Постанова № 56251313, 25.02.2016, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"25" лютого 2016 р. Справа№ 910/15383/14

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Михальської Ю.Б.

суддів: Тищенко А.І.

Отрюха Б.В.

За участю представників:

від позивача: Сидоренко Ю.А. - за дов.

від відповідача: Кладіков М.П. - за дов.

від третьої особи: не з'явився

розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Бетконсалт»

на рішення Господарського суду міста Києва від 17.09.2015

у справі №910/15383/14 (суддя Смирнова Ю.М.)

за позовом Публічного акціонерного товариства «Банк Форум» в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «Банк Форум» Соловйової Наталії Анатоліївни

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Бетконсалт»

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача: Компанія Єрнаміо Консалтінг ЛТД (Yernamio Consulting Ltd)

про стягнення 36 182 190,55 грн.

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство «Банк Форум» в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «Банк Форум» (далі, позивач або Банк) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом (із урахуванням заяви про збільшення позовних вимог від 15.09.2014 вих.№5201/2.3.; том 1, а.с. 54-56) про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Бетконсалт» 36 182 190,55 грн., в тому числі 29 965 000,00 грн. простроченої заборгованості по поверненню кредитних коштів, 4 021 930,73 грн. простроченої заборгованості за нарахованими процентами, 2 195 259,82 грн. пені за простроченим кредитом та процентами.

Позовні вимоги обгрунтовані тим, що позивачем на виконання укладеного між сторонами кредитного договору №1-0013/13/11-KL від 20.03.2013 було надано відповідачу кредитні кошти, однак відповідач порушив зобов'язання з повернення кредиту та оплати відсотків, у зв'язку з чим позивач звернувся до суду з даним позовом.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 22.12.2014 у справі №910/15383/14 позовні вимоги задоволено повністю.

Задовольняючи позовні вимоги, місцевий суд, зазначивши про відсутність доказів списання з рахунку поручителя коштів на користь позивача, виходив з факту невиконання позичальником зобов'язань за кредитним договором з повернення кредиту, сплати процентів і пені та дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог банку і задовольнив позов про стягнення кредитної заборгованості в повному обсязі.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 03.03.2015 рішення Господарського суду міста Києва від 22.12.2014 у справі №910/15383/14 скасовано та прийнято нове рішення, яким у задоволенні позову відмовлено.

Відмовляючи в задоволенні позову, апеляційний господарський суд виходив з того, що поручитель є боржником позивача за договором поруки і в той же час є кредитором за Договором банківського рахунку, на підставі чого дійшов висновку про поєднання в одній особі позивача як кредитора, так і боржника, та застосував до спірних правовідносин положення статті 606 Цивільного кодексу України.

Постановою Вищого господарського суду України від 15.06.2015 рішення Господарського суду міста Києва від 22.12.2014 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 03.03.2015 скасовано, а справу №910/15383/14 передано на новий розгляд до Господарського суду міста Києва.

Скасовуючи рішення судів першої та апеляційної інстанції, суд касаційної інстанції зазначив, що спірні відносини сторін не підпадають під кваліфікацію «припинення зобов'язання поєднанням боржника і кредитора в одній особі». Також, Вищий господарський суд наголосив на тому, що приймаючи рішення у справі №910/15383/14 суди виходили з наявності у поручителя грошових коштів на рахунку № 26002400233109 в ПАТ «БАНК ФОРУМ» в сумі 800 381 080,00 грн., що підтверджується банківською випискою від 28.04.2014. Разом з тим, суд касаційної інстанції зазначив, що якщо зазначені кошти знаходились на рахунку поручителя ще до запровадження тимчасової адміністрації банку, то їх списання в погашення кредитної заборгованості відповідача за дорученням поручителя після початку процедури виведення банку з ринку дійсно було б не можливим в силу приписів пунктів 1, 4 частини 5 статті 36 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб». При цьому, суд відзначив, що на момент звернення банку до поручителя з вимогою від 12.08.2014 діяла нова редакція Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», відповідно до пункту 5 частини 6 статті 36 якого обмеження, встановлене пунктом 1 частини 5 цієї статті, не поширюється на зобов'язання банку щодо здійснення операцій з переказу коштів фізичних та юридичних осіб, що надійшли на їхні рахунки, починаючи з наступного дня після запровадження процедури тимчасової адміністрації. Отже, момент надходження на банківський рахунок поручителя коштів, що забезпечують виконання зобов'язань позичальника за кредитним договором, та призначення відповідного платежу мають істотне значення для правильного вирішення спору та мають бути встановлені судом під час нового розгляду справи.

Відповідно до статті 111-12 Господарського процесуального кодексу України вказівки, що містяться у постанові касаційної інстанції, є обов'язковими для суду першої інстанції під час нового розгляду справи.

Після передачі справи на новий розгляд до суду першої інстанції ухвалою Господарського суду міста Києва від 30.06.2015 справу було прийнято до провадження суддею Смирновою Ю.М.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 23.07.2015 до участі у справі залучено Компанія Єрнаміо Консалтінг ЛТД (Yernamio Consulting Ltd) як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача (далі, третя особа).

Рішенням Господарського суду міста Києва від 17.09.2015 у справі №910/15383/14 позовні вимоги задоволено.

Присуджено до стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Бетконсалт» на користь Публічного акціонерного товариства «Банк Форум» 29 965 000,00 грн. простроченої заборгованості по поверненню кредиту, 4 021 930,73 грн. простроченої заборгованості за нарахованими процентами, 2 195 259,82 грн. пені за простроченим кредитом та процентами.

Присуджено до стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Бетконсалт» на користь Державного бюджету України 73 080,00 грн. судового збору.

Рішення суду мотивоване тим, що відповідач отримав від позивача кредитні кошти, однак у встановлений кредитним договором строк їх не повернув, порушив зобов'язання зі сплати відсотків, а отже, у відповідача перед позивачем наявна непогашена заборгованість зі сплати кредиту та відсотків за користування кредитом.

Не погодившись з прийнятим рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю «Бетконсалт» звернулося до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, відповідно до якої просить рішення Господарського суду міста Києва від 17.09.2015 у справі №910/15383/14 скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі.

В обгрунтування апеляційної скарги відповідач зазначив, що Компанія Єрнаміо Консалтінг ЛТД, як поручитель за кредитним договором, розрахувалась за відповідача грошовими коштами, на які, на думку відповідача, не розповсюджувались будь-які обмеження, пов'язанні з діяльністю позивача в особливий період, а стягнення з Компанії Єрнаміо Консалтінг ЛТД, як з поручителя, ініціював сам ПАТ «Банк Форум», використавши своє право, передбачене пунктом 3.4.1 договору поруки щодо автоматичного списання на свою користь грошових коштів з рахунку поручителя.

Як стверджує апелянт, суд помилково виключив дію норми пункту 5 частини 6 статті 36 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» під час процедури ліквідації позивача, що призвело до прийняття незаконного рішення.

Крім цього, відповідач зазначив, що станом на 15.09.2014 відповідно до умов договору поруки та письмового повідомлення поручителя від 15.09.2014 зобов'язання відповідача за кредитним договором перед позивачем були повністю виконані, а усі права кредитора по кредитному договору перейшли до поручителя, у зв'язку з чим вимоги позивача про погашення заборгованості за кредитним зобов'язанням задоволенню не підлягають.

Відповідно до автоматичного розподілу справ між суддями апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Бетконсалт» було передано на розгляд колегії суддів Київського апеляційного господарського суду у складі: головуючий суддя Михальська Ю.Б., судді: Отрюх Б.В., Тищенко А.І.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 25.12.2015 апеляційну скаргу відповідача прийнято до провадження та розгляд справи призначено на 09.02.2016.

Представники відповідача та третьої особи у судове засідання, призначене на 09.02.2016, не з'явилися, про причини неявки суд не повідомили, у зв'язку з чим ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 09.02.2016 розгляд справи було відкладено на 25.02.2016.

У судове засідання, призначене на 25.02.2016, представник третьої особи не з'явився, про причини неявки суд не повідомив.

Враховуючи те, що у матеріалах справи містяться докази належного повідомлення третьої особи про дату, час і місце проведення судового засідання по розгляду апеляційної скарги, а саме повідомлення про вручення поштового відправлення, колегія суддів вважає можливим здійснити перевірку рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку за наявними матеріалами справи та без участі представника третьої особи.

Представник позивача у судовому засіданні проти задоволення апеляційної скарги відповідача заперечував, просив залишити рішення суду першої інстанції без змін.

Представник відповідача у судовому засіданні підтримував доводи, викладені ним у апеляційній скарзі, просив її задовольнити, рішення суду скасувати, у позові відмовити.

Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення, погоджується з висновками суду першої інстанції про задоволення позовних вимог позивача та вважає, що оскаржуване рішення місцевого господарського суду не підлягає зміні або скасуванню з наступних підстав.

Згідно частини 1 статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до частини 2 статті 345 Господарського кодексу України кредитні відносини здійснюються на підставі кредитного договору, що укладається між кредитором і позичальником у письмовій формі. У кредитному договорі передбачаються мета, сума і строк кредиту, умови і порядок його видачі та погашення, види забезпечення зобов'язань позичальника, відсоткові ставки, порядок плати за кредит, обов'язки, права і відповідальність сторін щодо видачі та погашення кредиту.

Як підтверджується матеріалами справи, 20.03.2013 між позивачем (Банк, кредитор) та відповідачем (позичальник) було укладено Кредитний договір №1-0013/13/11-KL (далі, Кредитний договір), за умовами якого позичальнику надавалися в користування грошові кошти у вигляді відновлювальної кредитної лінії з максимальним лімітом 20 000 000,00 грн., із остаточним строком поверненням кредиту 14.03.2014, та зі сплатою процентів за фіксованою процентною ставкою в розмірі 18 % річних.

До Кредитного договору укладався Додатковий договір № 3 від 27.05.2013, яким сторони збільшили кредитний ліміт до 30 000 000,00 грн.

Мета кредиту - на придбання нерухомості та/або поповнення оборотних коштів позичальника (пункт 1.3. Кредитного договору).

За умовами Кредитного договору, кошти надавалися Відповідачу на умовах їх забезпеченості, цільового використання, строковості, повернення та платності (пункт 1.1. Кредитного договору).

Відповідно до пункту 1.4. Кредитного договору кінцевий термін, до настання якого (включно) здійснюється надання кредиту та має бути повінстю погашена заборгованість за кредитом, встановлюється 14.03.2014.

Порядок надання та погашення кредиту погоджено сторонами в розділі 2 Кредитного договору, розмір та порядок сплати процентів і комісій, а також умови розрахунків в розділах 3 і 4 Кредитного договору.

Так, пунктом 2.3.1. Кредитного договору передбачено, що кредит надається шляхом перерахування Банком коштів з відповідного внутрішньобанківського позичкового рахунку на поточний рахунок позичальника, відкритий у Банку, в сумі, що буде зазначена в Заявці на отримання Вибірки.

Відповідно до пункту 2.4. Кредитного договору, днем (моментом) надання Вибірки вважається день перерахування Банком коштів з відповідного внутрішньобанківського позичкового рахунку на поточний рахунок позичальника №26000300250206, в сумі відповідної Вибірки.

Положеннями пункту 3.1. Кредитного договору визначено, що за користування кредитом позичальник сплачує Банку проценти у валюті відповідної вибірки, що нараховуються на суму фактичної заборгованості за Кредитом з періодичністю, визначеною в п. 3.3. Кредитного договору. При розрахунку процентів враховується день надання Кредиту та не враховується день повного погашення заборгованості за Кредитом, використовується річна процентна ставка в розмірі, зазначеному в п. 3.2. Кредитного договору, та приймається рік, що складається з фактичної кількості календарних днів у відповідному році - 365 або 366 днів - для вибірок у гривні.

Згідно з пунктом 3.2. Кредитного договору за користування Кредитом Позичальник сплачує проценти за фіксованою процентною ставкою, яка встановлюється на весь період дії Кредитного договору в розмірі 18 % річних.

Сторони домовились, що з метою погашення вимог кредитора за цим договором позичальник доручає кредитору здійснювати договірне списання коштів з поточного рахунку № 26000300250206 в ПАТ «Банк Форум», а також з будь-яких інших рахунків (поточних, вкладних) позичальника, що будуть відкриті у кредитора. Такі доручення можуть бути реалізовані кредитором за умови настання терміну виконання позичальником своїх зобов'язань щодо погашення заборгованості за кредитом та/або сплати процентів та/або комісій з моменту настання такого терміну і в сумі, яка дорівнює сумі заборгованості позичальника перед кредитором, включаючи можливу неустойку (штраф, пеню), а у випадку недостатності коштів для повного виконання зобов'язань позичальника за цим договором - кошти в наявній (доступній) сумі. Договірне списання здійснюється на підставі цього договору з оформленням кредитором відповідного розрахункового документу (меморіальний ордер, тощо) без будь-яких додаткових погоджень позичальника. При договірному списанні за цим договором кредитор одночасно виступатиме і отримувачем коштів і банком отримувача (пункти 4.1.1, 4.1.2. Кредитного договору).

Пунктом 4.1.5. Кредитного договору передбачено, що погашення вимог Банку за Кредитним договором, незалежно від призначення платежу, визначеного позичальником у відповідному розрахунковому документі, здійснюється в наступній черговості: прострочені проценти, прострочені комісії, прострочена заборгованість за Кредитом, строкові проценти, строкові комісії, строкова заборгованість за Кредитом, неустойка (штраф, пеня), інші вимоги Банку (відшкодування завданих збитків тощо).

Відповідно до пункту 8.2. Кредитного договору за несвоєчасне погашення заборгованості за Кредитом, несвоєчасну сплату процентів та/або комісій за Договором, Позичальник сплачує Банку пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діятиме протягом відповідного порушення, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення. Пеня сплачується окремо від процентів, комісій та штрафу, що підлягають сплаті відповідно до Договору.

Колегія суддів зазначає, що згідно заявки відповідача від 13.05.2013 йому було надано вибірку в розмірі 165 000,00 грн., заявки від 17.05.2013 - вибірку в розмірі 14 400 000,00 грн., заявки від 11.06.2013 - вибірку в розмірі 9 400 000,00 грн., заявки від 19.06.2013- вибірку в сумі 4 200 000,00 грн., заявки від 27.08.2013 - вибірку в розмірі 1 500 000,00 грн. та заяви від 27.08.2013 - вибірку в сумі 300 000,00 грн. Зазначене підтверджується виписками банку по особовим рахункам відповідача за період з 13.05.2013 по 22.12.2014.

Згідно умов Кредитного договору відповідні кредитні кошти відповідач зобов'язався повернути до 14.03.2014.

12.04.2014 Банк звернувся до відповідача із листом за вих.№1004/3.1. від 10.04.2014 про погашення простроченої заборгованості по Кредитному договору.

Однак, як вбачається із наданих позивачем банківських виписок, відповідач свої зобов'язання за Кредитним договором належним чином та в повному обсязі не виконав, в тому числі щодо своєчасного повернення кредиту та сплати процентів, що призвело до накопичення наступного боргу: 29 965 000,00 грн. простроченої заборгованості по поверненню кредитних коштів, 4 021 930,73 грн. простроченої заборгованості за нарахованими процентами, на суми яких позивач додатково нарахував 2 195 259,82 грн. пені, у зв'язку з чим Банк і звернувся із даним позовом до суду.

За своєю правовою природою укладений між сторонами договір є кредитним договором.

У відповідності до статті 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів (частина 2 статті 1056-1 Цивільного кодексу України).

Згідно частини 1 статті 1049 Цивільного кодексу України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок (частина 3 статті 1049 Цивільного кодексу України).

Статтею 629 Цивільного кодексу України визначено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статей 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом; зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Зазначена норма кореспондується з приписами статті 193 Господарського кодексу України.

Згідно частини 2 статті 193 Господарського кодексу України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язань, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Відповідно до частини 7 статті 193 Господарського кодексу України не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язання, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Згідно статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (частина 1 статті 612 Цивільного кодексу України).

Як вірно встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, відповідач отримав від позивача кредитні кошти, однак у встановлений кредитним договором строк їх не повернув, порушив зобов'язання зі сплати відсотків, а отже, у відповідача перед позивачем наявна непогашена заборгованість зі сплати кредиту та відсотків за користування кредитом.

Водночас, як вбачається із матеріалів справи, в забезпечення виконання зобов'язань відповідача за Кредитним договором позивачем було укладено Договір поруки від 30.12.2013 (далі, Договір поруки) (том 1, а.с. 190-200) з Компанією Єрнаміо Консалтинг ЛТД (Yernamio Consulting LTD) (далі, поручитель, третя особа), за умовами якого поручитель поручився, в межах наявних на всіх його рахунках сум, відповідати перед позивачем за належне та своєчасне виконання відповідачем у повному обсязі зобов'язань за кредитним договором та додатковими договорами (угодами) до нього, які були укладеними та можуть бути укладені в майбутньому, а саме: повернення суми кредиту, сплати процентів за користування кредитом, комісій, а також можливої неустойки і пені (штрафу) у розмірі та у випадках, передбачених кредитним договором.

Відповідно до пункту 1.3. Договору поруки, по закінченню 3 (трьох) робочих днів від дати отримання поручителем письмової вимоги кредитора щодо виконання забезпеченого порукою зобов'язання (відповідної частини) поручитель доручає кредитору в порядку договірного списання списати кошти з будь-яких рахунків (поточних, вкладних), як відкритих, так і тих, що будуть відкриті у кредитора, в сумі, яка дорівнює сумі заборгованості боржника перед кредитором, включаючи можливу неустойку (штрафи, пені), а у випадку недостатності коштів для повного виконання зобов'язань поручителя за договором - кошти в наявній (доступній) сумі.

У відповідності до пункту 1.3.1. Договору поруки договірне списання здійснюється на підставі договору з оформленням кредитором відповідного розрахункового документа (меморіальний ордер тощо) без будь-якого додаткового погодження поручителя. При договірному списанні за договором кредитор одночасно виступатиме і отримувачем коштів і банком отримувача.

Згідно пункту 2.1.2. Договору поруки за цим договором забезпечується виконання всіх платіжних зобов'язань відповідача за кредитним договором в межах коштів, наявних на рахунку поручителя в ПАТ «Банк Форум», а саме: повернення кредиту в сумі 30 000 000,00 грн., сплату процентів за користування кредитом в розмірі 18,0% річних з можливим збільшенням їх розміру на 2% (два проценти) річних без укладення відповідного договору про внесення змін у випадках, передбачених кредитним договором, зокрема, внаслідок порушення позичальником своїх обов'язків за кредитним договором; сплату комісій у розмірі, в строки (терміни) та в порядку, визначених кредитним договором; сплату можливої неустойки (пені, штрафу), визначеної кредитним договором; відшкодування витрат позивача, пов'язаних зі стягненням заборгованості за кредитним договором.

Пунктом 3.4.1. Договору поруки сторони погодили, що кредитор має право у разі невиконання поручителем забезпеченого порукою зобов'язання (його частини) протягом 3-х робочих днів від дати отримання письмової вимоги кредитора щодо виконання відповідного зобов'язання (його частини) за боржника застосувати передбачене договором (п.1.3) договірне списання коштів з відповідних рахунків поручителя в рахунок повернення кредиту, сплати процентів, комісій, а також можливої неустойки (пені, штрафу) за кредитним договором або стягнути відповідну заборгованість з поручителя та/або боржника як солідарних боржників в примусовому порядку згідно з чинним законодавством України, в т.ч. шляхом звернення стягнення на належне їм майно.

Судом встановлено, що 11.01.2013 між банком та поручителем був укладений договір банківського рахунку №21119/233109, у відповідності до пункту 1.1. якого банк, відповідно до чинного законодавства України відкрив клієнту (третій особі) поточний рахунок/-ки для здійснення розрахунково-касових операцій та зберігання коштів на ньому, зокрема поточний рахунок №26002400233109.

Керуючись пунктами 1.3., 3.4.1. Договору поруки Банк звернувся до поручителя з письмовою вимогою № 5505/3.1 від 12.08.2014 про виконання зобов'язань за позичальника по кредитному договору.

Поручитель листом від 15.09.2014 надав згоду Банку на договірне списання, яке передбачено пунктом 1.3. Договору поруки від 30.12.2013.

Наявність у поручителя грошових коштів у розмірі 800381080,00 грн. на поточному рахунку № 26002400233109 в ПАТ «Банк Форум», що були зараховані на вказаний рахунок 28.04.2014 згідно рішення уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації №1/2014 від 24.04.2014, підтверджується банківською випискою від 28.04.2014.

Водночас, колегія суддів не бере до уваги посилання відповідача на те, що наявні на рахунку третьої особи в ПАТ «Бак Форум» кошти в сумі 800 381 080,00 грн. Банк відповідно до умов договору поруки (п.п. 1.3., 3.4.1. Договору поруки) мав право списати в порядку договірного списання в рахунок погашення заборгованості позичальника (відповідача) за Кредитним договором з огляду на наступне.

14.03.2014 виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення № 14 «Про виведення з ринку та здійснення тимчасової адміністрації» відповідно до якого на підставі постанови Правління НБУ № 135 від 13.03.2014 «Про віднесення Публічного акціонерного товариства «Банк Форум» до категорії неплатоспроможних" розпочато процедуру виведення ПАТ «Банк Форум» з ринку та запроваджено в ньому тимчасову адміністрацію на період з 14.03.2014 до 13.06.2014.

Відповідно до частини 3 статті 1 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» відносини, що виникають у зв'язку із створенням і функціонуванням системи гарантування вкладів фізичних осіб, виведенням неплатоспроможних банків з ринку та ліквідації банків регулюються цим Законом, іншими законами України, нормативно-правовими актами Фонду гарантування вкладів фізичних осіб та Національного банку України.

Наслідки запровадження тимчасової адміністрації встановлено статтею 36 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», згідно з частиною 5 якої під час тимчасової адміністрації не здійснюється, зокрема, задоволення вимог вкладників та інших кредиторів банку, зарахування зустрічних однорідних вимог, якщо це може призвести до порушення порядку погашення вимог кредиторів, встановленого цим Законом.

Відповідно до пункту 3 частини 2 статті 37 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» уповноважена особа Фонду діє від імен Фонду і має право продовжувати, обмежувати або припиняти здійснення банком будь-яких операцій.

Колегія суддів зазначає, що кошти в сумі 800381080,00 грн. були зараховані на рахунок поручителя (третьої особи) №26002400233109 28.04.2014 згідно рішення уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб № 1/2014 від 24.04.2014, тобто вже після введення в ПАТ «Банк Форум» тимчасової адміністрації (з 14.03.2014).

Таким чином, ПАТ «Банк Форум» не мав можливості реалізувати передбачене договором поруки право на списання грошових коштів поручителя в рахунок погашення заборгованості позичальника під час тимчасової адміністрації з огляду на встановлене законом обмеження на виконання банком зазначеної операції у період запровадження у банку тимчасової адміністрації.

Крім того, Постановою Національного банку України №355 від 13.06.2014 відкликано банківську ліцензію ПАТ «Банк Форум» та розпочато ліквідацію останнього. Рішенням Виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб №49 від 16.06.2014 розпочато ліквідацію ПАТ «Банк Форум» і призначено уповноваженою особою на ліквідацію банку Соловйову Наталію Анатоліївну строком на один рік з 16.06.2014 до 16.06.2015 включно.

Згідно з частиною 6 статті 77 Закону України «Про банки і банківську діяльність» Фонд гарантування вкладів фізичних осіб у день отримання рішення Національного банку України про ліквідацію банку набуває прав ліквідатора банку та розпочинає процедуру його ліквідації відповідно до Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб».

Вимоги за зобов'язаннями банку, що виникли під час проведення ліквідації, можуть пред'являтися тільки в межах ліквідаційної процедури та погашаються у сьому чергу відповідно до статті 52 цього Закону (частина 3 статті 46 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб»).

Уповноважена особа Фонду припиняє приймання вимог кредиторів після закінчення 30 днів з дня опублікування відомостей відповідно до частини другої статті 45 цього Закону. Будь-які вимоги, що надійшли після закінчення цього строку, вважаються погашеними, крім вимог вкладників у межах гарантованої Фондом суми відшкодування за вкладами.

Уповноважена особа Фонду не має права здійснювати задоволення вимог кредиторів до затвердження реєстру акцептованих вимог кредиторів, за виключенням погашення за погодженням з виконавчою дирекцією Фонду вимог за правочинами, що забезпечують проведення ліквідаційної процедури (частини 1, 6 статті 49 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб»).

Як вірно встановлено судом першої інстанції, направлення банком вимоги поручителю №5505/3.1 від 12.08.2014 мало місце на час, коли постановою Правління НБУ № 355 від 13.06.2014 було відкликано банківську ліцензію і розпочато процедуру ліквідації ПАТ «Банк Форум» та виконавчою дирекцією Фонду прийнято рішення №49 від 16.06.2014 про початок здійснення процедури ліквідації позивача. У зв'язку з наведеним суд дійшов правильного висновку про те, що позивач не мав можливості здійснити операції з договірного списання грошових коштів поручителя в рахунок погашення заборгованості з Кредитного договору, оскільки задоволення вимог кредиторів банку щодо майнових зобов'язань здійснюються виключно у межах процедури ліквідації банку з встановленою даним Законом черговістю погашення вимог кредиторів, а індивідуальне задоволення вимог окремого кредитора позачергово, (в т.ч. шляхом договірного списання коштів з їх рахунків кредиторів банку для погашення заборгованості перед банком) є неможливим.

При цьому, колегія суддів не бере до уваги посилання скаржника на пункт 5 частини 6 статті 36 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», який був включений до частини 6 вказаної статті згідно із Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо запобігання негативному впливу на стабільність банківської системи» №1586-VІІ від 04.07.2014, що набрав чинності 11.07.2014, оскільки на момент набрання чинності вказаним Законом №1586-VІІ вже була розпочата процедура ліквідації ПАТ «Банк Форум» (з 16.06.2014), а застосування пункту 5 частини 6 статті 36 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» можливе виключно на стадії тимчасової адміністрації.

Аналогічної правової позиції дійшов Вищий господарський суд України у постановах від 12.05.2015 у справі №910/15381/14 та від 23.07.2015 у справі №910/23126/14.

Крім того, як вірно зазначив суд першої інстанції, безпідставними є також посилання відповідача на припинення грошових зобов'язань за кредитним договором у зв'язку з поєднанням боржника і кредитора в одній особі згідно зі статтею 609 Цивільного кодексу України, оскільки припинення зобов'язання поєднанням боржника та кредитора в одній особі можливо лише якщо таке поєднання відбувається у зв'язку з поєднанням двох сторін в одній особі та в межах одного і того ж зобов'язання, а не за зобов'язаннями, які випливають з різних договорів (кредитного договору та договору банківського рахунку та/або вкладу).

Зважаючи на встановлені обставини справи та вимоги правових норм, викладених вище, а також на те, що відповідач в установленому порядку обставини, які повідомлені позивачем, не спростував, колегія суддів приходить до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення: 29 965 000,00 грн. - простроченої заборгованості по поверненню кредитних коштів, 4 021 930,73 грн. - простроченої заборгованості за нарахованими процентами, нормативно та документально доведені, а тому підлягають задоволенню.

Посилання апелянта на те, що суд першої інстанції безпідставно задовольнив вимоги позивача щодо процентів, які нараховані вже після відкликання банківської ліцензії за період з 13.06.2014 по 28.07.2014 (з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог) є безпідставними, оскільки згідно умов Кредитного договору, який є обов'язковим для виконання сторонами, за користування кредитом позичальник сплачує кредитору проценти у валюті кредиту, що нараховується на суму фактичної заборгованості позичальника за кредитом за фактичний строк існування такої заборгованості, яка, як підтверджується матеріалами справи, станом на 28.07.2014 погашена відповідачем не була.

Щодо стягнення з відповідача на користь позивача пені за прострочку оплати кредиту та процентів за користуванням кредитом у розмірі 2 195 259,82 грн., колегія суддів зазначає наступне.

Згідно зі статтею 216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Одним із різновидів господарських санкцій, які застосовуються до правопорушника у сфері господарювання, є штрафні санкції у вигляді грошової суми (неустойки, штрафу, пені), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (стаття 230 Господарського кодексу України).

Відповідно до частини 3 статті 549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Як зазначалось вище, відповідно до пункту 8.2. Кредитного договору сторони встановили, що за несвоєчасне погашення заборгованості за кредитом, несвоєчасну сплату процентів та/або комісій за договором, позичальник сплачує банку пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діятиме протягом відповідного порушення, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення. Пеня сплачується окремо від процентів, комісій та штрафу, що підлягають сплаті відповідно до Договору.

За розрахунком позивача, сума належної до сплати відповідачем пені складає 2 195 259,82 грн.

Враховуючи встановленість факту порушення відповідачем своїх зобов'язань з повернення кредиту і сплати процентів за користування кредитом згідно Кредитного договору, а також факту невиконання третьою особою договору поруки від 30.12.2013, врахувавши положення статей 546, 549 Цивільного кодексу України, статті 230, частини 6 статті 231, пункту 6 статті 232 Господарського кодексу України, пункту 8.2. Кредитного договору, колегія суддів, перевіривши правильність проведеного позивачем розрахунку суми пені за несвоєчасне виконання зобов'язань за Кредитним договором, дійшла висновку про те, що вимоги позивача про стягнення з відповідача пені за несвоєчасне виконання взятих на себе зобов'язань є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Враховуючи вищевикладене, вирішуючи спір по суті заявлених позовних вимог, суд першої інстанції повно та всебічно дослідив обставини справи, дав їм належну правову оцінку, дійшов правильних висновків щодо прав та обов'язків сторін, які грунтуються на належних та допустимих доказах.

Відповідно до статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу, а господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно частини 1 статті 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

З огляду на вищевикладене, заперечення скаржника, викладені у апеляційній скарзі, не приймаються колегією суддів до уваги, оскільки не підтверджуються матеріалами справи та не спростовують висновків суду першої інстанції.

Враховуючи зазначене, колегія суддів вважає рішення суду у даній справі обґрунтованим та таким, що відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам та матеріалам справи, підстав для його скасування чи зміни не вбачається. Апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю «Бетконсалт» є необґрунтованою та задоволенню не підлягає.

Керуючись статтями 99, 101, 102, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Бетконсалт» на рішення Господарського суду міста Києва від 17.09.2015 у справі №910/15383/14 залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду міста Києва від 17.09.2015 у справі №910/15383/14 залишити без змін.

Матеріали справи №910/15383/14 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку.

Головуючий суддя Ю.Б. Михальська

Судді А.І. Тищенко

Б.В. Отрюх