Ухвала суду № 56251920, 23.02.2016, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АдміністративниЙ СУД УКРАЇНИ

01029, м. Київ, вул. Московська, 8, корп. 5

УХВАЛА

Іменем України

23.02.2016 № К/800/44172/15

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого Юрченко В.П.

Суддів Голубєвої Г.К.

Сіроша М.В.

за участю секретарі судового засідання Іванова Д.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні

касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м.Запоріжжі Міжрегіонального головного управління ДФС

на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 02.07.2014

та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 24.09.2015

у справі № № 808/113/14

за позовом Відкритого акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Запоріжгаз»

до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м.Запоріжжі Міжрегіонального головного управління ДФС

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,-

ВСТАНОВИВ:

Відкрите акціонерне товариство по газопостачанню та газифікації «Запоріжгаз» звернулось до суду з позовом до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м.Запоріжжі Міжрегіонального головного управління ДФС про визнання протиправним та часткового скасування податкового повідомлення-рішення №0000850805/0 від 11.09.2009 року, яким визначено грошове зобов'язання з податку на прибуток в загальній сумі 9340326,3 грн.

Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 11.05.2011, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 08.11.2012, позов задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення СДПІ по роботі з великими платниками податків у м.Запоріжжі від 11.09.2009 № 0000850805/0 в частині визначення податкового зобов'язання в сумі 8806195,67 грн., в т.ч. 2279878,25 грн. основного платежу та 6528317,42 грн. штрафних (фінансових) санкцій. У задоволенні решти позову відмовлено.

Постановлені по справі судові рішення скасовані ухвалою ВАСУ від 18.11.2013 року, справа направлена на новий розгляд до суду першої інстанції.

Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 02.07.2014 р., яка залишена без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 24.09.2015, позов задоволено частково, визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення, прийняте СДПІ з ОВП у м. Запоріжжі №0000850805/0 від 11.09.2009 року частково на загальну суму 8589729,61 грн., із яких за основним платежем 2134398,87 грн., штрафними санкціями в сумі 6455330,74 грн. В іншій частині позовних вимог відмовлено.

В касаційній скарзі відповідач просить скасувати рішення судів попередніх інстанцій, як такі, що прийняті з порушенням норм матеріального та процесуального права, та відмовити в задоволені позовних вимог в повному обсязі.

Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що СДПІ по роботі з ВПП у м.Запоріжжі провела виїзну планову перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2007 по 31.03.2009, в результаті якої складено акт від 31.08.2009 № 144/08-05/03345716, яким зафіксовано порушення вимог Закону України «Про оподаткування прибутку громадян» від 28.12.1994 № 334/94-ВР, на підставі якого прийнято податкове повідомлення-рішення від 11.09.2009 № 0000850805/0 про визначення податкового зобов'язання з податку на прибуток в загальній сумі 9340326,3 грн., в т.ч. 2629976,00 грн. основного платежу та 6710350,3 грн. штрафних (фінансових) санкцій.

Відповідно до викладених в акті перевірки висновків позивачем порушено приписи пп.4.1.1, пп.4.1.6 п.4.1 ст.4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» № 334/94-ВР, в результаті чого занижено валові доходи на суму доходів, отриманих (нарахованих) від усіх видів діяльності, які зафіксовані у бухгалтерському обліку на суму 114 684 грн.;

-п.п. 4.1.1 п.4.1 ст.4 Закону № 334/94-ВР, в результаті чого занижено валові доходи на вартість позитивного значення обсягів розбалансування газу (притоки) на суму 3 717 801 грн. та в порушення пп.5.3.1 п.5.3 ст.5 Закону №334/94-ВР занижено скориговані валові витрати на вартість відтоків природного газу та послуг з їх транспортування у сумі 1783076 грн.;

-пп.12.1.5 «б» п.12.1 ст.12 Закону №334/94-ВР, в результаті чого занижено валовий дохід на суму непогашеної заборгованості, визнаної у судовому порядку у розмірі 16192225 грн.;

-пп.5.3.9 п. 5.3 ст.5 Закону №334/94-ВР безпідставно збільшено валові витрати на суму сплаченого податку на додану вартість, включеного до ціни природного газу та суму витрат не підтверджених первинними документами, що призвело до завищення валових витрат у 2 кварталі 2007року на 1949301 грн.;

-пп.5.2.1 п.5.2, п.5.1 ст.5 Закону №334/94-ВР завищено валові витрати на вартість інформаційно - консультаційних, юридичних послуг, лекційної роботи та інших послуг, не повязаних з господарською діяльністю підприємства за перевірений період у розмірі 1363749 грн.;

-штраф згідно п.п.17.1.9. п.17.1 ст.17 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» (далі - Закон №2181-III) за несплату авансового внеску з податку на прибуток, нарахованого на суму дивідендів, призначених для виплати акціонерам в сумі 4 492 грн.;

-штраф згідно п.п.17.2 ст.17 Закону №2181-III за несплату штрафу 5% в сумі 2 739 грн.

З метою правильного встановлення всіх обставин, що мають значення для справи судами призначено та надано оцінку висновку судово-економічної експертизи Дніпропетровського науково-дослідного інституту судових експертиз від 20.09.2010 № 1011/1012-10 в сукупності з іншими доказами по справі.

Судами встановлено, що актом перевірки зафіксовано порушення позивачем вимог п.п. 4.1.1, п.п. 4.1.6 п. 4.1 ст. 4 Закону № 334/94-ВР, що полягало у заниженні валових доходів на суму доходів - 1149684 грн., отриманих (нарахованих) від усіх видів діяльності, що зафіксовані в бухгалтерському обліку. Податковий орган виходив з того, що інформація, яка перенесена до облікових регістрів позивача з первинних документів, не відповідає задекларованим у рядку 01.1 Декларації з податку на прибуток показникам за відповідний звітний період (показники занижені на 1149685 грн.).

Відповідно до 4.1. цього Закону, валовий доход - загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України, її континентальному шельфі, виключній (морській) економічній зоні, так і за їх межами. Валовий доход включає: 4.1.1. Загальні доходи від продажу товарів (робіт, послуг), у тому числі допоміжних та обслуговуючих виробництв, що не мають статусу юридичної особи, а також доходи від продажу цінних паперів, деривативів, іпотечних сертифікатів участі, іпотечних сертифікатів з фіксованою дохідністю, сертифікатів фондів операцій з нерухомістю (за винятком операцій з їх первинного випуску (розміщення), операцій з їх кінцевого погашення (ліквідації) та операцій з консолідованим іпотечним боргом відповідно до закону); 4.1.2. Доходи від здійснення банківських, страхових та інших операцій з надання фінансових послуг, торгівлі валютними цінностями, цінними паперами, борговими зобов'язаннями та вимогами. 4.1.3. Доходи від операцій, передбачених статтею 7 цього Закону. 4.1.4. Доходи від спільної діяльності та у вигляді процентів, роялті, володіння борговими вимогами, доходів від здійснення операцій лізингу (оренди), а також дивідендів (крім тих, які не підлягають включенню до валового доходу відповідно до підпункту 7.8.6 пункту 7.8 статті 7 цього Закону). 4.1.5. Доходи, не враховані в обчисленні валового доходу періодів, що передують звітному, та виявлені у звітному періоді. 4.1.6. Доходи з інших джерел, у тому числі, але не виключно, у вигляді: сум безповоротної фінансової допомоги, отриманої платником податку у звітному періоді, вартості товарів (робіт, послуг), безоплатно наданих платнику податку у звітному періоді, крім їх надання неприбутковим організаціям згідно з пунктом 7.11 статті 7 цього Закону та у межах таких операцій між платником податку та його відокремленими підрозділами, які не мають статусу юридичної особи, крім випадків, визначених у частині четвертій статті 3 Закону України "Про списання вартості несплачених обсягів природного газу"; сум поворотної фінансової допомоги, отриманої платником податку у звітному періоді, що залишається неповерненою на кінець такого звітного періоду від осіб, що не є платниками цього податку (у тому числі нерезидентів), або осіб, які згідно із законодавством мають пільги з цього податку, включаючи право застосовувати ставку податку нижчу, ніж установлена пунктом 7.2 статті 7 або статтею 10 цього Закону. У разі коли у майбутніх податкових періодах платник податку повертає таку поворотну фінансову допомогу (її частину) особі, яка її надала, такий платник податку збільшує суму валових витрат на суму такої поворотної фінансової допомоги (її частини) за наслідками податкового періоду, в якому відбулося таке повернення. При цьому валові доходи такого платника податку не збільшуються на суму умовно нарахованих процентів, а податкові зобов'язання особи, що надала поворотну фінансову допомогу, не змінюються як при її видачі, так і при її зворотному отриманні. Як виняток з правила, визначеного цим абзацом, операції з отримання (надання) фінансової допомоги між платником податку та його філіями, відділеннями, іншими відокремленими підрозділами, що не мають статусу юридичної особи, розташованими на території України, не призводять до зміни їх валових витрат або валових доходів; сум невикористаної частини коштів, що повертаються із страхових резервів у порядку, передбаченому пунктом 12.2 цього Закону; сум заборгованості, що підлягає включенню до валових доходів згідно з пунктами 12.3 та 12.4 цього Закону; сум коштів страхового резерву, використаних не за призначенням; вартості матеріальних цінностей, переданих платнику податку згідно з договорами схову (у відповідальне зберігання) та використаних ним у власному виробничому чи господарському обороті; сум штрафів та/або неустойки чи пені, фактично одержаних за рішенням сторін договору або за рішенням відповідних державних органів, суду; сум державного мита, попередньо сплаченого позивачем, що повертається на його користь за рішенням суду; сум акцизного збору, сплачених (нарахованих) покупцями підакцизних товарів (за їх рахунок) на користь платника такого акцизного збору, уповноваженого законом вносити його до бюджету, та рентних платежів, а також сум збору у вигляді цільової надбавки до діючого тарифу на електричну та теплову енергію; доходів від продажу електричної енергії (включаючи реактивну); сум дотацій і субсидій з фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування або бюджетів, отриманих платником податку.

У висновку судово-економічної експертизи, яка проведена експертом на підставі документів бухгалтерського обліку, зроблено розрахунок доходу за 2007-2008 роки, що підлягає включенню до складу валового доходу (рядки 01.1, 01.6 декларації з податку на прибуток), в результаті якого досліджено питання заниження позивачем валового доходу в загальній сумі 1146851 грн., в т.ч. за І півріччя 2007 року в сумі 7044632 грн., за 3 квартал 2007 року в сумі 7046997 грн., за 2007 рік в сумі 165526 грн., за 1 квартал 2008 року в сумі 158647 грн., за 1 півріччя 2008 року в сумі 5237619 грн., за 3 квартали 2008 року в сумі 21602655 грн., за 2008 рік в сумі 981325 грн.

Колегія суддів погоджується з висновками судів про відсутність у позивача заниження валових доходів на суму 1149684 грн., отриманих (нарахованих) від усіх видів діяльності, що зафіксовані в бухгалтерському обліку. Крім того, суди правильно зазначили, що висновок податкового органу про нарахування валового доходу в сумі 1149684 грн. ґрунтується на даних бухгалтерського обліку товариства, але при цьому в акті перевірки не наведено перелік таких операцій, не включених позивачем до складу валових доходів.

Крім того, з урахуванням висновків експертизи, суди попередніх інстанції правильно прийшли до висновку щодо заниження валового доходу в порушення пп.4.1.1 Закону №334/94-ВР на вартість позитивного значення обсягів розбалансування газу (притоків), що також документально підтверджується в розмірі 1046068 грн. та заниження скоригованих валових витрат на вартість відтоків природного газу та послуг з їх транспортування у сумі 2641829 грн.; завищення ВАТ Запоріжгаз валових витрат в порушення пп. 5.3.3, пп. 5.3.9 Закону №334/94-ВР на суму податку на додану вартість, який включено до вартості природного газу, придбаного у ТОВ Росхолдінг та Концерна Укргаз, в розмірі 1949301 грн.

Відповідно до п.п.5.3.3 п.п.5.3 ст. 5 Закону № 334/94-ВР, - не включаються до складу валових витрат витрати на сплату податку на прибуток підприємств, податку на нерухомість, а також податків, установлених пунктами 7.8, 10.2 і статтею 13 цього Закону; сплату податку на додану вартість, включеного до ціни товарів (робіт, послуг), що придбаваються платником податку для виробничого або невиробничого використання, сплату податків на доходи фізичних осіб, які відраховуються за рахунок сум виплат таких доходів згідно із законом України про оподаткування доходів фізичних осіб. У разі якщо платник податку на прибуток, зареєстрований як платник податку на додану вартість, одночасно здійснює операції з продажу товарів (робіт, послуг), що оподатковуються податком на додану вартість та звільнені від оподаткування, або не є об'єктом оподаткування таким податком, податок на додану вартість, сплачений у складі витрат на придбання товарів (робіт, послуг), які відносяться до складу валових витрат, та основних фондів і нематеріальних активів, що підлягають амортизації, включається відповідно до валових витрат або балансова вартість відповідної групи основних фондів збільшується на суму, що не включена до складу податкового кредиту такого платника податку згідно із Законом України "Про податок на додану вартість».

Відповідно до Порядку доступу до газопостачання системи, затвердженого наказом НАК «Нафтогаз України» від 26.03.2001 № 79, притоки газу - недобір газу, який може виникати внаслідок того, що у весняно-літній період фактично спожиті населенням (при відсутності приладів обліку) обсяги газу менші за діючі середньорічні норми споживання газу; відтоки газу - перевитрачання газу, яке може виникати внаслідок перевищення фактично спожитих населенням (при відсутності приладів обліку) обсягів газу в осінньо-зимовий період порівняно з діючими середньорічними нормами споживання газу.

Методичні засади формування щомісячних даних та бухгалтерського обліку відхилень обсягів природного газу (далі - газ), що надійшли до газорозподільної мережі, від обсягів газу, реалізованих споживачам, які виникають унаслідок сезонної невідповідності встановлених середньорічних норм споживання обсягам фактично спожитого населенням газу, встановлено Положенням про порядок обліку обсягів розбалансування природного газу в газорозподільних мережах, затвердженим наказом Міністерства палива та енергетики України від 25.02.2004 № 112.

Відповідно до п. 2.1. Положення, - бухгалтерський облік надходження газу до газорозподільних мереж та його розподіл ведеться ГЗП у гривнях та фізичних обсягах відповідно до Плану рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов'язань і господарських операцій підприємств і організацій, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 30.11.99 за N 291.

Відповідно до п. 2.5 Положення, - у бухгалтерському обліку щомісяця відображається негативне або позитивне значення обсягів розбалансування газу в газорозподільних мережах.

Обсяги негативного розбалансування газу відображаються за дебетом аналітичного рахунку «Витрати сезонного розбалансування газу» субрахунку 902 «Собівартість реалізованих товарів» у кореспонденції з кредитом відповідного субрахунку рахунку 63 «Розрахунки з постачальниками та підрядниками» та компенсуються у періодах виникнення позитивного розбалансування газу.

Відповідно до п. 2.6 Положення, - бухгалтерський облік обсягів позитивного розбалансування газу ведеться на окремому аналітичному рахунку «Доходи сезонного розбалансування газу» субрахунку 702 «Дохід від реалізації товарів».

Показники обсягів позитивного розбалансування газу ГЗП відображаються за кредитом аналітичного рахунку «Дохід сезонного розбалансування газу» субрахунку 702 «Дохід від реалізації товарів» у кореспонденції з дебетом відповідного субрахунку рахунку 36 «Розрахунки з покупцями та замовниками».

Відповідно до п. 2.7. Положення сальдо аналітичних рахунків субрахунків 702 та 902 списується у порядку закриття рахунків на субрахунок 791 «Результат операційної діяльності» оборотами за грудень поточного року.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, з урахуванням висновку судово-економічної експертизи - при визначенні відхилень між даними, що зафіксовані в первинних документах, з даними бухгалтерського та податкового обліку позивача, податковим органом до вартості притоків газу донараховано вартість з транспортування притоків. При цьому, Положенням, яке визначає єдині засади для формування в бухгалтерському обліку газорозподільчих підприємств інформації про розбалансування природного газу, передбачено, що облік обсягів позитивного розбалансування газу ведеться на окремому аналітичному рахунку «Доходи сезонного розбалансування газу» субрахунку 702 «Дохід від реалізації товарів» і не передбачено коригування обсягів розбалансування газу на вартість послуг з транспортування газу.

Тому, дослідження експертом відображення позивачем в бухгалтерському обліку обсягів позитивного розбалансування газу (субрахунок 702.2 «Дохід від сезонного розбалансування газу») проведено без врахування вартості послуг з транспортування газу.

В результаті проведеного співставлення даних, зазначених в актах приймання-передачі природного газу за 2007-2008 роки (позитивне значення розбалансування газу), з даними, відображеними в бухгалтерському обліку підприємства (дебет 361.2.1 «Розрахунки з покупцями за природний газ (20%) кредит 702.2 «Дохід від сезонного розбалансування газу») встановлено, що дані, відображені позивачем в бухгалтерському обліку, не відповідають даним первинних документів. Обсяг позитивного розбалансування газу в бухгалтерському обліку за період з 01.04.2007 по 31.12.2008 занижено на 1255281,43 грн., з них без ПДВ на 1046067,86 грн.

Щодо порушення позивачем приписів пп.12.1.5 п.12.1 ст.12 Закону №334/94-ВР колегія суддів зазначає наступне. В акті перевірки зазначено, що позивачем занижено валовий дохід на суму непогашеної заборгованості, визнаної у судовому порядку у розмірі 16 192 225,19 грн., у тому числі за: 2 кв. 2007 - 3832075,19 грн.; 4 кв. 2007 - 7609251 грн.; 1 кв. 2008 - 4750899 грн., , які виникли за судовими рішеннями зі стягнення непогашеної заборгованості з боржника ПАТ «Запоріжгаз» на користь ДК «Укртрансгаз» НАК «Нафтогаз України» згідно з рішенням Господарського суду Запорізької області від 24.04.2007 р. по справі №21/108/06; ДК «Газ України» НАК «Нафтогаз України» згідно з рішеннями Господарського суду Запорізької області від 21.11.2007 р. по справі № 21/184/06-7/176/07-6/384/07; від 24.03.2008 р. по справі № 7/34-15/467-20/364/06-8/97/08.

Відповідно до пп.12.1.5 п.12.1 ст.12 Закону №334/94-ВР платник податку - покупець зобов'язаний збільшити валові доходи на суму непогашеної заборгованості (її частини), визнаної у порядку досудового врегулювання спорів або судом чи за виконавчим написом нотаріуса, у податковому періоді, на який припадає перша з подій: а) або 90-й календарний день від дня граничного строку погашення такої заборгованості (її частини), передбаченого договором або визнаною претензією; б) або 30-й календарний день від дня прийняття рішення судом про визнання (стягнення) такої заборгованості (її частини) або вчинення нотаріусом виконавчого напису. Якщо у наступних податкових періодах покупець погашає суму визнаної заборгованості або її частину (самостійно або за процедурою примусового стягнення), такий покупець збільшує валові витрати на суму такої заборгованості (її частини) за наслідками податкового періоду, на який припадає таке погашення.

Разом з тим, судами встановлено, що позивачем занижено валові витрати у сумі 15710307,82 грн., у тому числі за: 2007 - 1750874,80 грн.; 1 кв. 2008 - 8247112,86 грн.; 2 кв. 2008 - 619034,01 грн.; 3 кв. 2008 - 824 304,52 грн.; 4 кв. 2008 - 4 268 981,66 грн., які пов'язані з погашенням суми заборгованості перед боржниками за зазначеними судовими рішеннями.

В касаційній скарзі податковий орган доводить про відсутність у суду повноважень щодо встановлення заниження позивачем валових витрат, оскільки факт заниження валових витрат не перевірявся податковим органом. Разом з тим, суди приймаючи судове рішення, зобов'язанні встановити всі фактичні обставини по справі для правильного вирішення спору, в тому числі факт заниження позивачем валових витрат, що безпосередньо впливає на правильність визначення суми податку на прибуток. Як встановлено судами, позивачем занижено валові доходи в сумі 16192225,19 грн. та одночасно занижено валові витрати у сумі 15710307, 82 грн.

Щодо правильності формування позивачем валових витрат в зв'язку з отриманням інформаційно-консультаційних та юридичних послуг, лекційної роботи та інших послуг в розмірі 1363749 грн.

У відповідності до положень п.5.1 ст.5 Закону № 334/94 під валовими витратами виробництва розуміється сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Згідно пп.5.2.1 п.5.2 ст.5 Закону № 334/94, до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

За приписами пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону № 334/94 не належать до валових витрат будь-які витрати, що не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обовязковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, позивачем укладено договори з контрагентами ФОП ОСОБА_3, ПП ОСОБА_4, ТОВ «Альянс Аудит», ТОВ «Експертно консалтингова фірма «Бізнес Альянс», Концерн «Українські розподільчі газові мережі», ТОВ «Києво Могилянська Бізнес Школа», ТОВ «Прем'єр консалтинг», ТОВ «Експонафтогаз», ПП ОСОБА_5 про надання інформаційно-консультаційних, юридичних, експертних послуг, послуг з представництва, лекційної роботи та інших послуг по управлінню підприємством, фактичне виконання яких підтверджується наданими первинними документами: актами здачі-виконання робіт, судовими рішеннями, які прийняти за наслідками розгляду справ за участю ПП ОСОБА_4, звітами про результати розгляду судових спорів; Програмою проведення лекційної роботи, платіжними дорученнями про сплату наданих послуг, що підтверджує реальний характер вищезазначених господарських операцій.

Судами були досліджені первинні документи та встановлено дотримання позивачем спеціальних вимог щодо документального підтвердження сум, віднесених до складу витрат, а також підтвердження реального виконання сторонами господарських операцій за перевіряємий період первинними документами податкового обліку, які відповідають вимогам ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

Отже, правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування складу валових витрат, наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів з метою їх використання в своїй господарській діяльності, що пов'язані з рухом активів, зміною зобов'язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, що має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами, що містять достовірні відомості про обсяг та зміст господарської операції.

Нереальність господарських операцій з придбання платником податку товару має підтверджуватися належними, допустимими та достатніми доказами і не може ґрунтуватися на припущеннях. Відповідачем не надано доказів, які б свідчили про узгодженість дій позивача з контрагентами з метою незаконного отримання податкової вигоди або його обізнаності з такими діями контрагентів.

Оскільки позивачем доведено дотримання ним спеціальних вимог щодо документального підтвердження сум, віднесених до складу валових витрат, а також надано всі первинні документи, що стосуються господарської операції за участю контрагентів, які фактично підтверджують реальне здійснення правочинів та реальне використання товару в господарській діяльності, відтак суди дійшли правильного висновку про правомірність формування позивачем складу витрат на підставі розрахунків, проведених за наслідками господарських операцій з контрагентами.

Щодо нарахування штрафних санкцій у відповідності до встановлених фактичних порушень, які допущені позивачем. Відповідно до пп.17.1.3 Закону № 2181, та пп. 6.1.3 Інструкції про порядок застосування та стягнення сум штрафних (фінансових) санкцій органами державної податкової служби, затвердженою наказом ДПА від 17.03.2001 р. №110, штраф, який зобов'язаний сплатити платник податків складає 10% від суми недоплати (заниження суми податкового зобов'язання) за кожний з податкових періодів, установлених для такого податку, збору (обов'язкового платежу), починаючи з податкового періоду, на який припадає така недоплата, та закінчуючи податковим періодом, на який припадає отримання таким платником податків податкового повідомлення від контролюючого органу, при цьому сума штрафу незалежно від кількості податкових періодів, що минули, повинна бути не менше 10 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та не більше 50% від суми недоплати.

З таких підстав, враховуючи, що сума недоплати податку на прибуток складає 495577,13 грн. - розмір штрафних санкцій становить 49557,71 грн. (10% від суми податкового зобов'язання).

При цьому суди правильно встановили правомірність нарахування позивачу податковим органом податкового зобов'язання з податку на прибуток на суму 750103, 69 грн., із яких сума основного платежу 495577, 13 грн., штрафних санкцій 254526, 56 грн.

Враховуючи вищенаведене, судова колегія касаційної інстанції погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, не спростованими доводами касаційної скарги, про те, що спірні податкові повідомлення-рішення є такими, що не ґрунтуються на нормах закону, а тому вони підлягають скасуванню.

За таких обставин та з урахуванням вимог частини 3 статті 2, частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, суд дійшов обґрунтованого висновку щодо наявності законних підстав для задоволення позову.

Суд касаційної інстанції не вбачає порушень норм матеріального та процесуального права при вирішенні даної справи та вважає, що суди повно встановили обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, та надали їм правову оцінку на підставі норм закону, що підлягали застосуванню до даних правовідносин.

Доводи касаційної скарги не дають підстав вважати, що при прийнятті оскаржуваного судового рішення судом апеляційної інстанції були порушені норми матеріального чи процесуального права.

Відповідно до статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

За наведених обставин та з урахуванням викладеного, колегія суддів Вищого адміністративного суду України не знаходить підстав, які могли б призвести до скасування оскаржуваного судового рішення.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 220, 222, 223, 224, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

Ухвалив:

Касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м.Запоріжжі Міжрегіонального головного управління ДФС - залишити без задоволення.

Постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 02.07.2014

та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 24.09.2015

у справі № № 808/113/14 - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, передбачених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України, у порядку та в строки, встановлені статтями 236 2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя В.П.Юрченко Судді Г.К.Голубєва М.В.Сірош