Ухвала суду № 56248925, 01.03.2016, Апеляційний суд Дніпропетровської області (м. Дніпро)

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 11-кп/774/29/16 Справа № 180/3769/13-к Головуючий у 1 й інстанції - ОСОБА_1 Доповідач - Крот С.І.

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

01 березня 2016 року м. Дніпропетровськ

Колегія суддів судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду Дніпропетровської області у складі:

головуючого Крот С.І.,

суддів Живоглядової І.К., Кислого М.М.,

за участю секретаря Дьоміної А.А.,

розглянувши у судовому засіданні кримінальне провадження щодо

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2 Федерації, який зареєстрований за адресою: вул. Шевченка,

буд. 82, смт. Томаківка, Дніпропетровська область, фактично проживає за

адресою: вул. Радянська, 138-А, м. Марганець, Дніпропетровська область,

обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 15 ч. 3 ст. 185, ч. 3 ст. 185, ч. 2 ст. 289, ч. 2 ст. 393 КК України,

ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_3, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_4, який проживає за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_5,

обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 15 ч. 3 ст. 185, ч. 2 ст. 289, ч. 2 ст. 393 КК України,

ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_6, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_7, який проживає за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_8,

обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 15 ч. 3 ст. 185, ч. 3 ст. 185, ч. 2 ст. 289, ч. 2 ст. 393 КК України,

за участю прокурора Пістун М.С.,

обвинувачених ОСОБА_2,

ОСОБА_3,

ОСОБА_4,

захисника ОСОБА_5,

перекладача ОСОБА_6,

Встановила:

В апеляційній скарзі обвинувачений ОСОБА_4, посилаючись на істотні порушення вимог кримінального процесуального закону, порушує питання про скасування вироку суду. Мотивуючи заявлені вимоги, зокрема, вказує на те, що посилання суду у вироку на його відмову давати показання суперечить матеріалам кримінального провадження. Поряд з цим, на думку ОСОБА_4, суд необґрунтовано залишив без задоволення його клопотання про виклик у судове засідання потерпілого ОСОБА_7, на показаннях якого ґрунтується обвинувачення за ч. 2 ст. 289 КК України, та безпідставно у вироку посилався на показання останнього, надані під час досудового розслідування, що суперечить вимогам ст. 95 КПК України. Також, судом необґрунтовано було залишено без задоволення й клопотання про виклик свідка ОСОБА_8, який може підтвердити його невинуватість за ч. 2 ст. 289 КК України. ОСОБА_9 того, на переконання обвинуваченого, суд, визнаючи доведеною його вину за ч. 3 ст. 185 КК України, не дослідив наявність алібі, зокрема, не допитав його співмешканку, що призвело до порушення його права на захист.

В доповненнях до апеляційної скарги ОСОБА_4 посилається на те, що вирок суду ґрунтується на доказах, які не були досліджені під час судового розгляду. ОСОБА_9 того, вважає, що суд не дослідив всі докази, які мають значення для вирішення справи та необґрунтовано взяв до уваги ті, що зібрані з істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону. Поряд з цим зазначає, що суд не навів у вироку мотиви, з яких він відкинув одні докази та надав перевагу іншим. Також стверджує, що суд не надав оцінку тій обставині, що органами прокуратури відкрите кримінальне провадження відносно працівників органів внутрішніх справ. Іншою підставою для скасування вироку, на думку обвинуваченого, є те, що суд не дав йому можливості дати показання та безпідставно видалив з зали судового засідання, чим порушив право останнього на захист.

Обвинувачений ОСОБА_2 в апеляційній скарзі просить вирок суду скасувати або застосувати до нього більш мяке покарання. ОСОБА_9 того, вказує на те, що обмовив ОСОБА_4 та ОСОБА_3 як під час досудового розслідування, так й під час судового розгляду, однак суд не взяв до уваги його показання. При цьому, обвинувачений зазначає, що дав такі показання під час ломки, на вимогу органів досудового розслідування, з метою отримати від останніх обіцяні наркотичні засоби. Поряд з цим, ОСОБА_2 вказує на те, що зізнався у вчиненні інкримінованих йому кримінальних правопорушень з метою отримати менший строк покарання, про що його було введено в оману прокурором. На переконання обвинуваченого, кримінальне провадження за його обвинуваченням органами досудового розслідування сфабриковано, суд не дав належну оцінку вказаним обставинам, а також при ухваленні вироку не врахував обставини, що помякшують покарання.

В апеляційній скарзі прокурор ставить питання про скасування вироку через невідповідність призначеного судом покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинувачених. Стверджує, що призначене судом покарання ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 є несправедливим через мякість, оскільки при визначенні покарання ОСОБА_2 суд належним чином не врахував схильність останнього до вчинення нових злочинів, а також й те, що він визнав свою винуватість частково. Поряд з цим, при визначенні покарання ОСОБА_3 та ОСОБА_4 суд також не врахував їх схильність до вчинення нових злочинів та, поряд з цим, повну відсутність розкаяння з приводу вчиненого та бажання виправити ситуацію. ОСОБА_9 того, зазначає, що під час прийняття рішення про призначення обвинуваченим остаточного покарання суд належним чином не врахував, що обвинувачені неодноразово засуджувались за вчинення умисних тяжких та корисливих злочинів, що свідчить про наявність обтяжуючої покарання обставини рецидив злочинів, а також відсутність у них наміру стати на шлях виправлення та вказує на стійкість криміногенного характеру обвинувачених. Просить ухвалити новий вирок, яким визнати винними та призначити покарання:

ОСОБА_2 за ч. 3 ст. 15 ч. 3 ст. 185 КК України три роки позбавлення волі; за ч. 3 ст. 185 КК України чотири роки позбавлення волі; за ч. 2 ст. 289 КК України шість років позбавлення волі з конфіскацією всього належного йому майна; за ч. 2 ст. 393 КК України сім років позбавлення волі; на підставі ч. 1 ст. 70 КК України призначити покарання у виді позбавлення волі на строк сім років з конфіскацією всього належного йому майна; відповідно до вимог ст. 71 КК України остаточне покарання призначити шляхом часткового приєднання з покаранням, призначеним вироком Хортицького районного суду м. Запоріжжя від 30 грудня 2013 року у виді позбавлення волі на строк вісім років з конфіскацією всього належного йому майна;

ОСОБА_3 за ч. 3 ст. 15 ч. 3 ст. 185 КК України три роки позбавлення волі; за ч. 2 ст. 289 КК України шість років позбавлення волі з конфіскацією всього належного йому майна; за ч. 2 ст. 393 КК України вісім років позбавлення волі; на підставі ч. 1 ст. 70 КК України призначити покарання у виді позбавлення волі на строк вісім років з конфіскацією всього належного йому майна; відповідно до вимог ст. 71 КК України остаточне покарання призначити шляхом часткового приєднання з покаранням, призначеним вироком Хортицького районного суду м. Запоріжжя від 30 грудня 2013 року у виді позбавлення волі на строк дев'ять років з конфіскацією всього належного йому майна;

ОСОБА_4 за ч. 3 ст. 15 ч. 3 ст. 185 КК України три роки позбавлення волі; за ч. 3 ст. 185 КК України чотири роки позбавлення волі; за ч. 2 ст. 289 КК України шість років позбавлення волі з конфіскацією всього належного йому майна; за ч. 2 ст. 393 КК України вісім років позбавлення волі; на підставі ч. 1 ст. 70 КК України призначити покарання у виді позбавлення волі на строк вісім років з конфіскацією всього належного йому майна; відповідно до вимог ст. 71 КК України остаточне покарання призначити шляхом часткового приєднання з покаранням, призначеним вироком Хортицького районного суду м. Запоріжжя від 30 грудня 2013 року у виді позбавлення волі на строк дев'ять років з конфіскацією всього належного йому майна.

Вироком Марганецького міського суду Дніпропетровської області від 08 липня 2015 року засуджено:

ОСОБА_2 за ч. 3 ст. 15 ч. 3 ст. 185 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк три роки; за ч. 3 ст. 185 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк чотири роки; за ч. 2 ст. 289 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк шість років з конфіскацією майна, що належить йому на праві приватної власності; за ч. 2 ст. 393 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк сім років; на підставі ч. 1 ст. 70 КК України за сукупністю злочинів йому призначено покарання у виді позбавлення волі на строк сім років з конфіскацією майна, що належить йому на праві приватної власності; а на підставі ст. 71 КК України за сукупністю вироків йому остаточно визначено покарання у виді позбавлення волі на строк сім років один місяць з конфіскацією всього майна, що належить йому на праві приватної власності;

ОСОБА_3 за ч. 3 ст. 15 ч. 3 ст. 185 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк три роки; за ч. 2 ст. 289 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк шість років з конфіскацією майна, що належить йому на праві приватної власності; за ч. 2 ст. 393 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк сім років; на підставі ч. 1 ст. 70 КК України за сукупністю злочинів йому призначено покарання у виді позбавлення волі на строк вісім років з конфіскацією майна, що належить йому на праві приватної власності; а на підставі ст. 71 КК України за сукупністю вироків йому остаточно визначено покарання у виді позбавлення волі на строк вісім років один місяць з конфіскацією всього майна, що належить йому на праві приватної власності;

ОСОБА_4 за ч. 3 ст. 15 ч. 3 ст. 185 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк три роки; за ч. 3 ст. 185 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк чотири роки; за ч. 2 ст. 289 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк шість років з конфіскацією майна, що належить йому на праві приватної власності; за ч. 2 ст. 393 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк сім років; на підставі ч. 1 ст. 70 КК України за сукупністю злочинів йому призначено покарання у виді позбавлення волі на строк вісім років з конфіскацією майна, що належить йому на праві приватної власності; а на підставі ст. 71 КК України за сукупністю вироків йому остаточно визначено покарання у виді позбавлення волі на строк вісім років один місяць з конфіскацією усього майна, що належить йому на праві приватної власності.

ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 визнано винними у кримінальних правопорушеннях, вчинених за таких обставин.

04 травня 2013 року приблизно о 21.30 год. ОСОБА_3 та ОСОБА_4, перебуваючи у дворі будинку № 7 по вул. К. Лібкнехта в м. Марганці, з корисливих мотивів, повторно, за попередньою змовою, незаконно заволоділи належним ОСОБА_7 скутером «YIBEN» рама № LYDNCB30XC1206741, спричинивши потерпілому матеріальної шкоди на суму в розмірі 7500 грн.

16 травня 2013 року приблизно о 04.05 год. ОСОБА_4 та ОСОБА_3, перебуваючи у дворі будинку № 34 по вул. Луганській в м. Марганці Дніпропетровської області, відкотили автомобіль НОМЕР_1 на відстань приблизно 100 м від місця стоянки навпроти підїзду № 3 буд. № 34 по вул. Луганській в м. Марганці, яким вони вирішили незаконно заволодіти, після чого близько 04.10 год. вступили в злочинну змову з ОСОБА_2 та близько 04.30 год. в цей же день, перемкнувши дроти запалювання, запустили двигун та заволоділи автомобілем НОМЕР_2, вартістю 11430 грн., що належить ОСОБА_10, та стали пересуватись на даному автомобілі по території м. Марганця та смт. Томаківка під керуванням ОСОБА_2 до кафе «Колобок», де автомобіль зїхав з дороги та перекинувся, отримавши механічні пошкодження.

29 травня 2013 року приблизно о 03.30 год. ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 проникли до магазину «ZOOM», розташованого на зупинці громадського пасажирського транспорту «Держбуд», по вул. Київській в м. Марганці, звідки намагались викрасти компютерну техніку, яка належить ОСОБА_11, на загальну суму 32540 грн., але не довели свій умисел до кінця з причин що не залежали від їх волі, так як не вчинили усіх дій, які вважали необхідними для доведення правопорушення до кінця, а саме: не мали можливості розпорядитися викраденим майном, оскільки приблизно о 04.00 год. 29 травня 2013 року ОСОБА_4 та ОСОБА_2 були затримані працівниками міліції, а ОСОБА_3 втік з місця скоєння правопорушення.

31 травня 2013 року приблизно о 04.28 год. ОСОБА_4 та ОСОБА_3, перебуваючи на автомобільній стоянці «Автомобіліст», розташованій по вул. Лермонтова, 31-А в м. Марганці, заволоділи скутером «Honda AF-18», вартістю 2500 грн., що належить ОСОБА_12, спричинивши потерпілому матеріальної шкоди на вказану суму.

01 січня 2014 року приблизно о 23.00 год. ОСОБА_4 та ОСОБА_2 викрали з приміщення туристичного агентства «Поїхали з нами» по вул. Радянській 25 в м. Марганці системний блок, монітор «Samsung 19», клавіатуру, мишку, навушники, веб-камеру та флеш накопичувач, спричинивши потерпілому ОСОБА_13 матеріальної шкоди на загальну суму 4385 грн. 20 коп.

27 січня 2014 року приблизно о 23.00 год. ОСОБА_4 та ОСОБА_2 викрали з торгового кіоску, який розташований біля будинку № 3 на Східному кварталі в м. Марганці, що належить ОСОБА_14, його майно і кошти в сумі 3700 грн., спричинивши останньому матеріальної шкоди на загальну суму 19186 грн. 80 коп.

05 лютого 2014 року щодо ОСОБА_2 обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на строк 45 днів, до 21 березня 2014 року, у звязку з вчиненням кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 185 КК України по кримінальному провадженню № 12014040330000092 від 28 січня 2014 року, яке розглядалося по суті Марганецьким міським судом Дніпропетровської області. В подальшому, 19 березня 2014 року, 08 квітня 2014 року, 06 червня 2014 року, 08 липня 2014 року, 11 вересня 2014 року, 14 листопада 2014 року обвинуваченому ОСОБА_2 Марганецьким міським судом Дніпропетровської області продовжувався строк тримання під вартою. Остаточний строк тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_2 - до 12 січня 2015 року.

17 січня 2014 року щодо ОСОБА_3 ухвалою Марганецького міського суду Дніпропетровської області обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на строк 30 днів, до 15 лютого 2014 року, у звязку з вчиненням кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 263 КК України по кримінальному провадженню № 12014040330000060 від 15 січня 2014 року, яке розглядалося по суті Марганецьким міським судом Дніпропетровської області. В подальшому, 14 лютого 2014 року, 08 квітня 2014 року, 06 червня 2014 року, 08 липня 2014 року, 11 вересня 2014 року та 14 листопада 2014 року обвинуваченому ОСОБА_3 Марганецьким міським судом Дніпропетровської області продовжувався строк тримання під вартою. Остаточний строк тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_3 - до 12 січня 2015 року.

05 лютого 2014 року щодо ОСОБА_4 ухвалою Марганецького міського суду Дніпропетровської області обрано запобіжний захід у виді тримання під вартою на строк 45 днів, до 21 березня 2014 року, у звязку з вчиненням кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 185 КК України по кримінальному провадженню № 12014040330000092 від 28 січня 2014 року, яке розглядалося по суті Марганецьким міським судом Дніпропетровської області. В подальшому, 19 березня 2014 року, 08 квітня 2014 року, 06 червня 2014 року, 08 липня 2014 року, 11 вересня 2014 року, 14 листопада 2014 року обвинуваченому ОСОБА_4 Марганецьким міським судом Дніпропетровської області продовжувався строк тримання під вартою. Остаточний строк тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_4 - до 12 січня 2015 року.

Приблизно в кінці листопада 2014 року, перебуваючи у невстановленому слідством місці, ОСОБА_2, вступивши у попередню змову з ОСОБА_4 та ОСОБА_3 з метою втечі з-під варти з ІТТ Марганецького МВ, з метою реалізації розробленого плану підтримували стільниковий зв'язок з ОСОБА_15, якому приблизно в кінці листопада 2014 року дали вказівку пошкодити металеву решітку огорожі прогулянкового двору ІТТ Марганецького МВ, яку ОСОБА_15 виконав в кінці листопада 2014 року.

05 грудня 2014 року ОСОБА_2, ОСОБА_4, ОСОБА_3 та ОСОБА_16, щодо якого 04 липня 2014 року на підставі ухвали Томаківського районного суду Дніпропетровської області обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, були конвойовані зі слідчого ізолятора Управління Державної пенітенціарної служби України в Дніпропетровській області, що розташований за адресою: м. Дніпропетровськ, вул. Чичерина, буд. 80, до ізолятору тимчасового тримання Марганецького МВ ГУМВС України в Дніпропетровській області, що розташований за адресою: Дніпропетровська область, м. Марганець, вул. О. Кошового, 1, з метою їх доставки до відповідних судів для слухання справ по суті.

06 грудня 2014 року ОСОБА_4 під час розмови по мобільному телефону з ОСОБА_15 дав останньому вказівку винайняти автомобіль «таксі» і чекати його та інших втікачів біля адміністративної будівлі виконкому Марганецької міської ради, розташованої за адресою: Дніпропетровська область, м. Марганець, вул. Радянська, 29-А. Діючи по заздалегідь розробленому спільному плану, 06 грудня 2014 року приблизно о 16.55 год., ОСОБА_2, ОСОБА_4 та ОСОБА_3, знаходячись на території прогулянкового двору ІТТ Марганецького МВ, відламали фрагмент раніше пошкодженої ОСОБА_15 огорожі прогулянкового двору ІТТ Марганецького МВ і через цей отвір вчотирьох залишили ІТТ Марганецького МВ та втекли по даху огорожі ІТТ, після чого на автомобілі «таксі» «DaewooLanos» д.з. 879-33 АВ, під керуванням ОСОБА_17, якого винайняв ОСОБА_15, виїхали за межі м. Марганця.

Заслухавши доповідь судді Апеляційного суду Дніпропетровської області, пояснення обвинувачених ОСОБА_4, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на підтримку апеляційних скарг ОСОБА_4 та ОСОБА_2, захисника ОСОБА_5 на підтримку апеляційних скарг обвинувачених ОСОБА_4 та ОСОБА_2, прокурора, який вважав, що апеляційні скарги обвинувачених ОСОБА_4 та ОСОБА_2 задоволенню не підлягають і просив задовольнити апеляційні вимоги прокурора, який брав участь у розгляді кримінального провадження судом першої інстанції, перевіривши матеріали кримінального провадження й обговоривши наведені у скаргах доводи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційні скарги ОСОБА_4, ОСОБА_2, прокурора, який брав участь у розгляді кримінального провадження судом першої інстанції, підлягають задоволенню частково на таких підставах.

Відповідно до ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обгрунтованим і вмотивованим.

Не вдаючись у розгляд питання про недоведеність винуватості обвинуваченого ОСОБА_4 у вчиненні інкримінованих йому кримінальних правопорушень та невідповідність призначеного судом покарання ступеню тяжкості кримінальних правопорушень та особі обвинувачених колегія суддів дійшла висновку, що оскаржуване рішення щодо ОСОБА_4, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 суд постановив з істотними порушеннями вимог кримінального процесуального закону, які перешкодили суду ухвалити законне і обгрунтоване судове рішення, що не дає можливості дійти однозначного висновку про правильність застосування кримінального закону.

Відповідно до вимог п. 3 ч. 1 ст. 409 КПК України підставою для скасування або зміни судового рішення при розгляді справи в суді апеляційної інстанції є істотне порушення вимог кримінального процесуального закону.

За змістом ст. 412 КПК України це такі порушення, які перешкодили чи могли перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення.

Перевіркою матеріалів кримінального провадження встановлено, що відповідно до ухвали Марганецького міського суду Дніпропетровської області від 05 червня 2014 року за клопотанням обвинуваченого ОСОБА_2 про призначення адвоката для здійснення його захисту в зв'язку з тяжким матеріальним становищем було доручено Дніпропетровському обласному центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги призначити адвоката для здійснення захисту за призначенням обвинуваченого ОСОБА_2 (а.п. 163 т. 1). Відповідно до доручення для здійснення захисту за призначенням від 06 червня 2014 року №№ 004-0011013 (а.п. 168 т. 1) адвокату ОСОБА_18 доручено надання правової допомоги ОСОБА_2 у кримінальному провадженні № 1кп/180/47/14. За його участю проводилися судові засідання за період з 06 червня 2014 року по 27 лютого 2015 року.

В матеріалах провадження є заява ОСОБА_2 від 04 березня 2015 року про відмову від допомоги захисника. Проте відповідно до журналу судового засідання та запису судового засідання судовий розгляд кримінального провадження щодо ОСОБА_4, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 відбувся 04 березня 2015 року за відсутності захисника, про смерть якого доповів під час судового засідання головуючий суддя. Не зафіксована на носії інформації і відмова обвинуваченого ОСОБА_2 від захисника.

Забезпечення права на захист обвинуваченого передбачена ст. 20 КПК України, а порядок відмови від захисника - ч. 2 ст. 54 цього ж Кодексу, яка передбачає, що відмова від захисника повинна відбуватися виключно в присутності захисника після надання можливості для конфіденційного спілкування. Така відмова фіксується у протоколі процесуальної дії.

При цьому відмова від захисника можлива лише за ініціативою обвинуваченого. Вирішуючи питання про прийняття такої відмови, суд має з'ясувати, чи не є вона вимушеною, в даному випадку у зв'язку зі смертю захисника. При таких обставинах суд повинен був вжити передбачені законом заходи до забезпечення участі іншого захисника у справі, а потім вирішувати питання про прийняття відмови від захисника.

Наведене є порушенням права на захист обвинуваченого.

Захисту такого права вимагає і Конвенція про захист прав людини і основних свобод (п. 1 та п. 3 "d" ст. 6), яку ратифіковано Україною. Про обов'язковість застосування положень вказаної Конвенції та порушення її положень неодноразово зазначалося в рішеннях Європейського суду з прав людини за позовами проти держави.

Зазначене порушення вимог кримінального процесуального закону, на думку колегії суддів, перешкодило суду ухвалити законне та обгрунтоване судове рішення, а тому ухвалене судове рішення не можна вважати законним, воно підлягає скасуванню.

Оскільки перегляд вироку за обвинуваченням ОСОБА_2 тісно пов'язаний з обвинуваченням ОСОБА_4 та ОСОБА_3, то вирок суду першої інстанції в цілому підлягає скасуванню.

Внаслідок скасування оскаржуваного вироку та призначення нового розгляду в суді першої інстанції, колегія суддів позбавлена процесуальної можливості щодо розгляду решти апеляційних вимог обвинувачених ОСОБА_4, ОСОБА_2 та прокурора, що обумовлює часткове задоволення поданих ними апеляційних скарг, і вони підлягають перевірці при новому судовому розгляді кримінального провадження.

Таким чином, колегія суддів дійшла висновку, що зазначені істотні порушення є процесуально неприпустимими при судовому розгляді, оскільки в такий спосіб порушуються загальні засади забезпечення права на захист, презумпції невинуватості та забезпечення доведеності вини, законності та одночасно обгрунтованості судового рішення, що передбачено як обов'язкова вимога у ст. 370 КПК України, а також містяться у ст. 7 КПК України - серед загальних засад кримінального провадження, яке за своїм змістом та формою повинно їм відповідати. Ці вимоги КПК України не дотримані судом першої інстанції при судовому розгляді, що свідчить про наявність істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, які встановлені при апеляційному перегляді оскаржуваного судового рішення.

Реалізуючи та дотримуючись загальних процесуальних засад кримінального провадження, наведених у главі 2 КПК України, колегія суддів дійшла висновку про наявність допущених судом першої інстанції істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, які перешкодили суду ухвалити законне й обгрунтоване судове рішення, що відповідно до вимог статей 412 і 415 КПК України є підставою для скасування вироку суду щодо ОСОБА_4, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 та призначення нового судового розгляду у суді першої інстанції.

Під час нового розгляду кримінального провадження необхідно повно й всебічно, з дотриманням вимог кримінального та кримінального процесуального закону проаналізувати докази, надані сторонами, дати їм юридичну оцінку з огляду на їх допустимість та достатність, та відповідно до вимог ст. 370 КПК України ухвалити законне, обгрунтоване й вмотивоване рішення. Якщо винуватість обвинувачених у вчиненні злочинів буде доведено, їм слід обрати покарання у відповідності до вимог ст.ст. 65-67 КК України.

Що стосується запобіжного заходу, обраного обвинуваченим ОСОБА_4, ОСОБА_2 та ОСОБА_3, то враховуючи той факт, що останні раніше засуджувалися за скоєння умисних злочинів, обвинувачуються у скоєнні ряду умисних тяжких злочинів, міра покарання за скоєння яких передбачена у виді позбавлення волі на строк понад п'яти років, що вказує на такий ризик, як продовження обвинуваченими злочинної діяльності, колегія суддів вважає за необхідне залишити обвинуваченим ОСОБА_4, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 запобіжний захід у виді тримання під вартою, у межах розумного строку, до 30 березня 2016 року.

Керуючись ст. ст. 404, 407 КПК України, колегія суддів

Постановила:

Апеляційні скарги обвинувачених ОСОБА_4, ОСОБА_2 та прокурора, який брав участь у розгляді кримінального провадження судом першої інстанції, задовольнити частково.

Вирок Марганецького міського суду Дніпропетровської області від 08 липня 2015 року щодо ОСОБА_4, ОСОБА_3, ОСОБА_2 скасувати та призначити новий судовий розгляд у тому ж суді в іншому складі суду.

Раніше обраний судом запобіжний захід у виді тримання під вартою відносно ОСОБА_4, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 залишити без зміни і продовжити його до 30 березня 2016 року.

Судді

____ ____ ____

ОСОБА_9 ОСОБА_19 ОСОБА_20