Ухвала суду № 56249454, 01.03.2016, Господарський суд Волинської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

"01" березня 2016 р. Справа № 903/242/15 Суддя господарського суду Волинської області Бондарєв С.В., розглянувши матеріали за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Едель-Бау" №б/н від 12.02.2016р. (вх.№01-59/31/16 від 18.02.2016р.) про відстрочку виконання рішення

по справі №903/242/15

за позовом Публічного акціонерного товариства "Всеукраїнський ОСОБА_1"

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Едель-Бау"

про стягнення 131 881 062, 85 грн.

За участю представників сторін:

від боржника: ОСОБА_2-дов. б/н від 23.02.2016р.

від стягувача -ПАТ "Всеукраїнський ОСОБА_1": н/з

Відповідно до ст. 20 Господарського процесуального кодексу України роз'яснено право відводу судді. Відводу судді не заявлено. На підставі ст. 22 ГПК України роз'яснено процесуальні права та обов'язки учасників судового процесу.

Суть заяви: Товариство з обмеженою відповідальністю "Едель-Бау" звернулося до господарського суду з заявою №б/н від 12.02.2016р. (вх.№01-59/31/16 від 18.02.2016р.), в якій просить відстрочити виконання рішення господарського суду Волинської області від 24.03.2015р. по справі №903/242/15 за позовом Публічного акціонерного товариства "Всеукраїнський ОСОБА_1" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Едель-Бау" про стягнення 131 881 062, 85 грн. до 13.02.2019р.

В обґрунтування заяви посилається на складне фінансове становище, наявність негативного впливу інфляційних процесів в економіці держави, нестабільної ситуації в країні на фінансовий стан та стабільність роботи підприємства, призупинення господарської діяльності підприємства, недостатність коштів на рахунку підприємства для погашення заборгованості, відсутність рухомого та нерухомого майна.

Водночас, повідомив, що ТзОВ "Едель-Бау" має намір відновити господарську діяльність та добровільно здійснювати погашення суми боргу.

В обгрунтування даної заяви долучив до її матеріалів довідку №237 від 28.01.2016р. Уповноваженої особи гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення Тимчасової Адміністрації Банку "Фінансова ініціатива" про наявність коштів на рахунку ТзОВ "Едель-Бау" в розмірі 11 130,08грн. та довідку б/н від 09.02.2016р. директора ТзОВ "Едель-Бау" ОСОБА_3 про те, що на підприємстві ТзОВ "Едель-Бау" господарська діяльність не ведеться, рухоме та нерухоме майно відсутнє.

Ухвалою суду від 22.02.2016р. було призначено розгляд заяви на 01.03.2016р. на 10:00 год.

01.03.2016р. через відділ документального забезпечення та контролю - канцелярію суду від стягувача - ПАТ "Всеукраїнський ОСОБА_1" надійшло до суду клопотання №11/1-10637 від 29.02.2016р. (вх.№01-54/1756/16 від 01.03.2016р.), в якому він просив суд відкласти розгляд заяви, в зв'язку з неможливістю забезпечення явки уповноважного представника в дане судове засідання та просив здійснити розгляд заяви в наступному судовому засіданні в режимі відеоконференції, у зв'язку із віддаленістю господарського суду Волинської області від місця перебування представника; проведення відеоконференції доручити господарському суду міста Києва (01030, м.Київ, вул. Богдана Хмельницького, 44-В).

Крім того, звернув увагу суду на ту обставину, що на підставі постанови Правління Національного банку України від 19.03.2015р. № 188 "Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію ПАТ "Всеукраїнський ОСОБА_1", виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення від 20.03.2015р. № 63 "Про початок процедури ліквідації ПАТ "Всеукраїнський ОСОБА_1" та призначення уповноваженої особи Фонду на ліквідацію банку", згідно з яким було розпочато процедуру ліквідації ПАТ "Всеукраїнський ОСОБА_1" та призначено уповноваженою особою Фонду на ліквідацію ПАТ "Всеукраїнський ОСОБА_1" провідного професіонала з питань врегулювання неплатоспроможності банків відділу запровадження процедури тимчасової адміністрації та ліквідації департаменту врегулювання неплатоспроможності банків ОСОБА_4 строком на 1 рік з 20.03.2015р. по 19.03.2016р. включно.

Представник заявника (боржника)- в судовому засіданні 01.03.2016р. заяву ТзОВ "Едель-Бау" підтримав з підстав, викладених у заяві.

Стягувач- ПАТ "Всеукраїнський ОСОБА_1" в судове засідання 01.03.2016р. не з'явився, вимог суду не виконав, хоча належним чином був повідомлений про дату, час та місце судового розгляду спору, що стверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення №4301033832952 від 01.03.2016р.

Розглянувши заяву стягувача - ПАТ "Всеукраїнський ОСОБА_1" про відкладення розгляду заяви та здійснення розгляду заяви в наступному судовому засіданні в режимі відеоконференції, суд відмовляє в задоволенні останньої, як такій, що суперечить ст. 121 ГПК України, згідно якої при наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, за заявою сторони, державного виконавця, прокурора або за своєю ініціативою господарський суд, який видав виконавчий документ, у десятиденний строк розглядає це питання у судовому засіданні з викликом сторін, прокурора і у виняткових випадках, залежно від обставин справи, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, ухвали, постанови, змінити спосіб та порядок їх виконання.

Тому, враховуючи викладене та сплив строку розгляду даної заяви, визначений ст. 121 ГПК України, суд позбавлений можливості задоволити заяву стягувача, відкласти розгляд даної заяви та, відповідно, провести наступне судове засідання в режимі відеоконференції.

Заслухавши пояснення представника заявника, дослідивши додані до заяви матеріали, господарський суд,-

в с т а н о в и в:

Рішенням господарського суду Волинської області від 24.03.2015 року у справі №903/242/15 стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Едель-Бау" на користь Публічного акціонерного товариства "Всеукраїнський ОСОБА_1" 131 881 062,85 грн., в тому числі: 110 000 000 грн. заборгованості за кредитним договором №13-2014 від 08.01.2014р., 15 495 232,88 грн. заборгованості по процентам, 2 193 972,60 грн. пені за несвоєчасне погашення кредиту, 501 990,64 грн. пені за несвоєчасну сплату процентів по кредиту, 288 853,20 грн. 3% річних, 2 767 741,86 грн. інфляційних збитків за несвоєчасне погашення боргу та 633 271,67 грн. інфляційних збитків за несвоєчасну сплату процентів. Крім того, стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Едель-Бау" в дохід Державного бюджету України судовий збір по справі в сумі 73 080 грн.

06.04.2015р. на виконання рішення господарського суду Волинської області від 24.03.2015р., видано накази за №903/242/15-1 та №903/242/15-2.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Едель-Бау" звернулося до господарського суду з заявою №б/н від 12.02.2016р. (вх.№01-59/31/16 від 18.02.2016р.), в якій просить відстрочити виконання рішення господарського суду Волинської області від 24.03.2015р. по справі №903/242/15 до 13.02.2019р.

В обґрунтування заяви посилається на складне фінансове становище, наявність негативного впливу інфляційних процесів в економіці держави, нестабільної ситуації в країні на фінансовий стан та стабільність роботи підприємства, призупинення господарської діяльності підприємства, недостатність коштів на рахунку підприємства для погашення заборгованості, відсутність рухомого та нерухомого майна.

Водночас, повідомив, що ТзОВ "Едель-Бау" має намір відновити господарську діяльність та добровільно здійснювати погашення суми боргу.

В обгрунтування даної заяви долучив до її матеріалів довідку №237 від 28.01.2016р. Уповноваженої особи гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення Тимчасової Адміністрації Банку "Фінансова ініціатива" про наявність коштів на рахунку ТзОВ "Едель-Бау" в розмірі 11 130,08грн. та довідку б/н від 09.02.2016р. директора ТзОВ "Едель-Бау" ОСОБА_3 про те, що на підприємстві ТзОВ "Едель-Бау" господарська діяльність не ведеться, рухоме та нерухоме майно відсутнє.

Дослідивши наявні матеріали заяви, заслухавши пояснення повноважного представника заявника, оцінивши надані докази в їх сукупності, суд дійшов до висновку, що заява про відстрочку виконання рішення задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 115 ГПК України рішення, ухвали, постанови господарського суду, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України і виконуються у порядку, встановленому Законом України "Про виконавче провадження".

Відповідно до ч.4 ст. 124 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України.

Згідно з ч. 2 ст. 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання усіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України. Аналогічне кореспондується і з приписами ст. 115 ГПК України.

Частиною 1 статті 116 ГПК України передбачено, що виконання рішення господарського суду здійснюється на підставі виданого ним наказу, який є виконавчим документом.

Заява відповідача розглядається відповідно до вимог ст. 121 Господарського процесуального кодексу України.

Згідно п. 1 ст. 121 ГПК України при наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, за заявою сторони, державного виконавця, прокурора або за своєю ініціативою господарський суд, який видав виконавчий документ, у десятиденний строк розглядає це питання у судовому засіданні з викликом сторін, прокурора і у виняткових випадках, залежно від обставин справи, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, ухвали, постанови, змінити спосіб та порядок їх виконання.

Як вбачається з вимог ст. 121 ГПК України, задоволення заяви про відстрочку виконання рішення можливе лише у виняткових випадках, які суд визначає виходячи з особливого характеру обставин, що ускладнюють або виключають виконання рішення (стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо).

Зазначена стаття не обмежує право господарського суду певними обставинами, при наявності яких господарський суд може відстрочити виконання прийнятого ним рішення, проте визначальним фактором при наданні відстрочки є винятковість цих випадків та їх об'єктивний вплив на виконання судового рішення.

Як розяснив пленум Вищого господарського суду України в п.п. 7.1.1. п.7.1., п. 7.2. постанови №9 від 17.10.2012р. відстрочка - це відкладення чи перенесення виконання рішення на новий строк, який визначається господарським судом.

Підставою для відстрочки можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у строк або встановленим господарським судом способом. При цьому слід мати на увазі, що згоди сторін на відстрочку законодавство не вимагає, і господарський суд не обмежений будь-якими конкретними термінами відстрочки чи розстрочки виконання рішення. Проте, вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи.

Згідно п.10 постанови пленуму Верховного Суду України "Про практику розгляду скарг на рішення, дії або бездіяльність органів і посадових осіб державної виконавчої служби та звернень учасників виконавчого провадження № 14 від 26.12.2003р." передбачено, що при вирішенні заяв державного виконавця чи сторони про відстрочку або розстрочку виконання рішення, встановлення або зміну способу й порядку його виконання суду потрібно мати на увазі, що відповідно до ст. 351 ЦПК і ст. 121 ГПК їх задоволення можливе лише у виняткових випадках, які суд визначає виходячи з особливого характеру обставин, що ускладнюють або виключають виконання рішення.

Згідно зі ст.ст. 33, 34 ГПК України кожна сторона з допомогою належних та допустимих доказів повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Судовими доказами, за визначенням ст.ст. 32-36 ГПК України, слід вважати документи, які можуть підтвердити або спростувати обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Господарський процесуальний кодекс України не визначає переліку обставин, які свідчать про неможливість виконання рішення чи утруднюють його виконання, а тому суд оцінює докази, що підтверджують зазначені обставини, за правилами ст. 43 ГПК України і за наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення чи унеможливлюють його виконання, має право відстрочити виконання рішення. Тобто, до заяви мають бути додані докази, які підтверджують обставини, викладені в заяві щодо неможливості чи утруднення виконання рішення.

Обов'язковою умовою надання розстрочки чи відстрочки є, зокрема, не тільки обставини, підтверджені належними доказами щодо об'єктивної неможливості виконати рішення суду у строк, які, до того ж, мають бути винятковими, але й реальна можливість виконання такого рішення в подальшому.

Заявником не надано документів, проаналізувавши які, можна дійти до висновку про неможливість або складності процедури виконання рішення господарського суду та не наведено обставин виняткового характеру, які могли б слугувати підставою для відстрочки виконання рішення господарського суду; також ним не доведено суду винятковості обставин, що унеможливлюють виконання рішення суду, як і жодним чином не обґрунтовано термін, на який слід відстрочити виконання судового рішення, також не подано доказів, які підтверджували його скрутне матеріальне становище, доказів, які б свідчили про відсутність у боржника коштів на банківських рахунках, не обґрунтовано і не подано доказів на підтвердження реальної можливості проведення розрахунків із стягувачем в майбутньому, оскільки відстрочка виконання рішення повинна забезпечити його виконання у межах строку відстрочення, а не ухилення від його виконання на певний час.

Наведені заявником в заяві та в судовому засіданні 01.03.2016р. підстави для відстрочки виконання судового рішення, зокрема, тяжке фінансове становище, не є тими виключними обставинами, які давали б підстави для відстрочки виконання судового рішення, яке не виконується до цього часу.

Крім того, господарський суд взяв до уваги майнові інтереси обох сторін, тобто як боржника так і стягувача.

При цьому, суд звертає увагу, що матеріали справи не містять доказів закінчення виконавчого провадження через неможливість виконання у спосіб, передбачений рішенням від 24.03.2015р. у справі №903/242/15, відсутні також і висновки державного виконавця, казначейства про неможливість виконання рішення господарського суду Волинської області від 24.03.2015р. у справі №903/242/15.

На цьому зауважено і у постанові Рівненського апеляційного господарського суду від 05.08.2014р. у справі №903/1545/13.

Водночас, суд зауважує, що надані заявником довідка №237 від 28.01.2016р. Уповноваженої особи гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення Тимчасової Адміністрації Банку "Фінансова ініціатива" про наявність коштів на рахунку ТзОВ "Едель-Бау" в розмірі 11 130,08грн. та довідка б/н від 09.02.2016р. директора ТзОВ "Едель-Бау" ОСОБА_3 про те, що на підприємстві ТзОВ "Едель-Бау" господарська діяльність не ведеться, рухоме та нерухоме майно відсутнє не можуть слугувати належним доказом відсутності коштів на рахунках боржника станом на момент звернення заявника з заявою до суду 18.02.2016р. про відстрочку виконання рішення та тим більше, не гарантує виконання рішення суду боржником в подальшому.

Разом з тим, заявник не досягнув згоди із стягувачем щодо умов добровільного виконання рішення суду та сплати наявного боргу шляхом підписання мирової угоди, якою можливо б встановлювались умови відстрочення виконання рішення по справі.

Слід зазначити, що надання розстрочки та відстрочки, у т. ч. зміну способу та порядку виконання рішення суду є правом, а не обов'язком суду. Посилання заявника на обставини, які не підтвердженні засобами доказування, не вказують на ускладнення або неможливість виконання рішення суду та не є підставою для відстрочки виконання рішення. Тобто, вказані у заяві обставини, неможливо розглядати, як виняткові, які ускладнюють виконання судового акта та не можуть бути підставою для задоволення заяви про відстрочку виконання рішення.

Крім того, суд звертає увагу на ту обставину, що як вбачається з клопотання стягувача - ПАТ "Всеукраїнський ОСОБА_1" №11/1-10637 від 29.02.2016р. (вх.№01-54/1756/16 від 01.03.2016р.), на підставі постанови Правління Національного банку України від 19.03.2015р. № 188 "Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію ПАТ "Всеукраїнський ОСОБА_1", виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення від 20.03.2015р. № 63 "Про початок процедури ліквідації ПАТ "Всеукраїнський ОСОБА_1" та призначення уповноваженої особи Фонду на ліквідацію банку", згідно з яким було розпочато процедуру ліквідації ПАТ "Всеукраїнський ОСОБА_1" та призначено уповноваженою особою Фонду на ліквідацію ПАТ "Всеукраїнський ОСОБА_1" провідного професіонала з питань врегулювання неплатоспроможності банків відділу запровадження процедури тимчасової адміністрації та ліквідації департаменту врегулювання неплатоспроможності банків ОСОБА_4 строком на 1 рік з 20.03.2015р. по 19.03.2016р. включно.

Разом з тим, суд зазначає, що відстрочка подовжує період відновлення порушеного права стягувача, тому з метою вирішення питання про можливість її надання, а також визначення строку подовження виконання рішення суду, слід враховувати закріплені в нормах матеріального права, і перш за все у Європейській конвенції про захист прав людини та основних свобод, що є частиною національного законодавства, допустимі межі надання відстрочки виконання судового рішення.

Згідно з правовою позицією Європейського суду з прав людини несвоєчасне виконання рішення суду може бути мотивоване наявністю певних обставин, відстрочка виконання рішення суду не повинна шкодити сутності права, гарантованого ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини та основних свобод, згідно якої "кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи у продовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обовязків цивільного характеру…", а у системному розумінні даної норми та національного закону, суд не повинен перешкоджати ефективному поновленню у правах, шляхом виконання судового рішення, тобто довготривале невиконання рішення суду може набути форми порушення права на справедливий судовий розгляд, що не може бути виправдано за конкретних обставин даної справи. Крім того, довготривале невиконання рішення суду порушує право на повагу до власності та на вільне володіння власністю у звязку з тим, що рішення набуває ознак довготривалого невиконання.

У рішенні Європейського суду з прав людини від 17.05.2005р. у справі "Чіжов проти України" (заява №6962/02) зазначено, що позитивним обовязком держави є організація системи виконання рішень таким чином, щоб гарантувати виконання без жодних невиправданих затримок, і так, щоб ця система була ефективною і законодавчо, і практично, а нездатність державних органів ужити необхідних заходів для виконання рішення позбавляє гарантій, які закріплені у пар.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод.

З огляду на викладене, судом взято до уваги, що вказані у заяві підстави для відстрочки виконання судового рішення заявником не доведені належним чином і не є тими виключними обставинами, які створюють підґрунтя для її надання, оскільки економічна криза впливає не тільки на відповідача, а й на позивача.

Окрім того, жодних фактів настання стихійного лиха або інших надзвичайних ситуацій, жодних обставин, фактичне настання яких зробило б неможливим виконання рішення вчасно боржником у заяві про відстрочення не наведено, а це в свою чергу, не дає суду можливості для задоволення заяви про відстрочення виконання рішення.

З огляду на зазначене, суд вважає, що надання у даному випадку відстрочки було б невмотивованим, позаяк фактичне зупинення виконання рішення на тривалий період було б здійснено без дотримання балансу інтересів стягувача та боржника, чим порушено основи судового рішення, яке ухвалене іменем України, позбавило б кредитора можливості захистити свої права, знизило б авторитет судового рішення, а тому таке судове рішення не могло б вважатися законним та справедливим. Такої ж позиції дотримується Вищий господарський суд України, що вбачається з постанов від 19.11.2014р. у справі №5019/117/11, від 17.12.2015р. у справі №5015/3077/12, від 28.12.2015р. у справі №42/78-17/284 та Рівненський апеляційний господарський суд у постанові від 03.02.2016р. у справі №903/336/14.

Враховуючи вищевикладені обставини, набрання рішенням законної сили 06.04.2015р., і обовязковість його для виконання, тривалий час невиконання рішення суду та той факт, що боржником не доведено винятковості обставин обєктивної неможливості виконати рішення від 24.03.2015р., суд прийшов до висновку, що заява Товариства з обмеженою відповідальністю "Едель-Бау" №б/н від 12.02.2016р. (вх.№01-59/31/16 від 18.02.2016р.) про відстрочку виконання рішеннявід 24.03.2015р. у справі № 903/242/15 до задоволення не підлягає.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 32-34, 43, 86, 115, 116, 121 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

у х в а л и в:

В задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Едель-Бау" №б/н від 12.02.2016р. (вх.№01-59/31/16 від 18.02.2016р.) про відстрочку виконання рішення господарського суду від 24.03.2015р. у справі № 903/242/15 до 13.02.2019р.-відмовити.

Суддя С. В. Бондарєв