Ухвала суду № 56252583, 23.02.2016, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"23" лютого 2016 р. м. Київ К/800/63623/14

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:головуючого суддіБорисенко І.В.суддів Кошіля В.В. Моторного О.А.,розглянувши в порядку письмового провадженнякасаційну скаргуОснов'янської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Харківській областіна постановуХарківського окружного адміністративного суду від 20.08.2014та постановуХарківського апеляційного адміністративного суду від 19.11.2014у справі № 820/13859/14за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «ИРБИС-СЕРВИС»доОснов'янської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Харківській областіпроскасування вимоги та зобов'язання вчинити дії ,-

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «ИРБИС-СЕРВИС» звернулось до суду з позовом до Основ'янської об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області, в якому, з урахуванням уточнень, просить суд:

- визнати дії (бездіяльність) відповідача по незарахуванню поточних платежів позивача з авансового внеску з податку на прибуток підприємств протягом березня - червня 2014 року в рахунок існуючої переплати з податку на прибуток незаконними;

- скасувати податкову вимогу відповідача №6877-25 від 24.06.2014 про сплату позивачем податкового боргу у розмірі 88 735 грн. з авансових внесків з податку на прибуток приватних підприємств та про те, що починаючи з 01.04.2014 на будь-яке майно позивача розповсюджується право податкової застави, а на суму податкового боргу нараховується пеня та штрафи, як таку, що винесена незаконно та безпідставно;

- визнати грошові (податкові) зобов'язання позивача зі сплати авансових внесків з податку на прибуток підприємств за березень - вересень 2014 року у розмірі 218 260 грн. (двісті вісімнадцять тисяч двісті шістдесят гривень 00 копійок) погашеними шляхом їх сплати за рахунок надміру сплачених сум такого податку на підставі п.87.1 ст.87 Податкового кодексу України, тобто за рахунок існуючої у позивача переплати з податку на прибуток у сумі 228 388 грн.;

- зобов'язати відповідача зарахувати суму зобов'язань відповідача зі сплати авансових внесків з податку на прибуток приватних підприємств за березень - вересень 2014 року у розмірі 218 260 грн. в рахунок погашення існуючої суми переплати позивача з податку на прибуток приватних підприємств у розмірі 228 388 грн. та здійснити відповідне коригування даних в картці особового рахунку позивача;

- зобов'язати відповідача зарахувати частину суми переплати з податку на прибуток приватних підприємств у розмірі 10 128 та суму сплачених позивачем протягом 22-30 липня 2014 року 154 095 грн. в рахунок погашення зобов'язань відповідача зі сплати авансових внесків з податку на прибуток приватних підприємств за жовтень 2014 - лютий 2015 у сумі 155 900 грн. та здійснити відповідне коригування даних в картці особового рахунку позивача.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 20.08.2014 позов задоволено частково, визнано дії (бездіяльність) Основ'янської об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області по незарахуванню поточних платежів Товариства з обмеженою відповідальністю «ИРБИС-СЕРВИС» з авансового внеску з податку на прибуток підприємств протягом березня-червня 2014 року в рахунок існуючої переплати з податку на прибуток незаконними, визнано грошові (податкові) зобов'язання товариства з обмеженою відповідальністю «ИРБИС-СЕРВИС» зі сплати авансових внесків з податку на прибуток підприємств за березень - вересень 2014 року у розмірі 218 260,00 грн. погашеними шляхом їх сплати за рахунок надміру сплачених сум такого податку на підставі п.87.1, ст.87 Податкового кодексу України, тобто, за рахунок існуючої у товариства з обмеженою відповідальністю «ИРБИС-СЕРВИС» переплати з податку на прибуток у сумі 228 388,00 грн., в задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 19.11.2014 постанову Харківського окружного адміністративного суду від 20.08.2014 скасовано в частині задоволення позову Товариства з обмеженою відповідальністю «ИРБИС-СЕРВИС» про визнання грошових (податкових) зобов'язань Товариства з обмеженою відповідальністю «ИРБИС-СЕРВИС» зі сплати авансових внесків з податку на прибуток підприємств за березень - вересень 2014 року у розмірі 218 260,00 грн. погашеними шляхом їх сплати за рахунок надміру сплачених сум такого податку на підставі п.87.1, ст.87 Податкового кодексу України, тобто, за рахунок існуючої у Товариства з обмеженою відповідальністю «ИРБИС-СЕРВИС» переплати з податку на прибуток у сумі 228 388 грн. та прийнято в цій частині нову постанову, якою в задоволенні позову відмовлено, в іншій частині - постанову Харківського окружного адміністративного суду від 20.08.2014 по справі №820/13859/14 залишено без змін.

Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій, відповідач подав касаційну скаргу, в якій просить їх скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити, оскільки вважає, що постанови судів першої та апеляційної інстанцій були прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права.

У письмовому заперечені на касаційну скаргу позивач, посилаючись на те, що вимоги касаційної скарги є необґрунтованими, просить у задоволенні касаційної скарги відмовити.

Справу розглянуто за наявними у справі матеріалами в порядку письмового провадження на підставі п.1 ч.1 ст.222 Кодексу адміністративного судочинства України.

Переглянувши судові рішення в межах касаційної скарги, перевіривши повноту встановлення судовими інстанціями фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального та процесуального права, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про наявність підстав для задоволення касаційної скарги, з огляду на таке.

Судами попередніх інстанцій встановлено та матеріалами справи підтверджується наступне:

- 27.02.2014 позивач подав відповідачу податкову декларацію з податку на прибуток підприємств за 2012 рік, відповідно до якої розмір податку на прибуток підприємств становить 374 155 грн. (код рядка 11), розмір зменшення нарахованої суми податку становить 602 543 грн. (код рядка 13 ЗП);

- відповідачем складено податкову вимогу №6877-25 від 24.06.2014, згідно якої сума податкового боргу позивача складає 88 735 грн.

Задовольняючи позов частково, суд першої інстанції за встановлених обставин справи дійшов висновку, що відповідачем не доведено правомірність незарахування поточних платежів позивача з авансового внеску з податку на прибуток підприємств протягом березня-червня 2014 року в рахунок існуючої переплати з податку на прибуток. Відмовляючи в задоволенні позову в частині позовних вимог про скасування податкової вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що така вимога є відкликаною. Відмовляючи в задоволенні позову в іншій частині позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що такі вимоги не підлягають задоволенню, оскільки спрямовані на захист порушеного права у майбутньому.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції частково, суд апеляційної інстанції виходив з того, що порядок погашення податкових зобов'язань визначено Податковим кодексом України, а тому адміністративні суди не наділені повноваженнями змінювати вказаний порядок шляхом визнання грошових (податкових) зобов'язань погашеними. Залишаючи рішення суду першої інстанцій в іншій частині без змін, суд апеляційної інстанції погодився з висновками суду першої інстанції.

Колегія суддів касаційної інстанції не може погодитися з такими висновками судів попередніх інстанцій, оскільки вважає їх передчасними, як такими, що зроблені без всебічного та об'єктивного дослідження усіх обставин справи, з огляду на таке.

Щодо спірних правовідносин, які виникли з приводу прийняття відповідачем податкової вимоги №6877-25 від 24.06.2014, колегія суддів касаційної інстанції зазначає, що порядок відкликання податкової вимоги визначено статтею 60 Податкового кодексу України.

З огляду на положення даної норми Податкового кодексу України, колегія суддів касаційної інстанції не може вважати обґрунтованим висновок судів попередніх інстанцій про те, що спірна податкова вимога була відкликана відповідачем, оскільки судами попередніх інстанцій не встановлено фактичних обставин, за наявності яких, у відповідності до п.60.1 ст.60 названого Кодексу, податкова вимога вважається відкликаною.

Отже, під час нового розгляду справи судам необхідно встановити фактичні обставини справи щодо наявності передбаченої пунктом 60.1 ст.60 Податкового кодексу України підстави для відкликання податкової вимоги №6877-25 від 24.06.2014, а також встановили дату, з якої спірна вимога вважається відкликаною.

Щодо спірних правовідносин, які виникли внаслідок незарахування відповідачем поточних платежів позивача з авансового внеску з податку на прибуток підприємств протягом березня - червня 2014 року в рахунок існуючої переплати з податку на прибуток, колегія суддів касаційної інстанції зазначає наступне.

Відповідно до п.57.1 ст.57 Податкового кодексу України платники податку на прибуток (крім новостворених, виробників сільськогосподарської продукції, неприбуткових установ (організацій) та платників податків, у яких доходи, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування, за останній річний звітний податковий період не перевищують 10 мільйонів гривень) щомісяця сплачують авансовий внесок з податку на прибуток у порядку і в строки, які встановлені для місячного податкового періоду, у розмірі не менше 1/12 нарахованої до сплати суми податку за попередній звітний (податковий) рік без подання податкової декларації.

Згідно пп.153.3.2 п.153.3 ст.153 Податкового кодексу України крім випадків, передбачених підпунктом 153.3.5 цього пункту, емітент корпоративних прав, який приймає рішення про виплату дивідендів своїм акціонерам (власникам), нараховує та вносить до бюджету авансовий внесок із податку в розмірі ставки, встановленої пунктом 151.1 статті 151 цього Кодексу, нарахованої на суму дивідендів, що фактично виплачуються, без зменшення суми такої виплати на суму такого податку. Зазначений авансовий внесок вноситься до бюджету до/або одночасно з виплатою дивідендів.

За змістом пп.153.3.4 п.153.3 ст.153 Податкового кодексу України у разі якщо сума авансового внеску, попередньо сплаченого протягом звітного періоду, перевищує суму податкових зобов'язань підприємства - емітента корпоративних прав за податком на прибуток такого звітного періоду, сума такого перевищення переноситься у зменшення податкових зобов'язань наступного податкового періоду, а при отриманні від'ємного значення об'єкта оподаткування такого наступного періоду - на зменшення податкових зобов'язань майбутніх податкових періодів.

Авансовий внесок із податку, сплачений у зв'язку з нарахуванням/сплатою дивідендів, є невід'ємною частиною податку на прибуток та не може розцінюватися як податок, який справляється при репатріації дивідендів (їх сплаті на користь нерезидентів) (пп.153.3.8 п.153.3 ст.153 названого Кодексу).

Згідно абзаців 5, 6 пункту 57.1 статті 57 Податкового кодексу Країни на суму сплачених авансових внесків з податку на прибуток при виплаті дивідендів відповідно до пункту 153.3 статті 153 цього Кодексу (в тому числі за наслідками попередніх звітних (податкових) періодів) зменшується сума авансових внесків з податку на прибуток, визначених цим пунктом.

Якщо сума авансових внесків з податку на прибуток, сплачена при виплаті дивідендів відповідно до пункту 153.3 статті 153 цього Кодексу, перевищує суму авансових внесків з податку на прибуток, визначених цим пунктом, сума перевищення зараховується у зменшення авансових внесків, визначених цим пунктом, у наступних звітних місяцях до повного її погашення.

Таким чином, платник податку, у якого при сплаті авансових внесків з податку на прибуток при виплаті дивідендів утворилася сума, що перевищує суму авансових внесків з податку на прибуток, вправі зменшити сплату внесків з цього податку на суму перевищення у наступних звітних місяцях до повного її погашення.

Зменшення нарахованої суми податку відображається в Додатку ЗП до рядка 13 податкової декларації з податку на прибуток підприємства, форма якої затверджена наказом Міндоходів №872 від 30.12.2013.

Відповідно до п.54.1 ст.54 Податкового кодексу України крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов'язання та/або пені вважається узгодженою.

Згідно п.1 розділу ІІ Порядку ведення органами Міністерства доходів і зборів України оперативного обліку податків, зборів, митних платежів, єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, інших платежів, які сплачуються під час митного оформлення товарів, затвердженого Наказом Міністерства доходів і зборів України №765 від 05.12.2013, з метою обліку нарахованих і сплачених сум податків, зборів, митних платежів, єдиного внеску територіальними органами Міндоходів відкриваються інтегровані картки платників за кожним платником та кожним видом платежу, які повинні сплачуватися платниками, а для обліку сум передоплати - за кожним платником.

При взятті на облік платника протягом відповідного року територіальним органом Міндоходів відкриваються інтегровані картки платника з дати нарахування або сплати податків, зборів, митних платежів, передоплати та єдиного внеску (залежно від того, яка з цих подій настала раніше).

Відповідно до п.11 розділу ІІ названого Порядку форми інтегрованих карток платника мають лицьовий та зворотний боки. Зворотний бік інтегрованої картки відображає стан розрахунків платника (суми нарахованого та сплаченого платежів, пені, штрафних (фінансових) санкцій, процентів за користування розстроченням (відстроченням) грошових зобов'язань (податкового боргу), суми податкового боргу, недоїмки із сплати єдиного внеску, надміру та/або помилково сплачені, заявлені до відшкодування тощо) за податками, зборами, єдиним внеском, митними платежами, операції, що проводяться з коштами передоплати.

За змістом п.13 розділу ІІ названого Порядку занесення/перенесення, виключення/включення операцій в інформаційній системі проводяться структурними підрозділами територіальних органів Міндоходів, на які покладено функції з введення відповідної інформації.

Пунктами 1 розділу ІІІ названого Порядку, встановлено, що нарахуванню в інтегрованій картці платника, зокрема, підлягають зобов'язання, штрафні санкції та пеня за податками, зборами, митними платежами, самостійно визначені платником.

Зобов'язання, штрафні санкції, пеня за податками, зборами, митними платежами, суми до сплати єдиного внеску, самостійно визначені платником у звітності, відображаються територіальним органом Міндоходів в інтегрованій картці платника (п.2 розділу ІІІ названого Порядку).

З огляду на зміст наведених норм податкового законодавства, колегія суддів касаційної інстанції зазначає, що обов'язок платника податку щодо ведення в установленому порядку обліку доходів і витрат, складання звітності, що стосується обчислення і сплати податків та зборів (пп.16.1.2 п.16.1 ст.16 Податкового кодексу України) та щодо подання до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларацій, звітності, інші документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків та зборів (пп.16.1.3 п.16.1 ст.16 Податкового кодексу України), в даному випадку, декларування в Додатку ЗП до рядка 13 податкової декларації з податку на прибуток підприємства зменшення сплати авансових внесків з податку на прибуток на суму перевищення у наступних звітних місяцях до повного її погашення, кореспондується з діями податкового органу щодо зарахування такої суми перевищення в рахунок зменшення авансових внесків з податку на прибуток у наступних звітних періодах. Тобто, платник податку має право також очікувати від контролюючого органу дії щодо зарахування суми перевищення у рахунок зменшення авансових внесків з податку на прибуток у наступних звітних податкових періодах.

Даний висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду України, висловленою у постанові від 08.12.2015 у справі №21-2005а15.

Проте, задовольняючи позов в частині позовних вимог про визнання дії (бездіяльності) відповідача по незарахуванню поточних платежів позивача з авансового внеску з податку на прибуток підприємств протягом березня - червня 2014 року в рахунок існуючої переплати з податку на прибуток незаконними та відмовляючи в задоволенні позову в іншій частині позовних вимог, судами попередніх інстанцій на підставі належних доказів не встановлено факт незарахування відповідачем поточних платежів позивача з авансового внеску з податку на прибуток підприємств протягом березня - червня 2014 року в рахунок існуючої переплати з податку на прибуток, а саме, - не досліджено та не встановлено факт невідображення відповідачем в інтегрованій картці платника (позивача) відповідних показників податкової звітності.

Вищевказані обставини та фактичні дані залишилися поза межами дослідження судами першої та апеляційної інстанцій, що, з урахуванням повноважень касаційного суду (які не дають касаційній інстанції права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні), виключає можливість перевірити Вищим адміністративним судом України правильність висновків судів попередніх інстанцій в цілому по суті спору та вважати, що оскаржувані судові рішення винесені з дотриманням принципів законності та обґрунтованості у відповідності до приписів ст.159 Кодексу адміністративного судочинства України.

З огляду на неповноту встановлення судами усіх обставин справи, що входять до предмету доказування, оскаржувані судові рішення підлягають скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції відповідно до ст.227 Кодексу адміністративного судочинства України.

Під час нового розгляду справи судам слід взяти до уваги вищевикладене, встановити повно і правильно фактичні обставини відповідно до заявлених позовних вимог та предмету доказування у справі та, в залежності від встановленого й у відповідності до норм матеріального та процесуального права, вирішити даний спір.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 220, 222, 223, 227, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

1. Касаційну скаргу Основ'янської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Харківській області задовольнити частково.

2. Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 20.08.2014 та постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 19.11.2014 скасувати та справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

3. Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя І.В. Борисенко СуддіВ.В. Кошіль О.А. Моторний