Ухвала суду № 56251838, 03.03.2016, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03 березня 2016 року м. Київ К/800/30885/15

Вищий адміністративний суд України у складі: суддя-доповідач Кочан В.М., судді Пасічник С.С. , Тракало В.В. , розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Одеській області на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 10.02.2015р. та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 31.03.2015р. у справі за позовом ОСОБА_2 до Головного управління МВС України в Одеській області , Суворовського РВ ОМУ ГУМВС України в Одеській області , Головного управління Державної казначейської служби України в Одеській області про визнання незаконними та скасування наказів,

В С Т А Н О В И В :

У січні 2014 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до Головного управління МВС України в Одеській області , Суворовського РВ ОМУ ГУМВС України в Одеській області , Головного управління Державної казначейської служби України в Одеській області і просив визнати незаконними та скасувати накази в частині звільнення його зі служби в органах внутрішніх справ.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 10.02.2015р. позовні вимоги задоволено. Визнано протиправним та скасовано наказ Суворовського РВ ОМУ ГУМВС України в Одеській області від 26.11.2013р. № 864 "Про клопотання щодо звільнення працівника Хаджибеївського ВМ Суворовського РВ ОМУ ГУМВС України в Одеській області капітана міліції ОСОБА_2 Визнано протиправним та скасовано наказ ГУМВС України в Одеській області від 26.11.2013р. № 2981 "Про покарання працівника Хаджибеївського ВМ Суворовського РВ ОМУ ГУМВС України в Одеській області" про звільнення оперуповноваженого карного розшуку Хаджибеївського ВМ Суворовського РВ ОМУ ГУМВС України в Одеській області капітана міліції ОСОБА_2 з органів внутрішніх справ. Визнано протиправним та скасовано наказ ГУМВС України в Одеській області від 16.12.2013р. № 705 о/с в частині звільнення з органів внутрішніх справ капітана міліції ОСОБА_2 (М-185560), оперуповноваженого карного розшуку Хаджибеївського ВМ Суворовського РВ ОМУ ГУМВС України в Одеській області з 23.12.2013р. Поновлено позивача на службі в органах внутрішніх справ на посаді оперуповноваженого карного розшуку Хаджибеївського ВМ Суворовського РВ ОМУ ГУМВС України в Одеській області з 23.02.2013р. та стягнено з відповідача на користь позивача середній заробіток за час вимушеного прогулу за один рік у розмірі 27 023,16 грн.

Ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 31.03.2015р. апеляційні скарги Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Одеській області, Суворовського РВ ОМУ ГУМВС України в Одеській області залишено без задоволення, а постанову Одеського окружного адміністративного суду від 10.02.2015р. залишено без змін.

Задовольняючи позовні вимоги, суди першої та апеляційної інстанцій виходили з того, що в ході розгляду справи встановлено факт перебування позивача на лікарняному в період його звільнення із займаної посади. Іншим судовим рішенням, яке набрало законної сили, також встановлено, що позивач не вчиняв дій, які дискредитують звання рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ (в діях ОСОБА_2 відсутні подія і склад правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП України), а тому відсутні підстави для звільнення позивача з органів внутрішніх справ за п. 66 Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ (за дискредитацію).

У касаційній скарзі представник відповідача з посиланням на порушення норм матеріального і процесуального права, допущених судами, просить судові рішення скасувати, вважаючи, що висновки судів не відповідають фактичним обставинам справи та суперечить нормам матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

З'ясувавши обставини справи в межах, передбачених статтею 220 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів приходить до висновку про відхилення касаційної скарги з урахуванням наступного.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що позивач з 18.08.2009р. працював на посаді оперуповноваженого сектору карного розшуку Хаджибеївського ВМ Суворовського РВ ОМУ ГУМВС України в Одеській області.

Наказом ГУМВС України в Одеській області "Про покарання працівника Хаджибеївського ВМ Суворовського РВ ОМУ ГУМВС" №2981 від 26.11.2013р. за грубе порушення вимог ст. 7 Дисциплінарного статуту ОВС України, затвердженого Законом України від 22.02.2006р. №3460- IV, п. 2.5. Правил дорожнього руху, п.п. 2.4, 4.1 розділу III, п.1.1. розділу IV Правил поведінки та професійної етики осіб рядового та начальницького складу ОВС України, затверджених наказом МВС України від 22.02.2012р. №155, звернення колегії МВС України до особового складу органів внутрішніх справ України та військовослужбовців внутрішніх військ від 07.02.2012, ігнорування вимог наказів, вказівок і розпоряджень МВС та ГУМВС щодо неухильного дотримання транспортної дисципліни, що виразилось в керуванні 26.11.2013р. автомобілем з явними ознаками алкогольного сп'яніння, відмови від проходження медичного огляду, а також у відсутності на роботі 26.11.2013р. без поважної причини оперуповноваженого карного розшуку Хаджибеївського ВМ Суворовського РВ ОМУ ГУМВС України в Одеській області капітана міліції ОСОБА_2 звільнено з органів внутрішніх справ за ст. 66 (за дискредитацію) Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ.

Наказом ГУМВС України в Одеській області по особовому складу №705 о/с від 16.12.2013р. позивача звільнено у запас Збройних Сил за п. 66 Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ (за дискредитацію) з 23.12.2013р.

За результатами службового розслідування, проведеного на виконання наказу начальника Суворовського РВ ОМУ ГУМВС України в Одеській області "Про призначення проведення службового розслідування" № 863 від 26.11.2013р., встановлено порушення позивачем службової дисципліни, що виразилося у керуванні 26.11.2013р. автомобілем з явними ознаками алкогольного сп'яніння, відмови від проходження медичного огляду, а також у відсутності на роботі 26.11.2013р. без поважної причини.

У висновку службового розслідування зазначено, що для встановлення факту вживання алкоголю та стану сп'яніння позивачу було запропоновано пройти медичне обстеження в КП "ООНД", однак від проходження медичного огляду у присутності двох понятих позивач відмовився. Встановлено також, що відносно ОСОБА_2 був складений протокол №783883 про адміністративне правопорушення, передбачене ст. 130 КУпАП та протокол №783884 про адміністративне правопорушення, передбачене ст. 126 ч. 1 КУпАП.

Також 26.11.2013р. на ім'я начальника Суворовського РВ від заступника начальника Хаджибеївського ВМ Суворовського РВ надійшов рапорт про те, що цього дня позивач не вийшов на роботу, причини своєї відсутності не повідомив, на телефонні дзвінки не відповідав.

Матеріалами справи встановлено, що довідка №8651 про тимчасову непрацездатність позивача у спірний період №8651 містить виправлення дати, до якої відкрито лікарняний лист позивачу, з "двадцять дев'яте листопада 2013 року" на "двадцять п'яте листопада 2013 року", у зв'язку з чим у судовому засіданні суду першої інстанції були допитані свідки, які пояснили підстави внесення відповідних змін.

Відповідно до п. 66 Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ України, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України №114 від 29.07.1991р., особи рядового і начальницького складу, які скоїли вчинки, що дискредитують звання рядового і начальницького складу, звільняються з органів внутрішніх справ.

Колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про те, що такий вид припинення служби в органах внутрішніх справ як звільнення за п. 66 Положення є самостійною підставою для звільнення осіб рядового і начальницького складу, проте факт скоєння вчинку, що дискредитує звання рядового і начальницького складу, який став підставою для звільнення, повинен бути доведеним.

Під вчинками, що дискредитують звання працівника ОВС та органи внутрішніх справ, слід розуміти протиправні, винні діяння, які здійснені посадовою особою органу внутрішніх справ у зв'язку з виконанням службових обов'язків або не пов'язані з їх виконанням, але за своїм характером здатні принизити в очах громадськості гідність та авторитет працівника органів внутрішніх справ чи органи внутрішніх справ.

Відповідно до ст. 1 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України (далі -Дисциплінарний статут ОВС), службова дисципліна - дотримання особами рядового і начальницького складу Конституції і законів України, актів Президента України і Кабінету Міністрів України, наказів та інших нормативно-правових актів Міністерства внутрішніх справ України, підпорядкованих йому органів і підрозділів та Присяги працівника органів внутрішніх справ України.

Статтею 7 Закону України "Про Дисциплінарний статут органів внутрішніх справ України" передбачено, що службова дисципліна базується на високій свідомості та зобов'язує кожну особу рядового і начальницького складу, зокрема, дотримуватися законодавства, неухильно виконувати вимоги Присяги працівника органів внутрішніх справ України, статутів і наказів начальників; захищати і охороняти від протиправних посягань життя, здоров'я, права та свободи громадян, власність, довкілля, інтереси суспільства і держави; поважати людську гідність, виявляти турботу про громадян і бути готовим у будь-який час надати їм допомогу; дотримуватися норм професійної та службової етики; у службовій діяльності бути чесною, об'єктивною і незалежною від будь-якого впливу громадян, їх об'єднань та інших юридичних осіб.

Інструкцією про порядок проведення службових розслідувань в органах внутрішніх справ України, затвердженою наказом МВС України від 12.03.2013р. № 230 (далі - Інструкція) визначено, що підставами для проведення службового розслідування є порушення особами рядового та начальницького складу органів внутрішніх справ України (далі - РНС) службової дисципліни, у тому числі скоєння кримінальних або адміністративних правопорушень, знищення або втрата службових документів, доручених або охоронюваних матеріальних цінностей, вчинення особами РНС діянь, які порушують права і свободи громадян, службову дисципліну, інші події, пов'язані із загибеллю (смертю) осіб РНС чи їх травмуванням (пораненням), а також події, які сталися за участю осіб РНС і можуть викликати суспільний резонанс.

Службове розслідування проводиться уповноваженим на те начальником у разі, зокрема, скоєння особою РНС адміністративного правопорушення.

Згідно п. 6.3.6 Інструкції, забороняється затверджувати висновок службового розслідування без отримання від особи РНС письмового пояснення або за відсутності акта про її відмову в наданні письмового пояснення. Небажання особи РНС, відносно якої проводиться службове розслідування, надавати пояснення не перешкоджає затвердженню висновку службового розслідування та накладенню дисциплінарного стягнення.

Судами встановлено та не спростовано відповідачами, що в порушення вимог Інструкції, після призначення службового розслідування уповноваженою на проведення розслідування особою не пропонувалось позивачу надати письмові пояснення за обставинами, які з'ясовувалися, що призвело до порушення прав позивача на участь у службовому розслідуванні та надання письмових пояснень.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що особою, яка проводила службове розслідування, не було належним чином перевірено причини відсутності позивача на роботі 26.11.2013р., не було з'ясовано причини закриття лікарняного позивачу 25.11.2013р., дійсної причини відсутності позивача на роботі 26.11.2013р., не встановлене його місцезнаходження для отримання письмових пояснень, тобто не було повно, всебічно і об'єктивно досліджено обставини подій, що стали підставою для призначення службового розслідування, а тому затвердження висновку службового розслідування по факту порушення, на підставі якого були прийняті оскаржувані накази про звільнення позивача, було передчасним. Судами досліджені медичні документи позивача та встановлено, що 26.11.2013р. ОСОБА_2 хворів та проходив лікування в "Центрі первинної медико-санітарної допомоги №28".

Відповідно до ч. 3 ст. 40 КЗпП не допускається звільнення працівника з ініціативи власника або уповноваженого ним органу в період його тимчасової непрацездатності (крім звільнення за пунктом 5 цієї статті), а також у період перебування працівника у відпустці.

В ході розгляду справи встановлений факт перебування позивача на лікарняному в період його звільнення із займаної посади.

Також суди дійшли правильних висновків щодо оцінки обставин вчинення позивачем адміністративного правопорушення, що виразилось у керуванні автомобілем з ознаками алкогольного сп'яніння та відмови від проходження медичного огляду, оскільки постановою Балтського районного суду Одеської області від 07.02.2014р. по справі №493/3013/13-п, яка набрала законної сили 30.05.2014р., провадження по справі про притягнення ОСОБА_2 до адміністративної відповідальності за скоєння адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП України закрито за відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.

Відповідно до ч. 1 ст. 72 КАС України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Згідно з ч. 4 ст. 72 КАС України вирок суду в кримінальній справі або постанова суду у справі про адміністративний проступок, які набрали законної сили, є обов'язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою.

Судами правильно застосовано положення ст. 235 КЗпП України, якою визначено, що у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.

Доводи касаційної скарги висновків судів першої та апеляційної інстанцій не спростовують.

Відповідно до ч. 3 ст. 220-1 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Суди першої та апеляційної інстанцій повно і всебічно встановили обставини справи, дали їм належну юридичну оцінку, правильно застосували норми матеріального і процесуального права, тому відсутні підстави для скасування або зміни прийнятих ними рішень.

Керуючись ст.ст. 220, 220-1, 223, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

У Х В А Л И В:

Касаційну скаргу Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Одеській області відхилити, а постанову Одеського окружного адміністративного суду від 10.02.2015р. та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 31.03.2015р. залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та оскарженню не підлягає, крім випадків, встановлених статтями 235-237 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя-доповідач Кочан В.М.

судді

Пасічник С.С.

Тракало В.В.