Постанова № 56251286, 24.02.2016, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"24" лютого 2016 р. Справа№ 910/24240/15

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Синиці О.Ф.

суддів: Мальченко А.О.

Зубець Л.П.

при секретарі: Вінницькій О.В.

За участю представників:

від позивача -не з'явились,

від відповідача - не з'явились,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Адеф-Прінт" №123 від 09.12.2015

на рішення Господарського суду міста Києва від 24.11.2015 року

у справі № 910/24240/15

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Акрополь Україна"

до товариства з обмеженою відповідальністю "Адеф-Прінт"

про стягнення 275893грн.75коп.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду міста Києва від 24.11.2015 (суддя -Маринченко Я.В.) задоволено позов ТОВ "Акрополь Україна" та стягнуто з ТОВ "Адеф-Прінт", з врахуванням заяви позивача про збільшення позовних вимог, 183694грн.26коп. заборгованості за поставлені позивачем поліграфічні витратні матеріали на підставі видаткових накладних наявних в матеріалах справи, 205613грн.95коп. інфляційних втрат, 5618грн.91коп. 3 % річних та 4362грн.71коп. витрат на сплату судового збору. Суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог, оскільки відповідач не розрахувався за отриманий товар згідно видаткових накладних.

Не погоджуючись з рішенням суду, відповідач звернувся з апеляційною скаргою в якій просив його скасувати та прийняти нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог. Апелянт вважає, що оскільки позивач не надав відповідачу копію договору відступлення права вимоги щодо заборгованості стягнення якої є предметом даного спору, а наявний в матеріалах справи договір не містить належної передачі документів, згідно договору, відповідач має право не виконувати зобов'язання саме перед позивачем. Крім того, відповідач зазначає, що судом невірно стягнуто розмір заявлених до стягнення інфляційних втрат, а саме: позивач в заяві про збільшення позовних вимог просив стягнути 105613грн.95коп. інфляційних втрат, а судом стягнуто 205613грн.95коп. інфляційних втрат.

У відзиві на апеляційну скаргу відповідач зазначив про обґрунтованість висновків суду першої інстанції та безпідставність поданої скарги. Також, відповідач зазначив про те, що судом допущено описку в частині стягнення інфляційних втрат в розмірі 205613грн.95коп. та просив змінити рішення суду в частині стягнення інфляційних та стягнути їх з відповідача в розмірі 105613грн.95коп.

Представники сторін в судове засідання апеляційної інстанції не з'явились, надали суду клопотання про розгляд справи без участі представників обох сторін. Неявка сторін не перешкоджає розгляду скарги, а тому постанова приймається за наявними в справі матеріалами, яких достатньо для повного її розгляду.

Перевіривши матеріали справи, колегія суддів апеляційного господарського суду враховує наступне.

Місцевим господарським судом встановлено, що між ТОВ "ФО Принт" та ТОВ "Ітем ЛТД", правонаступником якого є відповідач, у спрощений спосіб було укладено угоду про постачання товарів, в кількості та асортименті, що необхідні покупцю, згідно якої покупець зобов'язався здійснювати оплату товару після його отримання на підставі видаткових накладних, підписаних сторонами.

На підставі вказаної усної домовленості між сторонами у період з 14.08.2014 по 13.11.2014 ТОВ "ФО Принт" було поставлено відповідачу товар (поліграфічні витратні матеріали) на загальну суму 198398,40 грн.

Вказана поставка здійснювалась на підставі наступних видаткових накладних: №1698254/1 від 14.08.2014 на суму 7200 грн., №1698251/1 від 15.08.2014 на суму 1929,13 грн., №1698343/1 від 18.08.2014 на суму 3285 грн., №1698454/1 від 21.08.2014 на суму 900,01 грн., №1698453/1 від 21.08.2014 на суму 2250 грн., № 1698507/1 від 22.08.2014 на суму 9600,01 грн., №1698575/1 від 27.08.2014 на суму 2550 грн., №1698644/1 від 28.08.2014 на суму 7350,01 грн., №1698624/1 від 28.08.2014 на суму 2337,34 грн., №1698753/1 від 02.09.2014 на суму 2320 грн., №1698858/1 від 04.09.2014 на суму 2230,96 грн., №1698854/1 від 04.09.2014 на суму 4800 грн., №1699040/1 від 09.09.2014 на суму 7440,01 грн., № 1699057/1 від 12.09.2014 на суму 520 грн., №1699165/1 від 12.09.2014 на суму 4960,01 грн., №1699153/1 від 12.09.2014 на суму 2480 грн., №1699162/1 від 11.09.2014 на суму 2032,80 грн., №1699240/1 від 15.09.2014 на суму 9920,02 грн., №1699302/1 від 18.09.2014 на суму 3560,10 грн., №1699337/1 від 18.09.2014 на суму 4960,01 грн., №1699366/1 від 18.09.2014 на суму 3503,88 грн., №1699468/1 від 22.09.2014 на суму 7904,99 грн., №1699468/1 від 22.09.2014 на суму 7904,99 грн., № 1699470/1 від 23.09.2014 на суму 2635 грн., № 1699231/1 від 25.09.2014 на суму 7565 грн., № 1699633/1 від 06.10.2014 на суму 2480 грн., № 1699675/1 від 29.09.2014 на суму 3811,68 грн., № 1699671/1 від 29.09.2014 на суму 2557,50 грн., № 1699704/1 від 30.09.2014 на суму 5115 грн., №1699734 від 30.09.2014 на суму 4960,01 грн., № 1699812/1 від 01.10.2014 на суму 2389,86 грн., № 1699920/1 від06.10.2014 на суму 3811,68 грн., №1699972/1 від 07.10.2014 на суму 17150,03 грн., № 1700005/1 від 08.10.2014 на суму 12250,02 грн., № 1700030/1 від 09.10.2014 на суму 2249,99 грн., №1700053/1 від 09.10.2014 на суму 3825 грн., № 1700259/1 від 20.10.2014 на суму 7349,11 грн., № 1700041/1 від 20.10.2014 на суму 7349,62 грн., № 1700261/1 від 20.10.2014 на суму 4499,90 грн., № 1700431/1 від 20.10.2014 на суму 3825 грн., № 1700468/1 від 21.10.2014 на суму 2021,30 грн., № 1700761/1 від 03.11.2014 на суму 4900,01 грн., № 1700817/1 від 05.11.2014 на суму 3228,48 грн., №1701192/1 від 13.11.2014 на суму 190 грн., всього на суму 198398,40 грн.

Проте, відповідач свої зобов'язання в частині оплати вартості отриманого товару не виконав.

Як встановлено судом, 07.07.2015 між ТОВ "ФО Принт" (первісний кредитор) та ТОВ "Акрополь Україна" (новий кредитор) укладено Договір №15/ВПВ про відступлення права вимоги, за умовами якого первісний кредитор відступає, а новий кредитор набуває право вимоги належне первісному кредитору у відповідності із накладними, за якими первісний кредитор здійснив поставку товару ТОВ "Ітем ЛТД" на загальну суму 198398,40 грн.

Пунктом 1.2 вказаного договору передбачено, що новий кредитор одержує право вимагати від боржника належного та реального виконання грошових зобов'язань, а також сплати інфляційних та процентів річних у розмірах і в строки, передбачених чинним законодавством України.

09.07.2015 позивач надіслав на адресу відповідача повідомлення № 15/03 про відступлення права вимоги, яке відповідач отримав 13.07.2015 та частково сплатив заборгованість, у зв'язку з чим заборгованість відповідача складає 183694,26 грн.

Враховуючи неповну та несвоєчасну оплату відповідачем отриманого товару позивач звернувся до суду з позовом про стягнення, з врахуванням заяви про збільшення позовних вимог, 183694,26 грн. основної заборгованості, 105613,95 грн. інфляційних втрат та 5618,91 - 3% річних, нарахованих відповідно до положень ст.625 ЦК України з моменту прострочення сплати по кожній видатковій накладній по 02.11.2015..

Розглядаючи даний спір, апеляційний господарський суд дійшов висновку про виникнення між сторонами спору господарських зобов'язань на підставах, передбачених статтею 11 Цивільного кодексу України, статтею 174 Господарського кодексу України, зміст яких щодо відповідача полягає у обов'язку сплатити одержаний товар у обсязі та розмірі відповідно до наявних у матеріалах справи товаросупровідних документів.

Згідно частин 1, 2 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу, тобто, з дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

За статтею 171 Господарського кодексу України господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, із закону, господарського договору та інших угод передбачених законом.

Згідно ч.1 статті 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до ст. 193 ГК України, ст. 526 ЦК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Вищевказані видаткові накладні підписані представниками обох сторін, в тому числі і відповідачем, а отже є достатнім доказом факту отримання відповідачем товару від позивача. Отже, факт поставки товару відповідачеві належним чином доведений наявними в матеріалах справи доказами. Крім того, в поданій апеляційній скарзі відповідач не заперечує отримання товару.

Доводи відповідача зводяться до того, що оскільки позивач не надав відповідачу копію договору відступлення права вимоги, а наявний в матеріалах справи договір не містить належної передачі документів, згідно договору, відповідач має право не виконувати зобов'язання перед позивачем.

Проте, такі заперечення відповідача є безпідставними враховуючи наступне.

Так, пунктом 3.2 договору відступлення права вимоги передбачено, що первісний кредитор зобов'язаний передати новому кредитору документи (оригінали або завірені печаткою копії), що підтверджують право вимоги до боржника.

Відповідно до наявного в матеріалах справи акта приймання-передачі до договору №15/ВПВ від 07.07.2015 ТОВ "ФО Принт" передало, а позивач прийняв копії видаткових накладних та довіреностей.

Крім того, листом № 15/03 від 08.07.2015 позивач повідомив відповідача про відступлення права вимоги.

Положеннями ч. 1 ст. 512 Цивільного кодексу України визначено, що кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема, передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 514 ЦК України).

Частиною 1 ст. 516 ЦК України визначено, що заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

За викладених обставин відповідач повинен оплатити отриманий товар, відповідно до вимог п. 1 ст. 692 ЦК України.

При цьому необхідно врахувати, що у липні 2015 року відповідачем було частково оплачено отриманий за вказаними видатковими накладними товар саме позивачу.

Враховуючи викладене, апеляційний господарський суд погоджується з висновком суду першої інстанції про стягнення з відповідача на користь позивача основної заборгованості в розмірі 183694,40 грн.

Згідно вимог ст.625 ЦК України підлягають задоволенню і вимоги позивача про стягнення з відповідача 105613,95 грн. інфляційних втрат та 5618,91 грн. 3% річних, нарахованих за період з дня прострочення оплати по кожній видатковій накладній по 02.11.2015.

При цьому є правомірними доводи відповідача щодо невірного стягнення розміру заявлених до стягнення інфляційних втрат, а саме: позивач в заяві про збільшення позовних вимог просив стягнути 105613грн.95коп. інфляційних втрат, а судом помилково стягнуто 205613грн.95коп. інфляційних втрат.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

За викладених обставин, рішення господарського суду міста Києва від 24.11.2015 у справі №910/24240/15 підлягає зміні.

Керуючись ст. ст. 101-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Рішення Господарського суду міста Києва від 24.11.2015 у справі №910/24240/15 змінити.

2. Абзац 2 резолютивної частини рішення Господарського суду міста Києва від 24.11.2015 у справі №910/24240/15 викласти в наступній редакції:

«Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Адеф-Прінт" (01030, м. Київ, вул. Богдана Хмельницького, 32, офіс 40а; ідентифікаційний код 00385786) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Акрополь Україна" (02068, м. Київ, вул. Анни Ахматової, 13, офіс 378; ідентифікаційний код 37447696) 183694 (сто вісімдесят три тисячi шістсот дев'яносто чотири) грн. 26 коп. заборгованості, 105613 (сто п'ять тисяч шістсот тринадцять) грн. 95 коп. інфляційних, 5618 (п'ять тисяч шістсот вісімнадцять) грн. 91 коп. 3% річних та витрати на сплату судового збору в сумі 4362 (чотири тисячi триста шістдесят дві) грн. 71 коп.».

3. Видачу наказу на виконання даної постанови доручити господарському суду міста Києва.

4. Справу №910/24240/15 повернути господарському суду міста Києва.

Головуючий суддя О.Ф. Синиця

Судді А.О. Мальченко

Л.П. Зубець