Постанова № 56251071, 29.02.2016, Донецький апеляційний господарський суд

донецький апеляційний господарський суд

Постанова

Іменем України

29.02.2016 справа №905/2458/14

Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: суддів: при секретарі судового засідання:ОСОБА_1В ОСОБА_2, ОСОБА_3 ОСОБА_4

за участю представників сторін:

від позивача: від відповідача: від третьої особи: від держвиконавця:не прибув не прибув не прибув не прибув розглянувши апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "СБЕРБАНК", м. Київ на ухвалу господарського суду Запорізької областівід26 січня 2016 р. у справі№ 905/2458/14 (суддя Колодій Н.А.) за позовомПублічного акціонерного товариства "Дочірній банк Сбербанку Росії", м. Київ до відповідача: за участю третьої особи, без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Технологическое бюро", м. Донецьк Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче об`єднання "Спецметаллпром", м. Донецькпро за скаргою на діїстягнення суми 6733377,48 грн Публічного акціонерного товариства "СБЕРБАНК", м. Київ Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби головного територіального управління юстиції у Донецькій області, м. Краматорськ Донецької області

В С Т А Н О В И В:

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 26.01.2016р. по справі №905/2458/14 відмовлено в задоволенні скарги Публічного акціонерного товариства СБЕРБАНК на дії Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби головного територіального управління юстиції у Донецькій області.

Не погодившись із ухвалою місцевого господарського суду, Публічне акціонерне товариство "СБЕРБАНК", м. Київ звернулося до Донецького апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу господарського суду Запорізької області від 26.01.2016р. по справі №905/2458/14, прийняти постанову, якою задовольнити скаргу позивача на дії державного виконавця відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби головного територіального управління юстиції у Донецькій області про відмову у відкритті виконавчого провадження.

Скаржник вважає, що державний виконавець не позбавлений можливості відкрити виконавче провадження, незважаючи на знаходження боржника в зоні проведення антитерористичної операції.

Позивач у судове засідання 29.02.2016р. не прибув, причини неявки не повідомив.

Відповідач у судове засідання 29.02.2016р. не прибув, причини неявки не повідомив.

Третя особа у судове засідання 29.02.2016р. не прибула, причини неявки не повідомила.

Держвиконавець у судове засідання 29.02.2016р не прибув, причини неявки не повідомив.

Перевіривши матеріали справи та правильність застосування господарським судом першої інстанції норм процесуального права України, колегія суддів Донецького апеляційного господарського суду вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

Статтею 99 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у цьому розділі. Апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.

Відповідно до ст.101 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Згідно ст.106 Господарського процесуального кодексу України, апеляційні скарги на ухвали місцевого господарського суду розглядаються в порядку, передбаченому для розгляду апеляційних скарг на рішення місцевого господарського суду.

З матеріалів справи вбачається, що рішенням господарського суду Запорізької області від 28.05.2015 р. по справі № 905/2458/14 позов ПАТ Дочірній банк Сбербанку Росії до ТОВ Технологическое бюро задоволено частково та стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю Технологическое бюро на користь Публічного акціонерного товариства Дочірній банк Сбербанку Росії суму 5000000 (пять мільйонів) заборгованості за кредитною лінією, суму 1193742 (один мільйон сто девяносто три тисячі сімсот сорок дві) грн. 91 коп. заборгованості по процентам за користування кредитною лінією, суму 329216 (триста двадцять девять тисяч двісті шістнадцять) грн. 69 коп. пені за прострочення сплати загальної заборгованості за кредитною лінією, суму 98138 (девяносто вісім тисяч сто тридцять вісім) грн. 19 коп. пені за прострочення сплати процентів за користування кредитною лінією, суму 71861 (сімдесят одна тисяча вісімсот шістдесят одна) грн. 38 коп. витрат зі сплати судового збору. На виконання вказаного рішення 03.08.2015р. було видано відповідний наказ.

Публічне акціонерне товариство Сбербанк (яке є правонаступником Публічного акціонерного товариства "Дочірній банк Сбербанку Росії") звернулось до Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Донецькій області з заявою про відкриття виконавчого провадження по виконанню наказу від 03.08.2015 р. по справі № 905/2458/14.

Постановою державного виконавця Гірницького відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Донецькій області 03.12.2015 р. винесено постанову про відмову у відкритті виконавчого провадження з примусового виконання наказу № 905/2458/14 ВП №49523577 на підставі п. 8 ч. 1 ст. 26 Закону України Про виконавче провадження (наявність інших передбачених законом обставин, що виключають здійснення виконавчого провадження).

В оскаржуваній постанові державним виконавцем зазначено, що згідно виконавчого документа боржник знаходиться за адресою: 83045, м. Донецьк, вул. Куйбишева, 36 (тобто на території, на якій органи державної влади України тимчасово не здійснюють або здійснюють не в повному обсязі свої повноваження, внаслідок проведення на цій території антитерористичних дій). Відповідно до даних єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців боржник не був перереєстрований. Законами України Про боротьбу з тероризмом, "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції" та ін. визначаються тимчасові заходи для забезпечення підтримки суб'єктів господарювання, що здійснюють діяльність на території проведення антитерористичної операції, та осіб, які проживають у зоні проведення антитерористичної операції або переселилися з неї під час її проведення. 07.11.2014 р. розпорядженням КМУ № 1085-р було затверджено перелік населених пунктів (зона АТО), на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють або здійснюють не в повному обсязі свої повноваження. У зв'язку з чим виконавчі дії на тимчасово неконтрольованій території не проводяться. Відповідно до положень ст. 31 Закону України Про виконавче провадження встановлено, що копії постанов державного виконавця та інші документи виконавчого провадження (далі - документи виконавчого провадження), що державний виконавець зобов'язаний довести до відома сторін та інших учасників виконавчого провадження, надсилаються адресатам із супровідними листами простою кореспонденцією, крім постанов про відкриття виконавчого провадження або відмову у відкритті виконавчого провадження, про повернення виконавчого документа стягувачу відповідно до ст. 47 цього Закону, що надсилаються рекомендованим листом з повідомленням про вручення. Боржник вважається повідомленим про відкриття виконавчого провадження, якщо йому надіслано постанову про відкриття виконавчого провадження за адресою, зазначеною у виконавчому документі. Відповідно до рішення Ради національної безпеки і оборони України від 04 листопада 2014 року Про невідкладні заходи щодо стабілізації соціально - економічної ситуації в Донецькій та Луганських областях введеного у дію Указом Президента України № 875 від 14.11.2014 р. припинено діяльність державних підприємств, установ та організацій, їх філій (відділень), представництв на окремих територіях у районі проведення анти терористичної операції в Донецькій і Луганських областях. На даному етапі не може бути проінформований про відкриття виконавчого провадження у визначений законом спосіб, оскільки відділення Укрпошти не приймають до відправлення кореспонденцію, адресовану до міст, на території яких проводиться АТО.

Не погодившись із винесенням вищезазначеної постанови про відмову у відкритті виконавчого провадження, Публічне акціонерне товариство "СБЕРБАНК", м. Київ звернулося із скаргою на дії державного виконавця про визнання дій державного виконавця щодо відмови у відкритті виконавчого провадження незаконними та зобовязання державного виконавця прийняти до виконання наказ від 03.08.2015 р. № 905/2458/14.

При розгляді вищевказаних вимог, колегія суддів апеляційного суду виходить з наступного.

Відповідно до ст.121-2 Господарського процесуального кодексу України, скарги на дії чи бездіяльність органів Державної виконавчої служби щодо виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів можуть бути подані стягувачем, боржником або прокурором протягом десяти днів з дня вчинення оскаржуваної дії, або з дня, коли зазначеним особам стало про неї відомо, або з дня, коли дія мала бути вчинена.

За приписами ст. 124 Конституції України та ст. 115 Господарського процесуального кодексу України, судові рішення є обов'язковими до виконання на всій території України і виконуються в порядку, визначеному Законом України «Про виконавче провадження».

Статтею 1 Закону України «Про виконавче провадження» (далі: Закону) встановлено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню (далі - рішення).

Згідно з ч. 1 ст. 2 Закону примусове виконання рішень покладається на державну виконавчу службу, яка входить до системи органів Міністерства юстиції України.

За приписами ст. 6 Закону, державний виконавець зобов'язаний використовувати надані йому права відповідно до закону і не допускати у своїй діяльності порушення прав та законних інтересів фізичних і юридичних осіб.

Відповідно до ст.17 Закону, примусове виконання рішень здійснюється державною виконавчою службою на підставі виконавчих документів, визначених цим Законом. Відповідно до цього Закону підлягають виконанню державною виконавчою службою виконавчі документи, в тому числі накази господарських судів.

Відповідно до ч. 2 ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та способом, передбаченим Конституцією та законами України.

Державний виконавець зобовязаний прийняти до виконання виконавчий документ і відкрити виконавче провадження, якщо не закінчився строк предявлення такого документа до виконання, він відповідає вимогам, передбаченим цим Законом, і предявлений до виконання до відповідного органу державної виконавчої служби (ч. 1 ст. 25 Закону України «Про виконавче провадження»).

Частина 5 вказаної статті передбачає, що копії постанови про відкриття виконавчого провадження надсилаються не пізніше наступного робочого дня стягувачу та боржникові.

Частиною 1 ст. 31 Закону встановлено, що копії постанов державного виконавця та інші документи виконавчого провадження (далі - документи виконавчого провадження), що державний виконавець зобов'язаний довести до відома сторін та інших учасників виконавчого провадження, надсилаються адресатам із супровідними листами простою кореспонденцією, крім постанов про відкриття виконавчого провадження або відмову у відкритті виконавчого провадження, про повернення виконавчого документа стягувачу відповідно до статті 47 цього Закону, що надсилаються рекомендованим листом з повідомленням про вручення. Боржник вважається повідомленим про відкриття виконавчого провадження, якщо йому надіслано постанову про відкриття виконавчого провадження за адресою, зазначеною у виконавчому документі.

В оскаржуваній постанові державний виконавець нормативною підставою для відмови у відкритті виконавчого провадження зазначив п.8 ст. 26 Закону «Про виконавче провадження».

У постанові про відмову у відкритті виконавчого провадження держвиконавець послався на Закони України «Про боротьбу з тероризмом», «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» та на Розпорядження Кабінету Міністрів України №1085-р, яким затверджено перелік населених пунктів, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють або здійснюють не в повному обсязі свої повноваження. Також держвиконавець обґрунтовує свої дії по відмові у відкритті виконавчого провадження відсутністю можливості направити боржнику копію відповідної постанови по відкриття виконавчого провадження рекомендованим листом з повідомленням про вручення відповідно до приписів ч.1 ст.31 Закону.

Статтею 26 Закону передбачено виключний перелік підстав, за якими державний виконавець відмовляє у відкритті виконавчого провадження, зокрема, у разі наявності інших передбачених законом обставин, що виключають здійснення виконавчого провадження (п.8 ч.1 ст. 26 Закону).

Отже, обставини, які виключають здійснення виконавчого провадження та, як наслідок, зумовлюють відмову у прийнятті виконавчого документу до виконання (на підставі п.8 ч.1 ст. 26 Закону) повинні бути встановлені законом.

Колегія судів зазначає, що такої підстави для відмови у відкритті виконавчого провадження, як відсутність можливості направити боржнику копію постанови про відкриття виконавчого провадження рекомендованим листом з повідомленням про вручення, а також тимчасове обмеження повноважень органів державної влади на території населених пунктів, перелік яких затверджений Розпорядженням Кабінету Міністрів України №1085-р, діючим законодавством не передбачено.

Тобто, сам лише факт державної реєстрації боржника на території тимчасово не підконтрольній Україні не є тією єдиною виключною підставою для висновку щодо неможливості здійснення виконавчого провадження та відмови у відкритті виконавчого провадження, з посиланням на неможливість направлення на його адресу копії відповідної постанови, оскільки у боржника за межами території проведення антитерористичної операції можуть знаходитись відокремлені підрозділи (філії), майно, в тому числі, рахунки, тощо.

При цьому, матеріали справи не містять доказів, які б свідчили про відсутність у боржника майна, рахунків тощо на підконтрольній Україні території.

Аналогічна позиція зазначена Міністерством юстиції України в листі від 16.11.2015р. № 30850-0-33-15/20 на запит Фонду гарантування вкладів фізичних осіб.

Також, до аналогічного висновку дійшов Вищій господарський суд України у постанові №20/278 від 12.01.2016р.

До того ж, неможливість надіслати боржнику копію постанови про відкриття виконавчого провадження не є перешкодою у відкритті виконавчого провадження, оскільки із норм Закону України «Про виконавче провадження» вбачається, що державний виконавець спочатку виносить постанову про відкриття виконавчого провадження і лише після цього надсилає копію даної постанови боржнику.

Тобто, відкриття державним виконавцем виконавчого провадження передує направленню постанови про відкриття виконавчого провадження його учасникам.

Крім того, колегія суддів апеляційного суду вважає за необхідне зазначити, що державний виконавець не обмежений повідомленням боржника лише рекомендованим листом через державне підприємство звязку «Укрпошта», з огляду на наявність інших можливостей інформування боржника (зокрема курєрською службою, що не заборонено законом).

До того ж, Відділ примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби головного територіального управління юстиції у Донецькій області було переведено до міста Краматорська, саме з метою забезпечення його сталого функціонування, в тому числі, з метою виконання рішень суду щодо боржників, місцем знаходження яких є місто Донецьк.

До того ж, апеляційний суд наголошує, що частиною 2 ст. 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" закріплено, що судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання усіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України.

Конституційний Суд України у п. 2 мотивувальної частини рішення від 13.12.2012 № 18-рп/2012 зазначив, що виконання судового рішення є невід'ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави.

У п. 3 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 25.04.2012 у справі № 11-рп/2012 зазначено, що невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом.

Отже, право на судовий захист є конституційною гарантією прав і свобод людини і громадянина, а обов'язкове виконання судових рішень складовою права на справедливий судовий захист.

Згідно приписів ст. 9 Конституції України, ст. 19 Закону України Про міжнародні договори України і ст. 4 Господарського процесуального кодексу України господарські суди у процесі здійснення правосуддя мають за відповідними правилами керуватися нормами міжнародних договорів, ратифікованих законами України.

Згідно з вимогами статті 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

У зв'язку з ратифікацією Конвенції, протоколів до неї та прийняттям Верховною Радою України Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини господарським судам у здійсненні судочинства зі справ, віднесених до їх підвідомчості, слід застосовувати судові рішення та ухвали Суду з будь-якої справи, що перебувала в його провадженні (абз. 3 п. 2 інформаційного листа Вищого господарського суду України № 01-8/1427 від 18.11.2003 Про Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року та юрисдикцію Європейського суду з прав людини).

У рішенні Європейського суду з прав людини від 20.06.2004р. у справі Півень проти України суд вказав, що право на судовий розгляд, гарантований ст. 6 Концепції, захищає також виконання остаточних та обовязкових судових рішень, які в країні, що поважає верховенство права, не можуть залишатися невиконаними, завдаючи при цьому шкоди одній зі сторін.

У рішенні Європейського суду з прав людини від 20.07.2004р. по справі "Шмалько проти України" (заява № 60750/00) зазначено, що для цілей ст. 6 Конвенції виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як невідємна частина "судового розгляду". У рішенні від 17.05.2005р. по справі "Чіжов проти України" (заява № 6962/02) Європейський суд з прав людини зазначив, що позитивним обов'язком держави є організація системи виконання рішень таким чином, щоб переконатися, що неналежне зволікання відсутнє та що система ефективна і законодавчо, і практично, а нездатність державних органів ужити необхідних заходів для виконання рішення позбавляє гарантії § 1 ст. 6 Конвенції. Затримка у виконанні рішення може бути виправдана за виняткових обставин. Але затримка не повинна бути такою, що позбавляє сутності право, яке захищається п. 1 ст. 6 Конвенції ("ОСОБА_5 проти Італії", заява № 22774/93, § 74, ЄСПЛ 1999-V).

Згідно Рішення Європейського суду з прав людини від 19 березня 1997 року у справі "Горнсбі проти Греції", Європейський суд наголосив, що відповідно до усталеного прецедентного права, пункт 1 статті 6 гарантує кожному право на звернення до суду або арбітражу з позовом стосовно будь-яких його цивільних прав та обов'язків. Таким чином, ця стаття проголошує "право на суд", одним з аспектів якого є право на доступ, тобто право подати позов з приводу цивільно-правових питань до суду. Однак це право було б ілюзорним, якби правова система Договірної держави допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов'язкову силу, не виконувалося на шкоду одній із сторін. Важко собі навіть уявити, щоб стаття 6 детально описувала процесуальні гарантії, які надаються сторонам у спорі, - а саме: справедливий, публічний і швидкий розгляд, - і водночас не передбачала виконання судових рішень. Якщо вбачати у статті 6 тільки проголошення доступу до судового органу та права на судове провадження, то це могло б породжувати ситуації, що суперечать принципу верховенства права, який Договірні держави зобов'язалися поважати, ратифікуючи Конвенцію. Отже, для цілей статті 6 виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина "судового розгляду". Європейський суд також зазначив, що адміністративні органи є складовою держави, яка керується принципом верховенства права, а відтак інтереси цих органів збігаються з необхідністю належного здійснення правосуддя. Якщо адміністративні органи відмовляються або неспроможні виконати рішення суду, чи навіть зволікають з його виконанням, то гарантії, надані статтею 6 стороні на судовому етапі, втрачають свою мету.

Також колегія суддів звертає увагу на той факт, що рішення по даній справі господарським судом Запорізької області прийнято 28.05.2015 р., тобто вже в період дії антитерористичної операції.

З огляду на вищезазначене, обовязковість виконання судових рішень, конституційний принцип доступності до правосуддя всіх осіб, незалежно від міста їх реєстрації (знаходження), практику Європейського суду з прав людини щодо недопустимості ухилення адміністративних органів від виконання судових рішень та враховуючи справедливий баланс інтересів стягувача і боржника, апеляційний суд приходить до висновку про неправомірність дій державного виконавця щодо відмови у відкритті виконавчого провадження.

Враховуючи наведене, колегія суддів апеляційного суду дійшла висновку що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а ухвала господарського суду Запорізької області від 26.01.2016р. по справі №905/2458/14 підлягає скасуванню, як така, що прийнята із неправильним застосуванням норм матеріального права із прийняттям нового рішення про задоволення скарги Публічного акціонерного товариства "СБЕРБАНК" на дії державного виконавця Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби головного територіального управління юстиції у Донецькій області.

Витрати по сплаті судового збору покладаються на державного виконавця відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України.

На підставі вищенаведеного, керуючись ст.ст. 49, 99, 101, 103, 104, 105, 106, 121-2 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "СБЕРБАНК" на ухвалу господарського суду Запорізької області від 26.01.2016р. по справі №905/2458/14 задовольнити.

Ухвалу господарського суду Запорізької області від 26.01.2016р. по справі №905/2458/14 скасувати.

Визнати незаконними дії державного виконавця Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби головного територіального управління юстиції у Донецькій області щодо винесення постанови про відмову у відкритті виконавчого провадження від 03.12.2015р. ВП №49523577.

Зобовязати Відділ примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби головного територіального управління юстиції у Донецькій області відкрити виконавче провадження з примусового виконання наказу господарського суду Запорізької області від 03.08.2015р. по справі №905/2458/14 за заявою стягувача у відповідності до Закону України «Про виконавче провадження».

Стягнути з Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби головного територіального управління юстиції у Донецькій області (84313, Донецька область, м. Краматорськ, вул. Машинобудівельників, 32, ЄДРПОУ 34898944) на користь Публічного акціонерного товариства "СБЕРБАНК" (01601, м. Київ, вул. Володимирська, 46, ЄДРПОУ 25959784) судовий збір за подання апеляційної скарги в розмірі 1378 грн.

Господарському суду Запорізької області видати відповідний наказ.

Постанова апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанова апеляційної інстанції може бути оскаржена до Вищого господарського суду України у касаційному порядку через Донецький апеляційний господарський суд протягом двадцяти днів з дня набрання постановою апеляційного господарського суду законної сили.

Головуючий суддя: Е.В. Сгара

Судді:А.М. М'ясищев

ОСОБА_3