Ухвала суду № 56251913, 23.02.2016, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АдміністративниЙ СУД УКРАЇНИ

01029, м. Київ, вул. Московська, 8, корп. 5

УХВАЛА

Іменем України

23.02.2016 № К/800/35127/14

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів: головуючого судді Юрченко В.П., суддів: Голубєвої Г.К., Сіроша М.В., секретар судового засідання - Іванов Д.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргуСпеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Донецьку Міжрегіонального Головного управління Міндоходів на постановуДонецького апеляційного адміністративного суду від 12.06.2014 у справі №805/4141/14 за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Електросталь» доСпеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Донецьку Міжрегіонального Головного управління Міндоходівпровизнання недійсним податкового повідомлення-рішення,- ВСТАНОВИВ:

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 25.04.2014 відмовлено у задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Електросталь» про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення форми «Р» Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Донецьку Міжрегіонального Головного управління Міндоходів від 07.03.2014 №0000124000/5076/10/28-03-40-32582387 на суму 2376762,50 грн., у тому числі за основним платежем 1901410 грн. та за штрафними санкціями 475352,50 грн.

Постановою Донецького апеляційного адміністративного суду від 12.06.2014 у даній справі скасовано постанову Донецького окружного адміністративного суду від 25.04.2014 та прийнято нове рішення, яким задоволено позовні вимоги, визнано недійсним податкове повідомлення-рішення форми «Р» Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Донецьку Міжрегіонального Головного управління Міндоходів від 07.03.2014 №0000124000/5076/10/28-03-40-32582387 на суму 2376762,50 грн.

Не погоджуючись з рішенням суду апеляційної інстанції, відповідач подав касаційну скаргу, в якій просить його скасувати та прийняти нове рішення, яким залишити в силі рішення суду першої інстанції, оскільки вважає, що постанову було прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права.

В письмовому запереченні на касаційну скаргу позивач, посилаючись на те, що вимоги касаційної скарги є необґрунтовані та не можуть бути задоволені, просить в задоволенні касаційної скарги відмовити, а рішення суду апеляційної інстанції залишити без змін.

Переглянувши судові рішення в межах касаційної скарги, заслухавши пояснення представника позивача, перевіривши повноту встановлення судовими інстанціями фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального та процесуального права, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги, виходячи з наступного.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що ТОВ «Електросталь» подано податкову декларацію з податку на додану вартість від 20.12.2012 за звітний період листопад 2012 року, якою визначено значення рядка 24 «залишок від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду» у сумі 19390950,00 грн.

В уточнюючому розрахунку податкових зобов'язань з податку на додану вартість від 25.12.2012, яким були виправлені самостійно виявлені помилки за листопад 2012 року, позивачем визначено значення рядка 24 «залишок від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду» у сумі 258137,00 грн. (різниця «-19132813,00 грн.»).

В податковій декларації з податку на додану вартість від 17.12.2013 за звітний період листопад 2013 року (№ 9081082993) позивач визначив значення рядка 24 «залишок від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду» у сумі 276652,00 грн., а значення рядка 20.2 «зарахування від'ємного значення різниці поточного звітного (податкового) періоду до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду» у сумі 11948,00 грн.

Позивач не подавав уточнюючі розрахунки щодо уточнення значення рядка 24 податкової декларації з податку на додану вартість за звітний період листопад 2013 року.

В податковій декларації з податку на додану вартість від 20.01.2014 (звітна) за звітний період грудень 2013 року задекларовано значення рядку 21.2 у сумі 19409465,00 грн.

Також позивачем була подана податкова декларація з податку на додану вартість (№ 9088424894) від 20.01.2014 (звітна нова) за звітний період грудень 2013 року, в якій визначено значення рядка 21.2 «значення рядка 24 декларації попереднього звітного (податкового) періоду» у сумі 2178062,00 грн. При цьому, значення рядка 18 «позитивне значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду» визначено у сумі 2190010,00 грн., та значення рядка 21 «залишок від'ємного значення попереднього звітного (податкового) періоду, що включається до складу податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду» визначено у сумі 2190010,00 грн. (11498,00 грн. рядка 21.1 + 2178062,00 грн. рядка 21.2).

У складі податкової декларації з податку на додану вартість від 20.01.2014 за грудень 2013 року ТОВ «Електросталь» не подавало уточнюючі розрахунки щодо уточнення значення рядка 24 податкової декларації з податку на додану вартість за звітний період листопад 2013 року та щодо уточнення значення рядка 24 податкової декларації з податку на додану вартість за звітний період листопад 2012 року.

Згідно уточнюючого розрахунку податкових зобов'язань з податку на додану вартість у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок від 17.01.2014 (поданий як самостійний документ) за звітний період січень 2014 року, звітний період, за який виправляються помилки листопад 2012 року, позивач визначив значення рядка 24 «залишок від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду» (за листопад 2012 року) у сумі 19390950,00 грн. ( різниця «+19132813,00 грн.»).

Відповідно до уточнюючого розрахунку податкових зобов'язань з податку на додану вартість у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок від 20.01.2014 (поданий як самостійний документ) за звітний період січень 2014 року, звітний період, за який виправляються помилки листопад 2012 року (№9001235448), позивач визначив значення рядка 24 «залишок від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду» (за листопад 2012 року) у сумі 2159547,00 грн. ( різниця «- 17231403,00 грн.»).

Таким чином, у зв'язку з поданням як самостійного документу уточнюючого розрахунку податкових зобов'язань з податку на додану вартість у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок від 20.01.2014 за звітний період січень 2014 року, звітний період, за який виправляються помилки листопад 2012 року, позивач вважає, що має право на включення 1901410,00 грн. (2159547,00 - 258137,00) до складу рядка 21.2 податкової декларації з податку на додану вартість від 20.01.2014 (звітна нова) за звітний період грудень 2013 року.

Відповідачем проведено камеральну перевірку даних, задекларованих у податковій звітності з податку на додану вартість ТОВ «Електросталь» за грудень 2013 року, за наслідками якої складено акт перевірки від 19.02.2014 № 79/28-03-40-32582387, згідно з висновками якого в порушення пп. 4.6.6 «Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість» затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 25.11.2011 №1492 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 20.12.2011 за №1490/20228, позивачем включено до рядку 21.2 декларації з податку на додану вартість за грудень 2013 року суму від'ємного значення, що не відповідає значенню рядка 24 декларації минулого періоду в розмірі 1901410,00 грн., що призвело до ненарахування та несплати податку на додану вартість в сумі 1901410,00 грн.

Відповідач, використовуючи декларації з податку на додану вартість за листопад 2013 року (№ 9081082993), за грудень 2013 року (№ 9088424894) та уточнюючий розрахунок податкових зобов'язань з податку на додану вартість у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок від 20.01.2014 (поданий як самостійний документ) за звітний період січень 2014 року, звітний період, за який виправляються помилки листопад 2012 року (№ 9001235448), дійшов висновку, що значення рядка 24 декларації з податку на додану вартість за листопад 2013 року складає 276652,00 грн., оскільки уточнюючі розрахунки податкових зобов'язань з податку на додану вартість у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок за листопад 2013 року позивачем не надавались.

На підставі акта перевірки від 19.02.2014 №79/28-03-40-32582387 та за порушення п.200.3 ст.200 Податкового кодексу України і пп.4.6.6 Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість, відповідачем прийнято спірне податкове повідомлення-рішення №0000124000/5076/10/28-03-40-32582387 від 07.03.2014, яким позивачу визначено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 2376762,50 грн., у тому числі за основним платежем 1901410,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями - 475352,50 грн.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції погодився з висновками податкового органу про те, що позивачем включено до рядку 21.2 декларації з податку на додану вартість за грудень 2013 року суму від'ємного значення, яка не відповідає значенню рядка 24 декларації минулого періоду (листопад 2013 року), що призвело до заниження податкового зобов'язання з податку на додану вартість.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та задовольняючи позов, суд апеляційної інстанції дійшов протилежного висновку, з чим погоджується суд касаційної інстанції, виходячи з наступного.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що у складі податкової декларації на додану вартість від 20.01.2014 за звітний період грудень 2013 року ТОВ «Електросталь» не подавало уточнюючі розрахунки щодо уточнення значення рядка 24 податкової декларації з податку на додану вартість за звітний період листопад 2013 року та щодо уточнення значення рядка 24 податкової декларації з податку на додану вартість за звітний період листопад 2012 року.

Суд першої інстанції, з огляду на таку обставину прийшов до висновку, що оскільки значення рядка 24 декларації з податку на додану вартість за листопад 2012 року було уточнено за звітний період січень 2014 року, відповідно включення до рядку 21.2 декларації з податку на додану вартість за грудень 2013 року суми від'ємного значення не відповідає значенню рядка 24 декларації минулого періоду в розмірі 1901410,00 грн.

В той же час, апеляційний суд встановив, що виявлена самостійно позивачем помилка у декларації за листопад 2012 року не впливала на значення рядка 25 та рядка 23, а тільки збільшувала значення рядка 24 та надалі повторювалась у наступних податкових періодах (у тому числі у листопаді 2013 року), тому уточнюючий розрахунок був правомірно поданий позивачем як самостійний документ тільки за листопад 2013 року.

Так, пунктом 50.1 ст. 50 Податкового кодексу України передбачено, що, у разі якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу) платник податків самостійно (у тому числі за результатами електронної перевірки) виявляє помилки, що містяться у раніше поданій ним податковій декларації (крім обмежень, визначених цією статтею), він зобов'язаний надіслати уточнюючий розрахунок до такої податкової декларації за формою чинного на час подання уточнюючого розрахунку.

Платник податків має право не подавати такий розрахунок, якщо відповідні уточнені показники зазначаються ним у складі податкової декларації за будь-який наступний податковий період, протягом якого такі помилки були самостійно (у тому числі за результатами електронної перевірки) виявлені.

Відповідно до п. 2 р. IV Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 25.11.2011 №1492 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 20.12.2011 за № 1490/20228, внесення змін до податкової звітності за результатами самостійного виявлення помилок здійснюється у порядку, визначеному статтею 50 глави 2 розділу ІІ ПК України. Пунктом 1 р. IV Порядку № 1492 передбачено, що у разі якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 глави 9 розділу ІІ Кодексу) платник податків самостійно виявляє помилки, що містяться у раніше поданій ним декларації, він зобов'язаний надіслати уточнюючий розрахунок до такої декларації за формою, встановленою на дату подання уточнюючого розрахунку. Тобто, підзаконним нормативним актом, яким є Порядок № 1492, фактично платник податку позбавляється права, передбаченого п. 50.1 ПК України, не подавати уточнюючий розрахунок, якщо відповідні уточнені показники зазначаються ним у складі податкової декларації за будь-який наступний податковий період, протягом якого такі помилки були самостійно виявлені.

Відповідно до п. 4 розділу VI названого Порядку, у разі виправлення значення рядка 24 декларації, яке у майбутніх звітних періодах не вплинуло на значення рядка 25 чи рядка 23 (23.1 чи 23.2), уточнюючий розрахунок подається за один звітний період, в якому вносяться відповідні зміни. Такий уточнюючий розрахунок може бути поданий як самостійний документ або у складі декларації (як додаток до неї). Значення графи 6 рядка 24 уточнюючого розрахунку (як збільшення, так і зменшення) враховується при визначенні значень рядків 21.2 та відповідно 24 декларації за звітний період, у якому подано такий уточнюючий розрахунок.

Як зазначалось вище, за приписами п. 50.1 ст. 50 Податкового кодексу України платник податків має право виправити помилки минулих звітних періодів шляхом надання уточнюючого розрахунку або через включення уточнених показників у склад поточної декларації. Помилки, виявлені до спливу граничного строку подання декларації за відповідний звітний (податковий) період, підлягають виправленню шляхом подання нової декларації з виправленими показниками.

Судом апеляційної інстанції було правильно встановлено, що позивачем у межах граничного строку подачі декларації за грудень 2013 року, тобто 20.01.2014, було подано разом з уточнюючим розрахунком за листопад 2012 року (№ 9001235448 від 20.01.2014, оформлений як самостійний документ) податкову декларацію з податку на додану вартість за грудень 2013 року (звітна нова №9088424894 від 20.01.2014) та у цій декларації враховано дані з уточнюючого розрахунку, в якому значення рядка 24 було збільшено на суму 1901410,00 грн. при перенесенні у рядок 21.2, відповідно загальна сума рядка декларації за грудень 2013 року склала 2178062,00 грн., що, в свою чергу, цілком відповідає вимогам п. 4 р. VI Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість та п. 50.1 ст. 50 Податкового кодексу України.

З огляду на правильно встановлені апеляційним судом обставини, обґрунтованим є його висновок, що у позивача не виникало обов'язку з подання до декларації за листопад 2013 року уточнюючого розрахунку.

Враховуючи вищенаведене та з урахуванням вимог частини 3 статті 2, частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, судова колегія касаційної інстанції погоджується з висновком суду апеляційної інстанції, не спростованим доводами касаційної скарги, про наявність законних підстав для задоволення позову.

Суд касаційної інстанції не вбачає порушень судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права при вирішенні даної справи та вважає, що суд повно встановив обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, та надав їм правову оцінку на підставі норм закону, що підлягали застосуванню до даних правовідносин.

Доводи касаційної скарги не дають підстав вважати, що при прийнятті оскаржуваного судового рішення судом апеляційної інстанцій були порушені норми матеріального чи процесуального права.

Відповідно до статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

За наведених обставин та з урахуванням викладеного, колегія суддів Вищого адміністративного суду України не знаходить підстав, які могли б призвести до скасування оскаржуваного судового рішення.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 220, 221, 223, 224, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Донецьку Міжрегіонального Головного управління Міндоходів залишити без задоволення, а постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 12.06.2014 - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, передбачених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України, у порядку та в строки, встановлені статтями 236 - 2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя В.П.Юрченко Судді Г.К.Голубєва М.В.Сірош