Рішення № 5625262, 20.05.2009, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел.230-31-34 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 34/19120.05.09 За позовомпрокурора Баранівського району Житомирської області в інтересах держави в особі Баранівської районної державної адміністрації

доАкціонерного комерційного банку «Київ»

про стягнення 2000 000 грн.

Суддя Сташків Р.Б.

Представники сторін:

від прокуратури не зявився;

від позивача Каліновський В.З., нач. фін. управл., дов. №02-16/664 від 18.05.2009;

Никитюк Г.Л., заст. нач., дов. №482 від 19.05.2009;

від відповідача не зявився. ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Прокурор Баранівського району Житомирської області в інтересах держави в особі Баранівської районної державної адміністрації (далі Позивач) звернувся до Господарського суду м. Києва із позовом про зобовязання Акціонерного комерційного банку «Київ»(далі Відповідач) видати кошти з депозитного рахунку №25461007800037 в сумі 2000000 грн. на рахунок 31421000800037 та нараховані відсотки за період з 01.11.2008 на рахунок 31417534700037 в ГУ ДКУ в Житомирській області, МФО 811039.

Позовні вимоги мотивовані тим, що на виконання умов договору банківського вкладу (депозиту з правом поповнення або зменшення та щомісячною виплатою процентів) №3177-1 (далі Договір) та додаткових угод до нього Позивач розмістив вільні кошти в сумі 3000000 грн.

Однак, Відповідач в порушенням взятих на себе зобовязань за Договором та додатковими угодами до нього, на першу вимогу Позивача суму депозитного вкладу повернув не у повному обсязі.

У ході проведення судового засідання 20.05.2009 представник Позивача усно уточнив позовні вимоги та просив суд при винесені рішення врахувати, що сума неповернутого банківського вкладу змінилась і становить 1 950000 грн.

Відповідач письмового відзиву, в порядку ст. 59 Господарського процесуального кодексу України (далі ГПК України) не подав, в судові засідання не зявився.

Ухвали суду надсилались Відповідачу за адресою: 01030, м. Київ, вул. Богдана Хмельницького, 16-11 та 10014, м. Житомир, вул. В. Бердичів, 16 (Житомирська філія АКБ «Київ»).

Статтею 18 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб підприємців»передбачено, що якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін. Якщо такі відомості, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні. Третя особа не може посилатися на них у спорі у разі, якщо вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними. Якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, не були до нього внесені, вони не можуть бути використані в спорі з третьою особою, крім випадків, коли третя особа знала або могла знати ці відомості.

Про поважні причини неявки в судове засідання представника Відповідача суд не повідомлений. Клопотань про відкладення розгляду справи від Відповідача не надходило.

За таких обставин, відповідно до статті 75 ГПК України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

19.09.2007 між Позивачем (Вкладник) та Відповідачем (Банк) укладено Договір, відповідно до п.1.1 якого Банк відкриває вкладний (депозитний) рахунок №25461007800037 (далі вкладний (депозитний) рахунок), а Вкладник перераховує на цей рахунок грошові кошти загального фонду у безготівковій формі (далі вклад (депозит)), у сумі 1000000 грн., які обліковуються на рахунку Вкладника, який вказаний у пункті 1.2 цього договору на умовах визначених цим Договором. Перерахування грошових коштів по закінченню терміну дії Договору чи за вимогою Вкладника буде здійснюватися на рахунок вказаний в п.1.2 згідно призначення.

Пунктом 1.3 Договору сторони погодили, що вклад (депозит) розміщується на вкладному (депозитному) рахунку на строк з дня надходження суми, вказаної у п.1.1 цього Договору, до 28 грудня 2007 року включно. Дата повернення вкладу (депозиту) 28 грудня 2007 року.

Відповідно до п.1.4 Договору процента ставка на вклад (депозит) становить 14,1% річних.

27.12.2007 між сторонами підписано додаткову угоду №1 до Договору, якою сторони погодили, що вклад (депозит) розміщується на вкладному (депозитному) рахунку до 26 грудня 2008 року. Дата повернення вкладу 26 грудня 2008 року.

16.04.2009 між сторонами підписано додаткову угоду №2 до Договору, якою сторони погодили, що вклад (депозит) розміщується на вкладному (депозитному) рахунку до 15 квітня 2009 року. Дата повернення вкладу 15 квітня 2009 року. А процента ставка на вклад (депозит) з 16.04.2008 становить 16% річних.

10.06.2008 між сторонами підписано додаткову угоду №3 до Договору, якою сторони погодили, що процента ставка на вклад (депозит) з 10.06.2008 становить 16,8% річних.

Згідно з п.1.2 додаткової угоди №3 до Договору, вклад (депозит) розміщується на вкладному (депозитному) рахунку до 9 червня 2009 року. Дата повернення вкладу 9 червня 2009 року.

На виконання умов договору, Позивач розмістив вільні бюджетні кошти в сумі 3000000 грн., що підтверджується платіжними дорученнями №20 від 01.09.2008 та №21 від 01.10.2008.

Відповідно до п.3.2.5 Договору Банк зобовязаний повернути всю суму вкладу (депозиту) або його частину на першу вимогу Вкладника, про що вкладник письмово повідомляє Банк за 1 (один) робочий день до за планового повернення. При цьому, сума вкладу (депозиту) або його частина повертаються Банком на ті рахунки Вкладника, з яких кошти були перераховані на вкладний (депозитний) рахунок і які зазначені в п.1.2 цього Договору.

У відповідності до п.3.3.5 Договору Вкладник має право повністю вилучати грошові кошти з вкладного (депозитного) рахунку до настання дати повернення вкладу (депозиту) в разі нестачі коштів на виплату заробітної плати на оплату енергоносіїв в бюджетній сфері, про що Банку надається письмове повідомлення за 1(один) робочий день до такого вилучення.

15.10.2008 позивач звернувся до Відповідача з листом за вих. №991 та просив 16 жовтня 2008 року повернути з депозитного рахунку №25461007800037 до загального фонду районного бюджету кошти в сумі 3000000 грн. на рахунок №31421000800037.

20.11.2008 Позивач звернувся до Відповідача з листом за вих. №1123 та просив повернути 25 листопада 2008 року з депозитного рахунку №25461007800037 до загального фонду районного бюджету кошти в сумі 1000000 грн. на рахунок 331421000800037.

27.11.2008 Позивач звернувся до Відповідача з листом за вих. №1145 та просив повернути 28 листопада 2008 року з депозитного рахунку №25461007800037 до загального фонду районного бюджету кошти в сумі 2000000 грн. на рахунок №31421000800037.

Станом на день звернення Позивача до суду Відповідач, в порушення умов Договору, свої зобовязання не виконав, вклад в сумі 1 950 000 грн. не повернув.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України (далі ГК України) суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться (частина 1). Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу (частина 2). Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань (частина 7).

Аналогічні положення містяться і у статтях 525, 526 ЦК України.

Відповідно до ч. 1. ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови, визначені на розсуд сторін і погоджені ними та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною 4 статті 343 ГК України юридичні особи та громадяни-підприємці відкривають рахунки для зберігання грошових коштів і здійснення всіх видів банківських операцій у будь-яких банках України за своїм вибором і за згодою цих банків у порядку, встановленому Національним банком України.

Частиною першою статті 1058 ЦК України визначено, що за договором банківського вкладу (депозиту) одна сторона (банк), що прийняла від другої сторони (вкладника) або для неї грошову суму (вклад), що надійшла, зобов'язується виплачувати вкладникові таку суму та проценти на неї або дохід в іншій формі на умовах та в порядку, встановлених договором.

Відповідно до частини 3 статті 1058 ЦК України до відносин банку та вкладника за рахунком, на який внесений вклад, застосовуються положення про договір банківського рахунка (глава 72 цього Кодексу), якщо інше не встановлено цією главою або не випливає із суті договору банківського вкладу.

Частиною 2 статті 1060 ЦК України передбачено, що за договором банківського вкладу незалежно від його виду банк зобов'язаний видати вклад або його частину на першу вимогу вкладника, крім вкладів, зроблених юридичними особами на інших умовах повернення, які встановлені договором.

Як вбачається, сторонами договору банківського вкладу виступають банк та вкладник, де предметом договору можуть бути грошові кошти (валюта України або іноземна валюта), за користування якими згідно зі статтею 1061 ЦК України банк зобов'язаний виплатити вкладнику проценти на суму вкладу в розмірі, встановленому договором банківського вкладу.

До того ж, згідно з пунктом 1.6 глави 1 Положення про порядок здійснення банками України вкладних (депозитних) операцій з юридичними і фізичними особами (далі - Положення) банк сплачує вкладнику суму вкладу (депозиту) і нараховані за ним проценти у валюті вкладу (депозиту), якщо грошові кошти надійшли на вкладний (депозитний) рахунок в іноземній валюті, або на умовах та в порядку, передбачених договором, відповідно до заяви вкладника - в іншій іноземній чи в національній валюті.

Згідно частини 1 статті 1074 ЦК України обмеження прав клієнта щодо розпоряджання грошовими коштами, що знаходяться на його рахунку, не допускається, крім випадків обмеження права розпоряджання рахунком за рішенням суду у випадках, встановлених законом.

Пунктом 2 статті 530 ЦК України передбачено, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

В матеріалах справи наявний Акт звірки взаємних розрахунків складений, підписаний та скріплений печатками Начальника фінансового управління райдержадміністрації та директора Житомирської філії АКБ «Київ», відповідно до якого сума неповернутого депозиту станом на 22.04.2009 становить 1 950000 грн., що додатково підтверджується наявними в матеріалах справи банківськими виписками по особовому рахунку Позивача.

Факт наявності боргу у Відповідача в сумі 1 950 000 грн. вкладу Позивачем належним чином доведений, документально підтверджений і Відповідачем на спростований, тому позовні вимоги про стягнення основного боргу підлягають задоволенню в повному обсязі.

Що ж стосується вимоги Позивача про стягнення з Відповідача нарахованих процентів за Вкладом суд зазначає наступне.

Матеріали справи не містять розміру даної майнової вимоги та не містять заяви Позивача про збільшення розміру позовних вимог поданої, у порядку ст. 22 ГПК України, т.я. дана вимога у позовній заяві не стояла, а свідчить про те, що Позивач виявив бажання задовольнити свої вимоги у іншому розмірі.

Разом з тим, матеріали справи містять лист за вих. №245, відповідно до якого постановою Національного банку України №53 від 06.02.2009 в АКБ «Київ» з 09.02.2009 призначено тимчасову адміністрацію строком на 1 рік, з метою створення сприятливих умов для відновлення фінансового стану Банку введено мораторій на задоволення вимог кредиторів строком на 6 місяців з 09.02.2009 до 09.08.2009.

При цьому, Відповідач зазначив, що тимчасова адміністрація робить все можливе для покращення фінансової ситуації в Банку та найскорішого задоволення вимог Позивача.

Посилання Відповідача на введений у нього мораторій на задоволення вимог кредиторів суд не буре до уваги виходячи з нижчевикладеного.

Відповідно до частини 2 статті 85 Закону України «Про банки і банківську діяльність» (далі Закон) мораторій на задоволення вимог кредиторів поширюється на зобов'язання, строки виконання яких настали до призначення тимчасової адміністрації.

Стаття 2 Закону містить визначення поняття мораторій, в якому відображена його суть, і під яким розуміється зупинення виконання банком майнових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), строк виконання яких настав до дня введення мораторію, та зупинення заходів, спрямованих на забезпечення виконання цих зобов'язань та зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), застосованих до прийняття рішення про введення мораторію.

Частиною 2 статті 58 Закону передбачено, що банк не відповідає за невиконання або несвоєчасне виконання зобов'язань у разі оголошення мораторію на задоволення вимог кредиторів, зупинення операцій по рахунках, арешту власних коштів банку на його рахунках уповноваженими органами державної влади.

Враховуючи дані норми, при введені у банку мораторію на задоволення вимог кредиторів, останній звільняється від відповідальності за невиконання тих зобовязань на які поширюється дія мораторію, позаяк вина банку у невиконанні або несвоєчасному виконанні цих зобов'язань відсутня.

При розгляді справи судом було встановлено, що Банк повинен був виконати свої зобовязання з повернення депозиту до введення мораторію. Ці зобовязання відповідач не виконав без поважних на те причин, тим самим порушивши права та законні інтереси позивача, як власника вкладу.

Частинами 1 та 4 статті 41 Конституції України передбачено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Конституцією України закріплений обовязок держави забезпечувати захист прав усіх субєктів права власності і господарювання (стаття 13), та передбачено, що права і свободи людини і громадянина захищаються судом (стаття 55).

Зазначені положення Конституції України реалізовані у статті 15 ЦК України, відповідно до якої кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також у статті 20 ГК України, згідно з якою держава забезпечує захист прав і законних інтересів суб'єктів господарювання та споживачів. Кожний суб'єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів.

Реалізація цивільно-правового захисту відбувається шляхом усунення порушень цивільного права чи інтересу, покладення виконання обовязку по відновленню порушеного права на порушника.

Таким чином, у разі порушення законних прав та інтересів осіб, суд зобовязаний їх захистити у спосіб передбачений, зокрема, статтею 16 ЦК України, частиною 2 статті 20 ГК України.

Так, пунктом 5 частини 2 статті 16 ЦК України передбачено, що одним з способів захисту цивільних прав та інтересів є примусове виконання обовязку в натурі.

Аналогічне положення міститься і у частині 2 статті 20 ГК України, якою встановлено, що права та законні інтереси субєктів господарювання та споживачів захищається, зокрема, шляхом присудження до виконання обовязку в натурі.

Відтак, виходячи з аналізу зазначених положень норм чинного законодавства, порушені права та інтереси позивача підлягають захисту, зокрема, шляхом присудження до виконання обовязку відповідача за Депозитним договором щодо повернення позивачу суми депозиту.

При цьому, суд зазначає, що положення законодавства щодо звільнення від відповідальності банків за невиконання або несвоєчасне виконання своїх зобов'язань у разі оголошення мораторію, не звільняють ці банки від обовязку виконувати зазначені зобовязання.

Положення про мораторій лише надають банкам можливість відстрочити виконання своїх прострочених зобовязань на час дії мораторію без застосування до банків відповідних санкцій, і забороняють на цей час лише застосування державного примусу щодо реалізації захисту прав та інтересів господарюючих субєктів (клієнтів чи інших контрагентів банку) шляхом звернення стягнення на підставі виконавчих документів (інших документів, за якими здійснюється стягнення відповідно до законодавства України).

Відповідачем не спростовано належними засобами доказування обставин на які посилається Позивач в обґрунтування своїх позовних вимог.

Судові витрати, в порядку ст. 49 ГПК України підлягають відшкодуванню за рахунок Відповідача.

Виходячи з викладеного та керуючись статтями 32, 33, 49, 82-85 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Зобовязати Акціонерний комерційний банк «Київ»(01030, м. Київ, вул. Б. Хмельницького, 16-22, ідентифікаційний код 14371869) перерахувати Баранівській районній державній адміністрації (м. Баранівка, вул. Леніна, 20, ГУ ДКУ в Житомирській області, код 811039, ідентифікаційний код 02313223) з депозитного рахунку №25461007800037 на рахунок №31421000800037 депозитний вклад у сумі 1950000 (один мільйон девятсот пятдесят тисяч) грн.

Стягнути з Акціонерного комерційного банку «Київ»(01030, м. Київ, вул. Б. Хмельницького, 16-22, ідентифікаційний код 14371869; Житомирська філія АКБ «Київ», 10014, м. Житомир, вул. В. Бердичівська, 16, ідентифікаційний код 26278997, код банку 311807) на користь Державного бюджету України 85 (вісімдесят пять) грн. витрат по сплаті державного мита та 118 (сто вісімнадцять) грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Видати накази.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття та може бути оскаржено протягом десяти днів до Київського апеляційного господарського суду або протягом місяця до Вищого господарського суду України.

Суддя Сташків Р.Б.

Повний текст рішення підписано 25.05.2009