Рішення № 5625453, 07.05.2009, Оратівський районний суд Вінницької області

Справа №2-41

2009 рік

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 травня 2009 року смт. Оратів

Оратівський районний суд

Вінницької області

В складі: головуючого - судді Гончарука М.М.

при секретарі Новодворській О.Г.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в смт.Оратів цивільну справу за позовом ЗАТ “ПриватБанк” до ОСОБА_1 про звернення стягнення, за участю відповідача, у відсутності позивача,-

ВСТАНОВИВ:

До Оратівського районного суду надішла цивільна справа за позовом ЗАТ “ПриватБанк” до ОСОБА_1 про звернення стягнення.

В судове засідання представник позивача не з”явився, надавши заяву, згідно якої просить справу слухати без його участі, змінивши позовні вимоги, з яких зазначив, що ПриватБанк та ОСОБА_1 21.04.2007 р. уклали кредитний договір № VIOWAN00001691. Відповідно до п.п. 7,1 кредитного договору ПриватБанк зобов'язався надати Відповідачу кредит у вигляді непоновлюваної кредитної лінії у розмірі 34040,15 грн. на термін до 19.04.2012 року включно, а Відповідач зобов'язався повернути кредит та сплатити відсотки за користування кредитними коштами в строки та в порядку, встановлених кредитним договором.

Відповідно до п. 7.1 кредитного договору Відповідач в період з «25» по «ЗО» число кожного місяця зобов'язаний сплачувати:

- грошові кошти у розмірі 880,94 грн для погашення заборгованості за кредитом, відсотками (у розмірі 1,34 % на суму залишку заборгованості за кредитом), комісією (у розмірі 0,14 % від суми виданого кредиту) та іншими витратами банку відповідно до п.п. 3.11, 6.2 кредитного договору. Згідно п. 3.2 кредитного договору у випадку порушення зобов'язань за кредитним договором, Відповідач сплачує Банку відсотки за користування кредитом у розмірі 2,5 % на місяць, нараховані від суми непогашеної в строк заборгованості за кредитом. Згідно з п. 4.1 кредитного договору Відповідач за порушення термінів оплати відсотків зобов'язаний сплатити пеню в розмірі 0,15 % від суми простроченого платежу. Відповідно до ст.1054 ЦК України, за кредитним договором кредитодавець зобов'язується надати грошові кошти позичальнику в розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити відсотки.

ЗАТ КБ «ПриватБанк» свої зобов'язання за кредитним договором виконав в повному обсязі, а саме видав відповідачу кредит у вигляді непоновлюваної кредитної лінії на суму 34040,15 грн.

В порушення умов кредитного договору а також ст. ст. 509, 526, 1054 ЦК України, Відповідач свої зобов'язання виконав частково.

Відповідно до ч. 2 ст. 1050 України наслідками порушення Відповідачем зобов'язань щодо повернення чергової частини суми кредиту є право Позивача достроково вимагати повернення всієї суми кредиту.

З врахуванням викладеного, станом на 30.04.2009 року має заборгованість 26775,65 грн., яка складається з наступного:

- 24430,64 грн. - поточна заборгованість за кредитом;

- 1621,59 грн. - просрочена заборгованість по кредиту;

- 47,66 грн. - заборгованість по комісії за користування кредитом;

- 673,38 грн. - поточна заборгованість по відсоткам;

- 2,38 грн. - прострочена заборгованість по відсоткам.

Згідно ст. ст. 525, 526, 530 ЦК України, зобов'язання повинні виконуватися належним чином і в термін передбачений договором, одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається, боржник не _ звільняється від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання.

В забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором ПриватБанк і відповідач 21.04.2007 р. уклали договір застави рухомого майна № VIOWAN00001691 (надалі - договір застави). Згідно з п. 34.4 договору застави Відповідач надав в заставу автомобіль ВАЗ, модель: 21099, рік випуску: 2006, тип ТЗ: легковий седан-В, № кузова/шасі: НОМЕР_3, реєстраційний номер: НОМЕР_4, що належить на праві власності ОСОБА_1 (АДРЕСА_1., ІПН НОМЕР_1).

Відповідно до п. 15.7. договору застави, ст. 20 Закону України «Про заставу», ПриватБанк має право з метою задоволення своїх вимог звернути стягнення на предмет застави у випадку, якщо в момент настання термінів виконання зобов'язань, передбачених кредитним договором, вони не будуть виконані.

Відповідно до ст. 589 ЦК України, у разі невиконання зобов'язання, забезпеченого заставою, заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави.

В порядку ст. 590 ЦК України, звернення стягнення на предмет застави здійснюється за рішенням суду.

Згідно п. 24 договору застави звернення стягнення на предмет застави за вибором заставодержателя може здійснюватися шляхом продажу предмета застави із укладанням договору купівлі-продажу з іншою особою.

Відповідно до ст. 25 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень» у разі задоволення судом позову про звернення стягнення на предмет застави в рішенні суду зазначаються і спосіб реалізації предмета застави шляхом проведення публічних торгів або із застосуванням однієї із процедур, передбачених ст. 26 цього Закону, яка передбачає і продаж предмета застави шляхом укладення договору купівлі-продажу з іншою особою-покупцем.

Відповідач ОСОБА_1 позовні вимоги не визнав посилаючись на заперечення до позовної заяви.

Заслухавши відповідача, вивчивши заяву позивача, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню, виходячи слідуючого.

11.01.2009 року ЗАТ комерційний банк «ПриватБанк» (далі - позивач) звернувся до Оратівського районного суду Вінницької області з позовом про звернення стягнення на предмет застави: автомобіль ВАЗ-21099, 2006 року випуску, № кузова/шасі НОМЕР_3, реєстраційний № НОМЕР_2, що належить ОСОБА_1 на праві власності,

в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором №VIOWAN00001691 від 21.05.07 р. в розмірі 29815,29 грн. (з яких 28855,41 грн. заборгованість за кредитом; 847,67 грн. заборгованість по процентах за користування кредитом; 95,32 грн. заборгованість по комісії за користування кредитом; 16,89 грн. пеня за несвоєчасне виконання зобовязань за договором), шляхом продажу вказаного автомобіля позивачем з укладанням від мого імені договору купівлі-продажу будь-яким способом з іншою особою-покупцем, зі зняттям вказаного автомобіля з обліку в органах ДАІ України, а також наданням позивачу всіх повноважень, необхідних для здійснення продажу.

Так, 21.04.2007 року між сторонами укладений кредитний договір №VIOWAN07741691 , згідно якого позивач надає відповідачу кредитні кошти у розмірі 42723,40 грн. на наступні цілі: 34040,16 грн. на купівлю автомобіля, а також 34 грн. для сплати за реєстрацію Предмету застави в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна, 8683,25 грн. на сплату страхових платежів у випадках та згідно порядку, передбачених п.п. 2.1.3, 2.2.7 даного Договору, зі сплатою за користування Кредитом відсотків у розмірі 1,34 % на місяць на суму залишку заборгованості за Кредитом, винагороди за надання фінансового інструменту у розмірі 1 % від суми виданого кредиту у момент надання кредиту та винагороди за надання фінансового інструменту у розмірі 0,14 % від суми виданого кредиту щомісячно в період сплати, відсотки за дострокове погашення кредиту згідно з п. 3.11. Договору та винагороди за проведення додаткового моніторингу згідно п. 6.2. даного Договору.

Відповідно до п. 7.1. Договору ОСОБА_1 зобовязаний в період з 25 по 30 число кожного місяця в строк з 21.04.07 по 19.04.2012 року надавати позивачу кошти, так званий щомісячний платіж, у суму 880,94 грн. До вказаної суми, а саме 880,94 грн. включається заборгованість по кредиту, відсотках та винагорода.

Свої зобовязання відповідач до грудня 2008 року виконував належним чином, щомісяця надавав позивачу грошові кошти в розмірі 880,94 грн. Проте, в грудні відповідач вказану суму позивачу не надав, оскільки з 28.11.08 по 03.12.08 перебував на лікуванні і змушений був спрямовувати кошти на придбання лікарських медикаментів, що також являється поважною причиною. Крім того, в січні 2009 року захворіла малолітня дочка ОСОБА_1, і перебувала на лікуванні з 21.01.09 по 08.02.09 р., що також потребувало додаткових матеріальних витрат, оскільки його дружина ніде не працює, і єдиним джерелом доходів сімї являється заробіток відповідача.

Строк дії договору закінчується лише 19.04.2012 року. Відповідно до п. 3.2. Договору за порушення зобовязань по погашенню кредиту, передбачених п.п. 1.1, 2.2.4, 2.3.3 Договору (тобто за несвоєчасне внесення щомісячного платежу в розмірі 880,94 грн.) позичальник, тобто я, сплачує Банку відсотки за користування кредитом у розмірі, визначеному п.7.4 Договору, а саме у розмірі 2,5 % на місяць, розраховані на суму непогашеної в строк заборгованості за кредитом, тобто 22,023 грн. (880,94 х 2,5 : 100 = 22,023 грн.).

У відповідності до положень ст. 530 ЦК України якщо у зобовязанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Строк виконання кредитного договору до 19.04.2012 року, і лише після його закінчення можна ставити питання про належне чи неналежне виконання договірних зобовязань.

Крім того, на даний час предмет спору взагалі відсутній, оскільки згідно квитанцій, виданих Оратівським відділенням «ПриватБанку», №75MVI08IP3 від 30.01.2009 року та №75MVI08IP2 від 11.02.2009 року відповідаче в рахунок погашення кредиту було сплачено 900 грн. та 1400 грн. відповідно. Тобто, на час розгляду справи в суді заборгованість по внесенню щомісячного платежу відсутня, так як вказані кошти внесені ОСОБА_1 в касу позивача по січень 2009 року включно.

Крім цього, вказаний позов предявлений з порушенням вимог ст.119 ЦПК України, оскільки зі змісту позову вбачається, що між мною та позивачем 21.05.07 р. укладений кредитний договір №VIOWAN00001691, умови якого відповідачем виконуються неналежно, в звязку з чим слід звернути стягнення на предмет застави, що не відповідає дійсності, так як кредитний договір ОСОБА_1 уклав з позивачем не 21 травня, а 21 квітня 2007 року, номер якого не №VIOWAN00001691, а №VIOWAN07741691 , про що зазначено в п. 7.7. самого Договору.

Дана обставина має суттєве значення для справи. Той факт, що кредитний договір ОСОБА_1 уклав 21 квітня 2007 року підтверджується квитанцією № 0/10 від 04.05.2007 р., згідно якої він перерахував в рахунок оплати вартості автомобіля 5000 грн., які отримав в якості кредиту.

Також позивачем разом з позовом до суду подано заяву про забезпечення позову, в якій останній просить вилучити у мене і передати на зберігання ПриватБанку автомобіль ВАЗ-21099, реєстраційний № НОМЕР_2, вважаючи, що наявність певних ризиків втрати предмету застави, погіршення його технічного стану унеможливить або ускладнить належне та своєчасне виконання рішення суду щодо продажу ПриватБанком вказаного автомобіля.

Проте дана мотивація є необґрунтованою, так як згідно ст. 580 ЦК України ризик випадкового знищення або випадкового пошкодження предмета застави несе власник заставленого майна. Відповідно до ч.2 ст.587 ЦК України у разі втрати, псування, пошкодження або знищення заставленого майна з вини відповідача, він буде зобовязаний замінити або відновити це майно, якщо інше не встановлено договором.

У відповідності до вимог ст. 590 ЦК України заставодержатель (тобто позивач) набуває право звернення стягнення на предмет застави в разі, коли зобовязання не буде виконано у встановлений строк (термін), а саме, в даному випадку, до 19.04.2012 р.

Отже, підстави для звернення стягнення на предмет застави, передбачені зазначеною нормою ЦК України, відсутні.

Крім того, статтею 586 ЦК України ОСОБА_1, як заставодавцю надано право користуватись предметом застави відповідно до його призначення, у тому числі здобувати з нього плоди та доходи, відчужувати предмет застави, передавати його в користування іншій особі, заповідати його або іншим чином розпоряджатися ним за згодою заставодержателя.

Таким чином в судовому засіданні не доведено невиконання договору в односторонньому порядку відповідачем, що призвело до заборгованості ним за кредитним договором.

Відповідно до ст.ст.88 ЦПК України, судовий збір та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи, підлягають стягненню з відповідачів.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 10, 11, 60, 212-215 ЦПК України, ст.ст.525, 526, 530, 1049, 1054 ЦК України, суд,-

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову ЗАТ “ПриватБанк” до ОСОБА_1 про звернення стягнення на предмет застави: автомобіль ВАЗ, модель: 21099, рік випуску: 2006, тип ТЗ: легковий седан-В, № кузова/шасі: НОМЕР_3 реєстраційний номер: НОМЕР_4, що належить на праві власності ОСОБА_1 (АДРЕСА_1., 1ПН НОМЕР_1), шляхом продажу вказаного автомобіля Закритим акціонерним товариством комерційним банком «ПриватБанк» (49094, м. Дніпропетровськ, вул. Набережна Перемоги, 50, код ЄДРПОУ 14360570) з укладанням від імені відповідача договору купівлі-продажу будь-яким способом з іншою особою-покупцем, зі зняттям вказаного автомобіля з обліку в органах ДАІ України, а також наданням ПриватБанку всіх повноважень, необхідних для здійснення продажу, відмовити.

Заяву про апеляційне оскарження рішення суду може бути подано протягом десяти днів з дня проголошення рішення. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження до апеляційного суду Вінницької області через Оратівський районний суд.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо заяву про апеляційне оскарження не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не подана у визначений вище строк, рішення суду набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя: