Ухвала суду № 56250840, 02.03.2016, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

______________________________

УХВАЛА

про розгляд вимог кредитора

"02" березня 2016 р. Справа № 916/16/13-г

За заявою: Публічного акціонерного товариства „Всеукраїнський Акціонерний Банк"

до боржника: Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 ( ідент. код НОМЕР_1, АДРЕСА_1)

про визнання банкрутом

Суддя господарського суду

Одеської області Грабован Л.І.

Представники сторін та учасники:

від кредиторів: ПАТ „Всеукраїнський Акціонерний Банк" - Гаврилюк О.О. за довіреністю № 251 від 24.03.2015р.;

від УПФУ у Київському районі м. Одеси: Басюк О.М. за довіреністю № 39/01 від 04.01.2016р.;

ліквідатор банкрута: не з'явився.

Суть спору: про визнання банкрутом

Ухвалою господарського суду Одеської області від 02.01.2013р. (суддя Найфлеш В.Д.) (т. 1 а.с. 1-2) порушено провадження у справі про банкрутство ФОП ОСОБА_2, введено мораторій на задоволення вимог кредиторів, накладено арешт на майно фізичної особи підприємця ОСОБА_2, за винятком майна, на яке згідно з цивільним процесуальним законодавством України може бути звернено стягнення.

Постановою господарського суду Одеської області від 28.01.2013р. (т.1 а.с. 70-73) визнано банкрутом ФОП ОСОБА_2, відкрито відносно нього ліквідаційну процедуру, ліквідатором банкрута призначено арбітражного керуючого Ковальчука О.М.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 18.12.2013р. (т. 3 а.с. 2-3) припинено повноваження ліквідатора ФОП ОСОБА_2 арбітражного керуючого Ковальчука О.М., призначено ліквідатором Фізичної особи -підприємця ОСОБА_2 арбітражного керуючого Дарієнко Віктора Дмитровича.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 05.01.2016р. (т. 4 а.с. 67) суддею Грабован Л.І. справу №916/16/13-г прийнято до свого провадження.

07.05.2015р. до господарського суду Одеської області УПФУ у Київському районі м. Одеси подано заяву про визнання грошових вимог до ОСОБА_2 у сумі 8991, 83 грн. (т. 3 а.с. 192-194).

28.05.2015р. до господарського суду Одеської області УПФУ у Київському районі м. Одеси подано уточнення до заяви (т. 3 а.с. 222-224) про визнання грошових вимог, в якому викладено прохання визнати грошові вимоги заявника до ОСОБА_2 в сумі 7797, 80 грн. В обґрунтування грошових вимог заявник у своїй заяві зазначає, що ФОП ОСОБА_2 має заборгованість зі сплати єдиного внеску перед УПФУ у Київському районі м. Одеси, яка у визначений строк боржником не була сплачена. Згідно заяви з метою погашення наявної заборгованості управлінням виписано вимоги від 05.04.2012р. № Ф-1990 на суму 2031, 35 грн. за 2011р., від 21.02.2013р. № Ф-817 на суму 4572, 42 грн. за 2012р. В уточненнях вказано, що ФОП ОСОБА_2 протягом першого кварталу 2013р. провадив підприємницьку діяльність та перебував на спрощеній системі оподаткування, а саме на єдиному податку, у зв'язку з чим управлінням виписано вимогу від 27.05.2013р. № Ф-2444 на суму 1194, 03 грн.

Згідно повідомлення ліквідатора банкрута арбітражного керуючого Дарієнка В.Д. (т. 3 а.с. 243) вимоги УПФУ в Київському районі м. Одеси визнані ним в повному обсязі з урахуванням уточнень.

Розглянувши заяву та матеріали справи, заслухавши представника УПФУ у Київському районі м. Одеси, суд встановив:

Згідно вимоги № Ф-1990 від 05.04.2012р. (т. 3 а.с. 196) загальна сума боргу платника єдиного внеску станом на 01.04.2012р. становить 2031, 35 грн.

Відповідно до вимоги № Ф-817 від 21.02.2013р. (т. 3 а.с. 197) загальна сума боргу платника єдиного внеску станом на 21.02.2013р. становить 4572, 42 грн.

Згідно вимоги № Ф-2444 від 27.05.2013р. (т. 3 а.с. 198) загальна сума боргу платника єдиного внеску станом на 22.04.2013р. становить 1194, 03 грн.

Таким чином, загальна сума заборгованості ФОП ОСОБА_2 зі сплати єдиного внеску перед УПФУ у Київському районі м. Одеси становить 7797, 80 грн.

Згідно п.п 1, 2 ч. 1 ст. 4 Закону України „Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" платниками єдиного внеску є роботодавці: підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності, відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ і організацій, інших юридичних осіб, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами; працівники - громадяни України, іноземці (якщо інше не встановлено міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України) та особи без громадянства, які працюють на підприємствах, в установах та організаціях, в інших юридичних осіб, зазначених в абзацах другому та восьмому пункту 1 цієї частини.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 6 Закону України „Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" платник єдиного внеску зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок.

П.п. 1, 4 ч. 2 ст. 6 Закону України „Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" передбачено, що платник єдиного внеску зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок, подавати звітність до територіального органу Пенсійного фонду у строки, в порядку та за формою, встановленими Пенсійним фондом за погодженням з відповідними фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування та центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері статистики.

Згідно ч. 1 п. 1 ст. 7 Закону України „Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" єдиний внесок нараховується для платників, зазначених у п.1 ч. 1 ст.4 цього Закону, - на суму нарахованої заробітної плати за видами виплат, які включають основну та додаткову заробітну плату, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, у тому числі в натуральній формі, що визначаються відповідно до Закону України "Про оплату праці", та суму винагороди фізичним особам за виконання робіт (надання послуг) за цивільно-правовими договорами.

Відповідно до ч.2 ст. 9 Закону України „Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" обчислення єдиного внеску здійснюється на підставі бухгалтерських та інших документів, відповідно до яких провадиться нарахування (обчислення) або які підтверджують нарахування (обчислення) виплат (доходу), на які відповідно до цього Закону нараховується єдиний внесок.

Згідно ч. 1 ст. 25 Закону України „Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" рішення, прийняті органами доходів і зборів та органами Пенсійного фонду з питань, що належать до їх компетенції відповідно до цього Закону, є обов'язковими до виконання платниками єдиного внеску, посадовими особами і застрахованими особами.

Абз. 2, 3 ч. 4 ст. 25 Закону України „Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" вимога про сплату недоїмки є виконавчим документом. Платник єдиного внеску зобов'язаний протягом десяти календарних днів з дня надходження вимоги про сплату недоїмки сплатити суми недоїмки та штрафів разом з нарахованою пенею.

Відповідно до ч.1-1 розділу Х Прикінцеві та перехідні положення Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" №4212-У1 від 22.12.2011р., який набрав чинності 19.01.2013р. положення цього Закону, що регулюють ліквідаційну процедуру, застосовуються господарськими судами під час розгляду справ про банкрутство, провадження у яких порушено до набрання чинності цим Законом, якщо на момент набрання ним чинності господарським судом не було прийнято постанову про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури.

Враховуючи, що постанову про визнання боржника банкрутом у справі №916/16/13-г про банкрутство ФОП ОСОБА_2 було прийнято 28.01.2013р., тобто після набрання чинності Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" від 22.12.2011р. №4212-VI, суд застосовує наслідки визнання боржника банкрутом, передбачені у вказаній редакції Закону.

Відповідно до ч.7 ст. 1 Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" кредитор - юридична або фізична особа, а також органи доходів і зборів та інші державні органи, які мають підтверджені у встановленому порядку документами вимоги щодо грошових зобов'язань до боржника; конкурсні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, які виникли до порушення провадження у справі про банкрутство і виконання яких не забезпечено заставою майна боржника; поточні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, які виникли після порушення провадження у справі про банкрутство; забезпечені кредитори - кредитори, вимоги яких забезпечені заставою майна боржника (майнового поручителя).

Грошове зобов'язання згідно з цією статтею Закону - зобов'язання боржника сплатити кредитору певну грошову суму відповідно до цивільно-правового правочину (договору) та на інших підставах, передбачених законодавством України. До грошових зобов'язань відносяться також зобов'язання щодо сплати податків, зборів (обов'язкових платежів), страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне та інше соціальне страхування; зобов'язання, що виникають внаслідок неможливості виконання зобов'язань за договорами зберігання, підряду, найму (оренди), ренти тощо та які мають бути виражені у грошових одиницях. До складу грошових зобов'язань боржника, в тому числі зобов'язань щодо сплати податків, зборів (обов'язкових платежів), страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне та інше соціальне страхування, не включаються неустойка (штраф, пеня) та інші фінансові санкції, визначені на дату подання заяви до господарського суду, а також зобов'язання, які виникли внаслідок заподіяння шкоди життю і здоров'ю громадян, зобов'язання з виплати авторської винагороди, зобов'язання перед засновниками (учасниками) боржника - юридичної особи, що виникли з такої участі. Склад і розмір грошових зобов'язань, у тому числі розмір заборгованості за передані товари, виконані роботи і надані послуги, сума кредитів з урахуванням відсотків, які зобов'язаний сплатити боржник, визначаються на день подання до господарського суду заяви про порушення справи про банкрутство, якщо інше не встановлено цим Законом.

Згідно ч. 1 ст. 38 Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" з дня прийняття господарським судом постанови про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури вимоги за зобов'язаннями боржника, визнаного банкрутом, що виникли під час проведення процедур банкрутства, можуть пред'являтися тільки в межах ліквідаційної процедури протягом двох місяців з дня офіційного оприлюднення повідомлення про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури.

Ч. 4 ст. 23 Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" особи, вимоги яких заявлені після закінчення строку, встановленого для їх подання, або не заявлені взагалі, не є конкурсними кредиторами, а їх вимоги погашаються в шосту чергу в ліквідаційній процедурі. Відповідне правило не поширюється на вимоги кредиторів щодо виплати заробітної плати, авторської винагороди, аліментів, а також на вимоги щодо відшкодування шкоди, заподіяної життю та здоров'ю громадян, сплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне та інше соціальне страхування і на вимоги Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" та/або її дочірнього підприємства, що здійснювало постачання природного газу на підставі ліцензії, щодо сплати заборгованості (у тому числі неустойки, 3 відсотків річних та інфляційних втрат) за поставлений/спожитий природний газ, що утворилася станом на 1 травня 2015 року.

Приймаючи до уваги те, заборгованість ФОП ОСОБА_2 перед УПФУ у Київському районі м. Одеси виникла у зв'язку з несплатою єдиного внеску, на заявлені вимоги УПФУ у Київському районі м. Одеси не поширюється правило, передбачене ч. 4 ст. 23 Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Ч. 2 т. 92 Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" передбачено, що вимоги кредиторів, що виникли із зобов'язань щодо сплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне та інше соціальне страхування задовольняються у першу чергу.

Враховуючи те, що грошові вимоги УПФУ у Київському районі м. Одеси документально підтверджені та обґрунтовані, суд визнає грошові вимоги УПФУ у Київському районі м. Одеси до ФОП ОСОБА_2 в сумі 7797, 80 грн. із задоволенням у першу чергу.

Керуючись ст.ст. 1, 38, 92 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд, -

У Х В А Л И В:

Визнати грошові вимоги Управління Пенсійного фонду України у Київському районі м. Одеси до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 ( ідент. код НОМЕР_1, АДРЕСА_1) в сумі 7797, 80 грн. із задоволенням у першу чергу.

Ухвала набирає законної сили з моменту її прийняття згідно ч. 4 ст. 8 Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Ухвалу може бути оскаржено у встановленому порядку згідно ст.ст. 91, 93, 106 ГПК України та ст. 8 Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Копію ухвали надіслати УПФУ у Київському районі м. Одеси, ліквідатору банкрута арбітражному керуючому Дарієнку В.Д.

Суддя Л.І. Грабован