Ухвала суду № 56252578, 03.03.2016, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03 березня 2016 року м. Київ К/800/16061/13

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Карася О.В. (головуючого), Олендера І.Я., Рибченка А.О.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Заводському районі м. Миколаєва Миколаївської області Державної податкової служби на постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 20.12.2012 та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 14.03.2013 по справі № 2а-5986/12/1470

за позовом Приватного акціонерного товариства «Зангас-НГС»

до Державної податкової інспекції у Заводському районі м. Миколаєва Миколаївської області Державної податкової служби

про скасування податкового повідомлення - рішення ,-

В С Т А Н О В И В:

У листопаді 2012 року Товариством до суду заявлений позов про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення від 02.11.2012 № 00012603260231, яким позивачу збільшено грошове зобов'язання з податку на додану вартість (далі - ПДВ) за основним платежем на суму 718 128,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями на суму 359 064,00 грн.

Постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від 20.12.2012, залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 14.03.2013, позов задоволено, оскаржуване податкове повідомлення - рішення скасовано.

Судові рішення обґрунтовані тим, що позивачем цілком правомірно сформовано податковий кредит з огляду на наявність у платника податку (позивача у справі) належним чином оформлених первинних документів та реальність здійснення господарських операцій.

Не погодившись із судовими рішеннями, відповідач до Вищого адміністративного суду України подав касаційну скаргу, де посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить зазначені судові рішення скасувати та прийняти нове, яким у задоволенні позову відмовити повністю.

У поданих запереченнях на скаргу позивач просить її відхилити з мотивів необґрунтованості.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідь судді, перевіривши повноту встановлених обставин справи та правильність їх юридичної оцінки судами, Вищий адміністративний суд України не вбачає підстав для задоволення касаційної скарги.

Судами першої і апеляційної інстанцій встановлено та підтверджено матеріалами справи, що Державною податковою інспекцією проведена документальна позапланова виїзна перевірка Товариства з питань дотримання вимог податкового законодавства при здійсненні правових відносин з ТОВ «ФОРА» за жовтень 2011, за результатами якої складено акт від 18.10.2012 №3150/22-200/209197802 та прийнято оскаржуване податкове повідомлення - рішення.

Відповідно до висновків викладених в акті перевірки позивачем порушено вимоги п. 198.3 ст. 198, п. 200.1 ст. 200 Податкового Кодексу України, в результаті чого занижено ПДВ за жовтень 2011 року в сумі 718 128,00 грн.

Такі висновки фахівців контролюючого органу вмотивовано тим, що фактично господарські операції між позивачем та його контрагентом ТОВ «ФОРА» є безтоварними та не спричинили настання реальних правових наслідків, оскільки, згідно акта перевірки ТОВ «ФОРА» від 30.12.2011 №2784/23-104/24677233 з питань підтвердження правових відносин з ПОГ «Всесвіт-2» за жовтень 2011 року та акта зустрічної звірки ПОГ «Всесвіт-2» від 28.12.2011 №1213/2302/33119696 щодо документального підтвердження господарських відносин з платниками податків за жовтень 2011 року, відносно контрагента ПОГ «Всесвіт-2» (2-га ланка) існує запис в ЄДР юридичних осіб та фізичних-осіб підприємців про відсутність підтвердження відомостей про юридичну особу та анульовано його реєстрацію як платника ПДВ. Таким чином, контролюючим органом зроблено висновок про безтоварність операцій проведених між ПОГ «Всесвіт-2» та ТОВ «Фора», а як наслідок, і безтоварність операцій позивача з ТОВ «Фора».

Зазначені висновки покладені в основу основних мотивів касаційної скарги.

Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій (ч. 1 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»).

Згідно з п. 44.1 ст. 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, реєстрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків та зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Відповідно до п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 193.1 ст. 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

За змістом положень п. 198.6 цієї ж статті не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з п. 201.11 ст. 201 цього Кодексу).

Отже, всі витрати господарюючого суб'єкта мають бути здійснені саме для і в межах провадження господарської діяльності, а не з іншими цілями, та підтверджені відповідними первинними документами.

Водночас, наслідки для податкового обліку створює лише фактичний рух активів.

У ході розгляду справи судами було надано належну оцінку доказам, наданих позивачем та зібраних судами на підставі ст. 11 Кодексу адміністративного судочинства України, та іншим обставинам, що спростовують позицію державного податкового органу про допущені позивачем порушення вимог податкового законодавства.. Зокрема, судами досліджено первинні документи, які є підставою для бухгалтерського обліку та податкового обліку, встановлено реальне виконання договору про виконання робіт (вибірковий ремонт ізоляційного покриття газопроводу Шебелинка-Харків) укладеного з контрагентом ТОВ «ФОРА», що підтверджується наявними в матеріалах справи копіями належно оформлених, у відповідності до вимог ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та п. 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Мінфіну України від 24.05.1995 № 88, первинних документів (договір, акти приймання виконаних робіт, податкові та видаткові накладні, довідки про вартість виконаних будівельних робіт, акти звірки взаємних розрахунків).

Посилання контролюючого органу на наявність запису в ЄДР юридичних осіб та фізичних-осіб підприємців про відсутність підтвердження відомостей про юридичну особу (ПОГ «Всесвіт-2») та рішення Державної податкової інспекції про анулювання реєстрації платника ПДВ, як на підставу відсутності реальності проведених господарських правовідносин, судами попередніх інстанцій цілком правомірно не прийнято до уваги, оскільки, постановою Харківського окружного адміністративного суду від 13.02.2012 у справі №2а-15785/11/2070, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного суду від 24.09.2012, запис про відсутність підтвердження відомостей про юридичну особу від 28.10.2011 та рішення Державної податкової інспекції про анулювання реєстрації платника ПДВ ПОГ «Всесвіт-2» скасовано та зобов'язано контролюючий орган відновити дію свідоцтва про реєстрацію платника ПДВ

Доводи відповідача про недійсність укладеного договору між позивачем та його контрагентом, судами першої та апеляційної інстанцій також правомірно не прийнято до уваги, оскільки наявність чи відсутність певних обставин встановлюється на підставі будь-яких фактичних даних, що мають значення для справи, та які є доказами у розумінні ст. 69 Кодексу адміністративного судочинства України та відповідають висунутим процесуальним законом критеріям належності, допустимості та достовірності таких доказів, а тому, за обставин, які склалися у даній справі, визначенню правочину як такого, що є нікчемним, повинен передувати або вирок суду про притягнення учасника (учасників) такого правочину до кримінальної відповідальності, який би набрав законної сили, або рішення суду про визнання правочину недійсним.

Проте, всупереч вимогам ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідачем належних та допустимих доказів суду надано не було.

Також, колегія суддів зазначає, що позивач, як платник податку, самостійно несе відповідальність за достовірність і своєчасність обчислення та внесення ним податку до бюджету відповідно до законодавства України і не може нести відповідальність за порушення контрагентом правил здійснення господарської діяльності та/або податкової дисципліни. У разі якщо контрагентом були допущені порушення норм податкового чи норм іншого законодавства то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи.

Отже, платник податків належними та допустимими доказами, оцінка яких зроблена судами з дотриманням норм ст. 86 Кодексу адміністративного судочинства України, спростував доводи податкового органу щодо вчинення ним податкового правопорушення.

З огляду на зазначене у суду відсутні правові підстави для висновку про законність оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.

За таких обставин переглянуті судові рішення першої та апеляційної інстанцій у справі відповідають приписам чинного законодавства, а доводи касаційної скарги визнаються непереконливими.

Керуючись ст. ст. 160, 167, 210 - 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

У Х В А Л И В:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Заводському районі м.Миколаєва Миколаївської області Державної податкової служби відхилити.

Постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 20.12.2012 та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 14.03.2013 по справі № 2а-5986/12/1470 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, і оскарженню не підлягає, крім як з підстав, у строк та в порядку, визначеними ст. ст. 237-2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий О.В. Карась

Судді І.Я. Олендер

А.О. Рибченко