Рішення № 56250201, 23.02.2016, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23.02.2016Справа №910/1443/16

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Профі-Прес»

До Публічного акціонерного товариства «Перший Український Міжнародний

Банк»

Про визнання незаконними дії та стягнення 5 644 133,00 грн.

Суддя Сівакова В.В.

Представники сторін:

від позивача Пухальська І.С. - по дов. № 89 від 21.01.2016

Максименко Я.П. - по дов. № 89 від 21.01.2016

від відповідача Мельник Б.О. - по дов. № 118 від 15.01.2016

СУТЬ СПОРУ:

На розгляд Господарського суду міста Києва передані вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Профі-Прес» до Публічного акціонерного товариства «Перший Український Міжнародний Банк» про визнання незаконними дії щодо договірного списання грошових коштів у сумі 5 536 042,24 грн. з рахунку позивача відкритого у відповідача; про стягнення з грошових коштів у сумі 5 526 042,24 грн.; про стягнення 118 090,76 грн. пені.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 03.02.2016 порушено провадження у справі № 910/1443/16 та призначено справу до розгляду на 16.02.2016.

Відповідач у поданому в судовому відзиві на позовну заяву проти задоволення позовних вимог заперечує повністю посилаючись на те, що строк прострочення виконання зобов'язань за генеральним договором станом на 22.12.2015 (включно), тобто на дату списання банком коштів складав 36 днів. Прострочення виконання грошового зобов'язання настало 17.11.2015. Умовами генерального договору передбачено право банку на договірне списання грошових коштів клієнта без тримання будь-яких інших додаткових розпоряджень, доручень та ін. від власника рахунку. Відповідач вважає дії банку щодо списання коштів законними що в повній мірі відповідають нормам чинного законодавства.

Позивач в судовому засіданні 16.02.2016 позовні вимоги підтримав повністю.

Відповідач в судовому засіданні 16.02.2016 проти задоволення позовних вимог заперечував повністю.

В судовому засіданні 16.02.2016 на підставі ст. 77 Господарського процесуального кодексу України було оголошено перерву до 23.02.2016.

Відповідачем 22.02.2016 до відділу діловодства суду подано додаткові пояснення на позовну заяву.

Позивачем в судовому засіданні 23.02.2016 подано письмові заперечення на відзив відповідача.

Відповідачем в судовому засіданні 23.02.2016 подано додаткові пояснення на позовну заяву.

В судовому засіданні 23.02.2016, відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

01.04.2013 між Публічним акціонерним товариством «Перший Український Міжнародний Банк» (відповідач, Банк) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Профі-Прес» (позивач, Клієнт) було укладено генеральний договір про відкриття акредитивів № 13.03-479/ЮР (далі - генеральний договір) зі змінами та доповненнями , викладеними у додаткових угодах № 1 від 01.10.2013, № 2 від 25.11.2013, № 3 від 05.12.2014, № 4 від 16.04.2015.

Відповідно до п. 1.1. договору предметом цього генерального договору є порядок визначення сторонами умов акредитива, встановлення порядку відкриття акредитива та здійснення операцій за відкритим акредитивом, визначення прав та обов'язків сторін у зв'язку з відкриттям акредитива та під час здійснення операцій за відкритим акредитивом, визначення комісій та процентів, які Клієнт зобов'язаний сплатити на користь Банка (підтверджуючого банка/ рамбурсуючого банка/ авізуючого банка/ виконуючого банка/фінансової компанії/фінансуючого банка) за відкриття акредитива та за здійснення операцій за відкритим акредитивом, їх розміру та порядку сплати або порядку їх визначення в майбутньому, згідно погоджених банком заяв про відкриття акредитива; встановлення порядку відшкодування Клієнтом Банку всіх сум, які будуть ним сплачені/відшкодовані підтверджуючому банку/ рамбурсуючому банку/авізуючому банку/ виконуючому банку/ фінансовій компанії/фінансуючому банку за свій рахунок у зв'язку з відкриттям акредитива та здійснення операцій за відкритим акредитивом тощо.

Згідно з п. 1.2. генерального договору в порядку та на умовах, передбачених цим генеральним договором та погодженими Банком заявами про відкриття акредитива, Банк здійснює відкриття будь-якого акредитива, який не суперечать чинному законодавству України.

Відповідно до п. 1.3. генерального договору загальна сума акредитива складає 1 795 000,00 евро. Обов'язок Банка перед бенефіціаром обмежується сплатою суми, на яку відкрито акредитив.

Спір виник внаслідок того, що відповідач в порушення умов генерального договору самовільно, не маючи на те ані дозволу, ані розпорядження позивача неправомірно здійснив списання коштів.

Оцінюючи подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Згідно ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до абзацу 2 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно з п. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору.

Згідно з ст. 627 Цивільного кодексу України встановлено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до п. 1 ст. 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною 1 статті 1054 Цивільного кодексу України встановлено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно з п. 1.5.7. генерального договору в редакції додаткової угоди № 4 від 16.04.2015 у разі здійснення фінансуючим банком платежу по акредитиву на користь бенефіціара та здійснення оплати страхової пермії ЕКА, Клієнт зобов'язаний погасити Банку заборгованість, що виникла після здійснення платежів, що дорівнює 1 329 250,51 євро відповідно до наведеного нижче графіку:

06.09.2015 - 83 078,16 євро

06.12.2015 - 83 078,16 євро

06.03.2016 - 83 078,16 євро

06.06.2016 - 83 078,16 євро

06.09.2016 - 83 078,16 євро

06.12.2016 - 83 078,16 євро

06.03.2017 - 83 078,16 євро

06.06.2017 - 83 078,16 євро

06.09.2017 - 83 078,16 євро

06.12.2017 - 83 078,16 євро

06.03.2018 - 83 078,16 євро

06.06.2018 - 83 078,16 євро

06.09.2018 - 332 312,59 євро.

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Стаття 610 Цивільного кодексу України визначає що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Матеріали справи свідчать, що перший платіж в сумі 83 078,16 євро здійснений позивачем 21.09.2015 та другий платіж в сумі 83 078,16 євро здійснений позивачем 25.09.2015.

Отже, відповідач взяті на себе зобов'язання за генеральним договором по сплаті платежів виконав належним чином.

Умовами п. 7.2.6. генерального договору визначено, що у випадку виникнення будь-якої несприятливої події відповідно до цього генерального договору, Банк набуває право вимагати від Клієнта дострокового погашення заборгованості (її частини), що виникла після здійснення платежів за акредитивом, а Клієнт зобов'язаний виконати таку вимогу Банку і погасити всі суми, які сплачені/відшкодовані Банком за свій рахунок у зв'язку з відкриттям акредитива та здійсненням операцій за відкритим акредитивом, комісій та процентів за відкриття акредитива та за здійснення операцій за відкритим акредитивом та штрафних санкцій (якщо такі будуть мати місце), незалежно від настання строків сплати цих платежів за цим генеральним договором/погодженими Банком заявами про відкриття акредитивів, в строк не пізніше 3 (трьох) банківських днів з моменту отримання відповідної вимоги.

Відповідачем було направлено позивачу повідомлення про дострокове повернення кредиту (лист № КНО-61-05-1338 від 06.11.2015) посилаючись на наявність несприятливих подій. Так, відповідач зазначає, що провівши огляд заставного майна встановив, що виробнича діяльність Клієнтом не ведеться, обладнання не експлуатується, місцезнаходженням Клієнта є Донецька область, м. Макіївка, тобто зона АТО. Дані обставини викликають у Банка сумніви щодо подальшого своєчасного та належного виконання зобов'язань за генеральним договором. Зазначає про наявність обставин, які свідчать про те, що задоволення вимог Банка за рахунок поручителя буде ускладнене.

Позивач у відповідь листом № 73 від 13.11.2015 заперечив про наявність несприятливих подій зазначивши, що складений за наслідками перевірки акт підтверджує факт наявності заставленого майна яке знаходиться в цілісності та належному стані та не встановлюють відсутність виробничої діяльності товариства. Зазначив, що незважаючи на кризу та ситуацію на сході країни товариство виконує зобов'язання перед Банком.

Генеральний договір в розділі «Визначення термінів» визначає, що є несприятливими подіями, який включає 14 подій.

Судом встановлено, що зазначені Банком в повідомлені про дострокове повернення кредиту обставини не є несприятливими подіями в розумінні генерального договору.

В подальшому 22.12.2015 відповідач здійснив списання грошових коштів у загальній сумі 5 526 042,24 грн. з рахунку позивача № 26003962493746, що відкритий у Банку. Дана обставина підтверджується наявною в матеріалах справи банківською випискою від 22.12.2015 по рахунку позивача.

Відповідно до ч. 1 ст. 1071 Цивільного Кодексу України банк може списати грошові кошти з рахунка клієнта на підставі його розпорядження.

Відповідно до п. 6 ст. 21 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» встановлено, що ініціювання переказу проводиться шляхом надання клієнтом банку, що його обслуговує, належним чином оформленого доручення на договірне списання.

Згідно зі ст. 22 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» ініціювання переказу здійснюється за такими видами розрахункових документів: 1) платіжне доручення; 2) платіжна вимога-доручення; 3) розрахунковий чек; 4) платіжна вимога; 5) меморіальний ордер.

Статтею 26 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» встановлені вимоги щодо ініціювання переказу при договірному списанні. Так, платник при укладенні договорів із банком має право передбачити договірне списання грошей із своїх рахунків на користь банку платника та/або третіх осіб.

Умови договору на договірне списання повинні передбачати обсяг інформації, достатній для належного виконання такого списання банком, що обслуговує платника (обставини, за яких банк має здійснити (здійснювати) договірне списання; найменування отримувача та банку отримувача; реквізити рахунка, з якого має здійснюватися договірне списання; реквізити договору між платником та отримувачем (за наявності договору), що передбачає право отримувача на договірне списання; перелік документів, що мають бути представлені отримувачем в обслуговуючий платника банк (якщо платник та отримувач домовились про надання цих документів до банку платника) тощо).

Договірне списання здійснюється за платіжною вимогою отримувача або за меморіальним ордером, оформленим банком.

У разі, якщо кредитором за договором є обслуговуючий платника банк, право банку на проведення договірного списання передбачається в договорі на розрахунково-касове обслуговування або в іншому договорі про надання банківських послуг.

Зазначені норми кореспондуються з п. 6.1, 6.2. Інструкції.

У відповідності до пункту 1.7 Інструкції кошти з рахунків клієнтів банки списують лише за дорученнями власників цих рахунків (включаючи договірне списання коштів згідно з главою 6 цієї Інструкції) або на підставі розрахункових документів стягувачів згідно з главами 5 та 12 цієї Інструкції.

Позивачем відповідачу відповідного розпорядження про списання коштів в сумі 5 526 042,24 грн. з його рахунку не надавалось.

Частина 2 ст. 1071 Цивільного кодексу України також встановлює, що грошові кошти можуть бути списані з рахунка клієнта без його розпорядження на підставі рішення суду, а також у випадках, встановлених законом чи договором між банком і клієнтом.

Пунктом 5.1. постанови Національного банку України № 22 від 21.01.2004 «Про затвердження Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті» (далі - Інструкція) зазначено, що відповідно до статті 1071 Цивільного кодексу України кошти можуть бути списані з рахунку клієнта без його доручення на підставі рішення суду, а також у випадках, установлених законом.

Станом на 22.12.2015 (дата списання грошових коштів) відсутнє будь-яке рішення суду, яким було б стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Профі-Прес» грошових коштів шляхом списання їх з рахунків відкритих у банках.

Здійснюючи списання грошових коштів, в якості призначення платежу відповідач зазначив: «Денежные средства для погашения задолженности по кредитному договору № 13.03-479/ЮР от 01.04.13, заёмщик ТОВ «Профи-Прес».

Пунктом 6.5 Інструкції встановлено, що якщо кредитором за договором є банк, що обслуговує платника, то право цього банку на здійснення договірного списання передбачається в договорі банківського рахунку або іншому договорі про надання банківських послуг. Договір може містити інформацію, яка потрібна банку для списання ним коштів з рахунку платника.

Пунктом 6.6. генерального договору передбачене право Банку на договірне списання коштів з рахунку Клієнта, проте таке право виникає у Банку виключно при настанні строків виконання будь-яких зобов язань Клієнта за цим генеральним договором та/або погодженою Банком заявою про відкриття акредитива.

На день здійснення відповідачем списання грошових коштів з рахунку позивача не мало місце настання строків виконання будь-яких зобов'язань Клієнта за цим генеральним договором.

Відповідачем не підтверджено наявність у позивача будь-якої простроченої заборгованості за генеральним договором.

30.12.2015 позивач направив відповідачу лист (вих. № 88 від 30.12.2015) з вимогою повернути безпідставно списані 22.12.2015 грошові кошти на рахунок позивача. Проте, відповідач залишив даний лист без задоволення.

Згідно зі ст. 1073 Цивільного кодексу України у разі несвоєчасного зарахування на рахунок грошових коштів, що надійшли клієнтові, їх безпідставного списання банком з рахунка клієнта або порушення банком розпорядження клієнта про перерахування грошових коштів з його рахунка банк повинен негайно після виявлення порушення зарахувати відповідну суму на рахунок клієнта або належного отримувача, сплатити проценти та відшкодувати завдані збитки, якщо інше не встановлено законом.

Згідно ст. 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно.

Враховуючи те, що списання коштів в сумі 5 526 042,24 грн. з рахунку позивача на рахунок відповідача не було санкціоноване позивачем, відбулось поза його волею та здійснено відповідачем безпідставно, тому, відсутня правова підстава для набуття відповідачем вказаних коштів, а отже, останні підлягають поверненню на рахунки позивача.

З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку про наявність передбачених чинним законодавством правових підстав для стягнення з відповідача суми коштів в розмірі 5 526 042,24 грн.

Генеральним договором не передбачено відповідальність Банку за переказ з рахунка Клієнта без законних підстав грошових коштів.

Відповідно до ч. 3 п. 2.1. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.2013 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» якщо у вчиненому сторонами правочині розмір та базу нарахування пені не визначено або вміщено умову (пункт) про те, що пеня нараховується відповідно до чинного законодавства, суму пені може бути стягнуто лише в разі, якщо обов'язок та умови її сплати визначено певним законодавчим актом.

Відповідно до п. 2.38. Інструкції, повернення платнику коштів, що списані банком з рахунку платника без законних підстав або з ініціативи неналежного стягувана, або в разі порушення банком умов договору банківського рахунку чи іншого договору про надання банківських послуг в частині здійснення договірного списання, або внаслідок інших помилок банку, здійснюється в судовому порядку. За списання коштів з рахунку платника без законних підстав банк має сплатити платнику пеню у визначеному законодавством України розмірі, якщо договором не передбачено іншої відповідальності.

Згідно з абз. 2 пп. 32.3.2. п. 32.3 ст. 32 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» у разі переказу з рахунка платника без законних підстав, за ініціативою неналежного стягувача, з порушенням умов доручення платника на здійснення договірного списання або внаслідок інших помилок банку повернення платнику цієї суми здійснюється у встановленому законом судовому порядку. При цьому банк, що списав кошти з рахунка платника без законних підстав, має сплатити платнику пеню у розмірі процентної ставки, що встановлена цим банком по короткострокових кредитах, за кожний день починаючи від дня переказу до дня повернення суми переказу на рахунок платника, якщо інша відповідальність не передбачена договором.

Відповідно до інформації, отриманої в ПАТ «Перший Український Міжнародний Банк» щодо процентних ставок за короткостроковими кредитами для юридичних осіб, процентна ставка станом на 20.01.2016 становить 26% річних (витяг комерційної пропозиції ПАТ ПУМБ «Комплексної пропозиції по співпраці з клієнтами середнього та малого бізнесу» додається).

В зв'язку з тим, що взяті на себе зобов'язання по перерахуванню коштів відповідач своєчасно не виконав, він повинен сплатити позивачу, пеню розмір якої, за обґрунтованими розрахунками становить 118 090,76 грн.

Відповідно до ст. 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Предмет позову - це певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача. Предмет позову кореспондує зі способами захисту права, які визначені, наприклад, у ст. 16 Цивільного кодексу України.

Під способами захисту прав слід розуміти заходи, прямо передбачені законом з метою припинення оспорювання або порушення суб'єктивних цивільних прав та (або) усунення наслідків такого порушення.

Стаття 16 Цивільного кодексу України та ст. 20 Господарського кодексу України містить способи захисту цивільних прав та інтересів.

Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб'єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення.

З цією метою суд повинен з'ясувати характер спірних правовідносин сторін (предмет та підставу позову), характер порушеного права позивача та можливість його захисту в обраний ним спосіб.

Позовні вимоги, в яких позивач просить суд визнати незаконними дії щодо договірного списання коштів не відповідають встановленим способам захисту цивільних прав, тому в позові в цій частині слід відмовити.

Згідно з ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідач доказів на спростування обставин, повідомлених позивачем, не надав.

Зважаючи на вищевказане, позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Профі-Прес» є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню частково.

Витрати по сплаті судового збору, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, підлягають стягненню з відповідача на користь позивача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 49, 82-85 ГПК України,-

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Перший Український Міжнародний Банк» (04070, м. Київ, вул. Андріївська, 4, код ЄДРПОУ 14282829) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Профі-Прес» (86125, Донецька область, м. Макіївка, вул. Леніна, 95, код ЄДРПОУ 32698336) грошових коштів у сумі 5 526 042 (п'ять мільйонів п'ятсот двадцять шість тисяч сорок дві) грн. 24 коп.; про стягнення 118 090 (сто вісімнадцять тисяч дев'яносто) грн. 76 коп. пені, 84 661 (вісімдесят чотири тисячі шістсот шістдесят одна) грн.. 99 коп. витрат по сплаті судового збору.

3. В іншій частині в позові відмовити повністю.

Повне рішення складено 01.03.2016.

СуддяВ.В.Сівакова