцевих положень Податкового кодексу України.

Відповідно до підп. 288.5. ст. 288 Податкового кодексу України (у редакції, чинній станом на дату виникнення спірних правовідносин) розмір орендної плати встановлюється у договорі оренди, але річна сума платежу: не може бути меншою 3 відсотків нормативної грошової оцінки; не може перевищувати 12 відсотків нормативної грошової оцінки.

Проаналізувавши зазначені норми матеріального права, суд дійшов висновку, що з набранням чинності Податкового кодексу України річний розмір орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, який підлягає перерахуванню до бюджету, має відповідати вимогам підп. 288.5.1 п. 288.5 ст. 288 цього Кодексу та є підставою для перегляду встановленого розміру орендної плати. При цьому, враховуючи принцип пріоритетності норм Податкового кодексу України над нормами інших актів у разі їх суперечності, який закріплений у п. 5.2 ст. 5 Податкового кодексу України, до моменту внесення до такого договору відповідних змін розмір орендної плати в будь-якому разі не може бути меншим, ніж встановлений підп. 288.5.1 п. 288.5 ст. 288 ПК України.

Вказаної позиції дотримується Верховний Суд України у своїй постанові від 02.12.2014 року у справі № 21-274а14.

Відповідно до п.п. 14.1.147 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України плата за землю - загальнодержавний податок, який справляється у формі земельного податку та орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності.

Пунктом 289.1 ст. 289 Податкового кодексу України встановлено, що для визначення розміру податку та орендної плати використовується нормативна грошова оцінка земельних ділянок.

За змістом ст. 1, абз. 5 ст. 5 Закону України "Про оцінку земель" нормативна грошова оцінка земельних ділянок є капіталізованим рентним доходом із земельної ділянки, визначеним за встановленими і затвердженими нормативами. Нормативна грошова оцінка земельних ділянок використовується для визначення розміру земельного податку та орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності.

Частиною 1 ст. 13 Закону України "Про оцінку земель" нормативна грошова оцінка земельних ділянок проводиться у разі визначення розміру орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності.

У силу вимог ч. 1 ст. 15 Закону України "Про оцінку земель" підставою для проведення оцінки земель (бонітування ґрунтів, економічної оцінки земель та нормативної грошової оцінки земельних ділянок) є рішення органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування.

За приписами ч.ч. 1, 2 ст. 18 Закону України "Про оцінку земель" нормативна грошова оцінка земельних ділянок проводиться відповідно до державних стандартів, норм, правил, а також інших нормативно-правових актів на землях усіх категорій та форм власності. Нормативна грошова оцінка земельних ділянок, розташованих у межах населених пунктів незалежно від їх цільового призначення, проводиться не рідше ніж один раз на 5 - 7 років.

За ч. 2 ст. 20 Закону України "Про оцінку земель" дані про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки оформляються як витяг з технічної документації з нормативної грошової оцінки земель.

Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 23 Закону України "Про оцінку земель" технічна документація з бонітування ґрунтів, економічної оцінки земель та нормативної грошової оцінки земельних ділянок у межах населених пунктів затверджується відповідною сільською, селищною, міською радою. Витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки видається центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин.

Таким чином, нормативна грошова оцінка земель є основою для визначення розміру орендної плати для земель державної і комунальної власності, а зміна нормативної грошової оцінки земельної ділянки є підставою для перегляду розміру орендної плати.

Крім того, судом встановлено. що на підставі ст. 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", ст. 7 Закону України "Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності", Закону України "Про Перелік документів дозвільного характеру у сфері господарської діяльності", Закону України "Про Державний земельний кадастр", Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення процедури відведення земельних ділянок та зміни їх цільового призначення", Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо діяльності Міністерства аграрної політики та продовольства України, Міністерства соціальної політики України, інших центральних органів виконавчої влади, діяльність яких спрямовується та координується через відповідних міністрів", ст.ст. 12, 123, 124, 134, 186-1 ЗК України, 23.04.2014 року позивачем прийнято рішення № 1102, яким затверджено Порядок надання в оренду земельних ділянок із земель Здолбунівської міської ради, відповідно до якого проводиться перерахунок орендної плати суб`єктам господарської діяльності.

Відповідно до п. 2.3. Порядку річний розмір орендної плати за земельну ділянку, яка надана в оренду відповідачу, складає 5% від нормативної грошової оцінки.

Розмір орендної плати за землю визначається сторонами у договорі, в тому числі може визначатися шляхом встановлення відсоткового відношення до нормативної грошової оцінки земельної ділянки, що відповідає чинному законодавству України, зокрема, приписам ч. 1 ст. 15, ст. 21 Закону України "Про оренду землі".

Пунктами 3.1., 3.2. Порядку передбачено, що підставою для визначення розміру орендної плати є нормативна грошова оцінка землі, затверджена рішенням позивача. Орендодавець на підставі рішення щодо передачі в оренду земельної ділянки конкретного розміру, цільового призначення та дозволеного функціонального використання, відповідно до цього Порядку готує розрахунок річного розміру орендної плати і погоджує його з орендарем.

Судом з матеріалів справи встановлено, що повідомлення про те, що проект вказаного Порядку розглянуто органом місцевого самоврядування, розміщено у газеті "Нове життя" № 23-24 (9538-9539) від 21.03.2014 року. У повідомленні зазначено, що з повним текстом проекту Порядку можна ознайомитися у приміщенні позивача або на офіційних сайтах позивача та Здолбунівської районної державної адміністрації. На офіційному сайті позивача розміщено як проект Порядку, так і рішення про його затвердження. Крім того, у газеті "Нове життя" № 40-41 (9555-9556) від 16.05.2014 року розміщено повідомлення про те, що 31.05.2014 року Порядок вступив у дію.

Статтею 144 Конституції України та ст. 73 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" унормовано, що органи місцевого самоврядування в межах повноважень, визначених законом, приймають рішення, які є обов'язковими до виконання на відповідній території.

У разі прийняття уповноваженим органом рішення про внесення змін до ставок орендної плати за землю та затвердження нових коефіцієнтів, що використовуються для розрахунку орендної плати за земельні ділянки, такі обставини можуть не братися судом до уваги лише у разі скасування відповідного рішення органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування в установленому законом порядку.

Судом встановлено, що рішення позивача, якими змінено нормативну грошову оцінку земель міста Здолбунова та затверджено нові ставки орендної плати, є чинними й у встановленому законом порядку незаконними не визнавалися, тому вони є обов'язковим для виконання всіма розташованими на відповідній території органами виконавчої влади, об'єднаннями громадян, підприємствами, установами та організаціями, посадовими особами, а також громадянами, які постійно або тимчасово проживають на відповідній території.

Вказана позиція також відображена у постанові Верховного Суду України у справі № 3-481гс15 від 07.10.2015 року.

27.02.2015 року позивачем на адресу відповідача надіслано лист № 02/11-142 від 26.02.2015 року, відповідно до якого позивач запропонував відповідачу внести зміни у п. 2.1. укладеного договору на право тимчасового користування землею (в тому числі на умовах оренди), виклавши п. 2.1. у такій редакції: "Орендну плату встановити в розмірі 5% від нормативно-грошової оцінки земель міста в рік, що на момент внесення змін до Договору становить 42 055,94 грн. (сорок дві тисячі п`ятдесят п`ять грн. 94 коп.) згідно з розрахунком, що додається. Орендна плата вноситься Орендарем у грошовій формі по 1/12 частині річної орендної плати щомісячно не пізніше 15 числа за звітним місяцем".

До вказаного листа додано копії витягу з технічної документації про нормативно-грошову оцінку земельної ділянки, рішення позивача від 23.04.2014 року № 1102 та розрахунок орендної плати до договору оренди земельної ділянки.

Відповідач у листі-відповіді від 13.03.2015 року, направленому на адресу позивача, повідомив останнього, що не має можливості підготувати згоду або обґрунтовану відмову, оскільки буде перебувати за кордоном.

За ч.ч. 2-4 ст. 188 ГК України сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором. Сторона договору, яка одержала пропозицію про зміну чи розірвання договору, у двадцятиденний строк після одержання пропозиції повідомляє другу сторону про результати її розгляду. У разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду.

Зміна умов договору оренди землі здійснюється за взаємною згодою сторін. У разі недосягнення згоди щодо зміни умов договору оренди землі спір вирішується у судовому порядку (ст. 30 Закону України "Про оренду землі").

Статтею 632 ЦК України передбачено, що ціна у договорі встановлюється за домовленістю сторін. У випадках, встановлених законом, застосовуються ціни (тарифи, ставки тощо), які встановлюються або регулюються уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування. Зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом.

Згідно зі ст. 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом; а також у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору (ст. 652 ЦК України).

З наведеного вбачається, що оскільки нормативна грошова оцінка земельної ділянки є незалежним економічним показником, що відображає очікуваний чи фактичний дохід, який можна отримати від найбільш ефективного використання земельної ділянки з урахуванням установлених обтяжень та обмежень у відповідний період, тобто є регульованою ціною, що, в свою чергу, свідчить про наявність підстав для перегляду розміру орендної плати у разі зміни (визначення) нормативної грошової оцінки земельної ділянки, яка є основою для визначення розміру орендної плати, відтак позовні вимоги підлягають задоволенню.

Стосовно посилання відповідача на те, що ним сплачено орендну плату за 30 років користування земельною ділянкою в розмірі 200,00 грн., про що свідчить квитанція № 216 від 29.07.2005 року, а отже його зобов'язання є припиненими, то суд вважає за необхідне зазначити таке.

За приписами ч. 1 ст. 509 ЦК України, ч. 1 ст. 173 ГК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору.

Договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства (ст. 13 Закону України "Про оренду землі").

У свою чергу, за ч. 1 ст. 631 ЦК України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору.

Частиною 1 ст. 31 Закону України "Про оренду землі" передбачено, що договір оренди землі припиняється в разі, зокрема закінчення строку, на який його було укладено.

Тобто за договором оренди земельної ділянки зобов'язання сторін тривають протягом усього строку його дії (триваючі правовідносини).

Згідно з ч. 1 ст. 526 ЦК України, ч. 1 ст. 193 ГК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За ч. 1 ст. 598 ЦК України зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ч. 1 ст. 599 ЦК України, ч. 1 ст. 202 ГК України).

У силу вимог ч. 2 ст. 632 ЦК України зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом.

Оскільки орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності є регульованою ціною, то законодавча зміна граничного розміру цієї плати може бути підставою для перегляду розміру орендної плати, встановленої умовами договору, впродовж строку дії договору.

Отже, сплата відповідачем 200,00 грн. орендної плати, враховуючи як законодавчі зміни, так і затвердження нової нормативно-грошової оцінки земельної ділянки, а також враховуючи, що строк дії договору оренди не закінчився, не може вважатися виконанням, проведеним належним чином.

Крім того, за ч. 3 ст. 509 ЦК України зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Застосовуючи норму права, слід співставити фактичні обставини зі змістом відповідної норми, визначитись, чи не суперечить її застосування загальному змісту та призначенню права, яким урегульовано конкретні відносини, та врахувати загальні засади цивільного законодавства - справедливість, добросовісність та розумність (п. 6 ч. 1 ст. 3 ЦК України).

Суд вважає за необхідне зазначити, що неприпустимою є ситуація, за якої власник земельної ділянки - територіальна громада м. Здолбунова за 30 років її використання відповідачем отримає лише 200,00 грн., тоді як згідно з нормативною грошовою оцінкою, яка, як зазначалося, є незалежним економічним показником, що відображає очікуваний чи фактичний дохід, який можна отримати від найбільш ефективного використання земельної ділянки, вартість земельної ділянки, переданої в оренду відповідачу, становить 841 188,71 грн. У свою чергу, враховуючи зміни, запропоновані позивачем, річний розмір орендної плати складає 42 059,44 грн. (сплачена відповідачем сума орендної плати за весь період користування більш ніж у 200 разів менша від орендної плати за один рік).

Тобто умови укладеного між сторонами договору є несправедливими, оскільки, по-перше, порушують принципи справедливість, добросовісність та розумність (п. 6 ч. 1 ст. 3, ч. 3 ст. 509 ЦК України); по-друге, призводять до істотного дисбалансу договірних прав та обов'язків сторін; по-третє, умови договору завдають шкоди територіальній громаді міста через неадекватність розміру орендної плати та призводять до неефективного використання комунальної власності.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Згідно зі ст. 34 ГПК України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Враховуючи викладене, зважаючи, що відповідач ухиляється від внесення змін до договору оренди землі стосовно зміни розміру орендної плати у зв'язку зі зміною розміру нормативної грошової оцінки, суд вважає позовні вимоги обґрунтованими, підтвердженими матеріалами справи та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 49 ГПК України витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 33, 34, 43, 49, 82-85 ГПК України, суд

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити.

Внести зміни у договір на право тимчасового користування землею №162/98 від 24.06.1998 року, виклавши пункт 2.1. у такій редакції:

"п. 2.1. Орендну плату встановити в розмірі 5% від нормативно-грошової оцінки земель міста в рік, що на момент внесення змін до Договору становить 42 059,44 грн. (сорок дві тисячі п'ятдесят дев'ять грн. 44 коп.) згідно з розрахунком, що додається. Орендна плата вноситься Орендарем у грошовій формі по 1/12 частині річної орендної плати щомісячно не пізніше 15 числа за звітним місяцем".

Стягнути з Фізичної особи-підприємець ОСОБА_2 (АДРЕСА_2, 35700, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь Здолбунівської міської ради Рівненської області (вул. Приходька, 1, м. Здолбунів, Рівненська область, 35700, код ЄДРПОУ 05391130) судовий збір у розмірі 1 218,00 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повний текст рішення складено 15.02.2016 року.

Суддя Андрійчук О.В.