Ухвала суду № 56251899, 15.02.2016, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 лютого 2016 року м. Київ К/800/2279/15

Вищий адміністративний суд України у складі суддів:

головуючого - Цвіркуна Ю.І. (суддя-доповідач), Ланченко Л.В., Пилипчук Н.Г., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу

за касаційною скаргою Харківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Харківській області

на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 13.11.2014 року

та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 24.12.2014 року

у справі № 820/17554/14

за позовом Виробничо-будівельного кооперативу «Агат»

до Харківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Харківській області

про скасування податкових повідомлень-рішень,

встановив:

Виробничо-будівельний кооператив «Агат» звернувся до суду з адміністративним позовом до Харківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Харківській області про скасування податкових повідомлень-рішень.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 13.11.2014 року, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 24.12.2014 року, позов задоволено у повному обсязі. Скасовано податкові повідомлення-рішення Харківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Харківській області від 07.10.2014 року: № 0001571501, № 0001561501, № 0001551501, № 0001541501, № 0001531501. Визнано протиправними дії Харківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Харківській області з ненарахування сплачених Виробничо-будівельним кооперативом «Агат» грошових зобов'язань на суму 26 200, 00 грн., проведених через установу банку АК АПБ «Україна», на підставі платіжних доручень № 153 від 25.05.2001 року на суму 10 000, 00 грн., № 188 від 05.07.2001 року на суму 4 000, 00 грн., № 152 від 25.05.2001 року на суму 4 200, 00 грн., № 207 від 13.07.2001 року на суму 1 500, 00 грн., № 206 від 13.07.2001 року на суму 1 500, 00 грн., № 189 від 05.07.2001 року на суму 5 000, 00 грн. Зобов'язано Харківську об'єднану державну податкову інспекцію Головного управління Міндоходів у Харківській області зарахувати в рахунок грошових зобов'язань Виробничо-будівельного кооперативу «Агат» кошти, сплачені через установу банку АК АПБ «Україна», на підставі платіжних доручень № 153 від 25.05.2001 року на суму 10 000, 00 грн., № 188 від 05.07.2001 року на суму 4 000, 00 грн., № 152 від 25.05.2001 року на суму 4 200, 00 грн., № 207 від 13.07.2001 року на суму 1 500, 00 грн., № 206 від 13.07.2001 року на суму 1 500, 00 грн., № 189 від 05.07.2001 року на суму 5 000,00 грн., на загальну суму 26 200, 00 грн.

Не погоджуючись із рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить рішення судів попередніх інстанцій скасувати та прийняти нове, яким у задоволенні позову відмовити.

В запереченнях на касаційну скаргу позивач з доводами та вимогами скаржника не погоджується, просить залишити без змін рішення судів попередніх інстанцій.

Згідно із пунктом 1 частини першої ст. 222 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами у разі відсутності клопотань усіх осіб, які беруть участь у справі, про розгляд справи за їх участю.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права, правової оцінки обставин справи, колегія суддів встановила таке.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що на підставі акта камеральної перевірки позивача з питань своєчасності сплати узгодженої суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість згідно поданих податкових декларацій за лютий 2010 року, липень - грудень 2010 року, січень-грудень 2011 року, січень - грудень 2012 року, січень - листопад 2013 року, яким встановлено порушення граничного строку сплати суми грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість, відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення від 07.10.2014 року: - № 0001531501, яким позивача зобов'язано сплатити штраф у розмірі 20% в сумі 18 014, 10 грн.; - № 0001541501, яким зобов'язано сплатити штраф у розмірі 20% в сумі 5 188, 44 грн.; № 0001551501, яким зобов'язано сплатити штраф у розмірі 20% в сумі 26 210, 97 грн.; - № 0001561501, яким зобов'язано сплатити штраф у розмірі 20% в сумі 3 178, 20 грн.; - № 0001571501, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість у розмірі 1 571, 11 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

Підставою для прийняття спірних податкових повідомлень-рішень стали висновки акта перевірки про несвоєчасну сплату ВБК «Агат» узгодженої суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість згідно податкових декларацій за липень - грудень 2010 року, січень - грудень 2011 року, січень - грудень 2012 року, січень - листопад 2013 року.

Зазначена розбіжність виникла у зв'язку з тим, що відповідачем не було зараховано в рахунок грошових зобов'язань позивача сум коштів сплачених через установу банку АК АПБ «Україна» на підставі проведених платіжних доручень на загальну суму 26 200, 00 грн.

Задовольняючи позовні вимоги, суди першої та апеляційної інстанцій виходили з того, що висновки акта перевірки щодо порушення позивачем вимог податкового законодавства є безпідставними, а прийняті на підставі таких висновків податкові повідомлення-рішення підлягають скасуванню.

Колегія суддів суду касаційної інстанції, з урахуванням норм законодавства, чинних на час виникнення відповідних правовідносин, погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, зважаючи на таке.

Пунктом 5.1 ст. 5 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» передбачено, що податкове зобов'язання, самостійно визначене платником податків у податковій декларації, вважається узгодженим з дня подання такої податкової декларації.

Відповідно до пп. 5.3.1 п. 5.3 ст. 5 цього Закону платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом десяти календарних днів, наступних за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого підпунктом 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 цього Закону для подання податкової декларації.

Згідно із пп. 16.5.2 п. 16.5 ст. 16 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» днем подання до установ банків платіжного доручення за всіма видами податкових платежів вважається день його реєстрації у цих установах.

Підпунктом 17.1.7 п. 17.1 ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» встановлена відповідальність платників податків за несплату узгодженої суми податкового зобов'язання протягом граничних строків.

Відповідно до пп. 16.5.1 п. 16.5 ст. 16 ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» за порушення строків перерахування податків, зборів (обов'язкових платежів) до бюджетів або державних цільових фондів, встановлених Законом України «Про платіжні системи та переказ грошей в Україні» банк сплачує пеню за кожний день прострочення, включаючи день сплати, у розмірах, встановлених підпунктом 16.4.1 пункту 16.4 статті 16, та штрафні санкції, встановлені підпунктом 17.1.7 пункту 17.1 статті 17 цього Закону, а також несе іншу відповідальність, встановлену цим Законом, за порушення порядку своєчасного та повного внесення податку, збору (обов'язкового платежу) до бюджету або державного цільового фонду. При цьому платник податків, зборів (обов'язкових платежів) звільняється від відповідальності за несвоєчасне або неповне зарахування таких платежів до бюджетів та державних цільових фондів, включаючи нараховану пеню або штрафні санкції.

Таким чином, після прийняття банком розрахункового документу про перерахування податків до бюджету податкові зобов'язання вважаються виконаними і покладення на платника податків обов'язку повторно сплатити податки, збори (обов'язкові платежі) та відповідальності за неперерахування чи несвоєчасне перерахування банком до бюджету податків, зборів (обов'язкових платежів) є таким, що не ґрунтується на положеннях законодавства.

З врахуванням викладеного, є підстави для висновку, що з поданням позивачем до установи банку платіжних доручень на перерахування сум податку на додану вартість його обов'язок щодо сплати податку в цих сумах припинився.

В силу п. 203.2 ст. 203 Податкового кодексу України платник податку зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого пунктом 203.1 цієї статті для подання податкової декларації.

Судами попередніх інстанцій встановлено та підтверджується матеріалами справи, що позивачем належним чином виконано обов'язок по сплаті суми нарахованого податку, починаючи з 2001 року по грудень 2013 року.

Однак кошти, сплачені через установу банку АК АПБ «Україна», на загальну суму 26 200, 00 грн., а саме відповідно до платіжних доручень від 25.05.2001 року № 153 на суму 10 000, 00 грн., від 05.07.2001 року № 188 на суму 4 000, 00 грн., від 25.05.2001 року № 152 на суму 4 200, 00 грн., від 13.07.2001 року № 207 на суму 1 500, 00 грн., від 13.07.2001 року № 206 на суму 1 500, 00 грн., від 05.07.2001 року № 189 на суму 5 000, 00 грн., відповідачем не було зараховано в рахунок грошових зобов'язань позивача.

Таким чином, у зв'язку з тим, що з вини банку грошові кошти на сплату податків, нарахованих у картках особових рахунків платника податків, до бюджету не надійшли, наступні платежі у порядку календарної черговості настання граничних строків сплати податкових зобов'язань були зараховані у рахунок заборгованості.

Аналогічно із запізненням погашалися щомісячні податкові зобов'язання за цими податками, у зв'язку з чим здійснювалося нарахування штрафних санкцій за несвоєчасне перерахування до бюджету сум податкових зобов'язань.

За таких обставин, колегія суддів суду касаційної інстанції погоджується із висновками судів попередніх інстанцій про те, що штрафні санкції на підставі оскаржуваних податкових повідомлень-рішень за несвоєчасну сплату податку на додану вартість в розмірі 54 162, 82 грн. застосовані відповідачем необґрунтовано.

Крім того, приписами п. 102.1 ст. 102 Податкового кодексу України визначено, що контролюючий орган, крім випадків, визначених пунктом 102.2 цієї статті, має право самостійно визначити суму грошових зобов'язань платника податків у випадках, визначених цим Кодексом, не пізніше закінчення 1095 дня, що настає за останнім днем граничного строку подання податкової декларації та/або граничного строку сплати грошових зобов'язань, нарахованих контролюючим органом, а якщо така податкова декларація була надана пізніше, - за днем її фактичного подання. Якщо протягом зазначеного строку контролюючий орган не визначає суму грошових зобов'язань, платник податків вважається вільним від такого грошового зобов'язання, а спір стосовно такої декларації та/або податкового повідомлення не підлягає розгляду в адміністративному або судовому порядку.

Отже, відповідач втратив своє право на визначення сум грошових зобов'язань (штрафних санкцій) по податкових деклараціях, граничний строк сплати по яких знаходиться поза межами 1095 днів, а саме по деклараціях за лютий 2010 року, липень - грудень 2010 року, січень - серпень 2011 року.

Також колегія суддів суду касаційної інстанції погоджується із висновками суду першої та апеляційної інстанцій щодо задоволення позовних вимог в частині визнання протиправними дій податкового органу з незарахування сплачених ВБК «Агат» грошових зобов'язань згідно із платіжними дорученнями на суму 26 200,00 грн. та зобов'язання відповідача зарахувати їх в рахунок грошових зобов'язань, оскільки встановлено повне виконання позивачем своїх обов'язків зі сплати податків.

Доводи, викладені в касаційній скарзі, не спростовують висновки судів попередніх інстанцій та встановлених обставин справи.

З урахуванням викладеного, є підстави вважати, що судами першої та апеляційної інстанцій ухвалено обґрунтовані рішення, які постановлено з дотриманням норм матеріального і процесуального права, підстав для їх скасування не вбачається.

Стаття 220 Кодексу адміністративного судочинства України визначає межі перегляду судом касаційної інстанції.

Відповідно до ст. 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись ст.ст. 220, 222, 223, 224, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ухвалив:

Касаційну скаргу Харківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Харківській області залишити без задоволення, а постанову Харківського окружного адміністративного суду від 13.11.2014 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 24.12.2014 року у справі № 820/17554/14 - без змін.

Ухвала набирає законної сили у порядку та строки, передбачені статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України, та на неї може бути подана заява про перегляд судових рішень Верховним Судом України з підстав та в порядку, передбачених статтями 236-239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий Ю.І.Цвіркун

Судді Л.В.Ланченко

Н.Г.Пилипчук