Рішення № 56255296, 02.03.2016, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02.03.2016Справа №910/32646/15

За позовомПублічного акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" в особі філії Сумського обласного управління АТ "Ощадбанк"до Товариства з обмеженою відповідальністю "СМЦ"простягнення 147 139,80 грн. Суддя Усатенко І.В.

Представники сторін:

від позивача: Вовк О.В. - представник (за довіреністю);

від відповідача: не з'явились

В судовому засіданні 02.03.2016 на підставі ст. 85 ГПК України оголошено вступну та резолютивну частину рішення суду.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Господарського суду міста Києва звернулось з позовом Публічне акціонерне товариство "Державний ощадний банк України" в особі філії - Сумського обласного управління АТ "Ощадбанкф" про стягнення заборгованості за договором кредитної лінії № 12 від 28.12.2012 в сумі 194622, 97 грн., з яких: 35363,28 грн. - прострочені відсотки, 2259,38 грн. - прострочена комісія по кредиту, 98439,81 грн. нарахована пеня, 53388,10 грн. інфляційні втрати від прострочених сум заборгованості за кредитом, 5 172,40 грн. - 3% річних від прострочених сум заборгованості за кредитом.

Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач посилається невиконання відповідачем договірних зобов'язань.

Ухвалою суду від 29.12.2015 порушено провадження у справі № 910/32646/15, розгляд останньої призначено на 25.01.2016.

В судове засідання 25.01.2016 представник позивача подав документи на виконання вимог ухвали суду.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, про дату та час судового розгляду був повідомлений належним чином.

Ухвалою суду від 25.01.2016 розгляд справи відкладено на 10.02.2016.

Представник відповідача в судове засідання 10.02.2016 не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, про дату та час судового розгляду був повідомлений належним чином.

Ухвалою суду від 10.02.2016 розгляд справи відкладено на 24.02.2016.

23.02.2016 позивач звернувся до суду із заявою про зменшення позовних вимог в якій просить стягнути з відповідача прострочені відсотки у розмірі 33 479, 17 грн., комісію по кредиту - 2 001, 03 грн., пеню - 98 439, 81 грн., інфляційні втрати - 53 388,10 грн., 3 % річних - 5 172, 40 грн.

У відповідності до статті 22 Господарського процесуального кодексу України, позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу, в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог. До початку розгляду господарським судом справи по суті позивач має право змінити предмет або підставу позову шляхом подання письмової заяви.

Вищезазначена заява, за своєю правовою природою являється заявою про зменшення розміру позовних вимог і була подана до прийняття рішення у справі, а тому приймається судом до розгляду, позовні вимоги розглядаються з урахування заяви про зменшення позовних вимог.

Враховуючи зменшення позовних вимог позивач у клопотанні від 23.02.2016 просить повернути судовий збір.

23.02.2016 позивач надав письмове клопотання з поясненням по суті спору з долученням додаткових документів необхідних для вирішення спору.

24.02.2016 представником позивача подано клопотання про продовження строку вирішення спору на п'ятнадцять днів. Клопотання судом задоволено.

Ухвалою від 24.02.2016 в порядку ст.ст. 69, 77 ГПК України, продовжено строк вирішення спору на 15 днів та відкладено розгляд справи на 02.03.2016 з метою витребування у позивача додаткових документів необхідних для вирішення спору по суті.

На виконання вимог ухвали від 24.02.2016 позивач надав суду письмові пояснення та додаткові докази, які долучені до матеріалів справи.

Крім того, в порядку ст. 22 ГПК України, позивач скористався своїм правом та зменшив позовні вимоги подавши відповідну заяву до суду, в якій просить стрягнути з відповідача прострочені відсотки у розмірі 33 479, 17 грн., прострочену комісію по кредиту - 2 001,03 грн., пеню - 53 099,19 грн., інфляційні втрати - 53 388,10 грн., 3 % річних - 5 172,40 грн. Заява прийнята судом до розгляду.

З урахуванням зменшення позовних вимог позивач у клопотанні від 02.03.2016 просить повернути судовий збір.

Відповідач в судові засідання не з'являвся, відзив на позов не надав, з його адреси до суду поверталась поштова кореспонденція з довідкою ф. 20 "за закінченням встановленого строку зберігання".

Згідно з абзацем 3 пункту 3.9.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 №18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації -адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Таким чином, суд приходить до висновку, відповідач про час та місце судового засідання був повідомлений належним чином.

Відповідно до статті 75 Господарського процесуального кодексу України, якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

Приймаючи до уваги, що Відповідач був належним чином повідомлений про дату та час судового засідання, враховуючи, що матеріали справи містять достатньо документів для розгляду справи по суті, суд вважає, що неявка в судове засідання представників відповідача не є перешкодою для прийняття рішення у даній справі.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення учасників судового процесу, господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Між Публічним акціонерним товариством "Державний Ощадний Банк України" в особі філії Сумського обласного управління АТ "Ощадбанк" (банк за договором), та Товариством з обмеженою відповідальністю "СМЦ", (позичальник за договором), укладено договір кредитної лінії від 28.12.2012 № 12 (далі - договір), за умовами якого банк зобов'язується надати на умовах цього договору, а позивальник зобов'язується отримати та належним чином використовувати та повернути у передбачені цим договором строки кредит, сплатити проценти та інші платежі за користування кредитом у порядку та на умовах, визначених цим договором (п. 1.1 кредитного договору).

Кредит надається у вигляді відновлювальної кредитної лінії окремими частинами (траншами) з остаточним терміном повернення не пізніше 25 грудня 2015 року (п. 2.2 кредитного договору).

Відповідно до п. 2.3 кредитного договору максимальний ліміт кредиту встановлено в розмірі 450 000,00 (чотириста п'ятдесят тисяч) грн. 00 коп.

Підпунктом 2.7.1 п. 2.7 кредитного договору, в редакції додаткового договору від 15.12.2014 № 1 до кредитного договору, передбачено, що за користування кредитом позичальник зобов'язаний сплачувати банку 19,8 процентів річних з 28.12.2012 по 30.09.2014, починаючи з 01.10.2014 проценти за користування кредитом розраховується банком на основі процентної ставки в розмірі 21 %.

Проценти нараховуються методом факт/факт на фактичну суму заборгованості позичальника за кредитом та за термін фактичного користування ним, починаючи з першого дня видачі кредиту, включно, та до повного погашення заборгованості за цим договором. При нарахуванні про центів день видачі кредиту приймається до розрахунку як 1 (один) повний день користування кредитом, а день повернення кредиту (його частини) до розрахунку процентів не включається (п. 2.7.2 кредитного договору).

Пунктом 2.7.4 договору (в редакції додаткового договору №1 від 15.12.2014) передбачено, що у випадку порушення зобов'язань позичальника, встановлених пунктами 5.3.6 цього договору, банк встановлює процентну ставку в розмірі 23 проценти річних, починаючи з першого дня звітного місяця, що слідує за місяцем, в якому відбулося порушення зобов'язань позичальника та закінчуючи останнім днем місяця в якому таке зобов'язання буде виконане/дотримане. Сторони домовились, що встановлення процентної ставки за користування кредитом відповідно до цього пункту договору не є змінною в односторонньому порядку умов цього додаткового договору.

У відповідності до п. 2.10 кредитного договору за надання банківських послуг позичальник сплачує банку комісійні винагороди за надання кредиту. Сплата комісійної винагороди здійснюється у розмірі 1 (один) процент від максимального ліміту кредитування відразу після укладення цього договору. Також позичальник сплачує банку комісійну винагороду за резервування коштів на невикористану частину кредиту. Сплата вказаних комісійних здійснюється в розмірі 0,04 % від суми діючого ліміту кредитування щомісячно, а сплата комісійної винагороди в розмірі 1 % річних від суми невикористаної частини кредиту щомісячно в строк до 10 числа місяця, наступного за звітним.

Згідно з п. 7.2 кредитного договору за невиконання або неналежне виконання взятих на себе зобов'язань, передбачених положеннями цього договору, банк має право застосувати до позичальника господарську санкцію у вигляді, зокрема, пені в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу з повернення суми кредиту та/або від суми несвоєчасно сплачених комісійних винагород та/або процентів за користування кредитом за кожен день прострочення.

Положеннями ч 1 ст. 1054 Цивільного кодексу України встановлено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За приписами ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Належне виконання позивачем своїх зобов'язань підтверджується наявною в матеріалах справи випискою банку з рахунку відповідача.

Однак, як стверджує позивач, відповідачем порушено грошове зобов'язання за кредитним договором, ТОВ "СМЦ" не повернуло кредит позивачеві у встановлені вказаним договором строки, а також не сплатило проценти за користування кредитом та комісію, у зв'язку з чим банк звернувся до суду з позовом про звернення стягнення на предмет іпотеки у рахунок погашення заборгованості, яка складала 318 784, 23 грн., з яких: 230 000,00 грн. - заборгованість за кредитом; 17997,97 грн. - за відсотками; 1449,32 грн. - прострочена комісія по кредиту; 25080,57 грн. - пеня за простроченим кредитом; 1884,11 грн. - відсотки за період з 01.04.2015 по 13.04.2015; 258,35 грн. - комісія за період з 01.04.2015 по 13.04.2015; 40533,42 грн. - втрати від інфляції; 1580,49 грн. - 3 % річних.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 02.06.2015 №910/11039/15 у рахунок погашення заборгованості ТОВ «СМЦ» за договором кредитної лінії від 28.12.2012 №12 загальний розмір якої складає 318784,23 грн. звернуто стягнення на предмет іпотеки - нежиле приміщення - складське приміщення з прибудовою, загальною площею 1060,4 кв.м, що знаходиться за адресою м.Суми, вул..Лебединська, буд.3, та належить відповідачу на праві власності. Встановлений спосіб реалізації предмету іпотеки шляхом проведення прилюдних торгів. 29.06.2015 виданий наказ про примусове виконання рішення, який пред'явлений до виконання (постанова про відкриття виконавчого провадження №48599119 від 02.09.2015, постанова про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 02.09.2015, акт опису й арешту майна від 23.09.2015 (в належним чином засвідчених копіях долучених до матеріалів справи).

Судом встановлено, що в межах даної справи позивач заявив до стягнення заборгованість за кредитним договором відсотки, комісія, пеню за простроченими відсотками за період з 14.04.2015 по 15.12.2015, пеню за простроченим кредитом за період з 14.04.2015 - 03.08.2015, пеню за простроченою комісією за період з 15.04.2015 - 14.12.2015, що є правомірним та обґрунтованим.

В межах розгляду справи №910/11039/15 встановлено факт (який не потребує повторного доведення в порядку ст. 35 ГПК України) надання позивачем відповідачу кредиту згідно умов кредитного договору.

Доказів погашення кредиту у розмірі 230 000,00 грн. сторони суду не надали, тому в порядку п. 2.7.2 кредитного договору позивач правомірно здійснює нарахування процентів за користування кредитом.

Як слідує з розрахунку заборгованості, позивач здійснив нарахування процентів за користування кредитом на суму 33 479,17 грн. та комісії - 2 001,03 грн. за період з 14.04.2015-30.11.2015, 31.11.2015, що є вірним та обґрунтованим і підлягає задоволенню в заявленому до стягнення розмірі.

Частинами 1 та 2 статті 193 Господарського кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору. Не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язань. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Згідно статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Статтею 611 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Відповідно до частин 1, 3 статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання; пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Пеня, за визначенням частини третьої статті 549 ЦК України, - це вид неустойки, що забезпечує виконання грошового зобов'язання і обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожний день прострочення виконання.

Застосування іншого виду неустойки - штрафу до грошового зобов'язання законом не передбачено, що, втім, не виключає можливості його встановлення в укладеному сторонами договорі (наприклад, за необґрунтовану відмову від переказу коштів за розрахунковими документами отримувача коштів), притому і як самостійний захід відповідальності, і як такий, що застосовується поряд з пенею. В останньому випадку не йдеться про притягнення до відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення двічі, тому що відповідальність настає лише один раз - у вигляді сплати неустойки, яка включає у себе і пеню, і штраф як лише форми її сплати (п.2.1 постанови пленуму ВГСУ №14 від 17.12.2013).

Згідно із частиною 1 статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Відповідно до ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Згідно з ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Перевіривши розрахунок пені, з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог від 02.03.2016, за простроченим кредитом, відсотками та комісією суд дійшов висновку про його вірність та відповідність вищенаведеним положенням, тому пеня за простроченим кредитом підлягає задоволенню у розмірі 41 917, 81 грн., пені за простроченими відсотками - 7 994,31 грн., пеня за простроченою комісією - 937,07 грн.

Відповідно до пп.7.2.4 п. 7.2 кредитного договору, за невиконання чи неналежне виконання взятих на себе зобов'язань, передбачених положеннями цього договору, банк має право застосувати до позичальника наступні штрафні санкції, зокрема, неустойку в розмірі 0,5% від суми основної суми боргу в разі ненадання позичальником документів, надання яких передбачено умовами цього договору, крім документів, визначених в п. 5.3.12 цього договору, та/або невиконання позичальником та/або поручителем та/або майновим поручителем зобов'язань за цим договором, що не мають вартісного виразу.

За неналежне виконання позичальником п. 5.3.3 кредитного договору, яким передбачено його обов'язок надавати до банку: щоквартально - належним чином засвідчені баланс та звіт про фінансові результати за формою, визначеною чинним законодавством в строк до 25 числа місяця, що слідує за звітним кварталом - для звітності за перший, другий, третій квартал, до 25 лютого - для звітності за попередній рік; не менше 1 разу на квартал - банківські довідки про надходження грошових коштів на поточні рахунки позичальника в інших банківських установах за попередній квартал/попередній місяць або довідку позичальника про відсутність відкритих поточних рахунків в інших банках; не менше 1 разу на квартал - банківські довідки про кредитну заборгованість в інших банківських установах або довідку позичальника про відсутність такої заборгованості в інших банках, тощо, тому керуючись положеннями п. 7.2.4 кредитного договору, позивач правомірно та обґрунтовано нарахував позичальнику неустойку у розмірі 0,5%, однак позивач не взяв до уваги, що вказана неустойка розраховується від суми основного боргу, яка складає 230 000,00 грн., а не 450 000,00 грн., тому слід задовольнити неустойку у розмірі 1 150,00 грн.

Позивач також заявив до стягнення інфляційні втрати у розмірі 53 388,10 грн. (по кредиту з лютого-листопад 2015 року, по відсотках - з січня - листопад 2015 року) та 3 % річних - 5 172,40 грн. (по кредиту за період з 02.02.2015 - 15.12.2015, по відсотках - з 13.01.2015- 15.12.2015).

Перевіривши розрахунок 3 % річних та інфляційних втрат доданий до заяви про зменшення позовних вимог від 02.03.2016, суд вважає його обґрунтованим, тому заявлені до стягнення 3 % річних та інфляційні підлягають задоволенню у заявленому розмірі, з огляду на наступне.

Інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 ЦК України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті.

Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання.

Згідно з Законом України "Про індексацію грошових доходів населення" індекс споживчих цін (індекс інфляції) обчислюється спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі статистики і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях. На даний час індекс інфляції розраховується Державною службою статистики України і щомісячно публікується, зокрема, в газеті "Урядовий кур'єр". Отже, повідомлені друкованими засобами масової інформації з посиланням на зазначений державний орган відповідні показники згідно з статтями 17, 18 Закону України "Про інформацію" є офіційними і можуть використовуватися господарським судом і учасниками судового процесу для визначення суми боргу.

Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць.

Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція) (п. 3.1, 3.2 постанови пленуму ВГСУ №14 від 17.12.2013).

Сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом), так само як й інфляційні нарахування, не мають характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові (п.4.1 постанови пленуму ВГСУ №14 від 17.12.2013).

При дослідженні розрахунку 3 % річних та інфляційних втрат та визнанні його обґрунтованим, суд взяв до уваги правову позицію Верховного суду України наведену у постанові від 03.02.2016 №6-1080цс15, що полягає у наступному: відповідно до частини першої статті 33 Закону України "Про іпотеку" в разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. Право іпотекодержателя на звернення стягнення на предмет іпотеки також виникає з підстав, встановлених статтею 12 цього Закону.

Право вибору конкретного способу звернення стягнення на предмет іпотеки покладається на іпотекодержателя. Відповідно до частини першої статті 11 ЦПК України суди повинні розглядати питання про можливість застосування звернення стягнення на предмет іпотеки у спосіб, заявлений у позовній вимозі. При цьому здійснення особою права на захист не може ставитися в залежність від застосування нею інших способів правового захисту.

Звернення стягнення на предмет іпотеки не призводить до заміни основного зобов'язання на забезпечувальне. Тому задоволення вимог за дійсним основним зобов'язанням одночасно зі зверненням стягнення на предмет іпотеки не зумовлює подвійного стягнення за основним зобов'язанням, оскільки домовленість сторін про його заміну забезпечувальним зобов'язанням відсутня.

Отже, задоволення вимог кредитора за рахунок забезпечувального зобов'язання не виключає можливості стягнення заборгованості за основним зобов'язанням.

Згідно з ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідач доказів на спростування обставин, повідомлених позивачем, не надав.

Таким чином, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню: прострочені відсотки - 33 479,17 грн., комісія по кредиту - 2 001,03 грн., пеня - 50 849,19 грн., інфляційні втрати - 53 388,10 грн., 3 % річних - 5 172,40 грн., неустойка 0,5 % - 1 150,00 грн.

Відповідно до вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених вимог.

Крім того, відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 7 Закону України "Про судовий збір" сплачена сума судового збору повертається за ухвалою суду в разі, зокрема, зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.

Позивач сплатив судовий збір у розмірі 2 919,34 грн. згідно платіжного доручення №74882404 (#74882404) від 21.12.2015 за звернення з позовом про стягнення 194 622,97 грн. В подальшому, позивач зменшив позовні вимоги до 147 139,80 грн. згідно заяви від 02.03.2016. Таким чином, підлягає поверненню з Державного бюджету України на користь позивача судовий збір у розмірі 712, 26 грн. враховуючи клопотання позивача.

Враховуючи вищевикладене та керуючись ст.ст. 32, 33, 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд міста Києва,

В И Р І Ш И В:

1.Позов задовольнити частково.

2.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "СМЦ" (01030, м. Київ, вулиця Богдана Хмельницького, будинок 51Б, код 36529772) на користь Публічного акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" (01001, м. Київ, вулиця Госпітальна, будинок 12-Г, код 00032129) в особі філії Сумського обласного управління АТ "Ощадбанк" (40004, м. Суми, вулиця Горького, будинок 32, код 09337356) прострочені відсотки у розмірі 33 479,17 грн. (тридцять три тисячі чотириста сімдесят дев'ять гривень 17 коп.), прострочена комісія по кредиту - 2 001,03 грн. (дві тисячі одна гривня 03 коп.), пеня - 51 999,19 грн. (п'ятдесят одна тисяча дев'ятсот дев'яносто дев'ять гривень 19 коп.), інфляційні втрати - 53 388,10 грн. (п'ятдесят три тисячі триста вісімдесят вісім гривень 10 коп.), 3 % річних - 5 172,40 грн. (п'ять тисяч сто сімдесят дві гривні 40 коп.), 2 190,58 грн. (дві тисячі сто дев'яносто гривень 58 коп.) судового збору.

3.В іншій частині позовних вимог відмовити.

4.Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

5.Повернути Публічному акціонерному товариству "Державний ощадний банк України" (01001, м. Київ, вулиця Госпітальна, будинок 12-Г, код 00032129) в особі філії Сумського обласного управління АТ "Ощадбанк" (40004, м. Суми, вулиця Горького, будинок 32, код 09337356) з Державного бюджету України судовий збір в розмірі 712, 26 грн. (сімсот дванадцять гривень 26 коп.), сплачений відповідно до платіжного доручення №74882404 (#74882404) від 21.12.2015, оригінал якого знаходиться у господарській справі № 910/32646/15.

Відповідно до частини 5 статті 85 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Рішення набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 85 Господарського процесуального кодексу України. Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку та в строки, встановлені ст. 93 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено: 04.03.2016

Суддя І.В.Усатенко