Ухвала суду № 56252132, 02.03.2016, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02 березня 2016 року м. Київ К/800/4124/15

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Лосєва А.М.,

Бившевої Л.І.,

Шипуліної Т.М.

розглянувши у попередньому судовому засіданні

касаційну скаргуХмельницької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Хмельницькій областіна постановуХмельницького окружного адміністративного суду від 24 листопада 2014 рокута ухвалуВінницького апеляційного адміністративного суду від 15 січня 2015 рокуу справі№822/4292/14за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «СТЛ+К»до третя особаХмельницької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Хмельницькій області Товариство з обмеженою відповідальністю «Союз Транс Лайн - 1»Провизнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень,

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю «СТЛ+К» (далі по тексту - позивач, ТОВ «СТЛ+К») звернулось до суду з позовом до Хмельницької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Хмельницькій області (далі по тексту - відповідач, Хмельницька ОДПІ ГУ Міндоходів у Хмельницькій області), в якому, з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог, просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення - рішення від 02 жовтня 2014 року: №0007831510, №0007821510 та №0007841510.

Постановою Хмельницького окружного адміністративного суду від 24 листопада 2014 року, яка залишена без змін ухвалою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 15 січня 2015 року, позов задоволено.

Вважаючи, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій прийняті з порушенням норм матеріального та процесуального права, відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України із касаційною скаргою, у якій просить скасувати постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 24 листопада 2014 року та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 15 січня 2015 року і постановити нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити.

Позивач письмових заперечень на касаційну скаргу не надав.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, відповідачем було проведено документальну позапланову виїзну перевірку достовірності декларування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість за травень 2014 року.

За результатами перевірки 08 серпня 2014 року складено акт №1262/151/35556166.

Відповідно до висновків даного акта перевірки відповідачем встановлено порушення позивачем:

- пункту 189.1 статті 189, пункту 198.5 статті 198, пункту 200.3 статті 200 Податкового кодексу України, в результаті чого завищено від'ємне значення різниці між сумою податкового зобов'язання та податкового кредиту за квітень 2014 року (рядки 19 та 20.2 декларації) на суму 841020 грн.;

- пунктів 200.1, 200.3, абзацу «а» пункту 200.4 статті 200 Податкового кодексу України, в результаті чого завищено заявлену суму бюджетного відшкодування на рахунок за травень 2014 року в сумі 882905 грн.;

- пункту 189.1 статті 189, пункту 198.5 статті 198, пункту 200.2 статті 200 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено до сплати податок на додану вартість за травень 2014 року (ряд. 25 декларації) на суму 113434 грн.

На підставі вказаних висновків податковим органом 02 жовтня 2014 року прийнято податкові повідомлення - рішення:

№0007831510, яким ТОВ «СТЛ+К» зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість на 882905,00 грн. та нараховано штрафні (фінансові) санкції (штраф) у розмірі 220726,00 грн.;

№0007821510, яким позивачу зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість на суму 841020,00 грн.;

№0007841510, яким позивачу визначено грошове зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 141793,00 грн., з яких 113434,00 грн. за основним платежем та 28359,00 грн. - штрафними (фінансовими) санкціями.

Задовольняючи позовні вимоги, суди першої та апеляційної інстанцій дійшли висновку про недоведення відповідачем факту порушення позивачем норм податкового законодавства.

Перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Відповідно до приписів пункту 188.1 статті 188 Податкового кодексу України у редакції на час виникнення спірних правовідносин (далі по тексту - ПК України) оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної вартості (у разі здійснення контрольованих операцій - не нижче звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім збору на обов'язкове державне пенсійне страхування, що справляється з вартості послуг стільникового рухомого зв'язку, податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб'єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів).

До складу договірної (контрактної) вартості включаються будь-які суми коштів, вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податків безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу у зв'язку з компенсацією вартості товарів/послуг.

За результатами аналізу наведених правових норм суди дійшли правильного висновку, що надання в оренду майна за ціною, нижчою за амортизаційні відрахування, впливає на податкові зобов'язання, що виникають за результатами такої оренди та не може впливати на показники податкової звітності, сформовані за операціями з придбання майна, яке у подальшому буде передане в оренду.

Відповідно до підпункту «а» пункту 198.1. статті 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

В силу пункту 198.2. названої статті датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно з пунктом 198.3. статті 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Порядок визначення суми податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або відшкодуванню з Державного бюджету України (бюджетному відшкодуванню), та строки проведення розрахунків визначені у статті 200 ПК України.

Відповідно до пунктів 200.1, 200.3, підпункту «б» пункту 200.4 статті 200 ПК України, сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пунктом 200.1 цієї статті, має від'ємне значення, то залишок від'ємного значення попередніх податкових періодів після бюджетного відшкодування включається до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду.

З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій, що визначальним фактором права платника на бюджетне відшкодування податку на додану вартість в даному випадку є фактична оплата ним сум такого податку контрагенту у попередніх податкових періодах.

Крім того, судами встановлено, що надання в оренду автомобілів не було збитковим, а отже твердження відповідача про їх використання в операціях, які не є господарською діяльністю позивача є помилковим.

Доводи касаційної скарги не дають підстав вважати, що при прийнятті оскаржуваних рішень судами попередніх інстанцій було порушено норми матеріального та процесуального права.

Відповідно до частини 3 статті 2201 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Керуючись статтями 210, 214, 215, 220, 2201, 223, 224, 230, 231 частиною 5 статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

У Х В А Л И В:

1. Касаційну скаргу Хмельницької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Хмельницькій області залишити без задоволення.

2. Постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 24 листопада 2014 року та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 15 січня 2015 року у справі №822/4292/14 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута Верховним судом України з підстав, у порядку та в строки, встановлені статями 236 - 238, 2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: А.М. Лосєв

Судді: Л.І. Бившева

Т.М. Шипуліна