Постанова № 56251072, 25.02.2016, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"25" лютого 2016 р. Справа№ 910/1120/15-г

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Ільєнок Т.В.

суддів: Яковлєва М.Л.

Рудченка С.Г.

при секретарі

судового засідання: Колеснік М.П.

за участі представників сторін:

позивача Блохіна Н.В. - Дог. про надання правової допомоги б/н

від 28.08.2014;

відповідача-1 Козак О.Д. - дов. №1401/1 від 03.11.2015;

відповідача-2 не з'явився, про день, час та місце розгляду справи

повідомлений належним чином.

розглянувши матеріали

апеляційної скарги

позивача ПП "АВТОПРОФСЕРВІС АТР"

на Рішення Господарського суду міста Києва від 11.12.2015

у справі № 910/1120/15-г (суддя Комарова О.С.)

за позовом ПП "АВТОПРОФСЕРВІС АТР"

до відповідачів 1. ТОВ "ВіЕйБі Лізинг"

2. ПАТ "Українська страхова копманія АСКА"

про стягнення збитків у розмірі 22 904,00 грн. та похідних

вимог, а саме 2 998,23 грн. - пені, 4 924,36 грн. -

інфляційних втрат, 506,40 грн. - 3% річних

ВСТАНОВИВ:

Позивач ПП "Автопрофсервіс АТР" звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до ТОВ "ВіЕйБі Лізинг" про стягнення збитків у розмірі 22 904,00 грн. та похідних вимог, нарахованих на суму збитків, а саме: пені у розмірі 3 146,32 грн., інфляційних втрат у сумі 2 725,58 грн. та 3% річних у розмірі 368,97 грн..

Обґрунтовуючи позовні вимоги ПП "Автопрофсервіс АТР" наголошував на тому, що ним 06.01.2014 були виявленні пошкодження лізингового транспортного засобу-вантажного автомобіля НОМЕР_1, а 11.02.2014 вказаний автомобіль потрапив у ДТП. Про дані обставини він повідомив як лізингодавця, так і страхову компанію. За ствердженнями позивача, ним стан лізингового автомобіля був повністю відновлений, що він підтверджує Актами виконаних робіт, квитанціями про сплату за ремонтні роботи, копії яких додано до позову. Підприємство зазначало, що відповідач-1 ТОВ "ВіЕйБі Лізинг" в Листі від 09.07.2014 № 2578с висловило згоду на відшкодування шкоди, завданої автомобілю у випадку ДТП від 11.02.2014, але з зауваженням про те, що розмір страхового відшкодування буде визначатися відповідно до умов Договору страхування від 22.10.2013 №СТД 3285830, укладеного між відповідачем-1 ТОВ "ВіЕйБі Лізинг" та відповідачем-2 ПАТ "Українська страхова копманія АСКА", яка здійснює страхування предмета лізингу. Проте, страхова компанія (відповідач-2) Листом від 13.08.2014 №1088 відмовила у виплаті суми страхового відшкодування, оскільки за відповідачем-1 обліковувалась заборгованість по сплаті страхових внесків у сумі 516 369,46 грн.. В свою чергу, позивач Листом від 28.08.2014 №5 повідомив відповідача-1 про вищевикладені обставини, та просив його сплатити збитки у сумі 22 904,00 грн., понесені позивачем, внаслідок ремонту пошкодженого предмету лізингу. Відповідач-1 не задовольнив вимогу позивача, що слугувало позивачу підставою для звернення до суду. Крім того, позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача, нарахованих на суму збитків, похідних вимог у вигляді пені у розмірі 3 146,32 грн., інфляційних втрат у сумі 2 725,58 грн. та 3% річних у розмірі 368,97 грн..

За Ухвалою Господарського суду міста Києва від 16.02.2015 №910/1120/15-г було залучено до участі у даній справі у якості відповідача-2 - Приватне акціонерне товариство "Українська акціонерна страхова компанія "АСКА".

Рішенням ГСМК від 06.04.2015 №910/1120/15-г (суддя Мельник В.І.), залишеним без змін Постановою КАГС від 17.06.2015 №910/1120/15-г (головуючий суддя - Федорчук Р.В., судді - Лобань О.І., Майданевич А.Г.) позов було задоволено частково, стягнуто з відповідача-1 ТОВ "ВіЕйБі Лізинг" на користь позивача ПП "Автопрофсервіс АТР" суму заборгованості в розмірі 22 904,00 грн. понесених витрат, 2 998,23 грн. - пені, 4 924,36 грн. - інфляційних втрат, 506,40 грн. - 3% річних. В іншій частині, заявлених позовних вимог, у тому числі вимог до ПАТ "Українська страхова копманія АСКА" відмовлено, як заявлених безпідставно.

За Постановою Вищого господарського суду України від 22.09.2015 №910/1120/15-г касаційну скаргу відповідача-1 ТОВ "ВіЕйБі Лізинг" задоволено частково, Постанову КАГС від 17.06.2015 та Рішення ГСМК від 06.04.2015 по справі №910/1120/15-г скасовано, справу направлено на новий розгляд до Господарського суду міста Києва.

27.10.2015 через канцелярію суду першої інстанції позивачем було подано Заяву про збільшення позовних вимог б/н від 26.10.2015, в якій він просив місцевий господарський суд стягнути з відповідача-1 збитки у розмірі 22 904,00 грн., пеню у сумі 12 648,03 грн., інфляційні втрати у розмірі 13 334,57 грн. та 3% річних у розмірі 903,61 грн.. Вказана Заява була прийнята судом першої інстанції в порядку ст. 22 ГПК України, подальший розгляд даної справи здійснювався з її врахуванням.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 11.12.2015 № 910/1120/15-г за новим розглядом в задоволенні позовних вимог відмовлено повністю, як заявлених необґрунтовано.

Не погоджуючись з прийнятим Рішенням, позивач ПП "АВТОПРОФСЕРВІС АТР" звернувся до Київського апеляційного господарського суду зі скаргою, в якій просить Рішення Господарського суду міста Києва від 11.12.2015 № 910/1120/15-г скасувати та прийняти нове судове рішення, за яким задовольнити позовні вимоги, посилаючись на те, що судом першої інстанції неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи, а тому неправильно застосовано норми матеріального та процесуального права.

За Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 12.01.2016 для розгляду даної апеляційної скарги було сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Ільєнок Т.В., судді: Рудченко С.Г., Яковлєв М.Л..

Ухвалою КАГС від 14.01.2016 № 910/1120/15-г порушено апеляційне провадження за скаргою позивача (колегія суддів у складі: головуючого судді Ільєнок Т.В., суддів: Рудченка С.Г., Яковлєва М.Л.). та призначено судове засідання на 25.02.2016.

Відповідач-1 та відповідач-2 не скористалися своїм правом, передбаченим ч. 1 ст. 96 ГПК України, та не надали колегії суддів письмові відзиви на скаргу позивача, що згідно ч. 2 ст. 96 ГПК України не перешкоджає апеляційному перегляду рішення суду першої інстанції.

25.01.2016 відповідачем-2 через відділ канцелярії КАГС було подано Клопотання про розгляд апеляційної скарги у судовому засіданні від 25.02.2016 без його участі.

За пунктом 3.9.2 Постанови Пленуму ВГСУ № 18 від 26.12.2011 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" передбачено, що у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

В судовому засіданні від 25.02.2016 було розпочато апеляційний перегляд даної справи з врахуванням того, що присутні представники позивача та відповідача-1 не заперечували про розгляд апеляційної скарги у відсутності представника відповідача-2.

Відповідно до ч. 2 ст. 101 ГПК України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Колегія суддів, розглянувши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення позивача та відповідача, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, дійшла висновку апеляційну скаргу позивача ПП "Автопрофсервіс АТР" залишити без задоволення, Рішення Господарського суду міста Києва від 11.12.2015 по даній справі залишити без змін, приймаючи до уваги наступне.

Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, 11.10.2011 між ПП "Автопрофсервіс АТР" (далі - лізингоодержувач) та ТОВ "ВіЕйБі Лізинг" (далі - лізингодавець) було укладено Договір фінансового лізингу №111011-12/ФЛ-Ю-А (далі - Договір лізингу), згідно п. 1.1 якого лізингодавець набуває у свою власність і передає на умовах фінансового лізингу у платне володіння та користування предмет лізингу, найменування, марка, модель, комплектація, рік випуску, ціна одиниці, кількість і загальна вартість на момент укладання договору наведені в додатку (специфікація), а лізингоодержувач зобов'язується прийняти предмет лізингу та сплачувати лізингові платежі на умовах цього договору.

За Актом приймання-передачі предмета лізингу в користування від 26.10.2011 відповідач-1 передав, а позивач прийняв предмет лізингу - новий вантажний автомобіль "Ford Transit Connect", 2011 року випуску, номер кузова (шасі, рами, заводський) WF0UXXTTPUBC32610, номер двигуна НОМЕР_2.

Додатком до названого Договору фінансового лізингу "Страхування" (т. 1 а/с 17), передбачено умови страхування предмету лізингу та здійснення страхових виплат.

Зокрема, відповідно до п. 1 Додатку "Страхування", відповідач-1 зобов'язався самостійно та за власний рахунок здійснити страхування предмету лізингу на умовах повного "Каско".

На виконання вказаної умови п. 1 Додатку до Договору фінансового лізингу, 22.10.2013 між відповідачем-1 ТОВ "ВіЕйБі Лізинг" (страхувальник, вигодонабувач) та відповідачем-2 ПрАТ "Українська страхова компанія АСКА" (страховик) був укладений Договір страхування транспортного засобу №3285830 (надалі - Договір страхування - "Каско") до Генерального договору СТД №7468427 від 22.11.2010. (СТД - страхування транспортного засобу) (т.1 а/с 73; 74)

Згідно з п. 8 Додатку "Страхування" до Договору фінансового лізингу визначено, що в разі настання страхового випадку з предметом лізингу, лізингоодержувач зобов'язаний негайно проінформувати про це лізингодавця та страховика.

За пунктом 10 Додатку "Страхування" до Договору фінансового лізингу передбачено, що в разі настання страхового випадку з предметом лізингу та отримання лізингодавцем відповідного страхового відшкодування, лізингодавець за умови належного виконання лізингоодержувачем умов цього договору на підставі вимоги лізингоодержувача зобов'язаний спрямувати отримане страхове відшкодування на відновлення предмета лізингу, крім випадків повної конструктивної загибелі або втрати (загибелі) предмету лізингу.

ПП "Автопрофсервіс АТР", обґрунтовуючи позовні вимоги про стягнення збитків у сумі 22 904,00 грн., вказував на те, що ним « 06.01.2014 були виявленні пошкодження лізингового транспортного засобу, а 11.02.2014 вказаний автомобіль потрапив у ДТП». Далі позивач стверджував, що про дані обставини ним своєчасно було повідомлено, як лізингодавця, так і страхову компанію. Також позивач наголошував і на тому, що ним «стан лізингового автомобіля повністю відновлений, що підтверджується актами виконаних робіт, квитанціями про сплату за ремонтні роботи», копії яких додаються до позову.

При цьому, слід зазначити, що до позову позивач у якості доказів по заявленим збиткам приєднав 2 (два) Акти виконаних робіт від 14.08.2014, які були складені ПП "Автопрофсервіс АТР" в особі директора- Атрощенко П.І. з виконавцем ФОП ОСОБА_8 на суми відповідно 18 430,00 грн. та на 4 470,00 грн., 2 (дві) квитанції про сплату виконаних ремонтних робіт від 14.08.2014 по вантажному автомобілю «Форд» д.н.з. НОМЕР_3, що були видані ФОП ОСОБА_8 на підтвердження ПП "Автопрофсервіс АТР" про сплату директором Атрощенко П.І. виконаних робіт відповідно на суми 18 430,00 грн. та 4 470,00 грн.. (т. 1 а/с 27-30).

При обґрунтуванні позову ПП "Автопрофсервіс АТР" зазначив, що «…09.07.2014 в Листі № 2578с ТОВ "ВіЕйБі Лізинг" висловило згоду на відшкодування завданої ДТП шкоди, але з посиланням на те, що розмір страхового відшкодування визначається відповідно до умов Договору страхування, укладеного між ТОВ "ВіЕйБі Лізинг" та Страховиком, який здійснює страхування предмета лізингу. Страховик ПАТ "Українська страхова копманія АСКА" в своєму Листі від 13.08.2014, пославшись на існування заборгованості ТОВ "ВіЕйБі Лізинг" за страховими платежами, відмовив у виплатах страхових сум на нашу користь».

Враховуючи вищевикладене, та, посилаюсись на п.п. 7.4, 7.5 Договору лізингу, ПП "Автопрофсервіс АТР" стверджував, що в результаті невиконання відповідачем-1 умов Договору страхування №3285830 від 22.10.2013, йому було завдано збитки в розмірі 22 904,00 грн. Крім того позивач заявив до стягнення 2 998,23 грн. - пені, 4924,36 грн. - інфляційних втрат, 506,40 грн. - 3% річних, нарахованих на суму збитків.

За результатом розгляду позовних вимог, Рішенням ГСМК від 06.04.2015 №910/1120/15-г (суддя Мельник В.І.), залишеним без змін Постановою КАГС від 17.06.2015 №910/1120/15-г (головуючий суддя - Федорчук Р.В., судді - Лобань О.І., Майданевич А.Г.) позов було задоволено частково, стягнуто з відповідача-1 ТОВ "ВіЕйБі Лізинг" на користь позивача ПП "Автопрофсервіс АТР" суму заборгованості в розмірі 22 904,00 грн. понесених витрат, 2 998,23 грн. - пені, 4 924,36 грн. - інфляційних втрат, 506,40 грн. - 3% річних. В іншій частині, заявлених позовних вимог, у тому числі, вимог до відповідача-2 ПАТ "Українська страхова копманія АСКА" відмовлено, як заявлених безпідставно.

За Постановою Вищого господарського суду України від 22.09.2015 №910/1120/15-г касаційну скаргу відповідача-1 ТОВ "ВіЕйБі Лізинг" задоволено частково, Постанову КАГС від 17.06.2015 та Рішення ГСМК від 06.04.2015 по справі №910/1120/15-г скасовано, справу направлено на новий розгляд до Господарського суду міста Києва.

За вказівками Вищого Господарського суду України, які викладені за Постановою від 22.09.2015 №910/1120/15-г, під час нового розгляду даної справи, необхідно встановити склад цивільного правопорушення, оскільки, під час першого розгляду даної справи, суди не встановили, яке конкретне зобов'язання за Договором лізингу порушив відповідач-1 діями чи бездіяльністю, як це порушення безпосередньо вплинуло на завдання позивачу збитків у розмірі, який він просить стягнути на свою користь з відповідача-1. Серед іншого, за зауваженнями суду касаційної інстанції, необхідно дослідити зміст пункту 10 Додатку "Страхування" до Договору лізингу. Крім того, касаційним судом зазначено і про те, що судами залишено без будь-якої уваги посилання відповідача-1 у відзиві і апеляційній скарзі на ті обставини, що у нього відсутня заборгованість перед відповідачем-2 по Договору страхування №СТД №3285830 від 22.10.2013; відповідач-2 відмовив у виплаті страхового відшкодування по ДТП від 06.01.2014, оскільки позивачем було порушено строки звернення до страховика про настання страхового випадку; відповідач-2 визнав ДТП від 11.02.2014 страховим випадком, але суму страхового відшкодування визнав тільки в розмірі 16 460,72 грн., страхове відшкодування відповідачем-1 від відповідача-2 ще не було отримано.

Під час нового розгляду даної справи, враховуючи зауваження суду касаційної інстанції, місцевий господарський суд дійшов висновку, що позовні вимоги є необґрунтованими та такими, що задоволенню не підлягають. При цьому, суд першої інстанції взяв до уваги таке.

Згідно із ч.ч. 1, 2 ст. 22 Цивільного кодексу України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Відповідно до ст. 224 Господарського кодексу України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управленою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управлена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Згідно з приписами ч. 1 ст. 225 Господарського кодексу України до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

Для застосування такої міри відповідальності, як стягнення збитків, потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення:

1) протиправної поведінки; 2) розміру збитків; 3) причинного зв'язку між протиправною поведінкою боржника та збитками; 4) вини.

Відтак, для застосування такої міри відповідальності, як відшкодування збитків, потрібна наявність повного складу цивільного правопорушення, як-то: протиправна поведінка, дія чи бездіяльність особи; шкідливий результат такої поведінки (збитки); причинний зв'язок між протиправною поведінкою та збитками; вина правопорушника. Слід довести, що протиправна дія чи бездіяльність заподіювача є причиною, а збитки, які виникли у потерпілої особи, - наслідком такої протиправної поведінки. Тобто, протиправна дія є причиною, а шкода - наслідком протиправної дії. Відсутність будь-якої з зазначених ознак виключає настання цивільно-правової відповідальності відповідача у вигляді покладення на нього обов'язку з відшкодування збитків.

При дослідженні фактичних обставин справи, судом першої інстанції зазначено, що позивач, обґрунтовуючи завдані збитки, посилався на те, що внаслідок невиконання відповідачем-1 грошових зобов'язань за Договором страхування, відповідачем-2 не було здійснено виплату вартості страхового відшкодування по предмету лізингу на користь відповідача-1, яка, в свою чергу, мала бути сплачена на користь позивача. Вказані обставини, на думку позивача, свідчать про наявність вини відповідача-1 у заподіянні завданих йому збитків у розмірі 22 904,00 грн..

З наведеними твердженнями позивача місцевий господарський суд не погодився, з посиланням на таке.

За змістом п. 4 ч. 1 ст. 11 Закону України "Про фінансовий лізинг" лізингоодержувач має право вимагати від лізингодавця відшкодування збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням умов договору лізингу.

Згідно п. 7.4 Договору лізингу за порушення обов'язків, передбачених цим Договором, відповідач-1 несе відповідальність, згідно законодавства України.

Пункт 7.5 Договору лізингу передбачає, що за порушення обов'язку зі сплати обов'язкових платежів та зборів, передбачених законодавством, не проведення інших дій, які є обов'язковими для відповідача-1 згідно законодавства, останній несе відповідальність у відповідності до норм чинного законодавства України.

Згідно з п. 10 Додатку "Страхування" до Договору фінансового лізингу передбачено, що в разі настання страхового випадку з предметом лізингу та отримання лізингодавцем відповідного страхового відшкодування, лізингодавець за умови належного виконання лізингоодержувачем умов цього договору на підставі вимоги лізингоодержувача зобов'язаний спрямувати отримане страхове відшкодування на відновлення предмета лізингу, крім випадків повної конструктивної загибелі або втрати (загибелі) предмету лізингу.

З огляду на вищеназвані пункти Договору лізингу та Додатку «Страхування» до цього Договору, судом першої інстанції визнано, що позивачем належними та допустимими доказами не доведено факту порушення відповідачем-1 будь-якого зобов'язання, яке встановлене для нього, як для лізингодавця за Договором фінансового лізингу.

Таким чином, місцевий господарський суд дійшов висновку про безпідставність тверджень позивача про те, що положення пункту 10 Додатку "Страхування" до Договору не мають застосовуватися до спірних правовідносин, оскільки, за його думкою, сторонами було погоджено умову відшкодування відповідачем-1 вартості відновлювального ремонту предмету лізингу, а саме - надходження грошових коштів від страховика за Договором страхування, у даному випадку, від відповідача-2.

Судом першої інстанції прийнято до уваги і те, що Договір лізингу, в тому числі в частині порядку відшкодування відповідачем-1 вартості відновлення предмета лізингу, був підписаний відповідачем без будь-яких зауважень, що з огляду на приписи вказаних норм чинного законодавства України свідчить про погодження ним всіх умов, які містяться в такому Договорі, а тому пункт 10 Додатку до Договору лізингу «Страхування» є дійсним, та повинен бути кваліфікований у даному випадку.

Матеріалами справи, а саме: Реєстрами оплат страхових платежів за договорами страхування, Банківськими виписками з рахунку відповідача-1, Платіжними дорученнями №1256 від 08.11.2013, №1260 від 08.11.2013, №1988 від 12.05.2014, а також Заявою про зарахування зустрічних вимог №1488 від 22.80.2014 підтверджується виконання відповідачем-1 грошових зобов'язань за Генеральним договором страхування у термін, що передував моменту здійснення позивачем пошкодження предмету лізингу - вантажного автомобіля "Ford Transit Connect" н.н.з. НОМЕР_3.

Вищевказані обставини, за оцінкою суду першої інстанції, свідчать про недоведеність позивачем наявності вини відповідача-1 у нездійсненні відповідачем-2 виплати страхового відшкодування за Договором страхування предмета лізингу («Каско»).

Місцевим господарським судом зазначено, що одним із елементів складу цивільного правопорушення, передбаченого приписами ч. 1 ст. 225 Господарського кодексу України, є розмір збитків, тобто, шкідливий результат протиправної поведінки винної особи. Позивачем заявлено до стягнення з відповідача збитки у розмірі 22 904,00 грн., розраховані як вартість відновлювального ремонту пошкодженого транспортного засобу - предмету лізингу.

В той же час, як вказував позивач, відповідач-2 за своїм Листом від 11.05.2014 № 5349-15/3/03/1 (т.1 а/с 109) страховим випадком визнав ДТП, яка відбулась 11.02.2014 та визнав суму страхового відшкодування в розмірі - 16 460,72 грн., але оплати страхового відшкодування на рахунок відповідача-1 не надійшло.

За висновком місцевого господарського суду, навіть у випадку перерахування відповідачем-2 суми страхового відшкодування на рахунок відповідача-1 на виконання умов Договору страхування, таке страхове відшкодування не могло перевищувати суму 16 460,72 грн..

Судом першої інстанції зазначено, що вищеназвані обставини свідчать про недоведеність позивачем всупереч приписам ст. 225 Господарського кодексу України, як вини відповідача-1, так і розміру заявлених до стягнення з відповідача-1 збитків, що виключає можливість задоволення позовних вимог про стягнення заявлених ним збитків у розмірі 22 904,00 грн..

З огляду на викладені обставини, оскільки місцевим господарським судом було відмовлено в задоволенні позову в частині стягнення з відповідача-1 суми збитків, то відповідно було визнано, що і підстави для задоволення позову в частині стягнення похідних вимог у вигляді пені в розмірі 12 648,03 грн., інфляційних втрат у сумі 13 334,57 грн. та 3% річних у розмірі 903,61 - відсутні.

Щодо відмови у стягненні нарахованих позивачем сум пені, інфляційних втрат та 3% річних судом першої інстанції зазначено про таке.

Відповідно до ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Місцевим господарським судом відзначено, що ні умовами Договору, ні приписами чинного законодавства України відповідальності відповідача-1 (лізингодавця) у вигляді нарахування пені за порушення строків відшкодування завданих збитків не встановлено.

Посилання позивача на приписи ст. 36 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" судом першої інстанції визнано безпідставним, оскільки даний нормативно-правовий акт не регулює правовідносини, які виникли між сторонами у даному спорі.

Відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

В той же час, згідно з п. 5.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" №14 від 17.12.2013 обов'язок боржника сплатити суму боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних не виникає у випадках повернення коштів особі, яка відмовилася від прийняття зобов'язання за договором (стаття 612 ЦК України), повернення сум авансу та завдатку, повернення коштів у разі припинення зобов'язання (в тому числі шляхом розірвання договору) за згодою сторін або визнання його недійсним, відшкодування збитків та шкоди, повернення безпідставно отриманих коштів (стаття 1212 ЦК України), оскільки відповідні дії вчиняються сторонами не на виконання взятих на себе грошових зобов'язань, а з інших підстав.

Враховуючи вищевикладене, за оцінкою колегії суддів, суд першої інстанції дійшов правомірного висновку про відмову у задоволенні позовних вимог, як необгрунтованих ні на законі, ні на договорі.

У доводах апеляційного оскарження позивач наголошує на неправильному застосування судом першої інстанції п. 10 Додатку до Договору лізингу "Страхування", за яким визначено умову відшкодування відповідачем-1 вартості ремонту предмета лізингу - «надходження грошових коштів від страховика» за Договором страхування. Мотивуючи наявність вини лізингодавця ТОВ "ВіЕйБі Лізинг" у понесених позивачем збитках, ПП "Автопрофсервіс АТР" наголошує на тому, що відповідач-1 не отримав страхового відшкодування, оскільки порушив умови виконання Генерального договору страхування СТД №7468427 від 22.11.2010, укладеного з відповідачем-2 ПрАТ "УАСК АСКА". Серед іншого, позивач зауважує і на тому, що під час прийняття рішення по даній справі, судом першої інстанції не було вирішено питання про можливість задоволення позовних вимог шляхом стягнення заявленої заборгованості з відповідача-2 ПрАТ "УАСК АСКА".

Дослідивши матеріали справи, колегія суддів, вважає доводи позивача необґрунтованими та такими, що не заслуговують на увагу, при цьому, вважає за необхідне зазначити про наступне.

За приписами статті 22 ЦК України під збитками розуміються витрати, яких особа зазнала у зв"язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Підставою відповідальності за порушення зобов"язання є вина особи, яка порушила зобов"язання, якщо інше не встановлено договором або законом, особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов"язання (ст. 614 Цивільного кодексу України).

Об'єктивною стороною правопорушення є наявність збитків в майновій сфері кредитора, протиправна поведінка, яка втілилась в невиконанні або неналежному виконанні боржником взятого на себе зобов'язання, причинний зв'язок між протиправною поведінкою боржника та збитками. Відсутність хоч би одного з вищевказаних елементів, які утворюють склад цивільного правопорушення, звільняє боржника від відповідальності за невиконання або неналежне виконання ним взятих на себе зобов'язань, оскільки в даному випадку його поведінка не може бути кваліфікована як правопорушення.

Відповідно до п. 3.3 Договору лізингу передбачено, що з моменту передачі предмету лізингу до лізингоодержувача переходять усі ризики пов'язані з користуванням та володінням предметом лізингу (в тому числі, ризики пов'язані з відшкодуванням збитків та шкоди завданої третім особам в наслідок користування предметом лізингу).

Згідно з п. 8 Додатку "Страхування" до Договору фінансового лізингу визначено, що в разі настання страхового випадку з предметом лізингу, лізингоодержувач зобов'язаний негайно проінформувати про це лізингодавця та страховика.

За пунктом 10 Додатку "Страхування" до Договору фінансового лізингу передбачено, що в разі настання страхового випадку з предметом лізингу та отримання лізингодавцем відповідного страхового відшкодування, лізингодавець за умови належного виконання лізингоодержувачем умов цього договору на підставі вимоги лізингоодержувача зобов'язаний спрямувати отримане страхове відшкодування на відновлення предмета лізингу, крім випадків повної конструктивної загибелі або втрати (загибелі) предмету лізингу.

Тобто, має місце обов'язкова умова, за якої буде діяти вказаний пункт 10 Додатку до Договору лізингу "Страхування", зокрема, отримання лізингодавцем відповідного страхового відшкодування. У даному випадку, оскільки страхове відшкодування відповідачем-1 отримано не було, що не заперечувалось сторонами, то відповідно не порушено порядоку та умови, за яких позивачеві може бути відшкодовано збитки.

Таким чином, обґрунтованим та правомірним є висновок суду першої інстанції, що позивачем належними та допустимими доказами не доведено факту порушення відповідачем-1 будь-якого зобов'язання, яке встановлене для нього, як лізингодавця за Договором фінансового лізингу від 11.10.2011 №111011-12/ФЛ-Ю-А.

Серед іншого, колегією суддів, прийнято до уваги і пояснення відповідача-1.

Так, ТОВ "ВіЕйБі Лізинг", заперечуючи ствердження позивача про те, що ПП "Автопрофсервіс АТР" страхове відшкодування не отримало, оскільки відповідач-1 порушив умови виконання Генерального договору страхування СТД №7468427 від 22.11.2010, укладеного з відповідачем-2 ПрАТ "УАСК АСКА", за своїм відзивом на позов наголосив на наступному:

«Відповідно п. 11, 12 Договору страхування ТЗ, страхова премія по даному Договору складає 4 714,20 грн., яка сплачується відповідачем Страховику в наступному порядку: перша частина в розмірі 1 178,55 грн. вноситься в строк до 05.11.13; друга частина - 1 178,55 грн. - в строк до 05.02.14; третя -1 178,55 грн. - до 05.05.14; четверта - до 05.08.14.

Відповідачем-1 належним чином виконані зобов'язання щодо сплати Страховику страхової премії, зокрема: першу частину страхової премії відповідачем було оплачено 08.11.2013 (копії платіжних доручень №1256, №1260 від 08.11.13; рахунків-фактур №1436, №1435 від 07.11.13, реєстру оплат страхових платежів за договорами страхування транспортних засобів до Генерального договору страхування СТД №7468427 від 22.11.10 за період з 01.10.13р. по 31.10.13); - другу частину страхової премії відповідачем було оплачено 11.02.14р. (копії банківської виписки від 11.02.14 та реєстру оплат страхових платежів за договорами страхування транспортних засобів до Генерального договору страхування СТД №7468427 від 22.11.10 з терміном оплати до 05.02.14); - третю частину страхової премії Відповідачем було оплачено 12.05.14 (копії платіжного доручення №1888 від 12.05.14, реєстру оплат СК «АСКА» 05 місяця 14). Сплата четвертої частини страхової премії було здійснено шляхом зарахування зустрічних вимог, що підтверджується копією Заяви відповідача-1 №1488 від 22.08.14».

Таким чином, посилаючись на вищенаведене відповідач-1 стверджував, що ним зобов'язання за Генеральним договором страхування СТД №7468427 від 22.11.2010, щодо сплати страхової премії виконано належним чином.

Поряд з цим, відповідачем-1, в обґрунтування своїх заперечень позову, наголошено і на тому, що: «Страховиком по випадку 06.01.2014 було відмовлено у виплаті страхового шкодування, з тих мотивів, що позивачем було порушено строки звернення до страховика про настання страхового випадку, що підтверджено копією Заяви позивача до страховика про шкоду транспортному засобу від 13.01.14 та Листом страховика №4299-15/3/03/1 від 13.05.14. (т. 1 а/с 20; 105)

Що ж стосується ДТП, яке трапилось 11.02.2014, то страховик визнав його, як страховий випадок, що підтверджено копією Листа страховика №5349-15/3/03/1 від 11.04.14 , але визнав суму страхового відшкодування тільки в розмірі 16 460,72 грн., а не 22 904,00 грн., як на тому наполягає позивач.

Однак, відповідачем-1 страхове відшкодування по даному випадку від страховика не отримано, незважаючи на те, що відповідач неодноразово звертався до нього з даного приводу.»

Відтак, ТОВ "ВіЕйБі Лізинг" вважає, що, у даному випадку, відсутні підстави для стягнення з нього збитків, оскільки ним від відповідача-2 страхове відшкодування ще не отримано.

Колегією суддів з огляду на заперечення відповідача-1 ТОВ "ВіЕйБі Лізинг" було досліджено вищеназвані ним документи та його листування зі страховою компанією.

Так, особливу увагу звертає на себе Лист страхової компанії №4299-15/3/03/1 від 13.05.14, адресований відповідачу-1 ТОВ "ВіЕйБі Лізинг", за змістом якого вбачається:

« 14.02.2014 до ПАТ "Українська страхова копманія АСКА" звернувся представник ПП "Автопрофсервіс АТР" із Заявою про пошкодження транспортного засобу «Форд», д.н.з НОМЕР_3, що сталось 11.02.2014, який застраховано за Договором страхування транспортного засобу №3285830 від 22.10.2013, вигодонабувачем по якому є ТОВ "ВіЕйБі Лізинг".

Сума матеріального збитку складає 17 770,22 грн..

Сума страхового відшкодування складає 16 460,71 грн.

Звертаємо Вашу увагу, що клієнтом надано Рахунок СТО ПП «Магр-Авто» № 490 від 13.03.2014 на суму 19 003,02 грн..».

За названим у Листі страхової компанії Рахунком на оплату № 490 від 13.03.2014 (т. 1 а/с 110) зазначено, що він оформлений щодо оплати ремонту автомобіля марки «Форд» д.н.з НОМЕР_3 на суму 19 003,02 грн..

Між тим, колегією суддів не може бути залишено без уваги те, що за Розрахунком страхового відшкодування (т.1 а/с 111) за підписом начальника управління ОСОБА_11, який було надано страховій компанії в підтвердження виконання робіт щодо відремонтування предмета лізингу, а саме вантажного автомобіля марки «Форд» д.н.з НОМЕР_3, в графі «транспортний засіб» щодо якого зазначено цей розрахунок, названо інший автомобіль НОМЕР_4».

Страхова компанія своїм Листом №4299-15/3/03/1 від 13.05.14 попередила лізингодавця і про те, що рахунок пред'явлено СТО ПП «Магр-Авто» тільки на суму 19 003,02 грн.

Колегія суддів, оцінюючи докази надані позивачем у даній справі по заявленій сумі збитків, звертає увагу , що на підтвердження понесених витрат позивач надав суду першої інстанції 2 (два) Акти виконаних робіт від 14.08.2014, що підписані ним з ФОП ОСОБА_8, тобто, з боку позивача названі Акти підписані директором Атрощенко П.І., а з боку виконавця ремонтних робіт автомобіля підпис ФОП ОСОБА_8. Оплата ремонтних робіт проведена за Квитанціями від 14.08.2014 відповідно на суми 18 430,00 грн. та на 4 470,00 грн.. Наведені документи позивача, що були наданні ним суду на підтвердження понесених збитків, протирічать Рахунку від 13.03.2014 № 490 (т. 1 а/с 110), який був наданий позивачем відповідачу-2 ПАТ "Українська страхова копманія АСКА". Як звертала увагу лізингодавця страхова компанія, нею отримано від позивача Рахунок по виконанню ремонтних робіт від 13.03.2014 № 490, пред'явлений від ПП «Магр-Авто» на суму 19 003,02 грн., а оплата здійснена позивачем ФОПцю ОСОБА_8 і складає загальну суму 22 904,00 грн..

Таким чином, вищевикладене свідчить про недоведеність позивачем всупереч приписам ст. 225 ГК України, як вини відповідача-1, так і розміру заявлених до стягнення з відповідача-1 збитків, що виключає можливість задоволення позовних вимог про стягнення грошових коштів у розмірі 22 904,00 грн..

Стосовно доводів позивача, що під час прийняття рішення по даній справі, судом першої інстанції не було вирішено питання про можливість задоволення позовних вимог шляхом стягнення заявлених збитків з відповідача-2 колегія суддів звертає увагу на наступне.

Відповідно до ст. 985 ЦК страхувальник має право укласти із страховиком договір на користь третьої особи, якій страховик зобов'язаний здійснити страхову виплату у разі досягнення нею певного віку або настання іншого страхового випадку.

Страхувальник має право при укладенні договору страхування призначити фізичну або юридичну особу для одержання страхової виплати (вигодонабувача), а також замінювати її до настання страхового випадку, якщо інше не встановлено договором страхування.

Відповідно до Договору страхування СТД №3285830 від 22.10.2013, укладеного між відповідачем-1 ТОВ «ВіЕйБі Лізинг» та відповідачем-2 ПАТ "Українська страхова копманія АСКА", було застраховано транспортний засіб «Форд», АА 5486 КТ.

Пунктом ІІ названого Договору страхування передбачено, що Страхувальником за цим Договором є відповідач-1, тобто ТОВ «ВіЕйБі Лізинг».

Згідно з пунктом ІІІ Договору страхування, вигодонабувач за Договором є також ТОВ «ВіЕйБі Лізинг».

За п. 3.7.5. Договору страхування, страховик зобов'язаний здійснити виплату страхового відшкодування в порядку та строки, передбачені Договором страхування.

Тобто, страхове відшкодування може бути відшкодовано лише на користь відповідача-1, оскільки останній є страхувальником та вигодонабувачем за Договором страхування СТД №3285830 від 22.10.2013, а не на користь позивача, який не є стороною названого Договору страхування.

Аналогічна правова позиція викладена в Листі Верховного Суду «Судова практика розгляду цивільних справ, що виникають з договорів страхування» від 19.07.2011. В Розділі «Спори щодо здійснення страхових виплат третім особам, на користь яких укладено договір страхування» зазначено, що право вимоги позивач (потерпілий, страхувальник) може мати лише на підставі уповноваження його належним чином набувачем. Якщо ж вигодонабувач не наділив позивача такими повноваженнями, останній не має права на одержання страхової виплати і на цій підставі є неналежним позивачем у позові про її стягнення.

Оскільки позивач ПП "Автопрофсервіс АТР" та відповідач-2 ПАТ "Українська страхова копманія АСКА" не перебувають у договірних відносинах, зокрема за Договором страхування СТД №3285830 від 22.10.2013, то відповідно відсутні і правові підстави для стягнення з відповідача-2 збитків, понесених позивачем, внаслідок пошкодження предмета лізингу при ДТП.

Щодо інших зауважень скаржника колегія суддів вважає за необхідне зазначити про наступне.

Згідно з ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права. За практикою Європейського суду з прав людини, визначено, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Обсяг обов'язку щодо обґрунтовування рішення може бути різним залежно від характеру самого рішення і має визначатись з урахуванням обставин відповідної справи. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах - учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формування рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

Відхиляючи скаргу, апеляційний суд, у принципі, має право просто підтвердити правильність підстав, на яких ґрунтувалося рішення суду нижчої інстанції (див. рішення у справі "Гарсія Руїс проти Іспанії", заява № 30544/96). Принцип справедливості, закріплений у ст. 6 Конвенції, порушується, лише якщо національні суди ігнорують конкретний, доречний та важливий довід, наведений заявником (див. рішення у справах "Проніна проти України", заява № 63566/00, п. 25, від 18 липня 2006 року, та "Нечипорук і Йонкало проти України", заява № 42310/04, п. 280, від 21 квітня 2011 року).

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів встановила, що у даному випадку скаржником не надано належних та допустимих доказів на підтвердження своєї правової позиції, а також не наведено переконливих аргументів у відповідності з нормами чинного законодавства, щодо спростування висновків суду першої інстанції. Таким чином, апеляційні вимоги позивача ПП "Автопрофсервіс АТР" є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню, підстав для зміни чи скасування оскарженого Рішення у даній справі колегія суддів не вбачає.

Керуючись ст.ст. 32-34, 43, 85, 99, 101-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу позивача ПП "Автопрофсервіс АТР" залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду міста Києва 11.12.2015 № 910/1120/15-г залишити без змін.

Постанова Київського апеляційного господарського суду від 25.02.2016 № 910/1120/15-г набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанова Київського апеляційного господарського суду від 25.02.2016 № 910/1120/15-г може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого господарського суду України у 20-денний строк.

Матеріали справи № 910/1120/15-г повернути до Господарського суду міста Києва.

Головуючий суддя Т.В. Ільєнок

Судді М.Л. Яковлєв

С.Г. Рудченко