Ухвала суду № 56251508, 24.02.2016, Апеляційний суд міста Києва

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 лютого 2016 року Апеляційний суд м. Києва

у складі:

головуючого Вербової І.М.

суддів Поливач Л.Д.

ШаховоїО.В.

при секретарі Литвиненку Р.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві цивільну справу за позовом публічного акціонерного товариства «ВТБ Банк» до ОСОБА_2 про звернення стягнення на предмет іпотеки, за апеляційною скаргою Сироватської ОлениМиколаївни в інтересах публічного акціонерного товариства «ВТБ Банк» на ухвалу Дніпровського районного суду м. Києва від 10 грудня 2015 року про залишення заяви без розгляду, -

у с т а н о в и в:

У серпні 2015 року ПАТ «ВТБ Банк» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_2 про звернення стягнення на предмет іпотеки.

Ухвалою Дніпровського районного суду м. Києва від 10 грудня 2015 року вказану позовну заяву залишено без розгляду.

В апеляційній скарзі представником ПАТ «ВТБ Банк» ставиться питання про скасування ухвали суду у зв'язку з тим, що вона суперечить вимогам процесуального закону, та направлення справи до суду першої інстанції для подальшого розгляду.

Позивач посилається на ті обставини, що суд першої інстанції неправомірно застосував п. 6 ч. 1 ст. 207 ЦПК України. В обґрунтування скарги вказує, що ПАТ «ВТБ Банк» звернувся до суду з позовом про стягнення суми заборгованості шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки: житлову квартиру, а тому відповідно до правил п. 7 ст. 6 Закону України «Про третейські суди» спір не підвідомчий третейському суду.

В суді апеляційної інстанції представник ПАТ «ВТБ Банк» - Сироватська О.М. апеляційну скаргу підтримала та просила її задовольнити.

Представник ОСОБА_2 - ОСОБА_4 просила апеляційну скаргу

___________

Справа № 755/15603/15-ц

№ апеляційного провадження 22-ц/796/390/2016

Головуючий у суді першої інстанції: Бартащук Л.П.

Доповідач у суді апеляційної інстанції: Вербова І.М.

залишити без задоволення, ухвалу Дніпровського районного суду м. Києва від 10 грудня 2015 року - без змін.

Перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Залишаючи позов ПАТ «ВТБ Банк» без розгляду, суд виходив з того, що в іпотечному договорі є третейське застереження (третейська угода), згідно умов якої сторони домовилися вирішувати усі спірні питання, які виникають за іпотечним договором у Постійно діючому третейському суді при Асоціації українських банків, а відповідач заперечує проти вирішення спору в суді загальної юрисдикції.

Проте, з таким висновком суду першої інстанції колегія суддів не може погодитися з огляду на наступне.

Стаття 55 Конституції України кожному гарантує право на захист своїх прав і свобод у суді, а також на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Суд не може відмовити у правосудді, якщо особа вважає, що її права і свободи порушені або порушуються, створено або створюються перешкоди для їх реалізації або мають місце інші ущемлення прав та свобод.

Відповідно до ст. 3 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 207 ЦПК України суд постановляє ухвалу про залишення заяви без розгляду, якщо між сторонами укладено договір про передачу спору на вирішення до третейського суду і від відповідача надійшло до початку з'ясування обставин у справі та перевірки їх доказами заперечення проти вирішення спору в суді.

Згідно п. 7.1. іпотечного договору № 101.8-01/08 від 20 березня 2008 року, всі спори, розбіжності та вимоги, які виникають при виконанні даного договору чи у зв'язку з ним або випливають з нього, підлягають розгляду у постійно діючому Третейському суді при Асоціації українських банків, згідно з регламентом даного третейського суду (а. с. 22).

Статтею 5 Закону України «Про третейські суди» передбачено, що юридичні та/або фізичні особи мають право передати на розгляд третейського суду будь-який спір, який виникає з цивільних чи господарських правовідносин, крім випадків, передбачених законом. Спір може бути переданий на розгляд третейського суду за наявності між сторонами третейської угоди, яка відповідає вимогам цього Закону.

Відповідно до ч. 1 ст. 17 ЦПК України сторони мають право передати спір на розгляд третейського суду, крім випадків, встановлених законом.

Рішенням Конституційного Суду України від 10 січня 2008 року у справі за конституційним поданням 51 народного депутата України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень абзаців сьомого, одинадцятого статті 2, статті 3, пункту 9 статті 4 та розділу VIII «Третейське самоврядування» Закону України «Про третейські суди» (справа про завдання третейського суду) визнано, що відповідно до чинного законодавства підвідомчий суду загальної юрисдикції спір у сфері цивільних і господарських правовідносин може бути передано його сторонами на вирішення третейського суду, крім випадків, встановлених законом (ст. 17 ЦПК України, ст. 12 ГПК України, ст. 6 Закону України «Про третейські суди»), оскільки, гарантуючи право на судовий захист з боку держави, Конституція України водночас визнає право кожного будь-якими не забороненими законом засобами захистити свої права і свободи від порушень і протиправних посягань (ч. 5 ст. 55 Конституції України). Це конституційне право не може бути скасоване або обмежене (ч. 2 ст. 22, ст. 64 Конституції України).

Також згідно з роз'ясненнями, викладеними в абз. 5 ч. 2 постанови Пленуму Верховного Суду України від 12 червня 2009 року № 2 «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції» договір сторін про передачу спору на розгляд третейського суду (ст. 17 ЦПК України) не є відмовою від права на звернення до суду за захистом.

Разом з тим, Законом України «Про внесення змін до статті 6 Закону України «Про третейські суди» щодо підвідомчості справ у сфері захисту прав споживачів третейським судам» частину першу статті 6 Закону України «Про третейські суди» доповнено пунктом 14, згідно з яким третейські суди не можуть розглядати справи у спорах щодо захисту прав споживачів, у тому числі споживачів послуг банку (кредитної спілки). Зазначений Закон набрав чинності 12 березня 2011 року.

Наведене дає підстави для висновку про те, що положення пункту 14 частини першої статті 6 Закону України «Про третейські суди», які містять заборону на розгляд третейськими судами справ у спорах щодо захисту прав споживачів, у тому числі споживачів послуг банку (кредитної установи), поширюються на правовідносини з питань виконання, зміни, розірвання договору споживчого кредиту.

Отже, суди дійшли помилкового висновку про те, що заборона на розгляд третейськими судами справ у спорах щодо захисту прав споживачів не поширюється на спори про захист прав банківських установ, тобто спори, в яких позивачем є банківська установа, а відповідачем - споживач.

Відповідна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 4 листопада 2015 року у справі № 6-2074цс15, яка в силу ч. 1 ст. 360-7 ЦПК України має враховуватися судами. Підстав для відступлення від такої правової позиції суд апеляційної інстанції не вбачає.

Також відповідно п. 7 ст. 6 Закону України «Про третейські суди», третейські суди в порядку, передбаченому цим Законом, можуть розглядати будь-які справи, що виникають із цивільних та господарських правовідносин, за винятком, зокрема, справ у спорах щодо нерухомого майна, включаючи земельні ділянки.

На зазначене суд першої інстанції належної уваги не звернув, що призвело до помилкового висновку про необхідність залишення позову без розгляду.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що оскаржувана ухвала постановлена з порушенням норм процесуального права, а тому, на підставі п. 4 ч. 2 ст. 307, ст. 311 ЦПК України, вона підлягає скасуванню з направленням справи до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Керуючись статтями 303, 307, 311, 313-315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу Сироватської Олени Миколаївни в інтересах публічного акціонерного товариства «ВТБ Банк» задовольнити.

Ухвалу Дніпровського районного суду м. Києва від 10 грудня 2015 року скасувати та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Головуючий І.М. Вербова

Судді: Л.Д. Поливач

О.В. Шахова