Рішення № 56255410, 22.02.2016, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22.02.2016р. Справа№ 914/3821/15

Господарський суд Львівської області у складі колегії суддів Сухович Ю.О. (головуючий), ОСОБА_1, ОСОБА_2, при секретарі судових засідань ОСОБА_3, розглянувши матеріали справи

за позовом ОСОБА_4 з обмеженою відповідальністю Кен-Пак Яворів, м.Яворів Львівська область

до відповідача ОСОБА_4 з обмеженою відповідальністю Крон-Пак, м.Челябінськ Російська Федерація

про стягнення 32 730,21 євро.

За участі представників:

від позивача ОСОБА_5 представник (довіреність б/н від 27.11.2015р.);

від відповідача не зявився.

Права та обовязки сторін передбачені ст.ст. 20, 22 ГПК України розяснено, заяви про відвід судді не поступали, клопотання про технічну фіксацію судового процесу не надходили. В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Суть спору: Позов заявлено ОСОБА_4 з обмеженою відповідальністю Кен-Пак Яворів до відповідача ОСОБА_4 з обмеженою відповідальністю Крон-Пак про стягнення 32 730,21 євро заборгованості по сплаті суми основного боргу за поставлений товар.

Хід розгляду справи відображено в ухвалах та протоколах суду. Розгляд справи неодноразово відкладався.

Ухвалою суду від 20.01.2016р. призначено колегіальний розгляд справи №914/3821/15 у складі трьох суддів. Внаслідок автоматизованого розподілу, проведеного у відповідності до ст.2-1 ГПК України, відповідно до протоколу автоматичного визначення складу колегії суддів від 21.01.2016р. у склад колегії увійшли судді Петрашко М.М. та Щигельська О.І.

Ухвалою суду від 20.01.2016р. розгляд справи відкладено на 22.02.2016р., з підстав наведених в даній хвалі.

Представником позивача подано клопотання (вх.№7049/16 від 22.02.2016р.), яким він просить долучити до матеріалів справи акт звірки взаєморозрахунків між сторонами станом на 14.01.2016р.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав повністю, просив позов задоволити з підстав викладених у позовній заяві.

Відповідач явку повноважного представника в судове засідання не забезпечив, проте подав заяву (вх.№2686/16 від 25.01.2016р.), в якій керуючись ст.ст.22 та 78 ГПК України, позовні вимоги визнав повністю та просить суд розгляд справи проводити у відсутності представника відповідача.

До відзиву відповідачем долучено виписку з Єдиного державного реєстру юридичних осіб сформовану станом на 15.01.2016р., з якої вбачається, що станом на 15.01.2016р. керівником відповідача є ОСОБА_6, адреса відповідача: вул.Двінская,19, приміщенення 2, м.Челябінськ, Челябінська область, Російська Федерація.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши зібрані докази, суд вважає за можливе розглянути справу відповідно до ст.75 ГПК України при відсутності представника відповідача за наявними у ній матеріалами, яких достатньо для вирішення спору по суті.

Розглянувши матеріали справи, оцінивши зібрані докази, та заслухавши пояснення представника позивача, суд,-

встановив:

18.01.2012р. між ОСОБА_4 з обмеженою відповідальністю Кен-Пак Яворів (продавець) та ОСОБА_4 з обмеженою відповідальністю Крон-Пак (покупець) було укладено договір поставки №2012-001/К.П.Я. (далі по тексту договір), відповідно до умов якого продавець зобовязувався продавати, а покупець приймати і оплачувати кроненкорки ргу-оff, twist-оff (висотою 6 мм чи 6,5 мм з прокладкою з ПВХ або без вмісту ПВХ) для закорковування пляшок в асортименті і кількості згідно з умовами цього договору (надалі - товар), з нанесеною на них літографією, затвердженого покупцем у письмовому вигляді, і без неї, які мають лаковане покриття всередині і ззовні.

Згідно п.1.4. договору ціна товару за 1 (одну) тисячу штук встановлюється у додаткових угодах до цього договору на кожну конкретну поставку і не включає ПДВ, включає маркування, упакування і доставку товару за адресою, вказаною покупцем на умовах DDU м. Краснодар згідно з INСОТЕRМS 2000.

Згідно п.1.6. договору товар супроводжується наступними документами: рахунок-фактура, за яким постачається товар, з обов'язковим зазначенням номера виробничої партії та номера заявки покупця, СМR, якісне посвідчення, сертифікат походження форми СТ-I, а також інші документи, вказані у пункті 4 договору. У випадку, якщо документи не надані разом з поставкою, або містять неправильну інформацію, то оригінали належних документів повинні бути надані покупцю протягом 5 (п'яти) днів від дати отримання продавцем повідомлення від покупця.

Перед першим відвантаженням товару продавець зобов'язаний направити покупцю факсом чи електронного поштою зразки всіх відвантажувальних документів, вказаних в договорі, для узгодження з митними спеціалістами покупця.

Покупець зобов'язаний протягом одного робочого дня узгодити зразки усіх документів і повідомити про це продавця у письмовій формі (факсимільним чи електронним повідомленням).

Згідно п.3.1. договору валюта договору - Євро. Загальна сума договору визначається загальною сумою за рахунками-фактурами, що виставляються продавцем покупцю. Покупець здійснює оплату товару шляхом переказу грошових коштів на розрахунковий рахунок продавця протягом 30 днів від дати складання рахунку-фактури.

Згідно п.3.2. договору оплата здійснюється в євро, банківським переказом за наступними реквізитами:

Вепеfісіагу nаmе: LLC "Сап-Расk Yavогіv" (Сlient оf "Сепtrаl Вranch)

Yаvогіv, st. Маkоvеyа, 62, Ukraine.

Вепеfісіагу ассount No: 2600501093194

Вапk оf Вепеfісіагу: JSС "KREDOBANK" (formerly JSС "Kгеdyt Вапk (Ukraine)")

Lviv, Ukraine.

SWIFT code: WUCBU/A2X

Согrеspondent bапk: KREDBEBB/

Згідно п.10.1. договору усі спори, розбіжності чи вимоги, що виникають за цим договором або у зв'язку з ним, в тому числі, що стосуються його виконання, порушення, припинення або недійсності, підлягають вирішенню в Господарському суді Львівської області.

Згідно п.10.2., п.10.4 договору правом, що регулює цей договір, є матеріальне право України. Мова розгляду українська.

06.08.2015р. сторони уклали додаткову угоду №43 до договору поставки №2012-001/К.П.Я. від 18.01.2012р., якою відповідно до п.1.1. та п.1.4. договору, сторони визначили кількість, ціну і асортимент товару, що постачається.

Відповідно до п.2. додаткової угоди №43 від 06.08.2015р. до договору поставки №2012-001/К.П.Я. від 18.01.2012р., покупець здійснює оплату товару шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок продавця протягом 60 днів від дати складання рахунку-фактури.

Позивач свої зобовязання по договору поставки №2012-001/К.П.Я. від 18.01.2012р. виконав повністю, а саме поставив відповідачу товар на загальну суму 33 718,71 євро.

Проте, відповідач порушив свої зобов'язання, оплату за отриманий товар здійснив частково на загальну суму 988,50 євро, відтак у відповідача утворилась заборгованість в сумі 32 730,21 євро.

Отже, позивач просить стягнути з відповідача основний борг в сумі 32 730,21 євро.

При прийнятті рішення суд виходить із наступного:

Відповідно до ст.123 ГПК України іноземні субєкти господарювання мають такі самі процесуальні права і обовязки, що і субєкти господарювання України, крім винятків, встановлених законом або міжнародним договором, згода на обовязковість якого надана Верховною ОСОБА_6 України.

Відповідно до ст.124 ГПК України підсудність справ за участю іноземних суб'єктів господарювання визначається цим Кодексом, законом або міжнародним договором, згода на обов'язковість якого надана Верховною ОСОБА_6 України.

Відповідно до ст. 38 Закону України Про зовнішньоекономічну діяльність спори, що виникають між суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності, іноземними суб'єктами господарської діяльності у процесі такої діяльності можуть розглядатися судами України, а також за згодою сторін спору Міжнародним комерційним арбітражним судом та Морською арбітражною комісією при Торгово-промисловій палаті України та іншими органами вирішення спору, якщо це не суперечить чинним законам України або передбачено міжнародними договорами України.

Відповідно до ст. 39 Закону, будь-які спори щодо застосування положень цього Закону та законів, прийнятих на виконання цього Закону, можуть бути предметом розгляду: - в суді України, якщо одна із сторін у справі - фізична особа та/або держава; - в господарських судах, якщо сторонами у справі виступають юридичні особи.

Статтею 32 Закону України Про міжнародне приватне право передбачено, зміст правочину може регулюватися правом, яке обрано сторонами, якщо інше не передбачено законом. У разі відсутності вибору права до змісту правочину застосовується право, яке має найбільш тісний зв'язок із правочином. Якщо інше не передбачено або не випливає з умов, суті правочину або сукупності обставин справи, то правочин більш тісно пов'язаний з правом держави, у якій сторона, що повинна здійснити виконання, яке має вирішальне значення для змісту правочину, має своє місце проживання або місцезнаходження.

Згідно ст.76 Закону України Про міжнародне приватне право, суди можуть приймати до свого провадження і розглядати будь-які справи з іноземним елементом у випадку якщо сторони передбачили своєю угодою підсудність справи з іноземним елементом судам України.

Таким чином, якщо сторони передбачили своєю угодою підсудність справи з іноземним елементом судам України, крім випадків виключної підсудності (пункт 1 частини 1 статті 76 Закону України "Про міжнародне приватне право") спір підлягає вирішенню в господарських судах України з урахуванням вимог розділу III ГПК України (абз. 6 п.1 Роз'яснень Президії ВГСУ Про деякі питання практики розгляду справ за участю іноземних підприємств і організацій №04-5/608 від 31.05.2002р.)

У п.10.1. договору сторони погодили, що усі спори, розбіжності чи вимоги, що виникають за цим договором або у зв'язку з ним, в тому числі, що стосуються його виконання, порушення, припинення або недійсності, підлягають вирішенню в Господарському суді Львівської області.

Згідно п.10.2. договору правом, що регулює цей договір, є матеріальне право України.

Зважаючи на вищевикладене позивач правомірно подав позов до Господарського суду Львівської області.

Згідно ст.11 Цивільного кодексу України, однією з підстав виникнення цивільних прав та обовязків, зокрема є договори та інші правочини. Згідно ст.174 Господарського кодексу України однією з підстав виникнення господарського зобовязання є господарський договір та інші угоди, передбачені законом, а також угоди не передбачені законом, але такі, які йому не суперечать.

Згідно ст.627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору, з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. За умовами ст.629 ЦК України договір є обовязковим для виконання сторонами.

Зміст договору становлять умови, визначені на розсуд сторін і погоджені ними, але при укладенні договору сторони повинні керуватися вимогами Цивільного кодексу України, іншими актами цивільного законодавства.

Відповідно до ч.1, ч.2 ст.712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

За умовами ст.663 ЦК України продавець зобовязаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього кодексу.

Факт виконання позивачем зобовязань по договору поставки №2012-001/К.П.Я. від 18.01.2012р. та додатковій угоді №43 від 06.08.2015р. підтверджується наявними у матеріалах справи міжнародною товарно-транспортною накладною (СМR) №0001879 та електронною декларацією форми МД-2 вн.№6125.

Відповідачу було виставлено рахунок-фактуру №038/2012-001/К.П.Я. від 07.08.2015р. на оплату товару на загальну суму 33 718,71 євро.

Згідно ст.530 ЦК України якщо у зобовязанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

За умовами п.3.1. договору валюта договору - Євро. Загальна сума договору визначається загальною сумою за рахунками-фактурами, що виставляються продавцем покупцю. Покупець здійснює оплату товару шляхом переказу грошових коштів на розрахунковий рахунок продавця протягом 30 днів від дати складання рахунку-фактури.

Проте, відповідач порушив свої зобов'язання, оплату за отриманий товар здійснив частково на загальну суму 988,50 євро.

Позивачем надано суду підписаний сторонами акт звірки взаєморозрахунків, згідно якого станом на 14.01.2016р. заборгованість на користь ТзОВ Крон-Пак перед ТзОВ Кен-Пак Яворів за кроненкорки згідно рахунку-фактури №038/2012-001/К.П.Я. від 07.08.2015р. становить 32 730,21 євро.

Отже, основний борг станом на момент розгляду спору (22.02.2016р.) складає 32 730,21 євро.

За умовами п.3.2. договору оплата здійснюється в євро.

Відповідно до ч.2 ст.192 ЦК України іноземна валюта може використовуватися в Україні у випадках і в порядку, встановлених законом.

Згідно ч.3 ст.533 ЦК України використання іноземної валюти, а також платіжних документів в іноземній валюті при здійсненні розрахунків на території України за зобов'язаннями допускається у випадках, порядку та на умовах, встановлених законом.

Відповідно до ч.2 ст.198 ГК України грошові зобов'язання учасників господарських відносин повинні бути виражені і підлягають оплаті у гривнях. Грошові зобов'язання можуть бути виражені в іноземній валюті лише у випадках, якщо суб'єкти господарювання мають право проводити розрахунки між собою в іноземній валюті відповідно до законодавства. Виконання зобов'язань, виражених в іноземній валюті, здійснюється відповідно до закону.

Положенням ст.2 Закону України "Про банки та банківську діяльність" визначено, що кошти це гроші у національній або іноземній валюті чи їх еквівалент.

Згідно вимог п.4 ст.55 ГПК України ціна позову визначається у позовах про стягнення іноземної валюти - в іноземній валюті та у карбованцях відповідно до офіційного курсу, встановленого Національним банком України на день подання позову.

У відповідності із ст.193 ГК України зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Аналогічно відповідно до ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За умовами ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання свого зобовязання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Статтею 525 ЦК України передбачено, що одностороння відмова від зобовязання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Суд враховуючи вищенаведені норми Цивільного кодексу України та Господарського кодексу України дійшов висновку про те, що вимога позивача про стягнення основного боргу в сумі 32 730,21 євро є обгрунтованою та підлягає задоволенню.

Слід зазначити, що відповідач визнав позов повністю, про що вказав у заяві (вх.№2686/16 від 25.01.2016р.), яка підписана генеральним директором ОСОБА_4 з обмеженою відповідальністю Крон-Пак ОСОБА_7

Згідно ч.5 ст.78 ГПК України у разі визнання відповідачем позову господарський суд приймає рішення про задоволення позову за умови, що дії відповідача не суперечать законодавству або не порушують прав і охоронюваних законом інтересів інших осіб.

Оскільки визнання відповідачем позову не суперечить законодавству і не порушує прав і охоронюваних законом інтересів інших осіб, суд приймає визнання позову.

Відповідно до ч.1-2 п.19 інформаційного листа Вищого господарського суду України №01-08/369 від 29.06.2010 року Про деякі питання, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів України у 2009 році щодо застосування норм Господарського процесуального кодексу України господарський суд може прийняти рішення про стягнення з відповідача суми заборгованості саме в іноземній валюті у спорах, пов'язаних із здійсненням валютних операцій у випадках і в порядку, встановлених законом (частина друга статті 192, частина третя статті 533 Цивільного кодексу України, Декрет Кабінету Міністрів України від 19 лютого 1993року №15-93 Про систему валютного регулювання і валютного контролю). При цьому законом прямо не передбачено обов'язку господарського суду зазначати в резолютивній частині рішення про стягнення заборгованості в іноземній валюті еквівалент такої суми в гривнях.

В порядку ст. 43 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

В порядку ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до абзацу 2 ст. 34 ГПК України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно ст.43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Сплата судового збору підтверджується платіжним дорученням №5182 від 05.11.2015р. 12 404,39 грн., який відповідно до ст.49 ГПК України підлягає стягненню з відповідача на користь позивача повністю.

Керуючись ст.ст.11, 192, 525, 530, 533, 612, 627-629, 663, 712 ЦК України, ст.ст.174, 193, 198 ГК України, ст.ст. 43, 33, 34, 49, 55, 75, 78, 82-85, 87, 115, 116, 123, 124 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задоволити повністю.

2. Стягнути з ОСОБА_4 з обмеженою відповідальністю Крон-Пак (Російська Федерація, Челябінська область, м.Челябінськ, вул. Двінская, буд. 19/2 (Общества с ограниченной ответственностью Крон-Пак, Челябинская область, г. Челябинск, ул. Двинская, дом 19, помещение 2) ОГРН 1112308003686, ИНН НОМЕР_1)) на користь ОСОБА_4 з обмеженою відповідальністю Кен-Пак Яворів (81000, Львівська область, Яворівський район, м.Яворів, вул.Маковея, буд.62; код ЄДРПОУ 35413712) основний борг в сумі 32 730,21 євро та 12 404,39 грн. судового збору.

3. Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили, в порядку ст.116 ГПК України.

4. Рішення набирає законної сили відповідно до ст.85 ГПК України, може бути оскаржене до Львівського апеляційного господарського суду в порядку і строки, передбачені ст.ст.91-93 ГПК України.

Згідно ст.87 ГПК України повне рішення та ухвали надсилаються сторонам, прокурору, третім особам, які брали участь в судовому процесі, але не були присутні у судовому засіданні, рекомендованим листом з повідомленням про вручення не пізніше трьох днів з дня їх прийняття або за їх зверненням вручаються їм під розписку безпосередньо у суді.

Повний текст рішення

виготовлено 29.02.2016р.

Суддя Сухович Ю.О.

Суддя Петрашко М.М.

Суддя Щигельська О.І.