Ухвала суду № 56251870, 17.02.2016, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 лютого 2016 року м. Київ К/800/44802/15

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого - судді Зайцева М.П.,

суддів: Веденяпіна О.А., Маринчак Н.Є.,

за участю секретаря судового засідання - Бруя О.Д.,

представника позивача - Косонога Е.В.,

розглянувши у судовому засіданні в приміщенні суду касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Донбасс-Днепрострой" на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 26 лютого 2015 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 30 вересня 2015 року у справі № 804/747/15 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Донбасс-Днепрострой" до Західно-Донбаської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області про скасування податкового повідомлення-рішення, -

в с т а н о в и в:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Донбасс-Днепрострой" (далі - ТОВ "Донбасс-Днепрострой") звернулось в суд з позовом до Західно-Донбаської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області (далі - ОДПІ), в якому просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 06 листопада 2014 року № 0000592201

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 26 лютого 2015 року, яка залишена без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 30 вересня 2015 року, відмовлено у задоволенні позовних вимог.

В касаційній скарзі позивач посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить їх рішення скасувати та ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги.

Заслухавши суддю - доповідача, присутніх у судовому засіданні, перевіривши доводи касаційної скарги щодо дотримання правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів, враховуючи межі касаційної скарги дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що в жовтні 2014 року відповідачем проведена виїзна позапланова документальна перевірку ТОВ "Донбасс-Днепрострой", з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість по взаємовідносинам із "Укрелектростандарт" та з ТОВ "ДДС-Плюс", за період з 01 липня 2014 року по 31 липня 2014 року.

За результатами перевірки складено акт № 245/04-10-22-01/33019123 від 20 жовтня 2014 року та виявлені порушення пунктів 198.1, 198.2 статті 198 ПК України.

На підставі акту 06 листопада 2014 року податковим органом прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000592201, за яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість, у розмірі 321 506,00 грн. - основний платіж, 160 753,00 грн. - штрафні фінансові санкції.

Під час адміністративного оскарження податкового повідомлення-рішення, рішенням ГУ ДФС у Дніпропетровській області підтверджено правомірність висновків ОДПІ та залишено оскаржуване рішення без змін.

Задовольняючи позовні вимоги, суди першої та апеляційної інстанцій виходили з наступних мотивів, з якими погоджується суд касаційної інстанції.

Згідно з підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 ПК України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

За приписами пункту 198.1 статті 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Відповідно до пункту 198.2 статті 198 ПК України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше; дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Пунктом 198.3 статті 198 ПК України передбачено, що Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до пункту 198.6. статті 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

Пунктом 201.1 статті 200 ПК України, встановлені вимоги до податкової накладної, передбачено, що у податковій накладній зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; и) вид цивільно-правового договору; і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України).

Відповідно до пункту 201.6 статті 201 ПК України податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця. Органи державної податкової служби за даними реєстрів виданих та отриманих податкових накладних, наданих в електронному вигляді, повідомляють платника податку про наявність у такому реєстрі розбіжностей з даними контрагентів. При цьому платник податку протягом 10 днів після отримання такого повідомлення має право уточнити податкові зобов'язання без застосування штрафних санкцій, передбачених розділом II цього Кодексу.

Згідно з пунктом 201.10. статті 201 ПК України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту. Порушення порядку заповнення податкової накладної не дає права покупцю на включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту.

Статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16 липня 1999 року № 996-ХІV визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій, відповідно до статті 9 зазначеного Закону, є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

З аналізу наведених вище норм вбачається, що правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування податкового кредиту наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів/робіт/послуг, що пов'язані з рухом активів, зміною зобов'язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, а також оформлення відповідних операцій належним чином складеними первинними документами, які містять достовірні відомості про їх обсяг та зміст.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що у звітному періоді у ТОВ "Донбасс-Днепрострой" працювало в середньому в еквіваленті повної зайнятості 108 працівників. Підприємство має дозвіл на виконання роботи підвищеної небезпеки № 94.11.30-10.10.1 із строком дії з 11 січня 2011 року по 11 січня 2016 року, дозвіл на верхолазні роботи, що виконуються на висоті 5 метрів і більше над поверхнею ґрунту, з перекриттям або робочого настилу, зведення, монтаж і демонтаж будинків, споруд, зміцнення їх аварійних частин № 903.12.12 із строком дії з 02 листопада 2012 року по 02 листопада 2017 року, дозвіл на продовження виконання робіт підвищеної небезпеки № 0172.11.14-45.33.3 із строком дії з 09 лютого 2011 року по 09 лютого 2016 року (зварювальні і газополум'яні роботи, роботи із застосуванням ручних електро - пневмомашин та інструментів, стропильні роботи, а також ліцензію серії АД № 075246 на здійснення будівельних та монтажних робіт, монтаж інженерних мереж, будівництво транспортних споруд, у тому числі на територіях із складними інженерно-геологічними умовами.

Так, позивачем (підрядник) укладені ряд договорів підряду з ПАТ "Інтерпайп "Нижньодніпровський трубопрокатний завод", ПАТ "Торгівельна компанія "Гірничі машини", ПАТ "ДТЕК Павлоградвугілля" (замовники), на виконання будівельних та ремонтних робіт.

Крім того, позивач зазначає, що між ним та ТОВ "ДДС-Плюс", ТОВ "Укрелектростандарт" були укладені договори підряду (субпідряд), за умовами яких останні виконали спірні роботи.

Судами встановлено, що до документального забезпечення підрядних господарських операцій існують додаткові вимоги.

Так, договори передбачають наявність відповідних паспортів ведення робіт по конкретному об'єкту, проте таких паспортів надано не було.

Також з наданих позивачем матеріалів не вбачається вжиття дій щодо реалізації укладених договорів, зокрема, відсутнє підтвердження факту визначення відповідального представника замовника для контролю і нагляду за ходом робіт, відсутнє належне та допустиме підтвердження використанням матеріалів та обладнання замовника, у тому числі його відповідна передача, зберігання, облік витрачання, повернення невикористаних залишків.

Суди обґрунтовано звернули увагу на витрати людино-годин, як підставу перевірки реальності та підтвердження факту існування спірних операцій лише у паперовій формі.

Крім того, не надано доказів допуску працівників контрагентів до місць проведення робіт, позивачем не підтверджено та не зазначено посади, прізвища, ім'я та по-батькові таких працівників, їх заявлену кількість по кожному об'єкту робіт, контроль за діями яких мав бути виконаний позивачем за умовами договорів, у тому числі допуск первісним замовником та власником об'єктів до місця робіт.

За умовами договору мали б складатись документи про надання будівельного майданчику, передачі відповідної проектно-кошторисної документації, за якою б були фактично проведені роботи, також між сторонами правовідносин складались би документи про передачу матеріалів, обладнання, документи, що необхідні для виконання робіт.

Виконавці мали б складати виконавчу документацію та надавати її замовнику в двох примірниках разом із актом виконаних робіт.

Викладене свідчить про не підтвердження позивачем участі заявлених субпідрядників у відображених в податковому обліку господарських операціях, невизнаних реальними контролюючим органом.

За таких обставин, колегія суддів Вищого адміністративного суду України погоджується з обґрунтованим висновком судів попередніх інстанцій щодо відсутності в задоволенні позовних вимог та обґрунтованості прийнятого податкового повідомлення-рішення.

Згідно частини першої статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права під час ухвалення судових рішень чи вчинення процесуальних дій.

Колегія суддів дійшла висновку, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій ухвалені з дотриманням норм матеріального та процесуального права, правова оцінка обставинам у справі дана правильно, підстав для їх скасування з мотивів, викладених в касаційній скарзі, немає.

Керуючись статтями 221, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, -

у х в а л и в:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Донбасс-Днепрострой" залишити без задоволення, а постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 26 лютого 2015 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 30 вересня 2015 року у справі № 804/747/15 - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у порядку та в строки, встановлені статтями 236-238, 239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Судді: М.П. Зайцев

О.А. Веденяпін

Н.Є. Маринчак