Рішення № 5625278, 27.04.2009, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел.230-31-34 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 32/705-6/43327.04.09 За позовомЗаступника прокурора Голосіївського району міста Києва в інтересах держави в особі Наукового центру радіаційної медицини Академії медичних наук України До відповідача-1Виробничо-комерційного підприємства «Монтажагробуд»у вигляді товариства з обмеженою відповідальністю

До відповідача-2Акціонерного товариства «Медінвестпроект»

Треті особи на стороні позивача, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору,

1)Міністерство України з надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи

2)Головного управління Державного казначейства України

Про розірвання договору та стягнення коштів

Суддя Ковтун С.А.

Представники учасників процесу:

Від прокуратури Лаванда К.А. (за посв.)

Від позивача Титикало Р.С. (за дов.)

Від відповідача-1 не зявились

Від відповідача-2 не зявились

Від третьої особи-1 Шваль М.М. (за дов.)

Від третьої особи-2не зявились

Обставини справи:

До Господарського суду міста Києва звернувся з позовом заступник прокурора Голосіївського району міста Києва в інтересах держави в особі Наукового центру радіаційної медицини Академії медичних наук України до виробничо-комерційного підприємства «Монтажагробуд»у вигляді товариства з обмеженою відповідальністю та акціонерного товариства «Медінвестпроект»про:

- розірвання договору генерального підряду № 150/ГП від 19.12.2003 р., укладеного між позивачем та відповідачем-1;

- стягнення з відповідача-1 грошових коштів в сумі 3482870,32 грн. основного боргу, 812669,56 грн. пені та трьох процентів річних в розмірі 132911,31 грн.;

- стягнення з відповідача-2 грошових коштів в сумі 57525,6 грн.

Під час розгляду справи було збільшено розмір позовних вимог. Зокрема, зміст позовних вимог викладено наступним чином: розірвання спірного договору, стягнення 7243635,1 грн. основного боргу, 812669,56 грн. пені та трьох процентів річних в сумі 132911,31 грн. з відповідача-1 та 57525,6 грн. з відповідача-2.

Ухвалою суду від 27.12.2006 р. було порушено провадження у справі № 32/705.

Відповідач-1 у наданому відзиві позовні вимоги відхилив та просив відмовити у задоволенні позову, посилаючись на те, що всі підстави для задоволення позову є необґрунтованими.

Рішенням суду від 02.07.2007 р. позов було задоволено частково, а саме: розірвано згаданий вище договір та вирішено стягнути з відповідача-1 грошові кошти у вказаному вище розмірі. У позові до відповідача-2 було відмовлено повністю.

Під час перегляду вказаного рішення Київським апеляційним господарським судом до участі у справі було залучено як третіх осіб на стороні позивача, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, Міністерство України з надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи та Головне управління Державного казначейства України у місті Києві

Треті особи в судових засіданнях позовні вимоги підтримали та просили їх задовольнити.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 03.06.2008 р. рішення було залишено без змін.

Постановою Вищого господарського суду України від 02.10.2008 р. згадані рішення місцевого суду та постанову апеляційної інстанції скасовано в частині розірвання договору генерального підряду № 150/ГП від 19.12.2003 р., стягнення з відповідача-1 3482870,32 грн. боргу, 812669,56 грн. пені, трьох процентів річних в сумі 132911,31 грн., справу в цій частині направлено на новий розгляд до господарського суду міста Києва. В іншій частині судові рішення було залишено без змін.

Підставою для скасування рішення місцевого суду та постанови апеляційної інстанції стало те, що стягуючи суму у розмірі 3482870,32 грн. суди не надали належної юридичної оцінки п. 4.1 договору (термін здачі обєкта) і не встановили, як цей пункт договору узгоджується з п.4.6 договору, а відповідно і не встановили момент настання обовязку у відповідача-1 повернути невикористані кошти.

Судами також не було досліджені первинні бухгалтерських документів, які підтверджують освоєння відповідачем-1 грошових коштів, які були перераховані позивачем у строк, визначений п. 4.6 договору. Також не було перевірено правильність нарахування пені та 3% річних. Крім того, в резолютивній частині задоволена позовна вимога про розірвання договору генерального підряду № 150/ГП від 19.12.2003 року, однак в мотивувальній частині судових рішень відсутнє будь-яке обґрунтування та зазначення обставин, які дають правові підстави суду для задоволення цих позовних вимог.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 16.10.2008 р. справі було присвоєно номер 32/705-6/433.

Ухвалою Верховного Суду України від 25.12.2008 р. було відмовлено у порушенні касаційного провадження з перегляду постанови Вищого господарського суду України від 02.10.2008 р..

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 05.02.2009 р. розгляд справи було призначено на 02.03.2008 р..

Відповідачі та третя особа-1 на виклик суду не зявились.

У свою чергу, представником позивача заявлено усне клопотання про витребування доказів у слідчого управління Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в місті Києві. Зокрема, сторона зазначила, що всі первинні бухгалтерські документи, повязані з взаємовідносинами позивача з відповідачем-1, були вилучені під час виїмки, проведеної 16.05.2008 р., про що було складено відповідний протокол.

Суд задовольнив вказане клопотання, оскільки не дослідження вказаних документів стало однією з підстав для скасування рішення Господарського суду міста Києва від 02.07.2007 р. та направлення справи № 32/705 на новий розгляд.

Заступник прокурора Голосіївського району міста Києва через канцелярію суду подав заяву про збільшення розміру позовних вимог № 446 від 02.03.2009 р., в якій просив: розірвати договір генерального підряду № 150/ГП від 19.12.2003 р., укладений між науковим центром радіаційної медицини Академії медичних наук України та виробничо-комерційним підприємством «Монтажагробуд»у вигляді товариства з обмеженою відповідальністю; стягнути з виробничо-комерційного підприємства «Монтажагробуд»у вигляді товариства з обмеженою відповідальністю на користь наукового центру радіаційної медицини Академії медичних наук України суму боргу з урахуванням індексу інфляції, яка складає 6 972 706,38 грн., три проценти річних від простроченої суми у розмірі 530 159,66 грн., в іншій частині позовні вимоги залишено без змін.

Розгляд справи було відкладено на 02.04.2009 р..

Представники відповідача-2 та третіх осіб на виклик суду не зявились.

Відповідь на запит суду не надійшла.

За таких обставин судом було в черговий раз відкладено розгляд справи на 27.04.2009 р. та направлено повторний запит до слідчого управління Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в місті Києві.

На адресу суду надійшла відповідь на запит.

У судове засідання 27.04.2009 р. відповідачі та третя особа-2 на виклик суду не зявились, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином.

Через канцелярію суду від відповідача-1 надійшло клопотання про відкладення розгляду справи через перебування на лікарняному представника та намір надати нові докази. Оскільки обовязок забезпечити явку представника в судове засідання покладено на сторони по справі і при цьому відповідачем по справі є юридична особа, а не представник, суд не знайшов наведенні в клопотанні обставини причинами не явки поважними, а тому клопотання залишив без задоволення.

27.04.2009 р. у судовому засіданні прокурор та представник позивача позовні вимоги підтримали та просили позов задовольнити в повному обсязі.

Суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами в порядку ст. 75 ГПК України.

Розглянувши надані учасниками судового процесу документи і матеріали, заслухавши пояснення представників учасників процесу, всебічно та повно зясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, обєктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив:

У 1986 році, відповідно до проектно-кошторисної документації та дозволу на виконання будівельно-монтажних робіт від 22.09.1986 р. № 190, виданого Головним архітектурно-планувальним управлінням виконкому Київської міської ради народних депутатів, Державним архітектурно-будівельним контролем м. Києва, дія якого подовжена до 30.12.2004 р., розпочато будівництво Наукового центру радіаційної медицини за адресою: м. Київ, пр-т Перемоги, 119/121.

10.02.1999 р. актом Державної комісії, затвердженим наказом Академії медичних наук України від 16.02.1999 № 10, було прийнято збудовані обєкти: стаціонар на 546 ліжок, консультативна поліклініка на 800 відвідувань в зміну, лікувально-діагностичний корпус, дитяче відділення в поліклініці на 150 відвідувань в зміну, харчоблок, архів рентгенплівок, пральня, будівля для ЯМР, РП-10 квт, прохідна з інженерними мережами, огорожа території, дорожнє покриття, ангар №1.

Станом на 01.10.2004 р. загальна балансова вартість зазначених будівель становить 47494,3 тис. грн.

Не було завершено будівництво будівлі патолого-анатомічного корпусу та господарського корпусу.

У 2003 році акціонерним товариством «Медінвестпроект»була виготовлена проектно-кошторисна документація на завершення будівництва патолого-анатомічного корпусу з лабораторіями.

Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України № 893 від 11.06.2003 р. «Про затвердження переліку об'єктів, що фінансуються за рахунок державних капітальних вкладень, виділених на виконання Чорнобильської будівельної програми у 2003 році»на виконання робіт по завершенню будівництва патолого-анатомічного корпусу з Державного бюджету України Міністерством України з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи були виділені кошти в розмірі 20600000 грн..

19.12.2003 р. між науковим центром радіаційної медицини Академії медичних наук України (замовником) та виробничо-комерційним підприємством «Монтажагробуд»(генеральним підрядником) був укладений договір генерального підряду № 150/ГП на завершення будівництва патолого-анатомічного корпусу з лабораторіями Наукового центру радіаційної медицини (далі - Договір).

Відповідно до п. 2.1 Договору (в редакції додаткової угоди № 1 до Договору від 28.09.2004 р.), генеральний підрядчик бере на себе зобовязання своїми силами завершити будівництво, виконати роботи по благоустрою та інженерним мережам, придбати необхідне для функціонування обєкту обладнання (в тому числі і медичне в межах коштів, що залишилися від будівельно-монтажних робіт), виконати пусконалагоджувальні роботи, при необхідності здійснити будівництво додаткових споруд обєкту і здати замовнику об'єкт, який будуватиметься за узгодженим належним чином проектом, на земельній ділянці згідно з планом встановлених меж, який є невід'ємною частиною цього Договору, а замовник зобов'язується надати генеральному підряднику будівельний майданчик, проектно-кошторисну документацію, специфікації на необхідне для функціонування об'єкту обладнання, забезпечити своєчасне фінансування та придбання обладнання на умовах цього Договору, прийняти завершений будівництвом об'єкт і сплатити вартість виконаних робіт.

Договірна ціна, згідно з п. 2.2. Договору, становить 20600000,00 грн.

Договір був укладений позивачем з відповідачем-1 після погодження Міністерством економіки та з питань європейської інтеграції України процедури закупівлі у одного виконавця листом від 19.12.2003 р. № 874. Відповідно до вищезазначеного листа, замовником торгів є Міністерство України з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи.

Відповідно до п. 4.1. Договору термін здачі обєкта в експлуатацію встановлюється графіком будівництва.

Згідно з графіком виконання робіт на обєкті, підписаного сторонами 20.01.2004 р., роботи відповідачем-1 мали бути виконанні до 31.12.2004 р.

Пунктом 4.6. Договору передбачено, що відповідно до постанови Кабінету Міністрів України № 1764 від 27.12.2001 р. та наказу Міністерства фінансів України № 83 від 06.04.1998 р., в разі невикористання коштів протягом одного місяця з дня їх отримання, відповідач-1 зобовязаний повернути зазначені кошти протягом 10 днів.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач платіжним дорученням № 249 від 24.12.2003 р. перерахував відповідачу-1 суму коштів у розмірі 20600000,00 грн. як попередню оплату по Договору.

Відповідач-1 свої зобовязання по Договору у період з січня 2004 р. по червень 2006 р. виконав частково на суму 16757129,68 грн., що підтверджується актами приймання-передачі виконаних робіт та устаткування, а також актом звірки розрахунків від 28.12.2005 р., наявними в матеріали справи.

Заборгованість відповідача-1 перед позивачем за невиконання робіт в повному обсязі станом на 01.11.2006 р. становила 3482870,32 грн.

Відповідно до статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства тощо і одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з приписами статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Кошти були перераховані позивачем 24.12.2003 р. відповідно до вимог п. 4.6 Договору, відповідач-1 мав повернути невикористаний залишок коштів через один місяць та 10 днів, тобто останній день повернення коштів 05.02.2004 р..

Зобовязання відповідача-1 повернути позивачу невикористану частину авансу випливає безпосередньо з постанови Кабінету Міністрів України № 1764 від 27.12.2001 р. та наказу Міністерства фінансів України № 83 від 06.04.1998 р., тобто нормативно-правового акту, що регулює відносини сторін при капітальному будівництві за рахунок державного бюджету.

Відповідач-1, в порушення п. 4.6. Договору, не перерахував невикористані кошти позивачу, внаслідок чого він, згідно зі ст. 220 Господарського кодексу України, ст. 612 Цивільного кодексу України, вважається таким, що прострочив виконання господарського зобовязання.

29.06.2006 р. позивач направив відповідачу-1 з претензією № 430, в якій вимагав погасити вищезазначену заборгованість.

31.07.2006 р. у відповіді на претензію № 3106 відповідач-1 повідомив, що він відмовляється повертати отримані кошти.

Вищий господарський суд України в своїй постанові від 02.10.2008 р. зазначив, що необхідно встановити, як пункт 4.1. Договору (термін здачі обєкта) узгоджується з пунктом 4.6. Договору, а відповідно - встановити момент настання обовязку у відповідача-1 повернути невикористані кошти.

Що стосується узгодженості пункту 4.1. з пунктом п. 4.6. Договору, суд дійшов висновку, що вони один одному не суперечать, оскільки пункт 4.1. Договору встановлює порядок визначення терміну здачі обєкту в експлуатацію і це не впливає на розрахунки між сторонами, оскільки розрахунки по договорам підряду не обовязково мають здійснюватись шляхом авансування замовником виконання робіт, що підтверджується п. 4.6.2. «Положення про підрядні контракти у будівництві України», яке затверджене Науково-технічною радою Міністерства України у справах будівництва і архітектури протоколом від 15.12.1993 р. № 9, яке діяло на час укладання Договору, відповідно до якого «сторони самостійно визначають у контракті порядок, строки, умови платежів і розрахунків за виконані роботи і послуги. Оплата робіт може здійснюватись за готовий об'єкт або шляхом проміжних платежів (за етапи, комплекси робіт, конструктивні елементи, окремі види робіт та послуг). За домовленістю замовник перераховує підряднику аванси, здійснює оплату за будівельні матеріали, устаткування, конструкції, що поставляє підрядник».

Відповідно до ст. 345 Цивільного кодексу УРСР від 18.07.1963 року, який діяв на час укладання Договору, замовник зобов'язаний оплатити виконану підрядчиком роботу після здачі всієї роботи, якщо інше не встановлене законом або договором.

При цьому, відповідно до частини сьомої статті 51 Бюджетного кодексу України, після отримання товарів, робіт та послуг відповідно до умов взятого бюджетного зобов'язання розпорядник бюджетних коштів приймає рішення про їх оплату та подає доручення на здійснення платежу органу Державного казначейства України, якщо інше не передбачено нормативно-правовими актами.

Крім того, враховуючи, що будівництво здійснювалось за рахунок бюджетних коштів, обов'язковими до виконання є Правила визначення вартості будівництва ДБН Д.1.1-1-2000, затверджені наказом Держбуду України від 27.08.2000 р. № 174 (далі Правила визначення вартості будівництва).

Пунктом 19 постанови Кабінету Міністрів України від 27.12.2001 р. «Про затвердження порядку державного фінансування капітального будівництва»передбачено, що замовник перераховує підряднику аванс, якщо це передбачено договором (контрактом). Розмір авансу не може перевищувати 30 відсотків вартості річного обсягу робіт. Підрядник зобов'язується використати одержаний аванс на придбання і постачання необхідних для виконання робіт матеріалів, конструкцій, виробів протягом трьох місяців після одержання авансу. По закінченні тримісячного терміну невикористані суми авансу повертаються замовнику. Кінцеві розрахунки здійснюються у двотижневий термін після виконання і приймання всіх передбачених договором (контрактом) робіт та підписання акта державної (робочої) комісії з прийняття об'єкта в експлуатацію, затвердженого в установленому порядку.

Отже, в разі невикористання коштів на протязі одного місяця з дня їх отримання, відповідач-1 зобовязаний був повернути отримані кошти на протязі 10 днів (пункт 4.6. Договору), чого він не зробив, а остаточні розрахунки з відповідачем-1 за виконані ним роботи позивач мав здійснити після здачі всього обєму робіт (ст. 345 ЦК УРСР, п. 19 постанови Кабінету Міністрів України від 27.12.2001 р. № 1764).

Вищий господарський суд України в постанові від 02.10.2008 р. зазначив, що судами при попередньому розгляді справи також не було досліджено на основі первинних бухгалтерських документів питання освоєння відповідачем1 грошових коштів, які були перераховані позивачем у строк визначений п.4.6 Договору.

Відповідно до первинних бухгалтерських документів, відповідачем-1 станом на 05.02.2004 р. (останній день повернення коштів) не було виконано жодних робіт по Договору та вони не були прийняті по актам приймання виконаних підрядних робіт (типової форми № КБ-2в) та довідкам про вартість виконаних підрядних робіт (типової форми № КБ-2в).

Типові форми первинних облікових документів у будівництві № КБ-2в «Акт приймання виконаних підрядних робіт»та № КБ-3 «Довідка про вартість виконаних підрядних робіт»затверджені спільним наказом Державного комітету статистики України та Державного комітету України з будівництва та архітектури від 21.06.2002 р. № 237/5 та підтверджують обєм виконаних підрядних робіт.

Враховуючи зазначене, 05.02.2004 р. відповідач-1 мав повернути позивачу невикористаний аванс в розмірі 20600000,00 грн.

Невиконання відповідачем-1 робіт до 05.02.2004 р. підтверджується первинними бухгалтерськими документами, які були витребувані судом із слідчого управління ГУМВС України м. Києві.

Після прострочення відповідачем-1 своїх зобовязань по поверненню авансу ним були виконані, а позивачем прийняті роботи по Договору на суму 16757129,68 грн.

Заступник прокурора Голосіївського району міста Києва в позовній заяві, яку підтримав позивач, вимагає стягнути з відповідача-1 суму, яка є залишком невикористаного авансу, складає 3482870,32 грн. та є різницею між сумою отриманого відповідачем-1 авансу та вартістю прийнятих позивачем по актам приймання виконаних підрядних робіт (типової форми № КБ-2в) та довідкам про вартість виконаних підрядних робіт (типової форми № КБ-2в) робіт.

Відповідно до п. 2 ст. 317 Господарського кодексу України загальні умови договорів підряду визначаються відповідно до положень Цивільного кодексу України про договір підряду, якщо інше не передбачено цим Кодексом.

Відповідно до ч. 1 ст. 837 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобовязується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобовязується прийняти та оплатити виконану роботу.

Відповідно до п. 1 ст. 318 Господарського кодексу України за договором підряду на капітальне будівництво одна сторона (підрядник) зобовязується своїми силами і засобами на замовлення другої сторони (замовника) побудувати і здати замовникові у встановлений строк визначений договором обєкт відповідно до проектно-кошторисної документації або виконати зумовлені договором будівельні та інші роботи, а замовник зобовязується передати підряднику документацію, надати йому будівельний майданчик, прийняти закінчені будівництвом обєкти і передати їх.

Як вбачається з матеріалів справи та не спростовується відповідачем-1, позивач виконав свої зобовязання перед відповідачем-1 в повному обсязі.

Оскільки відповідач 1 свої зобовязання перед позивачем в повному обсязі не виконав вимоги про стягнення заборгованості в розмірі 3482870,32 грн. є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

У той же час, відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник на вимогу кредитора у випадку прострочення грошового зобовязання повинен сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції та три проценти річних з простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом..

Згідно зі здійсненим судом розрахунком за період з 06.02.2004 р. по 02.03.2009 р. інфляційна складова боргу підлягає стягненню в розмірі 2490252,28 грн.

Сума трьох відсотків річних до стягнення згідно з розрахунком позивача, який приймається судом як вірний, складає 530159,66 грн.

Пунктом 5.2 Договору передбачено, що за перевищення передбачених Договором строків закінчення будівництва обєкта генеральний підрядник оплачує замовнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від вартості не виконаних робіт за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до п. 1 ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Відповідно до п. 3 ст. 549 Цивільного кодексу пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до п. 1 ст. 550 Цивільного кодексу України право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання.

Відповідно до ч. 2 ст. 258 Цивільного кодексу України позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені), а відповідно до ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Враховуючи, що відповідач-1 не заявляв про застосування позовної давності до вимог про стягнення пені, суд приходить до висновку, що відповідач-1 на підставі п. 5.2 Договору та п. 3 ст. 549, ст. 550 Цивільного кодексу України має сплатити позивачу пеню за невчасне виконання зобовязань за шість місяців за період з 06.02.2004 р. (наступний за останнім днем сплати коштів) до 06.08.2004 р. (останній день шести місяців), що становить 182 дні, яка згідно зі здійсненим судом розрахунком, складає 248667,40 грн.

На підставі ч. 2 ст. 651 Цивільного кодексу України договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї зі сторін у разі істотного порушення договору другою стороною, а істотним є таке порушення, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Відповідно до графіку виконання робіт на обєкті, підписаного сторонами 20.01.2004 р., роботи відповідачем-1 мали бути виконанні до 31.12.2004 р.

Оскільки підрядні роботи не були виконані у встановлений договором строк, позивач (замовник) позбавився можливості використовувати обєкт за цільовим призначенням, тобто позбавився того, на що розраховував при укладенні Договору.

У звязку з невиконанням відповідачем-1 своїх обовязків обєкт не введений в експлуатацію та не використовується за цільовим призначенням до цього часу, а саме в ньому не проводяться ряд вважливих досліджень, які є дуже вважливими для визначення причин захворювань та способів лікування постраждалих від наслідків Чорнобильської катастрофи.

Частина 3 ст. 612 Цивільного кодексу України надає кредиторові право відмовитися від прийняття виконання, якщо воно у зв'язку з простроченням втратило інтерес для нього, а право на відмову від прийняття виконання не залежить від вини боржника, оскільки розірвання договору у даному випадку є мірою захисту, а не відповідальності. При цьому кредитор, крім розірвання договору, може вимагати відшкодування збитків, які і будуть мірою цивільно-правової відповідальності.

Частиною 5 ст. 653 Цивільного кодексу України встановлені правові наслідки зміни або розірвання договору, а саме: якщо договір змінений або розірваний у зв'язку з істотним порушенням договору однією зі сторін, друга сторона може вимагати відшкодування збитків, завданих розірванням договору.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає що вимоги про розірвання Договору підлягає задоволенню.

Згідно зі ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги чи заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Виходячи зі змісту статті 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень. Відповідач 1 не довів факт відсутності заборгованості, не подав належних доказів в підтвердження своїх заперечень.

Позивачем доведено порушення відповідачем-1 умов Договору № 150/ГП від 19.12.2003 р.

Таким чином, враховуючи надані позивачем докази, суд, на підставі здійсненого ним розрахунку, вважає позовні вимоги до відповідача-1 обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в частині стягнення 3482870,32 грн. заборгованості, 2490252,28 грн. інфляційних витрат, 248667,40 грн. пені та трьох відсотків річних в розмірі 530159,66 грн..

У стягненні 999583,78 грн. інфляційних, 564002,16 грн. пені судом відмовлено.

Відповідно до ст. 49 ГПК України судові витрати покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених вимог. Зокрема, з відповідача-1 підлягає стягненню 20562,94 грн. державного мита та 95,15 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 33, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

Позов до виробничо-комерційного підприємства «Монтажагробуд»у вигляді товариства з обмеженою відповідальністю задовольнити частково.

Розірвати договір генерального підряду № 150/ГП від 19.12.2003 р., укладений між науковим центром радіаційної медицини Академії медичних наук України (04050, м. Київ, вул. Мельникова, 53, код 04837835) та виробничо-комерційним підприємством «Монтажагробуд»у вигляді товариства з обмеженою відповідальністю (65044, м. Одеса, Французький бульвар, буд. 11, корп. Б, квартира 2, код 25042643).

Стягнути з виробничо-комерційного підприємства «Монтажагробуд»у вигляді товариства з обмеженою відповідальністю (65044, м. Одеса, Французький бульвар, буд. 11, корп. Б, квартира 2, код 25042643) на користь наукового центру радіаційної медицини Академії медичних наук України»(04050, м. Київ, вул. Мельникова, 53, код 04837835) 5973122,6 грн. боргу з урахуванням індексу інфляції, 248667,40 грн. пені, трьох відсотків річних в розмірі 530159,66 грн.

Стягнути з виробничо-комерційного підприємства «Монтажагробуд»у вигляді товариства з обмеженою відповідальністю (65044, м. Одеса, Французький бульвар, буд. 11, корп. Б, квартира 2, код 25042643) на користь Державного бюджету України 20562,94 грн. державного мита та 95,15 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

В іншій частині позову до виробничо-комерційного підприємства «Монтажагробуд»у вигляді товариства з обмеженою відповідальністю відмовити.

СуддяС.А. Ковтун

Рішення підписано 27.05.2009 р.