Постанова № 56251345, 23.02.2016, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 823/521/13-а Головуючий у 1-й інстанції: Тимошенко В.П.

Суддя-доповідач: Василенко Я.М.

ПОСТАНОВА

Іменем України

23 лютого 2016 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого Василенка Я.М.,

суддів Кузьменка В.В., Шурка О.І.,

при секретарі Зубрицькому Д.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Канівського відділення Корсунь-Шевченківської об'єднаної Державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Черкаській області на постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 19.11.2015 у справі за адміністративним позовом Канівської об'єднаної Державної податкової інспекції Черкаської області Державної податкової служби України до фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 про стягнення податкового боргу,-

В С Т А Н О В И В:

Канівська ОДПІ Черкаської області ДПС України звернулася до суду першої інстанції з позовом, в якому просила: стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 заборгованість по орендній платі за землю в сумі 20 476 грн. 46 коп.

Постановою Черкаського окружного адміністративного суду від 03.04.2013, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 04.06.2013, позовні вимоги Канівської об'єднаної державної податкової інспекції Черкаської області Державної податкової служби до фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 про стягнення податкової заборгованості задоволено частково: стягнуто з фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 в дохід бюджету через Канівську об'єднану державну податкову інспекцію Черкаської області Державної податкової служби податковий борг в розмірі 1 163, 22грн.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 07.10.2015 скасовано постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 03.04.2013, ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 04.06.2013 та направлено на новий розгляд адміністративну справу до суду першої інстанції.

Постановою Черкаського окружного адміністративного суду від 19.11.2015 позов задоволено частково: стягнуто з фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 (АДРЕСА_1 реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1) в дохід бюджету через Канівську об'єднану державну податкову інспекцію Черкаської області Державної податкової служби (19000, Черкаська область, м. Канів, вул. Енергетиків, 16, ідентифікаційний код 21367331) податковий борг в розмірі 1 163 (одна тисяча сто шістдесят три) грн. 22 коп.; в задоволенні решти позову відмовлено.

Не погоджуючись з зазначеним вище судовим рішенням позивач звернувся із апеляційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржувану постанову, як таку, що ухвалена з порушенням норм матеріального і процесуального права, та ухвалити нову, якою позов задовольнити повністю.

В судове засідання сторони не з'явились, про день, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, у зв'язку із чим, колегія суддів, на підставі ч. 6 ст. 12, ч. 1 ст. 41, ч. 4 ст. 196 КАС України розглядає справу за їх відсутності без фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що зазначена апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.

Відповідач, як фізична особа-підприємець, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1, зареєстрований 04.09.2001, взятий на облік як платник податків 07.09.2001, перебуває на обліку в Канівській об'єднаній державній податковій інспекції Черкаської області Державної податкової служби.

29.01.2009 відповідач подав податкову декларацію орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності, в якій самостійно визначив податкове зобов'язання на 2009 рік в сумі 21 725 грн. 28 коп., при сплаті рівними частками щомісячно в розмірі 1810 грн. 61 коп.

Як свідчать матеріали справи відповідач податкове зобов'язання на 2009 рік сплатив частково, внаслідок чого станом на 01.01.2010 в нього існував податковий борг в розмірі 4 907 грн. 61 коп.

28.01.2010 відповідач подав податкову декларацію орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності, в якій самостійно визначив податкове зобов'язання на 2010 рік в сумі 23 007 грн. 07 коп., при сплаті рівними частками щомісячно в розмірі 1 917 грн. 26 коп.

Як свідчать матеріали справи відповідач податкове зобов'язання на 2010 рік сплатив частково, внаслідок чого станом на 01.01.2011 в нього існував податковий борг в розмірі 7 881 грн. 27 коп.

28.01.2011 відповідач подав податкову декларацію орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності, в якій самостійно визначив податкове зобов'язання на 2011 рік в сумі 23 007 грн. 07 коп., при сплаті рівними частками щомісячно в розмірі 1 917 грн. 26 коп.

Як свідчать матеріали справи відповідач податкове зобов'язання на 2011 рік сплатив частково, внаслідок чого станом на 01.01.2012 в нього існував податковий борг в розмірі 4 477 грн. 37 коп.

30.01.2012 відповідач подав податкову декларацію орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності, в якій самостійно визначив податкове зобов'язання на 2012 рік в сумі 34 327 грн. 44 коп., при сплаті рівними частками щомісячно в розмірі 2 860 грн. 62 коп.

Як свідчать матеріали справи, відповідач податкове зобов'язання на 2012 рік сплатив частково, внаслідок чого станом на 01.01.2013 в нього існував податковий борг в розмірі 17 312 грн. 27 коп.

Суд першої інстанції дійшов висновку про безпідставність вимог позивача про стягнення податкового боргу за межами 1095-денного періоду, водночас, зазначив про необґрунтованість вимог позивача за період з 01.01.2011 у зв'язку із недотримання ним правил, встановлених Податковим кодексом України, тобто не направленням податкової вимоги боржнику, що має передувати заявленню вимоги про стягнення податкового боргу. Таким чином, суд першої інстанції погодився із позивачем частково та стягнув з відповідача відповідну суму коштів у розмірі 1 163, 22 грн.

Апелянт у своїй скарзі зазначає, що податковий борг відповідача продовжував зростати, а оскільки чинним податковим законодавством України не передбачено необхідності повторного відправлення платнику податків податкової вимоги у разі збільшення податкового боргу після набрання чинності Податковим кодексом України, то позивач правомірно не направляв відповідачу повторну податкову вимогу, у зв'язку з чим, на думку апелянта, позов підлягає задоволенню.

Колегія суддів вважає доводи апелянта частково обгрунтованими, з огляду на наступне.

З матеріалів справи вбачається, що підставою для звернення з даним позовом стало виникнення у відповідача податкового боргу в розмірі 20 476, 46грн. по орендній платі за землю за період з 2009 року по 2013 рік в результаті несплати узгодженого податкового зобов'язання за податковими деклараціями.

Відповідно до пункту 1.2 статті 1 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» податкове зобов'язання - це зобов'язання платника податків сплатити до бюджетів або державних цільових фондів відповідну суму коштів у порядку та у строки, визначені цим Законом або іншими законами України.

Згідно з пунктом 5.1 статті 5 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» податкове зобов'язання, самостійно визначене платником податків у податковій декларації, вважається узгодженим з дня подання такої податкової декларації.

Зазначене податкове зобов'язання не може бути оскаржене платником податків в адміністративному або судовому порядку. Якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених статтею 15 цього Закону) платник податків самостійно виявляє помилки у показниках раніше поданої податкової декларації, такий платник податків має право надати уточнюючий розрахунок.

Відповідно до підпункту 5.4.1 пункту 5.4 статті 5 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» узгоджена сума податкового зобов'язання, не сплачена платником податків у строки, визначені цією статтею, визнається сумою податкового боргу платників податків.

Згідно з підпунктом 15.2.1 пункту 15.2 статті 5 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» у разі коли податкове зобов'язання було нараховане податковим органом до закінчення строку давності, визначеного у пункті 15.1 цієї статті, податковий борг, що виник у зв'язку з відмовою у самостійному погашенні податкового зобов'язання, може бути стягнутий протягом наступних 1095 календарних днів від дня узгодження податкового зобов'язання. Якщо платіж стягується за рішенням суду, строки стягнення встановлюються до повного погашення такого платежу або до визнання боргу безнадійним.

З 01.01.2011 набрав чинності Податковий кодекс України, відповідно до пункту 57.1 статті 57 якого платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Пунктом 56.11 статті 56 Податкового кодексу України встановлено, що податкове зобов'язання, самостійно визначене платником податків, не підлягає оскарженню.

Згідно з підпунктом 14.1.175 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України сума грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгодженого платником податків або узгодженого в порядку оскарження, але не сплаченого у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання є податковим боргом.

Відповідно до пункту 102.4 статті 102 Податкового кодексу України у разі якщо грошове зобов'язання нараховане контролюючим органом до закінчення строку давності, визначеного у пункті 102.1 цієї статті, податковий борг, що виник у зв'язку з відмовою у самостійному погашенні такого грошового зобов'язання, може бути стягнутий протягом наступних 1095 календарних днів з дня виникнення податкового боргу. Якщо платіж стягується за рішенням суду, строки стягнення встановлюються до повного погашення такого платежу або визначення боргу безнадійним.

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що вимога про стягнення податковим органом заборгованості відповідача з 2009 року по 26.02.2010 заявлена поза межами строку, встановленого підпунктом 15.2.1 пункту 15.2 статті 5 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», а тому позовні вимоги в цій частині не підлягають задоволенню.

Також висновку дійшов Вищий адміністративний суд України в ухвалі від 07.10.2015 під час перегляду постанови Черкаського окружного адміністративного суду від 03.04.2013 та ухвали Київського апеляційного адміністративного суду від 04.06.2013.

Щодо податкового боргу, який виник у відповідача після 01.01.2011, колегія суддів зазначає наступне.

Згідно з п. 59.1 ст. 59 Податкового кодексу України у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, орган державної податкової служби надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем відповідно до пункту 6.2 статті 6 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» були надіслані перша податкова вимога від 09.11.2009 №1/844 на суму 1498,88грн., та другу податкову вимогу 27.02.2010 №2/231 на суму 7907,59грн., які були отримані відповідачем.

Відповідно до п. 59.5 ст. 59 Податкового кодексу України у разі якщо у платника податків, якому надіслано (вручено) податкову вимогу, сума податкового боргу збільшується (зменшується), погашенню підлягає вся сума податкового боргу такого платника податку, що існує на день погашення. У разі якщо після направлення (вручення) податкової вимоги сума податкового боргу змінилася, але податковий борг не був погашений в повному обсязі, податкова вимога додатково не надсилається (не вручається).

В силу вимог підпунктів 60.1.1 - 60.1.5 п. 60.1 ст. 60 Податкового кодексу України податкове повідомлення-рішення або податкова вимога вважаються відкликаними, якщо:

сума податкового боргу самостійно погашається платником податків або органом стягнення;

контролюючий орган скасовує раніше прийняте податкове повідомлення-рішення про нарахування суми грошового зобов'язання або податкову вимогу;

контролюючий орган зменшує нараховану суму грошового зобов'язання раніше прийнятого податкового повідомлення-рішення або суму податкового боргу, визначену в податковій вимозі;

рішенням суду, що набрало законної сили, скасовується повідомлення-рішення контролюючого органу або сума податкового боргу, визначена в податковій вимозі;

рішенням суду, що набрало законної сили, зменшується сума грошового зобов'язання, визначена у податковому повідомленні-рішенні контролюючого органу, або сума податкового боргу, визначена в податковій вимозі.

Колегія суддів звертає увагу на відсутність визначених підпунктами 60.1.1 - 60.1.5 п. 60.1 ст. 60 Податкового кодексу України правових підстав вважати податкові вимоги відкликаними, при цьому, самі вимоги в адміністративному чи судовому порядку не скасовані.

Крім того, аналізовані законодавчі приписи свідчать на користь висновку про те, що надіслана платникові податків податкова вимога на податковий борг, який не погашений, не втрачає своєї правової дії. При цьому, чинним податковим законодавством України не передбачено необхідності повторного відправлення платнику податків податкової вимоги у разі збільшення податкового боргу.

Аналогічна за змістом позиція щодо відсутності в органу державної податкової служби повноважень повторно надсилати податкову вимогу платнику податків у разі збільшення податкового боргу висловлена Вищим адміністративним судом України у листі від 12.04.2012 №1044/11/13-12.

Отже, якщо податковим органом направлено податкове повідомлення щодо раніше існуючого податкового боргу, а після цього сума податкового боргу збільшилася на суму новоствореного податкового боргу, у податкового органу не виникає обов'язку надсилати платникові податку податкову вимогу на суму збільшення.

У такому разі право на стягнення коштів у рахунок погашення податкового боргу виникає у контролюючого органу на наступний день після закінчення 60 днів з дня надіслання платникові податків податкової вимоги, надісланої на раніше існуючий податковий борг, і реалізація такого права у часі не обмежена, а право на стягнення новоствореного податкового боргу - на наступний день, що настає за днем граничного строку сплати узгодженого грошового зобов'язання.

При цьому, грошові зобов'язання, які складають податковий борг, можуть змінюватися як кількісно, так і за видами податків. Тільки після того, як платник податків повністю погасить податковий борг, включаючи пеню, податкова вимога буде вважатись відкликаною, а у разі виникнення в майбутньому суми податкового боргу - контролюючим органом має бути виставлена нова податкова вимога.

Вищий адміністративний суд України, скасовуючи постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 03.04.2013 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 04.06.2013, зазначив:

по-перше, що вимога про стягнення податковим органом заборгованості відповідача з 2009 року по 26.02.2010 заявлена поза межами строку, встановленого підпунктом 15.2.1 пункту 15.2 статті 5 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», а тому позовні вимоги в цій частині не підлягають задоволенню;

по-друге, для правильного вирішення справи та з'ясування обставин щодо наявності чи відсутності підстав для стягнення заборгованості відповідача, яка виникла після 01.01.2011, судам необхідно було перевірити чи збільшувався податковий борг відповідача після направлень йому податкових вимог у порядку, передбаченому Законом України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», та в залежності від встановлених обставин прийняти обґрунтоване рішення.

При цьому, судом першої інстанції не було встановлено чи збільшувався податковий борг відповідача після направлень йому податкових вимог у порядку, передбаченому Законом України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами».

З метою всебічного та об'єктивного розгляду і вирішення справи по суті Київським апеляційним адміністративним судом витребовувався у позивача висновок про стан податкової заборгованості по ПП ОСОБА_2 (код ЄДРПОУ НОМЕР_1), яка виникла за періоди 26.02.2010 - 31.12.2010 та 01.01.2011 - 25.12.2013.

На виконання вимог Київського апеляційного адміністративного суду позивачем надано лист-відповідь від 11.02.2016 №587/23-14-10-032, відповідно до якого станом на 26.02.2010 за відповідачем рахувалась заборгованість 6 729, 63 грн. (з урахуванням пені та вирахуванням сплачених сум на вказану дату). Крім того, відповідно до наданої позивачем інформації щодо податкової заборгованості відповідача станом на початок та на кінець кожного року вбачається, що заборгованість відповідача збільшувалась, у зв'язку з чим у податкового органу не виникало обов'язку надсилати платникові податку податкову вимогу на суму збільшення.

Таким чином, колегія суддів вважає, що оскільки на момент звернення позивача до суду з даним позовом заборгованість відповідача становила 20 476, 46 грн. (висновок Канівської ОДПІ а.с. 8), з яких сума заборгованості в розмірі 6 729, 63 грн. заявлена поза межами встановленого Законом строку, то стягненню з ПП ОСОБА_2 (код ЄДРПОУ НОМЕР_1) підлягає 13 746, 83 грн. (20 476, 46 грн. - 6 729, 63 грн.)

Враховуючи вищевикладене, а також те, що передбачені Податковим кодексом України заходи не привели до погашення податкового боргу, колегія суддів приходить до висновку, що позовні вимоги є часткового обгрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Апелянтом надано до суду докази, що частково підтверджують правомірність вимог апеляційної скарги.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 198, п. 4 ч. 1 ст. 202 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції вирішив скасувати її та ухвалити нове рішення, оскільки судом першої інстанції порушено норми матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Керуючись ст. ст. 41, 160, 195, 196, 198, 202, 205, 207 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Канівського відділення Корсунь-Шевченківської об'єднаної Державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Черкаській області задовольнити частково.

Постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 19.11.2015 - скасувати та ухвалити нову постанову, якою позов Канівської об'єднаної Державної податкової інспекції Черкаської області Державної податкової служби України до фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 про стягнення податкового боргу задовольнити частково.

Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 (АДРЕСА_1 реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1) в дохід бюджету через Канівську об'єднану державну податкову інспекцію Черкаської області Державної податкової служби (19000, Черкаська область, м. Канів, вул. Енергетиків, 16, ідентифікаційний код 21367331) податковий борг в розмірі 13 746, 83 грн.

В задоволенні решти позову відмовити.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення, проте може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку та строки, встановлені статтею 212 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий: Василенко Я.М

Судді: Кузьменко В.В.

Шурко О.І.

Головуючий суддя Василенко Я.М.

Судді: Кузьменко В. В.

Шурко О.І.