Ухвала суду № 56248730, 29.02.2016, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 826/7749/15 Головуючий у 1-й інстанції: Літвінова А.В. Суддя-доповідач: Губська Л.В.

У Х В А Л А

Іменем України

29 лютого 2016 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді: Губської Л.В.,

Суддів: Оксененка О.М.,

Федотова І.В.,

при секретарі: Нікітіній А.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління ДФС у м.Києві на постанову Окружного адміністративного суду м.Києва від 26 жовтня 2015 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Траймакс Інвест» до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління ДФС у м.Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю «Траймакс Інвест», звернувся до суду з даним позовом, в якому просив визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління ДФС у м.Києві від 19.12.2014 року №000942206.

Постановою Окружного адміністративного суду м.Києва від 26 жовтня 2015 року адміністративний позов задоволено.

Не погодившись з таким рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій, вказуючи на порушення норм матеріального та процесуального права, просить постанову суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Відповідно до ч.1 ст.41 КАС України, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та вбачається з матеріалів справи, що Державною податковою інспекцією у Голосіївському районі Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві проведено документальну позапланову невиїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю "Траймакс Інвест" з питань правильності нарахування, повноти та своєчасності сплати до бюджету податку на додану вартість по взаєморозрахунках з Товариством з обмеженою відповідальністю "Форта-Ком" за період з 01.07.2014р. по 31.07.2014р.

Перевіркою встановлено порушення позивачем пунктів 198.3, 198.6 статті 198, пункту 201.4 статті 201 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на додану вартість на суму 429 472,00 грн.

За наслідками перевірки Державною податковою інспекцією у Голосіївському районі Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві складено акт від 02.12.2014р. №27/1-26-50-22-06-38999985 та прийнято податкове повідомлення-рішення від 19.12.2014р. №000942206, яким позивачеві визначено податок на додану вартість у розмірі 536 840,00 грн., у тому числі: 429 472,00 грн. - основний платіж, 107 368,00 грн. - штрафні (фінансові) санкції (штрафи).

Вказане податкове повідомлення-рішення є предметом цього позову, оскільки позивач вважає його неправомірним.

Так, відповідно до ч.3 ст.2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб»єктів владних повноважень адміністративні суду перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несправедливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно ч.ч.1,2 ст.71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, установлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб»єкта владних повноважень обов»язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції прийшов до висновку, що відповідач, як суб»єкт владних повноважень, не довів суду правомірності прийнятого оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.

Суд апеляційної інстанції погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.

Так, відповідно до пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду, зокрема, у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно з пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Відповідно до пункту 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Згідно з абзацом 11 статті 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до частини першої статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Відповідно до абзацу другого пункту 2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 №88 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995р. за номером 168/704, господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

Аналіз вказаних норм свідчить про те, що будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичне здійснення господарської операції відсутнє, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені законодавством.

Визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

З урахуванням викладеного, для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Судом встановлено, що між ТОВ "Траймакс Інвест" (замовник) та ТОВ "Форта-Ком" (підрядник) укладено договір підряду від 29.05.2014р. №447, відповідно до якого підрядник зобов'язується на свій ризик виконати за завданням замовника роботу з проведення ремонтних робіт, що визначені договірними цінами та локальними кошторисами, що є невід'ємною частиною цього договору, на об'єктах, що визначає замовник, а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу (том 1, а.с. 60).

Відповідно до п.4.2. Договору, оплата проводиться в національній валюті України - гривні, у безготівковій формі шляхом перерахування на поточний рахунок підрядника, вказаний в даному договорі, відповідної грошової суми.

Пунктом 7.1. Договору встановлено, що після виконання робіт у повному обсязі підрядник зобов'язаний підготувати і передати замовнику на підписання Акт (Акти) виконаних робіт.

На підтвердження реальності господарських операцій позивачем надано належним чином завірені копії: договору підряду №447 від 29.05.2014 року з додатками (договірна ціна; локальні кошториси, підсумкові відомості ресурсів, довідки про вартість виконаних робіт та витрати); актів приймання виконаних будівельних робіт форми КБ-2в; податкових накладних; виписки з банківського рахунку (з відміткою банку); платіжних доручень; технічних завдань; листування позивача із ТОВ "Форта-Ком" з приводу виконання умов договору; декларації з податку на додану вартість ТОВ "Форта-Ком" за липень 2014 року на підтвердження декларування контрагентом позивача податкових зобов'язань в межах спірних правовідносин.

Крім того, на підтвердження наявності у контрагента права на здійснення господарської діяльності, пов'язану із створенням об'єктів архітектури, позивачем надано суду копію відповідної ліцензії (том 2, а.с. 29).

Також, матеріали справи містять копію виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців, копію витягу з ЄДРПОУ, копію витягу з реєстру платників податку на додану вартість, які станом на дату укладання договору підтверджують правосуб'єктність контрагента позивача.

Податковий орган, обґрунтовуючи свої висновки, викладені в акті перевірки, посилається виключно на акт перевірки від 09.09.2014р. №2180/16-03-22-02-12/33906550 Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції про результати проведення документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ "Віста-2014" з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинах з ТОВ "НВФ "Персона" за період лютий 2014 року, ТОВ "Домін Груп" за період січень 2014, ТОВ "Actual" за період липень 2012 року, ФОП "ОСОБА_3." за період грудень 2011 року, ТОВ "Спецтехімопорт" за період жовтень 2011 року з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість за період березень 2014 року, травень 2014 року, липень 2014 року.

Тобто, як вірно зазначено судом першої інстанції, фактично рух активів в процесі здійснення господарських взаємовідносин між позивачем та ТОВ "Форта-Ком" контролюючим органом не перевірявся та не встановлювався. Доказів, які б свідчили про відсутність факту реального здійснення операцій між ТОВ "Траймакс Інвест" та ТОВ "Форта-Ком" не було надано як суду першої так і суду апеляційної інстанцій.

Відповідно до довідки Статистики основним видом діяльності Товариства з обмеженою відповідальністю «Траймакс Інвест» є надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна (том 1, а.с. 14). ТОВ «Форта-Ком» були проведенні ремонті роботи будівель та споруд. Таким чином, замолені позивачем послуги спрямовані на поліпшення орендованого основного засобу.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що висновки податкового органу щодо порушення позивачем приписів податкового законодавства фактично зроблено за відсутності доказів щодо порушення фіскальних інтересів держави внаслідок взаємовідносин позивача із його контрагентом і базуються на аналізі обставин, які не можуть бути самостійною підставою для нарахування суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість.

Крім того, відповідно до статті 18 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців", яка встановлює: якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін; якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні. Третя особа не може посилатися на них у спорі у разі, якщо вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними; якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, не були до нього внесені, вони не можуть бути використані в спорі з третьою особою, крім випадків, коли третя особа знала або могла знати ці відомості.

Як було вище зазначено, на момент здійснення спірних господарських операцій ТОВ "Форта-Ком" було зареєстровано як юридична особа в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців із зазначенням керівника та видів діяльності (том 2, а.с. 31,117).

Крім того, платник податків не може нести відповідальність за невиконання його контрагентами своїх зобов'язань, адже, поняття «добросовісний платник», яке вживається у сфері податкових правовідносин, не передбачає виникнення у платника додаткового обов'язку з контролю за дотриманням його постачальниками правил оподаткування, а саме, платник не наділений повноваженнями податкового контролю для виконання функцій, покладених на податкові органи, а тому не може володіти інформацією відносно виконання контрагентом податкових зобов'язань. А відтак, за умови невстановлення податковим органом наявності замкнутої схеми руху коштів, яка б могла свідчити про узгодженість дій позивача та його постачальників для одержання підприємством незаконної податкової вигоди, останнє не може зазнавати негативних наслідків внаслідок діянь інших осіб, що перебувають поза межами його впливу.

В разі порушення контрагентом податкової дисципліни, відповідальність та негативні наслідки мають настати саме для цієї особи. Чинне законодавство не зобов'язує платника податків перевіряти безпосереднього контрагента на предмет виконання ним вимог податкового законодавства перед тим, як відносити відповідні суми витрат до валових витрат та суми податку на додану вартість до податкового кредиту.

Суд вважає, що висновки відповідача повністю ґрунтуються на сумнівах та припущеннях, що є неприпустимим у податкових правовідносинах, які не доведені у встановленому порядку і які суд першої інстанції обґрунтовано не прийняв з огляду на положення частини другої статті 71 КАС України, відповідно до якої, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З огляду на викладене, колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи і судове рішення ухвалено у відповідності до норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, тому підстав для скасування постанови не вбачається.

Оскільки, ухвалою від 01.02.2016 року апелянту було відстрочено сплату судового збору за подання апеляційної скарги до винесення рішення, він підлягає стягненню за ухвалою суду.

Керуючись ст.ст.195,196,198,200,205,206,211,212,254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління ДФС у м.Києві - залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду м.Києва від 26 жовтня 2015 року - залишити без змін.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління ДФС у м.Києві несплачений при поданні апеляційної скарги судовий збір в сумі 5359 (п'ять тисяч триста п'ятдесят дев'ять) грн. 20 (двадцять) коп. на рахунок - 31211206781007, код ЄДРПОУ - 38004897, МФО банку - 820019, отримувач - УДКСУ у Печерському районі, банк - ГУДКСУ у м. Києві, Код класифікації доходів бюджету 22030001.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня складення повного тексту.

Ухвала в повному обсязі складена 02 березня 2016 року.

Головуючий-суддя Л.В.Губська

Судді О.М.Оксененко

І.В.Федотов

Головуючий суддя Губська Л.В.

Судді: Федотов І.В.

Оксененко О.М.