Ухвала суду № 56248698, 24.02.2016, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

24 лютого 2016 рокусправа № 804/8140/15

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючого судді: Іванова С.М.

суддів: Чабаненко С.В. Шлай А.В.

за участю секретаря судового засідання: Горшкова В.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Дніпроважмаш" на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 20 серпня 2015 року у справі за позовом управління Пенсійного фонду України в Ленінському районі м. Дніпропетровська до Публічного акціонерного товариства "Дніпроважмаш" про стягнення заборгованості,-

ВСТАНОВИВ:

Управління Пенсійного фонду України в Ленінському районі м. Дніпропетровська (далі - позивач) звернулось з адміністративним позовом до Публічного акціонерного товариства "Дніпроважмаш" (далі - відповідач) в якому просило стягнути з відповідача на його користь заборгованість по фактичним витратам на виплату та доставку пільгових пенсій по списку № 1 за квітень 2015 року в сумі 367938,53 грн.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 20 серпня 2015 року адміністративний позов задоволено.

Стягнуто з Публічного акціонерного товариства "Дніпроважмаш" (ЄДРПОУ 00168076, адреса: 49000, м. Дніпропетровськ, вул. Сухий острів, 3, р/р 2609630190009 ВТБ Банк МФО 30528) заборгованість зі сплати витрат на виплату та доставку пільгових пенсій особам, які були зайняті на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком №1, за квітень 2015 року в сумі 367938 (триста шістдесят сім тисяч дев'ятсот тридцять вісім гривень 53 копійки) на користь Управління Пенсійного Фонду України в Ленінському районі міста Дніпропетровська (р/р25609303013181, МФО 305482, Ощад Банк, утримувач Управління Пенсійного Фонду України в Ленінському районі міста Дніпропетровська).

Не погоджуючись з прийнятим у справі судовим рішенням, відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій вказує на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Представники сторін, які беруть участь у справі в судове засідання не з'явились, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, що у відповідності до ч. 4 ст. 196 та ст. 41 КАС України не перешкоджає розгляду справи без фіксування судового засідання технічними засобами.

Перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що відповідач є платником збору на обов'язкове державне соціальне пенсійне страхування та знаходиться на обліку позивача.

З матеріалів справи вбачається, що згідно даних Розрахунків сум фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій, призначених відповідно до частини 2 Прикінцевих положень Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", відповідачу необхідно було покрити витрати на виплату та доставку пенсій, виплачених у квітні 2015 року на загальну суму 367 938,53 грн., пенсіонерам згідно Розрахунків, долучених до матеріалів справи.

Надаючи правову оцінку рішенню суду першої інстанції, колегія суддів апеляційного суду, виходить з наступного.

Відповідно до ст.ст. 14,15 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" роботодавці: підприємства, установи і організації, створені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, об'єднання громадян, профспілки, політичні партії (у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ, організацій, об'єднань громадян, профспілок, політичних партій, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами) є страхувальниками та платниками страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.

Згідно абз. 2 п. 2 Розділу ХV Прикінцевих положень Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" пенсійне забезпечення застрахованих осіб, які працювали або працюють на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком N 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком N 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України ( 36-2003-п ), та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах або за вислугу років, які відповідно до законодавства, що діяло раніше, мали право на пенсію на пільгових умовах або за вислугу років, здійснюється згідно з окремим законодавчим актом через професійні та корпоративні фонди.

До запровадження пенсійного забезпечення через професійні та корпоративні фонди особам, зазначеним в абзаці першому цього пункту, пенсії призначаються за нормами цього Закону в разі досягнення пенсійного віку та наявності трудового стажу, передбаченого Законом України "Про пенсійне забезпечення".

Абзацем 4 п. 1 ст. 2 Закону України "Про збір на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" визначено, що для платників збору, визначених пунктами 1 та 2 статті 1 цього Закону, крім тих, які є платниками фіксованого сільськогосподарського податку, об'єктом оподаткування є також фактичні витрати на виплату і доставку пенсій, призначених відповідно до пункту "а" статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" до досягнення працівниками пенсійного віку, передбаченого статтею 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування"

Відповідно п. 1 ст. 1 цього Закону платниками збору на обов'язкове державне пенсійне страхування є суб'єкти підприємницької діяльності незалежно від форм власності, їх об'єднання, бюджетні, громадські та інші установи та організації, об'єднання громадян та інші юридичні особи, а також фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності, які використовують працю найманих працівників.

Абзацем 3 п. 1 ст. 4 Закону України "Про збір на загально обов'язкове державне пенсійне страхування" встановлено, що ставка збору на обов'язкове державне пенсійне страхування встановлюються для платників збору, визначених пунктами 1 та 2 статті 1 цього Закону складає 100 відсотків від об'єкта оподаткування, визначеного абзацом четвертим пункту 1 статті 2 цього Закону.

Згідно п. "а" ст. 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи працівники, зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, - за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць; чоловіки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах; жінки - після досягнення 45 років і при стажі роботи не менше 15 років, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах.

Отже, законодавчо передбачений обов'язок відповідача сплатити до Пенсійного фонду витрати на сплату пенсій, призначених за п. а) ст. 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення".

Відповідно до пп. 6.4 п. 6 Інструкції "Про порядок обчислення і сплати підприємствами, установами та організаціями збору на обов'язкове державне пенсійне страхування, інших платежів, а також обліку їх надходження до Пенсійного фонду України", затвердженої постановою Правління Пенсійного фонду України 19.12.2003 р. № 21-1, розмір сум до відшкодування на поточний рік визначається відділами надходження доходів органів Пенсійного фонду України щорічно у розрахунках фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій, призначених відповідно до частини 2 Прикінцевих положень Закону України від 09 липня 2003 року № 1058-I "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", які надсилаються підприємствам до 20-го січня поточного року та протягом 10 днів з новопризначених (перерахованих) пенсій (Розрахунки складаються на підставі відомостей відділів з призначення пенсій органів Пенсійного фонду України, які подаються згідно з додатком 8 до 1 січня поточного року та протягом 10 днів з дня прийняття рішення про призначення нової пенсії (пп. 6.5 п. 6 Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України).

Підприємства щомісяця до 25-го числа вносять до Пенсійного фонду зазначену в повідомленні місячну суму фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах.

Згідно пп. 6.8 п. 6 вищезазначеної Інструкції суми фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій за період з дати призначення пенсії до дати складання розрахунку фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій, призначених відповідно до частини 2 Прикінцевих положень Закону України від 09 липня 2003 року № 1058-I "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", сплачуються одночасно із оплатою фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій за перший поточний місяць.

У випадку несплати витрат на виплату та доставку пенсій за віком, призначених на пільгових умовах, вказані витрати є боргом зі сплати страхових внесків, який стягується органами Пенсійного фонду України на підставі пп. 7 п. 5 Положення про Пенсійний фонд України, затвердженого Указом Президента України від 01.03.2001 № 121/20.

Виходячи з вищевказаних норм Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", Закону України "Про пенсійне забезпечення" вбачається, що відшкодуванню підлягають фактичні витрати на виплату та доставку пенсій лише особам, які були зайняті повний робочий день на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списками № 1 та № 2 та які набули необхідний стаж роботи після введення в дію Закону України "Про пенсійне забезпечення".

Законодавством України передбачено відшкодування підприємствам витрат Пенсійного фонду України, пов'язаних з виплатою і доставкою пільгових пенсій, призначених за окремими пунктами статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення".

Згідно пп. 6.2 п. 6 Інструкції "Про порядок обчислення та сплати підприємствами, установами, організаціями та громадянами збору на обов'язкове державне пенсійне страхування, інших платежів, а також обліку їх надходження до Пенсійного фонду України" №21-1 від 31.12.2003, витрати на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах особам, які мають стаж, що дає право на призначення цих пенсій на декількох підприємствах, покриваються цими підприємствами пропорційно стажу роботи. При цьому стаж роботи на останньому підприємстві враховується у повному розмірі, а з попередніх місць роботи осіб він додається до стажу, необхідного для призначення пенсій на пільгових умовах.

Відповідно до положень Листа Пенсійного фонду України від 21.05.2003 року № 04/3846 "Щодо відшкодування підприємствами фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених відповідно до статті 100 Закону України "Про пенсійне забезпечення" визначено, що особі, яка до і після 01.01.1992 працювала на роботах, передбачених списками № 1 та № 2, і на підприємстві проведена атестація робочих місць, пенсія призначається відповідно до статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення".

Абзацом 1 частини 15 статті 106 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", строк давності щодо стягнення недоїмки, пені та штрафів не застосовується.

Аналізуючи спірні правовідносини, враховуючи, що відповідач не надав доказів сплати коштів, призначених на покриття фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених відповідно до пункту "а" статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення", суд першої інстанції вірно вважав правомірним стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості щодо покриття фактичних витрат на виплату і доставку пенсій, призначених на пільгових умовах за списком №1 за квітень 2015 року в сумі 367938,53 грн., оскільки доказів добровільного погашення відповідачем заборгованості або доказів відсутності у відповідача такого обов'язку не надано.

Таким чином, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги не спростовують правильності висновків суду першої інстанції і не дають підстав для висновку про помилкове застосування судом першої інстанції норм матеріального або процесуального права, яке призвело б до неправильного вирішення справи.

Відповідно до ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Зважаючи на відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про залишення оскаржуваного рішення суду першої інстанції без змін.

Керуючись ст. 195, п. 1 ч. 1 ст. 198, ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Дніпроважмаш" - залишити без задоволення.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 20 серпня 2015 року у справі за позовом управління Пенсійного фонду України в Ленінському районі м. Дніпропетровська до Публічного акціонерного товариства "Дніпроважмаш" про стягнення заборгованості - залишити без змін.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом 20 днів відповідно до ст. 212 та ч. 5 ст. 254 КАС України.

Головуючий: С.М. Іванов

Суддя: С.В. Чабаненко

Суддя: А.В. Шлай