Ухвала суду № 56251914, 11.02.2016, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 лютого 2016 року м. Київ К/800/453/14

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача Рибченка А.О.

суддів: Карася О.В.

Олендера І.Я.

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві

на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 25 вересня 2012 року

та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 15 жовтня 2013 року

у справі № 2а-11619/12/2670

за позовом Державної установи «Центр охорони здоров'я тварин у м. Києві»

до Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві

про скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 25 вересня 2012 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 15 жовтня 2013 року, адміністративний позов Державної установи «Центр охорони здоров'я тварин у м. Києві» (далі - ДУ «Центр охорони здоров'я тварин у м. Києві»; позивач) до Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві (далі - ДПІ у Печерському районі ГУ Міндоходів у м. Києві; відповідач) задоволено. Скасовано податкове повідомлення-рішення № 00172207 від 19 квітня 212 року. Присуджено на користь ДУ «Центр охорони здоров'я тварин у м. Києві» судовий збір у розмірі 2 146,00 грн. з Державного бюджету України за рахунок бюджетних асигнувань ДПІ у Печерському районі ГУ Міндоходів у м. Києві

Не погоджуючись з прийнятими судовими рішеннями у справі, відповідач оскаржив їх в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України.

В поданій касаційній скарзі, з посиланням на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, ставиться питання про скасування постанови Окружного адміністративного суду м. Києва від 25 вересня 2012 року, ухвали Київського апеляційного адміністративного суду від 15 жовтня 2013 року та прийняття нового рішення про повну відмову в задоволенні позовних вимог.

В запереченні на касаційну скаргу позивач просить відмовити в її задоволенні, а постановлені у справі судові рішення залишити в силі.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України дійшла висновку, що касаційну скаргу слід відхилити, виходячи з таких підстав.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що посадовими особами Державної податкової інспекції у Святошинському районі м. Києва Державної податкової служби проведено фактичну перевірку Клініки ветеринарної медицини Святошинського району м. Києва, що є відокремленим підрозділом ДУ «Центр охорони здоров'я тварин у м. Києві», за результатами якої складено акт № 0036/26/55/22/35921345 від 23 березня 2012 року.

На підставі зазначеного акту перевірки контролюючим органом прийнято податкове повідомлення-рішення № 00172207 від 19 квітня 2012 року, яким до позивача застосовано суму штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 556 113,85 грн.

За наслідками адміністративного оскарження, названий акт індивідуальної дії залишено без змін.

Перевіркою встановлено порушення клінікою пункту 2.6 глави 2 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 15 грудня 2004 року № 637, (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі - Положення) у зв'язку з неоприбуткуванням готівкових коштів за період з 19 листопада 2011 року по 21 березня 2012 року в загальному розмірі 111 222,77 грн.

Задовольняючи адміністративний позов, суди попередніх інстанцій виходили з наступних мотивів, з якими погоджується суд касаційної інстанції.

Згідно з пунктом 1.2 глави 1 Положення оприбуткування готівки - це проведення підприємствами і підприємцями обліку готівки в касі на повну суму її фактичних надходжень у касовій книзі, книзі обліку доходів і витрат, книзі обліку розрахункових операцій; касова книга - це документ установленої форми, що застосовується для здійснення первинного обліку готівки в касі; книга обліку розрахункових операцій - це прошнурована і належним чином зареєстрована в органах державної податкової служби України книга, що містить щоденні звіти, які складаються на підставі відповідних розрахункових документів щодо руху готівкових коштів, товарів (послуг).

Відповідно до пункту 2.6 глави 2 Положення уся готівка, що надходить до кас, має своєчасно (у день одержання готівкових коштів) та в повній сумі оприбутковуватися.

У разі проведення готівкових розрахунків із застосуванням реєстратора розрахункових операцій або використанням розрахункової книжки оприбуткуванням готівки є здійснення обліку зазначених готівкових коштів у повній сумі їх фактичних надходжень у книзі обліку розрахункових операцій на підставі фіскальних звітних чеків реєстратора розрахункових операцій (даних розрахункової книжки).

Системний аналіз норм Положення дає підстави для висновку про те, що у разі проведення готівкових розрахунків із застосуванням реєстратора розрахункових операцій або використанням розрахункової книжки оприбуткуванням готівки є сукупність таких дій: фіксація повної суми фактичних надходжень готівки у фіскальних звітних чеках реєстратора розрахункових операцій (даних розрахункової книжки) та відображення на їх підставі готівки в книзі обліку розрахункових операцій.

В розглядуваній ситуації судами з'ясовано, що клінікою суми фактичних надходжень готівки в загальному розмірі 111 222,77 грн. зафіксовано у фіскальних звітних чеках реєстратора розрахункових операцій та внесено відповідні записи до книги обліку розрахункових операцій на їх підставі.

Водночас, обґрунтовуючи свою позицію, податковий орган вказував на те, що готівкові кошти у день їх одержання не проведено відокремленим підрозділом по касовій книзі.

Слід враховувати, що за змістом пункту 4.2 глави 4 Положення відокремлені підрозділи підприємств, які проводять операції з приймання готівки за продану продукцію (товари, роботи, послуги) з оформленням її прибутковим касовим ордером, а також з видачі готівки на виплати, пов'язані з оплатою праці, виробничі (господарські) потреби, інші операції з оформленням їх видатковими касовими ордерами і відомостями, ведуть касову книгу.

Відокремлені підрозділи підприємств, страхові агенти, брокери, розповсюджувачі лотерей, які здійснюють готівкові розрахунки із застосуванням реєстратора розрахункових операцій або розрахункової книжки та веденням книги обліку розрахункових операцій, але не проводять операцій з приймання (видачі) готівки за касовими ордерами, а також підприємці касової книги не ведуть.

Таким чином, обов'язок відокремленого підрозділу вести касову книгу залежить від змісту здійснюваних ним готівкових операцій.

Як встановлено судовими інстанціями, клініка не здійснювала операцій з приймання (видачі) готівки за касовими ордерами, що контролюючим органом не заперечується, а вся отримана виручка після її оприбуткування у відповідності до вимог пункту 2.6 глави 2 Положення здавалась до банку, про що свідчать наявні в матеріалах справи копії відповідних банківських документів.

З огляду на викладене, суди першої та апеляційної інстанцій дійшли обґрунтованого висновку про відсутність у відповідача в даному випадку правових підстав для застосування до позивача штрафних (фінансових) санкцій оскаржуваним актом індивідуальної дії.

За наведених обставин, колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 25 вересня 2012 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 15 жовтня 2013 року такими, що прийняті з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, а тому суд касаційної інстанції не знаходить підстав, які могли б призвести до їх зміни чи скасування.

Керуючись статтями 220, 220-1, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві відхилити, а постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 25 вересня 2012 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 15 жовтня 2013 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав і в порядку, встановленими главою 3 розділу IV Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий Рибченко А.О.

Судді Карась О.В.

Олендер І.Я.