Рішення № 56255611, 02.03.2016, Господарський суд Рівненської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

33013, м. Рівне, вул. Набережна, 26А

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 березня 2016 р. Справа № 918/57/16

Суддя Романюк Р.В. розглянувши матеріали справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Рівненський комбінат святкових прикрас"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Українські продуктові традиції" та

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Органік Спайс"

про стягнення коштів

За участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_1 (довіреність №160 від 16.02.2016 року).

від ТОВ "Українські продуктові традиції": не з'явився.

від ТОВ "Органік Спайс": не з'явився.

Обставини справи: Товариство з обмеженою відповідальністю "Рівненський комбінат святкових прикрас" звернулося до господарського суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Українські продуктові традиції" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Органік Спайс" про стягнення 12 812 грн. 98 коп.

В обґрунтування заявлених вимог позивач зазначив, що на підставі Договору поставки №505 від 02.03.2015р. поставив Товариству з обмеженою відповідальністю "Українські продуктові традиції" (відповідач 1) товар вартість якого останнім не сплачена, а тому заборгованість в сумі 8149 грн. 60 коп., 2575 грн. 98 коп. пені, 159 грн. 84 коп. інфляційних та 927 грн. 56 коп. - 20 % річних, просить суд стягнути з останнього у примусовому порядку. Крім того, посилаючись на Договір поруки № 23/15 від 02.03.2015р., укладений з Товариством з обмеженою відповідальністю "Органік Спайс" (відповідач 2), позивач просить суд стягнути 1000 грн. основного боргу з відповідачів солідарно.

11.02.2016 року до господарського суду Рівненської області від відповідача 2 ТОВ "Органік Спайс" надійшов відзив на позовну заяву в якому останній позовні вимоги визнав повністю та просить суд здійснювати розгляд справи за відсутності уповноваженого представника, за наявними в матеріалах справи документами.

26.02.2016 року від позивача до канцелярії господарського суду Рівненської області надійшла заява про зменшення позовних вимог, відповідно до якої останній просить суд стягнути з відповідача 1: 8149 грн. 60 коп. основного боргу, 2564 грн. 18 коп. пені, 159 грн. 84 коп. інфляційних та 922 грн. 18 коп. - 20 % річних, а також стягнути з відповідачів солідарно - 1000 грн.

Відповідно до ст. 22 Господарського процесуального кодексу України позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу, в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог. До початку розгляду господарським судом справи по суті позивач має право змінити предмет або підставу позову шляхом подання письмової заяви.

Оскільки заяву про зменшення позовних вимог подано до прийняття рішення у справі, вона відповідає вимогам ст. 22 ГПК України, - господарський суд приймає її.

В судовому засіданні 02.03.2016 р. представник позивача підтримав позовні вимоги, з підстав зазначених у позовній заяві з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог.

Відповідач 2 - ТОВ "Органік Спайс" в судове засідання 02.03.2016 року не з'явився.

Відповідач 1 - ТОВ "Українські продуктові традиції" в судове засідання 17 лютого 2016 року та 02 березня 2016 року не з'явився, вимог ухвал суду від 02 лютого 2016 року та від 17 лютого 2016 року не виконав, відзиву на позов не подав. Проте, до господарського суду повернувся конверт, в якому відповідачу за адресою: 69095, Запорізька область, м. Запоріжжя, вул. Дзержинського, буд. 114, було направлено вищевказані ухвали, з довідкою відділення підприємства звязку: "за закінченням терміну зберігання".

З поданого позивачем ОСОБА_2 з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань станом на 29.01.2016 року (а.с. 79-85) вбачається, що місцезнаходження відповідача 1: 69095, Запорізька область, м. Запоріжжя, Жовтневий район, вул. Дзержинського, будинок 114.

Відповідно до пункту 3.9.1 постанови пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26 грудня 2011 року, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що відповідача належним чином повідомлено про час та місце розгляду спору та можливість здійснювати розгляд справи за відсутності його уповноваженого представника.

Дослідивши зібрані у справі докази та заслухавши пояснення представника позивача, суд

ВСТАНОВИВ:

02 березня 2015 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Рівненський комбінат святкових прикрас" (Постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Українські продуктові традиції" (Покупець) був укладений Договір поставки № 505 з протоколом розбіжностей від 02 березня 2015 року, що підписані повноважними представниками сторін та скріплено відбитками печаток останніх, за яким Постачальник зобовязується систематично доставляти і передавати на умовах та у встановлені цим Договором строки продовольчу та (або) непродовольчу продукцію (надалі - Товар) у власність покупця, а Покупець зобовязується приймати Товар у власність і оплачувати його на умовах цього Договору (п.1.1 Договору поставки).

Відповідно до п. 1.2. Договору поставки, передбачено, що за цим Договором найменування Товару, його асортимент та ціна визначається Специфікацією (Додаток № 1 до цього Договору), що є його невідємною частиною.

Право власності на товар переходить до Покупця з моменту підписання уповноваженими представниками Сторін товарної (товарно-транспортної або видаткової) накладної, яка засвідчує факт передачі Товару Постачальником та його отримання Покупцем. Датою поставки вважається дата передачі Постачальником товару Покупцю (п. 1.6 Договору поставки).

Згідно з п. 2.1. Договору поставки, поставка Товару Покупцю здійснюється окремими партіями силами (в т.ч. транспортом) та за рахунок Постачальника на умовах DDP у відповідності до вимог Міжнародних правил щодо тлумачення термінів "Інкотермс" (в редакції 2010 року) та на підставі прийнятих Постачальником до виконання Замовлень Покупця.

У відповідності до п. 2.15. Договору поставки (в редакції Протоколу розбіжностей до договору поставки №505 від 02.03.2015 р.) строк поставки Товару погоджується Сторонами у Замовленні Покупця. Сторони можуть також встановити Графік поставок у редакції, погодженій Сторонами у Додатку № 4 до цього Договору. У випадку розбіжності дати поставки, визначеної в Замовленні Покупця та Графіка поставки, Сторони беруть за основу дату поставки, яка узгоджена Сторонами в Замовленні Покупця. Вантажно-розвантажувальні роботи здійснюються силами та засобами Покупця.

Оплата здійснюється Покупцем в національній грошовій одиниці України через 45 календарних днів за поставлений товар. У випадку відкриття нових магазинів мережі, в яких Покупець має намір здійснювати продаж Товару, що постачається Постачальником, оплата за першу поставку в цих магазинах, здійснюється через 45 календарних днів після відкриття відповідного магазина (п. 5.8.1. Договору поставки).

Відповідно до п. 5.12. Договору поставки, оплата проводиться шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок Постачальника.

Цей договір вважається укладеним і набирає чинності з моменту його підписання Сторонами та скріпленням печатками Сторін та діє до 31 грудня 2016 року (п. 9.1. Договору поставки)

Вказаний Договір та протокол розбіжностей підписаний повноважними представниками сторін та скріплено відбитками печаток останніх.

На виконання умов Договору поставки №505 позивач поставив відповідачу 1 товар на загальну суму 12 549 грн. 60 коп., що підтверджується видатковими накладними №№ 336-353 від 17.03.2015 року (а.с. 55-72).

Проте, отриманий за вказаними накладними товар був оплачений відповідачем частково, на суму 3 400 грн. 00 коп.

Доказів сплати 9 149 грн. 60 коп. заборгованості за отриманий відповідачем 1 товар, суду не подано.

ТОВ "Рівненський комбінат святкових прикрас" було надіслано на адресу ТОВ "Українські продуктові традиції" претензію-вимогу №269 від 12.08.2015р. з вимогою сплатити заборгованість. Однак дана претензія залишена відповідачем 1 без відповіді та задоволення.

Відповідно до ст. 509 ЦК України, зобовязанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобовязана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обовязку.

Статтею 11 ЦК України встановлено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема є договори та інші правочини.

Договір є обовязковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Статтею 655 ЦК України встановлено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

У силу вимог ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Частиною 1, 2 ст. 193 ГК України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Зобовязання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. (ст.526 ЦК України).

За таких обставин, враховуючи, що факт поставки позивачем товару на виконання умов Договору поставки №505 від 02.03.2015р. підтверджується зібраними у справі матеріалами, строк оплати за який настав, то за відсутності доказів сплати його повної вартості, позовні вимоги про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Українські продуктові традиції" (відповідач 1) 9149 грн. 60 коп. заборгованості судом визнаються обґрунтованими.

Відповідно до пункту 8.18 Договору поставки в редакції протоколу розбіжностей, у випадку несвоєчасної оплати продукції Покупець зобовязаний сплатити на користь Постачальника пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми боргу, що діяла в період заборгованості, з урахуванням встановленого індексу інфляції, а також 20 % річних від простроченої суми, за кожний день прострочення платежу. При цьому, черговість погашення вимог за грошовими зобовязаннями буде встановлена відповідно до ст. 534 Цивільного кодексу України.

Враховуючи, що відповідач 1 припустився прострочення грошового зобов'язання, позивач відповідно до п.8.18. Договору просить суд додатково стягнути з останнього інфляційні в розмірі 159 грн. 84 коп. та 20 % річних в розмірі 922 грн. 18 коп.

За частиною 1 статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобовязання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Частиною 2 статті 625 ЦК України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Виходячи із положень зазначеної норми, наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та 3% річних, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом, не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника та незалежно від сплати ним неустойки (пені) за порушення виконання зобов'язання (Постанова Верховного суду України від 12.12.11 в справі № 07/238-10).

За таких обставин, враховуючи, що відповідач припустився прострочення грошового зобов'язання, а нарахування 20 % річних сторони обумовили в укладеному Договорі, в редакції протоколу розбіжностей, суд, перевіривши надані позивачем розрахунки, суд визнає правомірним та обгрунтованим стягнення з відповідача 159 грн. 84 коп. інфляційних та 922 грн. 18 коп. - 20 % річних.

Крім того, керуючись п.8.18. Договору позивач нарахував відповідачу пеню, розмір якої складає 2564 грн. 18 коп. за періоди зазначені в графіку стосовно кожної з видаткових накладних з 04.05.2015р. по 03.11.2015 року.

За змістом частини 1 статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобовязання.

Штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (ст. 230 Господарського кодексу України)

Перевіривши подані розрахунки та періоди нарахування пені, судом визнано їх арифметично вірними, а відтак, враховуючи, що відповідач припустився прострочення взятих на себе грошових зобов'язань і застосування такої санкції сторони обумовили в укладеному Договорі, стягнення 2564 грн. 18 коп. пені судом визнається обґрунтованим.

Окрім того, 02 березня 2015 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Рівненський комбінат святкових прикрас" (Кредитор) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Органік Спайс" (Поручитель/Відповідач 2) було укладено Договір поруки № 23/15 (а.с. 51-52), відповідно до умов якого Поручитель поручається перед Кредитором за виконання Товариством з обмеженою відповідальністю "Українські продуктові традиції" (Боржник), зобовязань, що виникли з Договору № 505 від 02.03.2015року (далі Основний договір), укладеним між Кредитором (в Основному договорі Постачальник) та Боржником (в Основному договорі - Покупець). У разі порушення Боржником обовязку за Основним договором Боржник і Поручитель відповідають перед Кредитором як солідарні боржники (п. 1.1. Договору поруки).

Відповідно до п.п. 2.1., 2.2. Договору поруки, передбачено, що відповідальність Поручителя перед Кредитором обмежується сплатою суми в розмір 1000 (одна тисяча) гривень. Поручитель не відповідає за сплату Боржником Кредитору процентів, неустойки (штрафу, пені) та відшкодування збитків за Основним договором.

Згідно п. 3.1.1. Договору Поруки, у випадку невиконання Боржником будь-якого з зобовязання, передбаченого Основним договором, наступного дня після відмови Боржника належним чином виконати зобовязання за Основним договором чи при відсутності відповіді боржника на запит кредитора після закінчення розумного терміну, необхідного для відповіді, направити Поручителю вимогу із зазначенням невиконаного(их) зобовязання(нь). Не направлення Кредитором вказаної вимоги не є перешкодою та не позбавляє права Кредитора звернутися до суду з вимогою виконати взяті на себе Поручителем зобовязання або вимагати від Поручителя виконання взятих на себе зобовязань іншими способами.

Договір набирає чинності з моменту його підписання Сторонами та діє до закінчення строку дії Основного договору, в тому числі Договір продовжує діяти на час пролонгації Основного договору (п. 5.1. Договору поруки).

Договір поруки підписаний повноважними представниками сторін та скріплено відбитками печаток останніх.

Позивачем 03.10.2015 року відповідачу 2 було направлено вимогу за № 315 від 03.10.2015 року про сплату коштів в сумі 1000 грн. за Договором поруки, яка залишена останнім без задоволення та відповіді.

Відповідно до ст. 546 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Відповідно до положень ст. 553 ЦК України, за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником. Порукою може забезпечуватися виконання зобов'язання частково або у повному обсязі. Поручителем може бути одна особа або кілька осіб.

Згідно зі ст. 554 ЦК України, у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки. Особи, які спільно дали поруку, відповідають перед кредитором солідарно, якщо інше не встановлено договором поруки.

Відповідно до ст. 543 ЦК України, у разі солідарного обов'язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов'язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо. Кредитор, який одержав виконання обов'язку не в повному обсязі від одного із солідарних боржників, має право вимагати недоодержане від решти солідарних боржників. Солідарні боржники залишаються зобов'язаними доти, доки їхній обов'язок не буде виконаний у повному обсязі.

За таких обставин, враховуючи, що факт неналежного виконання Товариством з обмеженою відповідальністю "Українські продуктові традиції" взятих на себе майнових зобовязань, що виникли у відповідності до договору поставки №505 від 02.03.2015 року та наявність заборгованості в сумі 9149 грн. 60 коп. підтверджується зібраними у справі доказами, позовні вимоги про стягнення з відповідача 1 та відповідача 2 (як поручителя) 1 000 грн. солідарно, також визнаються судом обґрунтованими.

Стосовно розподілу господарських витрат (витрат по сплаті судового збору), то згідно положень частини 1 ст. 49 ГПК України, у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Разом з тим, частиною 2 ст. 49 ГПК України визначено, що якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, господарський суд має право покласти на неї судовий збір незалежно від результатів вирішення спору.

Як встановлено судом, спір у справі виник внаслідок неправильний дій відповідача 1 (ТОВ "Українські продуктові традиції") і відповідач 2 поніс відповідальність за договором поруки саме внаслідок таких дій, а тому суд дійшов висновку про покладення витрат по сплаті судового збору на відповідача 1 - ТОВ "Українські продуктові традиції".

З огляду на зазначене, керуючись ст. ст. 49, 82 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Українські продуктові традиції" (69095, Запорізька область, м. Запоріжжя, Жовтневий район, вул. Дзержинського, буд. 114, код ЄДРПОУ 38451148) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Рівненський комбінат святкових прикрас" (35361, Рівненська обл., Рівненський р-н, с. Дядьковичі, вул. Млинівська, 55ж, код ЄДРПОУ 38869477) 8149 (вісім тисяч сто сорок девять) грн. 60 коп. заборгованості, 2564 (дві тисячі пятсот шістдесят чотири) грн. 18 коп. пені, 159 (сто пятдесят девять) грн. 84 коп. інфляційних, 922 (девятсот двадцять дві) грн. 18 коп. - 20% річних та 1 378 грн. 00 коп. витрат по сплаті судового збору.

3. Стягнути солідарно з Товариства з обмеженою відповідальністю "Українські продуктові традиції" (69095, Запорізька область, м. Запоріжжя, Жовтневий район, вул. Дзержинського, буд. 114, код ЄДРПОУ 38451148) та Товариства з обмеженою відповідальністю "Органік Спайс" (35314, Рівненська обл., Рівненський р-н, с. Зоря, вул. Адамківська, 7, код ЄДРПОУ 38869482) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Рівненський комбінат святкових прикрас" (35361, Рівненська обл., Рівненський р-н, с. Дядьковичі, вул. Млинівська, 55ж, код ЄДРПОУ 38869477) 1 000 (одну тисячу) грн. 00 коп. заборгованості.

4. Накази видати після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено "04" березня 2016 року.

Суддя Романюк Р.В.