Ухвала суду № 56252281, 25.02.2016, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 лютого 2016 року м. Київ К/800/31458/14, К/800/32067/14

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:

Головуючої: Гончар Л.Я.,

Суддів: Конюшка К.В.,

Чалого С.Я.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні в залі суду адміністративну справу за касаційними скаргами товариства з обмеженою відповідальністю "Сарницембуд" та Рівненської митниці Міндоходів на постанову Рівненського окружного адміністративного суду від 05 березня 2014 року та постанову Житомирського апеляційного адміністративного суду від 26 травня 2014 року у справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Сарницембуд" до Рівненської митниці Міндоходів, Головного управління Державної казначейської служби України в Рівненській області про визнання протиправною та скасування картки відмови в прийнятті митної декларації та стягнення надмірно сплаченого ввізного мита,

в с т а н о в и л а:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Сарницембуд" звернулось до суду з позовом до Рівненської митниці Міндоходів, Головного управління Державної казначейської служби України в Рівненській області про визнання протиправною та скасування картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №20420000/2013/00053 від 23.10.2013 року та стягнення з Державного бюджету України надмірно сплаченого ввізного мита у сумі 4355,79 грн.

Позовні вимоги мотивовано протиправністю відмови у митному оформленні товару портландцементу піщанистого марки ПЦП 500 в режимі вільної торгівлі з мотивів не підтвердження позивачем країни походження товару.

Постановою Рівненського окружного адміністративного суду від 05 березня 2014 року позов задоволено: визнано протиправною та скасовано картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 23.10.2013 №204020000/2013/00053; стягнуто з Державного бюджету України через Головне управління Державної казначейської служби України у Рівненській області на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Сарницембуд" суму надмірно сплаченого ввізного мита у розмірі 4355 (чотири тисячі триста п'ятдесят п'ять) гривень 79 копійок; вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

Постановою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 26 травня 2014 року постанову Рівненського окружного адміністративного суду від 05 березня 2014 року скасовано в частині стягнення з Державного бюджету України через Головне управління Державної казначейської служби України у Рівненській області на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Сарницембуд" суми надмірно сплаченого ввізного мита у розмірі 4355 (чотири тисячі триста п'ятдесят п'ять) гривень 79 копійок; у вказаній частині прийнято нове рішення, яким відмовлено у задоволенні позову; в іншій частині постанову Рівненського окружного адміністративного суду від 05 березня 2014 року залишено без змін.

У поданій касаційній скарзі товариство з обмеженою відповідальністю "Сарницембуд" із посиланням на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, просило скасувати рішення суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Рівненська митниці Міндоходів у поданій касаційної скарзі із посиланням на порушення як судом першої, так і судом апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просила скасувати рішення судів попередніх інстанцій та постановити нове, яким відмовити у задоволенні позову.

Заслухавши доповідь судді Вищого адміністративного суду України стосовно обставин, необхідних для прийняття рішення судом касаційної інстанції, перевіривши і обговоривши доводи касаційних скарг, правильність правової оцінки обставин справи та застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що скарги не підлягають задоволенню, з огляду на наступне.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 05.09.2012 між відкритим акціонерним товариством "Красносельскстройматериалы" (Республіка Білорусь) та товариством з обмеженою відповідальністю "Сарницембуд" укладено контракт №804/068, за умовами якого, з урахуванням додаткової угоди від 30.07.2013 №7, ВАТ "Красносельскстройматериалы" зобов'язався поставити позивачеві товар: портландцемент піщанистий марки ПЦП 500 в паперових мішках по 25 кг., загальною кількістю 8000 тон до 31.12.2013 на умовах DAP ст. Горинь (INCOTERMS 2010).

На виконання умов контракту ТОВ "Сарницембуд" імпортувало на митну територію України портландцемент піщанистий марки ПЦП 500 в паперових мішках по 25 кг., загальною кількістю 63 тони загальною вартістю 5449,50 доларів США, що складає 43557,80 гривень, який було заявлено до митного оформлення на підставі митної декларації від 23.10.2013 №204020000/2013/013908.

Для митного оформлення позивачем подано: картку обліку особи, яка здійснює операції з товарами №204/2012/0000223; накладну від 21.10.2013 №04372439 з листом повідомленням вантажоотримувача про прибуття вантажу; рахунок-фактуру (інвойс) №016/132 від 21.10.2013; контракт №804/068 від 05.09.2012; додаткові угоди №2 від 28.12.2012 та №7 від 30.07.2013; договір надання послуг митного брокера №1 від 09.09.2011; довідку про відсутність за межами України валютних цінностей та майна №24 від 03.10.2013; сертифікат на вміст радіоактивних речовин №1267-БІ від 31.07.2013; сертифікат відповідності №UA1.090.0207402-13 з терміном дії з 16.09.2013 по 10.09.2014; документ про якість №43702 від 21.10.2013; сертифікат про походження товару форми СТ-1 №BYUA3407100235 3581322 від 21.10.2013; акт експертизи походження товарів №61 від 09.04.2013, складений Білоруською торгово-промисловою палатою; лист Волковиського відділення Білоруської торгово-промислової палати №29 від 23.10.2013; лист ВАТ "Красносельскстройматериалы" №16-2/6130 від 21.10.2013.

Товар заявлено до митного оформлення із застосуванням режиму вільної торгівлі, який не передбачає сплату ввізного мита, із посиланням на те, що товар походить з Республіки Білорусь за критерієм "Д2522" - достатня обробка (переробка).

Рівненською митницею Міндоходів відмовлено у митному оформленні (випуску) товару, задекларованого у митній декларації від 23.10.2013 №204020000/2013/013908, про що складено Картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 23.10.2013 №204020000/2013/00056.

Після отримання Картки відмови декларантом позивача здійснено митне оформлення даного товару за митною декларацією від 23.10.2013 №204020000/2013/013919 без застосування режиму вільної торгівлі, із сплатою 4355,79 грн. ввізного мита.

Вказуючи на необґрунтованість позиції відповідача щодо не підтвердження позивачем країни походження товару, товариство з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційна фірма "Сарницембуд" звернулось до суду з даним позовом.

Задовольняючи позов в частині визнання протиправною та скасування картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 23.10.2013 №204020000/2013/00053, суд першої інстанції виходив з того, що товар, імпортований позивачем, відповідає критерію достатньої обробки (переробки), що передбачений пунктом 2.4 Розділу 2 Правил визначення країни походження товарів, що є невід'ємною частиною Угоди про Правила визначення країни походження товарів у Співдружності Незалежних Держав від 20 листопада 2009 року.

Задовольняючи позов в частині стягнення з Державного бюджету України надмірно сплачених митних платежів, суд першої інстанції виходив з того, що така сплата зумовлена протиправним невизнанням органом доходів і зборів зазначеного у сертифікаті про походження товару форми СТ-1 критерію достатньої обробки (переробки) як підстави для застосування режиму вільної торгівлі.

Суд апеляційної інстанції, скасовуючи рішення суду першої інстанції в частині стягнення з Державного бюджету України надмірно сплаченого ввізного мита, виходив з того, що позов у вказаній частині заявлено передчасно. Зазначена позиція суду апеляційної інстанції ґрунтується на тому, що повернення суми надміру сплачених податків і зборів (обов'язкових платежів) має здійснюватися у передбаченому законодавством порядку, у тому числі передбаченому Порядком повернення платникам податків коштів, що обліковуються на відповідних рахунках митного органу як передоплата, і митних та інших платежів, помилково та/або надмірно сплачених до бюджету, контроль за справлянням яких здійснюється митними органами, що затверджений наказом Державної митної служби України від 20 липня 2007 року №618, вимоги якого позивачем на момент звернення до суду не дотримано.

Залишаючи без змін рішення суду першої інстанції в частині визнання протиправною та скасування картки відмови, суд апеляційної інстанції виходив з мотивів, ідентичних мотивам суду першої інстанції.

Колегія суддів, виходячи з меж касаційного перегляду, встановлених статтею 220 Кодексу адміністративного судочинства України, погоджується із позицією судів попередніх інстанцій щодо наявності підстав для задоволення позову в частині визнання протиправною та скасування картки відмови, а також вказує на обґрунтованість висновків суду апеляційної інстанції щодо відсутності підстав для задоволення позову в частині стягнення з Державного бюджету України надмірно сплачених митних платежів.

Відповідно до частини першої статті 36 Митного кодексу України країна походження товару визначається з метою оподаткування товарів, що переміщуються через митний кордон України, застосування до них заходів нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності, заборон та/або обмежень щодо переміщення через митний кордон України, а також забезпечення обліку цих товарів у статистиці зовнішньої торгівлі.

Частинами шостою, сьомою статті 36 Митного кодексу України встановлено, що положення цього Кодексу застосовуються для визначення походження товарів, на які при ввезенні їх на митну територію України поширюється режим найбільшого сприяння (непреференційне походження), з метою застосування до таких товарів передбачених законом заходів тарифного та нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності.

Повністю вироблені або піддані достатній переробці товари преференційного походження визначаються на основі законів України, а також міжнародних договорів України, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України.

Україна та Республіка Білорусь є сторонами Договору про зону вільної торгівлі, який підписано державами-учасницями Співдружності Незалежних Держав 18 жовтня 2011 року та ратифіковано Законом України "Про ратифікацію Договору про зону вільної торгівлі" від 30 липня 2012 року №5193-VI.

Відповідно до частини першої статті 2 Договору сторона не застосовує мита та інших платежів, еквівалентних миту, стосовно експорту товару, призначеного для митної території іншої Сторони, та/або імпорту товару, що походить з митної території іншої Сторони, за винятком випадків, передбачених в додатку 1, що є невід'ємною частиною цього Договору.

У свою чергу, відповідно до частини першої статті 4 Договору для визначення країни походження товарів, що походять із Сторін і знаходяться в торговельному обороті між ними, Сторони керуються Правилами визначення країни походження товарів, що є невід'ємною частиною Угоди про Правила визначення країни походження товарів у Співдружності Незалежних Держав від 20 листопада 2009 року.

Пунктом 6.1 розділу 6 Правил передбачено, що для підтвердження країни походження товару в конкретній державі-учасниці Угоди для цілей надання режиму вільної торгівлі необхідне надання митним органам країни ввезення оригіналу сертифіката форми СТ-1 чи декларації про походження товару.

Згідно з пунктом 9.1 Правил сертифікат може бути не визнаний митними органами країни ввезення для цілей надання товарам режиму вільної торгівлі в разі, зокрема, якщо товар, зазначений у сертифікаті, не відповідає умовам, передбаченим пунктом 5.1 цих Правил.

Відповідно до пункту 5.1 розділу 5 Правил товар користується режимом вільної торгівлі на митних територіях держав-учасниць Угоди, якщо він відповідає критеріям походження, установленим цими Правилами.

Так, пунктом 2.1 Правил встановлено, що країною походження товару вважається держава - учасниця Угоди, на території якої товар було цілком вироблено чи піддано достатній обробці (переробці) відповідно до цих Правил.

Пунктом 2.3 Правил передбачено, що для цілей визначення країни походження товару, виготовленого в державі - учасниці Угоди, може застосовуватися кумулятивний принцип, який визначає походження того чи того товару під час його послідовної обробки (переробки).

За змістом пункту 2.4 Правил у разі участі у виробництві товару третіх країн, крім держав - учасниць Угоди, країна походження товару визначається відповідно до критерію достатньої обробки (переробки) товару.

Пунктом 7.4 розділу 7 Правил визначено, що заповнення сертифіката форми СТ-1 повинно відповідати певним вимогам, зокрема, у графі 9 - "Критерій походження", зазначається критерій походження товарів: "П" - товар, цілком вироблений в державі - учасниці Угоди; "Д1905" - товар, підданий достатній обробці (переробці), із зазначенням перших чотирьох цифр коду товарної позиції за ТН ЗЕД кінцевої продукції, наприклад - 1905; "К" - товар, країна походження якого визначена на основі кумулятивного принципу.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що у графі 9 сертифіката форми СТ-1 в якості критерію походження товару зазначено "Д2523".

Позиція органу доходів і зборів щодо не підтвердження позивачем країни походження товару ґрунтується на тому, що позивачем не доведено дотримання ним умов, виробничих і технологічних операцій, під час виконання яких товар уважається таким, що походить з тієї країни, у якій вони мали місце, що містяться у відповідному Переліку (додаток 1 до Правил), який є невід'ємною частиною Правил.

Вказуючи на необхідність дотримання позивачем вимог відповідних умов, виробничих і технологічних операцій, перелік яких міститься у Додатку 1 до Правил, Рівненська митниця виходила з положень абзацу третього пункту 2.3 Правил, відповідно до яких за відсутності сертифіката (сертифікатів) форми СТ-1 про походження матеріалів з інших держав - учасниць Угоди визначення країни походження кінцевого товару здійснюється на підставі критерію достатньої обробки (переробки) (підпункти "а", "б", "в" пункту 2.4 цих Правил).

Так, згідно з актом експертизи походження товарів від 09.04.2013 №61 для виготовлення портландцементу використовувалась сировина, походженням із країн-учасниць Угоди урядів держав-учасників країн СНД, а саме: крейда, пісок, глина - отримані з власних кар'єрів ОАО "Красносельскстройматериалы", вода - отримана з річки Россь, яка протікає на території підприємства, огарок та граншлак - отримані від місцевого постачальника, суміш зоошлакова та ларингосульфат - отримані від постачальника з Російської Федерації, кек глиноземистий - отриманий від постачальника з України, щебень гіпсовий - отриманий від постачальника з Республіки Молдова, у той же час походження вказаних товарів не підтверджено сертифікатами форми СТ-1.

Колегія суддів погоджується із позицією судів попередніх інстанцій щодо необґрунтованості посилання органу доходів і зборів на не підтвердження країни походження товару з вказаних мотивів з огляду на наступне.

Згідно з абзацом 7 пункту 1 розділу 1 Правил, матеріалом іноземного походження є матеріал, що не походить з територій держав-учасниць Угоди, або матеріал, походження якого не встановлено.

Відповідно до пункту 2.5 Правил для цілей визначення країни походження товарів відповідно до критерію достатньої обробки (переробки) матеріали, що походять з держав - учасниць Угоди відповідно до цих Правил, не розглядаються як матеріали іноземного походження та прирівнюються до тих, що походять із країни, у якій вироблено кінцевий товар.

Пунктом 2.1 Примітки 2 до Переліку, на який відповідач посилається як на обґрунтування правомірності оспорюваного рішення, встановлено, що умови й операції, зазначені в графі третій цього Переліку, повинні здійснюватися лише стосовно використовуваних для виготовлення продукту матеріалів іноземного походження. Обмеження, визначені умовами й операціями в графі третій, також поширюються лише стосовно використовуваних для виготовлення продукту матеріалів іноземного походження.

Колегія суддів погоджується із висновками судів попередніх інстанцій в частині того, що відсутність у позивача сертифікатів форми СТ-1 про походження сировини не впливає на визначення країни походження, оскільки країну визначено не за кумулятивним принципом, який передбачено пунктом 2.3 Правил, а за критерієм достатньої обробки (переробки) - пункт 2.4 Правил.

Згідно з пунктом 9.3 цих Правил сертифікат може бути не визнаний дійсним митними органами країни ввезення в разі, якщо за результатами досліджень, здійснених митними органами країни ввезення, і на основі інформації, отриманої за запитами, надісланими до компетентних органів країни вивезення або країни походження товару, митними органами країни ввезення виявлено, що сертифікат форми СТ-1 видано з порушеннями вимог, установлених цими Правилами.

За вказаних обставин, зважаючи на недоведеність з боку митного органу невідповідності поданого позивачем сертифіката форми СТ-1 вимогам Правил, зокрема, щодо відповідності товару критеріям походження, колегія суддів погоджується із позицією судів попередніх інстанцій щодо протиправності картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №20420000/2013/00053 від 23.10.2013 року.

У той же час, враховуючи позицію Верховного Суду України, викладену в постанові від 15.04.2014 (справа № 21-29а14), за змістом якої повернення суми надміру сплачених податків і зборів (обов'язкових платежів) має здійснюватися у передбаченому законодавством порядку, у тому числі передбаченому Порядком повернення платникам податків коштів, що обліковуються на відповідних рахунках митного органу як передоплата, і митних та інших платежів, помилково та/або надмірно сплачених до бюджету, контроль за справлянням яких здійснюється митними органами, що затверджений наказом Державної митної служби України від 20 липня 2007 року №618, колегія суддів погоджується із висновком суду апеляційної інстанції щодо відсутності підстав для захисту прав та інтересів позивача у спірних правовідносинах шляхом задоволення вимоги про стягнення з Державного надмірно сплаченого ввізного мита.

Доводи касаційної скарги висновків судів першої та апеляційної інстанцій не спростовують.

Відповідно до частини третьої статті 220-1 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Керуючись статтями 160, 167, 220, 220-1, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів ,-

У Х В А Л И Л А :

Касаційну скаргу Рівненської митниці Міндоходів та товариства з обмеженою відповідальністю "Сарницембуд" відхилити, а постанову Рівненського окружного адміністративного суду від 05 березня 2014 року в частині, залишеній без змін постановою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 26 травня 2014 року, та постанову Житомирського апеляційного адміністративного суду від 26 травня 2014 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення копій особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута в порядку статей 235-238 Кодексу адміністративного судочинства України.

Судді: