Ухвала суду № 56251770, 04.02.2016, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"04" лютого 2016 р. м. Київ К/800/37846/15

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача Рибченка А.О.

суддів: Лосєва А.М.

Олендера І.Я.

за участю секретаря судового засідання: Міщенко Ю.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Деметра Трейдінг»

на постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 05 серпня 2015 року

у справі № 814/3179/14

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Деметра Трейдінг»

до Державної податкової інспекції у Центральному районі м. Миколаєва Головного управління Міндоходів у Миколаївській області

про скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

Постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від 19 лютого 2015 року адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Деметра Трейдінг» (далі - ТОВ «Деметра Трейдінг»; позивач) до Державної податкової інспекції у Центральному районі м. Миколаєва Головного управління Міндоходів у Миколаївській області (далі - ДПІ у Центральному районі м. Миколаєва ГУ Міндоходів у Миколаївській області; відповідач) задоволено. Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення № 0017762201 від 08 жовтня 2014 року та № 0017772201 від 08 жовтня 2014 року. Повернуто ТОВ «Деметра Трейдінг» судовий збір у розмірі 487,20 грн. з Державного бюджету України.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, відповідач оскаржив його в апеляційному порядку.

Постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 05 серпня 2015 року апеляційну скаргу ДПІ у Центральному районі м. Миколаєва ГУ Міндоходів у Миколаївській області задоволено. Постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 19 лютого 2015 року скасовано та прийнято нову - про відмову в задоволенні адміністративного позову.

Не погоджуючись із зазначеним судовим рішенням у справі, позивач оскаржив його в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України.

В поданій касаційній скарзі, з посиланням на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, ставиться питання про скасування постанови Одеського апеляційного адміністративного суду від 05 серпня 2015 року та залишення в силі постанови Миколаївського окружного адміністративного суду від 19 лютого 2015 року.

В запереченні на касаційну скаргу відповідач просить залишити її без задоволення.

Крім того, ДПІ у Центральному районі м. Миколаєва ГУ Міндоходів у Миколаївській області заявлено клопотання про заміну відповідача у справі - ДПІ у Центральному районі м. Миколаєва ГУ Міндоходів у Миколаївській області на Державну податкову інспекцію у Центральному районі м. Миколаєва Головного управління Державної фіскальної служби у Миколаївській області у зв'язку з реорганізацією, яке згідно із статтею 55 Кодексу адміністративного судочинства України підлягає задоволенню.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, зважаючи на таке.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що відповідачем проведено документальну планову виїзну перевірку ТОВ «Деметра Трейдінг» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01 січня 2011 року по 31 грудня 2013 року, валютного та іншого законодавства за період з 01 січня 2011 року по 31 грудня 2013 року, за результатами якої складено акт № 732/14-03-22-01/36701216 від 25 вересня 2014 року.

На підставі зазначеного акту перевірки контролюючим органом прийнято податкове повідомлення-рішення № 0017772201 від 08 жовтня 2014 року, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 1 939 142,00 грн. (1 551 313,00 грн. - основний платіж; 387 829,00 грн. - штрафні (фінансові) санкції), та податкове повідомлення-рішення № 0017762201 від 08 жовтня 2014 року, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 1 954 995,00 грн. (1 563 996,00 грн. - основний платіж; 390 999,00 грн. - штрафні (фінансові) санкції).

Перевіркою встановлено порушення товариством підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134, підпункту 135.5.4 пункту 135.5 статті 135, пункту 138.1 статті 138, пункту 198.3 статті 198, пункту 200.1 статті 200 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі - ПК України) у зв'язку з неправомірним формуванням даних податкового обліку при придбанні транспортно-експедиційних послуг, послуг спеціальною технікою та товарно-матеріальних цінностей (дизельного палива, автомобільних шин) у Товариства з обмеженою відповідальністю «Вегас-Югрейн», Товариства з обмеженою відповідальністю «Транс Лайн-М», Товариства з обмеженою відповідальністю «Компус», Товариства з обмеженою відповідальністю «СТБ-Сервіс», Товариства з обмеженою відповідальністю «Сістемс Сервіс», Товариства з обмеженою відповідальністю «Термінал Холдінг» та Товариства з обмеженою відповідальністю «Транслем» з огляду на безтоварність (фіктивність) здійснених операцій.

Задовольняючи адміністративний позов, суд першої інстанції дійшов висновку про доведеність платником реального характеру розглядуваних господарських операцій.

Суд апеляційної інстанції, скасовуючи постанову Миколаївського окружного адміністративного суду та відмовляючи в задоволенні адміністративного позову, підтримав доводи відповідача та виходив з ненадання товариством всіх первинних бухгалтерських документів на підтвердження здійснення господарських операцій між ним та контрагентами.

Колегія суддів вважає як доводи суду першої інстанції, так і доводи суду апеляційної інстанції передчасними, виходячи з таких підстав.

Відповідно до пункту 44.1 статті 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Згідно із статтею 1 Закону України від 16 липня 1999 року № 996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (далі - Закон № 996-XIV) первинним документом є документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до частини 1 статті 9 Закону № 996-XIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Отже, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов'язкова ознака господарської операції кореспондує з нормами ПК України.

Так, пунктом 138.2 статті 138 ПК України передбачено, що витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

За змістом підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 ПК України витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку, не включаються до складу витрат.

Згідно з пунктом 198.3 статті 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Пунктом 198.6 статті 198 ПК України передбачено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Таким чином, витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені та підтверджені первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

В розглядуваній ситуації суд першої інстанції, вирішуючи питання про правомірність формування позивачем витрат та податкового кредиту з податку на додану вартість за господарськими операціями з придбання транспортно-експедиційних послуг у ТОВ «Вегас-Югрейн», ТОВ «Транс Лайн-М», ТОВ «Компус», ТОВ «СТБ-Сервіс», ТОВ «Сістемс Сервіс», ТОВ «Термінал Холдінг» та ТОВ «Транслем», врахував подані товариством акти здачі-прийняття робіт (надання послуг) та акти надання послуг, податкові накладні, платіжні доручення.

Суд апеляційної інстанції, в свою чергу, не визнав ці документи достатніми для підтвердження фактичного виконання спірних операцій з огляду на непредставлення позивачем транспортної документації.

За змістом частин 4, 5 статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України суд повинен: визначити характер спірних правовідносин та зміст правової вимоги, матеріальний закон, який їх регулює, а також факти, що підлягають встановленню і лежать в основі вимог та заперечень; з'ясувати, які є докази на підтвердження зазначених фактів, і вжити заходів до своєчасного їх подання.

Предметом доказування є обставини, якими обґрунтовуються позовні вимоги чи заперечення або які мають інше значення для вирішення справи та які належить установити при ухваленні судового рішення.

Втім, судами достеменно не з'ясовано, які саме послуги надавались ТОВ «Вегас-Югрейн», ТОВ «Транс Лайн-М», ТОВ «Компус», ТОВ «СТБ-Сервіс», ТОВ «Сістемс Сервіс», ТОВ «Термінал Холдінг» та ТОВ «Транслем» позивачу та, відповідно, складенням яких первинних документів мають опосередковуватись ці господарські операції; ретельно не перевірено доводи товариства про надання контрагентами лише послуг з пошуку вільних транспортних засобів з водіями, зокрема, не з'ясовано, які саме транспортні засоби знайдено кожним з постачальників. Не перевірено судами попередніх інстанцій також, за яких обставин і в який спосіб налагоджено господарські зв'язки між позивачем та його задекларованими контрагентами, хто персонально брав у цьому участь, не допитано відповідних осіб як свідків з метою перевірки достовірності пояснень ТОВ «Деметра Трейдінг», покладених в основу заявленого позову, не витребувано ділової переписки товариства з постачальниками та роздруківок телефонних розмов, не з'ясовано можливість ТОВ «Вегас-Югрейн», ТОВ «Транс Лайн-М», ТОВ «Компус», ТОВ «СТБ-Сервіс», ТОВ «Сістемс Сервіс», ТОВ «Термінал Холдінг» та ТОВ «Транслем» надати відповідні послуги (зокрема, наявність відповідних ресурсів, господарських контактів з перевізниками тощо), не перевірено намір позивача на отримання економічного ефекту внаслідок придбання спірних послуг у названих юридичних осіб.

Надаючи оцінку законності відображення в податковому обліку ТОВ «Деметра Трейдінг» операцій з придбання послуг спеціальною технікою та дизельного палива в ТОВ «СТБ-Сервіс», а також дизельного палива в ТОВ «Термінал Холдінг», суд першої інстанції врахував належним чином складені акт здачі-прийняття робіт, видаткові накладні, акти списання, заправні відомості, податкові накладні, а також докази використання товариством зазначених послуг та нафтопродуктів у власній господарській діяльності.

Визнаючи подані позивачем документи не належними та не достовірними доказами на підтвердження фактичного здійснення поставок, суд апеляційної інстанції виходив з відсутності в контрагентів позивача дозвільної документації на використання спеціальної техніки, ліцензій на перевезення небезпечних вантажів автомобільним транспортом, а також нездійснення ТОВ «Деметра Трейдінг» державної реєстрації права на земельну ділянку за адресою: м. Миколаїв, вул. Інгульська, 1.

В той же час, слід враховувати, що оцінка поведінки учасників податкових правовідносин здійснюється насамперед із застосуванням норм податкового, а не інших галузей законодавства. Для з'ясування змісту господарської операції необхідно брати до уваги термінологію та вимоги податкового законодавства, а обґрунтування податкових правопорушень не може здійснюватись з посиланням на недотримання норм інших галузей законодавства, зокрема цивільного, земельного тощо. Тобто, порушення інших законодавчих вимог, дотримання яких не контролюється органами державної податкової служби, не може бути підставою для визначення грошових, у тому числі податкових зобов'язань за нормами ПК України.

Відтак, відсутність у ТОВ «СТБ-Сервіс» дозволу на використання спеціальної техніки, нездійснення позивачем державної реєстрації права на земельну ділянку за адресою: м. Миколаїв, вул. Інгульська, 1, порушення постачальниками нафтопродуктів вимог постанови Кабінету Міністрів України від 25 лютого 2009 року № 207 «Про затвердження Переліку документів, необхідних для здійснення перевезення вантажу автомобільним транспортом у внутрішньому сполученні», а також недоліки (помилки, описки, неточності тощо) окремих документів не можуть бути підставою для висновків про відсутність господарських операцій та відмови у формуванні даних податкового обліку, якщо з інших даних вбачаються зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства у зв'язку з його господарською діяльністю, що і підлягає ретельній перевірці в справі, яка розглядається.

Що стосується придбання товариством автомобільних шин у ТОВ «Сістемс Сервіс», то Миколаївським окружним адміністративним судом встановлено, що реальний характер цієї операції підтверджується відповідними документами: видатковою накладною, картками обліку пробігу (наробітку) пневматичних шин, актами списання товарів.

Суд апеляційної інстанції не визнав ці документи достатніми з огляду на неподання товариством транспортної документації.

В той же час, слід враховувати, що ненадання транспортної документації не може бути єдиною та беззаперечною підставою для висновку про відсутність реальності здійснення господарської операції з придбання товарно-матеріальних цінностей, у разі підтвердження фактичного отримання платником товару від особи, яка зазначена в первинних документах, що, відповідно, слід дослідити в даній ситуації шляхом, зокрема, встановлення, чиїми силами здійснювалось транспортування автомобільних шин, за чий рахунок, яким транспортним засобом.

З огляду на те, що передбачені процесуальним законодавством межі перегляду справи в касаційній інстанції не дають їй права встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені попередніми судовими інстанціями, оскаржувані судові рішення у справі з метою об'єктивності, всебічності та повноти розгляду справи підлягають скасуванню з направленням справи на новий судовий розгляд до суду першої інстанції відповідно до частини 2 статті 227 Кодексу адміністративного судочинства України.

Керуючись статтями 220, 221, 223, 227, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Замінити в даній справі відповідача - Державну податкову інспекцію у Центральному районі м. Миколаєва Головного управління Міндоходів у Миколаївській області її правонаступником - Державною податковою інспекцією у Центральному районі м. Миколаєва Головного управління Державної фіскальної служби у Миколаївській області.

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Деметра Трейдінг»

задовольнити частково.

Скасувати постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 19 лютого 2015 року та постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 05 серпня 2015 року.

Справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та оскарженню не підлягає.

Головуючий Рибченко А.О.

Судді Лосєв А.М.

Олендер І.Я.