Ухвала суду № 56252577, 03.03.2016, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03 березня 2016 року м. Київ К/9991/66260/12

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Карася О.В. (головуючого), Олендера І.Я., Рибченка А.О.,

при секретарі судового засідання Антипенку В.В.,

за участю представника позивача Слюсар С.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Дочірньої компанії "Укгазвидобування" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 17.07.2012 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 09.10.2012 по справі № 2а-7117/12/2670

за позовом Дочірньої компанії "Укгазвидобування" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України"

до Полтавської міжрайонної державної податкової інспекції Полтавської області

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,-

В С Т А Н О В И В:

Підприємством до суду заявлено позов про скасування податкових повідомлень-рішень Державної податкової інспекції від 05.03.2012 № 0000181501 та № 0000191501, якими до позивача застосовано штраф у розмірі 306 630,91 грн. та 886 973,58 грн. відповідно за порушення граничних строків сплати сум грошового зобов'язання з рентної плати за нафту.

Постановою суду першої інстанції, залишеною без змін ухвалою апеляційного суду, у задоволенні позову відмовлено.

У касаційній скарзі позивач, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить судові рішення скасувати та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити.

У поданих запереченнях на скаргу відповідач просить у задоволенні скарги відмовити через її необґрунтованість.

Переглянувши матеріали справи і касаційну скаргу, заслухавши доповідь судді, Вищий адміністративний суд України зазначає наступне.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено та підтверджено матеріалами справи, що фактичною підставою для застосування до позивача штрафних санкцій за затримку сплати сум грошового зобов'язання із рентної плати за нафту згідно з податковими повідомленнями-рішеннями, з приводу правомірності яких виник спір, стали висновки контролюючого органу, викладені в акті перевірки від 20.02.2012 № 10/15-30019775 про порушення ДК «Укргазвидобування» НАК «Нафтогаз України» норм п. 57.1 ст.57 Податкового кодексу України внаслідок несвоєчасного із простроченням встановленого цим пунктом строку сплати сум грошового зобов'язання із рентної плати за нафту.

За наслідками перевірки Державною податковою інспекцією прийняті податкові повідомлення-рішення від 05.03.2012 № 0000181501 - про визначення штрафу у розмірі 306 630,91 грн. за затримку граничного строку сплати суми грошового зобов'язання з рентної плати за нафту у сумі 3 066 309,05 грн. на 29 календарних дні; № 0000191501 - про визначення штрафу у розмірі 886 973,58 грн. за затримку граничного строку сплати суми грошового зобов'язання з рентної плати за нафту у сумі 4 434 867,90 грн. на 89 календарних дні.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що позивачем до контролюючого органу подано розрахунки з рентної плати за нафту, природний газ і газовий конденсат, що видобуваються в Україні, зокрема:

податковий розрахунок за серпень 2011 року по строку сплати 30.09.2011, яким платником самостійно визначено податкове зобов'язання у сумі 2 627 713,53 грн., та яке фактично сплачено 28.12.2011 відповідно до платіжного доручення № 3586, тобто з порушенням граничного терміну сплати на 89 днів;

податковий розрахунок за вересень 2011 року по строку сплати 31.10.2011, згідно якого платником податків визначено податкове зобов'язання на суму 2 589 409,36 грн., та яке фактично сплачено 28.12.2011 відповідно до платіжного доручення № 3586, тобто з порушенням граничного терміну сплати на 60 днів;

податковий розрахунок за жовтень 2011 року по строку сплати 30.11.2011, згідно якого визначено податкове зобов'язання на суму 2 605 192,30 грн., та яке фактично сплачено 29.12.2011 відповідно до платіжних доручень № 3712, № 3735 та № 3726, тобто з порушенням граничного терміну сплати на 29 днів;

податковий розрахунок за листопад 2011 року по строку сплати 31.12.2011, згідно якого платником податків визначено податкове зобов'язання з рентної плати за нафту за цей звітний період на суму 2 563 515,68 грн., та яке фактично сплачено 13.01.2012 відповідно до платіжного доручення № 128 з порушенням граничного терміну стати на 14 днів..

Так, відповідно до п. 57.1 ст. 57 Податкового кодексу України платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Пунктом 126.1 ст. 126 Податкового кодексу України встановлено, що у разі якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов'язання протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу у таких розмірах: при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу; при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 20 відсотків погашеної суми податкового боргу.

Базовий податковий (звітний) період для рентної плати дорівнює календарному місяцю (п. 260.1 ст. 260 Податкового кодексу України).

Згідно з пунктом 260.3 цієї статті платник самостійно складає розрахунок податкових зобов'язань з рентної плати, у якому визначає та/або уточнює суму податкового зобов'язання з рентної плати, за формою, затвердженою у порядку, передбаченому статтею 46 цього Кодексу.

Сума податкових зобов'язань з рентної плати, визначена у податковому розрахунку за податковий (звітний) період, сплачується платником до бюджету протягом 10 календарних днів після закінчення граничного строку подання такого податкового розрахунку з урахуванням фактично сплачених авансових внесків (п. 260.7 ст. 260 Податкового кодексу України).

Так, судами встановлено, що 29.04.2011 ДПА у Полтавській області прийняла Рішення № 40 про розстрочення грошових зобов'язань, згідно з яким ДК «Укргаз-видобування» НАК «Нафтогаз» надано розстрочення сплати грошових з рентної плати за природний газ, що видобувається в Україні в розмірі 2 405 513,54 грн. (основний платіж) з 30.04.2011 по 26.12.2011, а 30.04.2011 на виконання вказаного рішення був укладений Договір № 8 про розстрочення грошових зобов'язань.

12.10.2011 ДПА у Полтавській області прийняла Рішення № 40/с про скасування розстрочення грошових зобов'язань, яким на підставі Закону України «Про державну податкову службу в Україні» та ст. 100 Податкового кодексу України скасовано Рішення від 29.04.2011 № 40 про розстрочення грошових зобов'язань ДК «Укргаз-видобування» НАК «Нафтогаз» у зв'язку з тим, що платник податків порушує умови погашення розстроченого грошового зобов'язання та накопичує податковий борг.

Відповідно до п. 100.1 ст. 100 Податкового кодексу України розстроченням, відстроченням грошових зобов'язань або податкового боргу є перенесення строків сплати платником податків його грошових зобов'язань або податкового боргу під проценти, розмір яких дорівнює розміру пені, визначеному пунктом 129.4 статті 129 цього Кодексу.

Згідно з п. 100.12 ст. 100 вказаного Кодексу договори про розстрочення (відстрочення) можуть бути достроково розірвані з ініціативи контролюючого органу в разі, якщо платник податків визнається таким, що має податковий борг із грошових зобов'язань, які виникли після укладення зазначених договорів; платник податків порушує умови погашення розстроченого грошового зобов'язання чи податкового боргу або відстроченого грошового зобов'язання чи податкового боргу.

Порядок розстрочення та відстрочення грошових зобов'язань або податкового боргу платника податків встановлюється центральним органом державної податкової служби або спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі митної справи в межах їх повноважень (п. 100.13 цієї статті).

Пунктом 1.4 Порядку розстрочення (відстрочення) грошових зобов'язань (податкового боргу) платників податків, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 24.12.2010 № 1036 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 30.12. 2010р. за № 1431/18726 (втратив чинність згідно з наказом Міністерства фінансів України від 30.11.2012 № 1261 (далі - Порядок № 1036), встановлено, що розстрочення (відстрочення) грошових зобов'язань (податкового боргу) вважається наданим, якщо на підставі заяви платника податків прийнято відповідне рішення органу державної податкової служби та укладено договір про розстрочення (відстрочення).

Згідно з пунктом 4.4 цього Порядку з ініціативи органу державної податкової служби, що уклав договір про розстрочення (відстрочення), орган державної податкової служби вищого рівня, який прийняв рішення про розстрочення (відстрочення) грошових зобов'язань (податкового боргу), розриває цей договір, про що повідомляє платника податків та відповідний орган державної податкової служби.

Рішення про скасування розстрочення (відстрочення) грошових зобов'язань (податкового боргу) оформляється на бланку відповідного органу державної податкової служби (додаток 5).

При цьому рішення про розстрочення (відстрочення) скасовується в повному обсязі (за всіма платежами) з одночасним проведенням нарахування процентів за фактичний строк користування розстроченням (відстроченням).

Рішення про скасування раніше прийнятого рішення про розстрочення (відстрочення) грошових зобов'язань (податкового боргу) є підставою для дострокового розірвання договору. У пункті 6.4 "Особливі умови" договору робиться запис: "Договір достроково розірвано, документ від ___ N __ " (пункт 4.5 Порядку № 1036).

Згідно з пунктом 4.6 Порядку у день прийняття рішення про скасування раніше прийнятого рішення про розстрочення (відстрочення) грошових зобов'язань (податкового боргу) підрозділ погашення податкового боргу таке рішення заносить у журнал, зазначаючи номер, дату, суму розстрочення (відстрочення), яку скасовано.

З дня, наступного за днем розірвання договору, на розстрочені (відстрочені) суми, що залишились не сплаченими, нараховуються пеня та штраф у розмірах, передбачених Кодексом.

Пунктом 4.7 Порядку № 1036 встановлено, що з дня дострокового розірвання договору платник податків зобов'язаний сплатити невнесену суму розстрочених (відстрочених) грошових зобов'язань (податкового боргу) та суму процентів, нарахованих за фактичний строк дії розстрочення (відстрочення).

Так, суд зазначає, що, за змістом наведених вище правових норм у податкового органу є право на розірвання договору про розстрочення грошового зобов'язання (податкового боргу) в односторонньому порядку за настання умов, передбачених п. 100.12 ст. 100 Податкового кодексу України. При цьому, рішення вищестоящого органу державної податкової служби про скасування розстрочення (відстрочення) грошових зобов'язань (податкового боргу), яке є підставою для дострокового розірвання договору, не потребує будь-якого додаткового оформлення (прийняття рішення про розірвання договору) контролюючим органом, який є стороною в договорі розстрочення (відстрочення), оскільки таке прямо не встановлено правовою нормою.

Отже, станом на граничну дату сплати податкових зобов'язань, у позивача рахувався борг, що виник раніше (у минулих податкових періодах) як недоплата по поточним зобов'язанням, статус якої як податкового боргу зумовлювався самостійним, декларуванням позивачем податкових зобов'язань з рентної плати за попередні періоди та несплатою цих податкових зобов'язань у повному обсязі у встановлений строк, а також розстрочені податкові зобов'язання, що слали податковим боргом після розірвання договору розстрочення, внаслідок чого не в повній мірі сплачені податкові зобов'язання за минулі періоди набували статусу податкового боргу на наступний день після закінчення граничного строку їх сплати.

Згідно з п. 87.9 ст. 87 ПК України у разі наявності у платника податків податкового боргу органи державної податкової служби зобов'язані зарахувати кошти, що сплачує такий платник податків, в рахунок погашення податкового боргу згідно з черговістю його виникнення незалежно від напряму сплати, визначеного платником податків. Спрямування коштів платником податків на погашення грошового зобов'язання перед погашенням податкового боргу забороняється, крім випадків спрямування цих коштів на виплату заробітної плати та єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.

Таким чином, колегія погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, що незалежно від визначеного платником податку призначення платежу в платіжному документі, у разі наявності податкового боргу, сума такого платежу зараховується саме на погашення податкового боргу, оскільки це прямо передбачено нормами Податкового кодексу України, а отже застосування до позивача штрафних санкцій за порушення граничних строків сплати сум грошових зобов'язань є правомірним.

За таких обставин переглянуті судові рішення першої та апеляційної інстанцій у справі відповідають приписам чинного законодавства, а доводи касаційної скарги визнаються непереконливими.

Керуючись ст. ст. 160, 167, 210 - 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

У Х В А Л И В:

Касаційну скаргу Дочірньої компанії "Укгазвидобування" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 17.07.2012 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 09.10.2012 по справі № 2а-7117/12/2670 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає, крім як з підстав, у строк та в порядку, визначеними ст. ст. 237-2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий О.В. Карась

Судді І.Я. Олендер

А.О. Рибченко