Постанова № 56248514, 25.02.2016, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61004, м. Харків, вул. Мар'їнська, 18-Б-3, inbox@adm.hr.court.gov.ua П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Харків

25 лютого 2016 р. №820/239/16

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Полях Н.А.,

при секретарі судового засідання - Корнієнка А.Д.,

за участі:

представника позивача - Захарова В.В.,

представника відповідача - Потапенко І.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Фірма "Посад" до Державної податкової інспекції у Московському районі м. Харкова Головного управління ДФС у Харківській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з зазначеним позовом, в якому просить суд: визнати протиправним та скасувати частково податкове повідомлення-рішення ДПІ у Московському районі м. Харкова Головного управління ДФС у Харківській області від 09.07.2015 року №0002132201 на загальну суму 391850,00 грн. і скасувати частково податкове повідомлення-рішення ДПІ у Московському районі м. Харкова Головного управління ДФС у Харківській області від 09.07.2015 року №0002142201 на загальну суму 114337,25 грн.

В обґрунтування позову зазначив, що дії відповідача є протиправними, сума податкового зобов'язання, вказана в оскаржуваних податкових повідомленнях-рішеннях визначена неправомірно, податкові повідомлення-рішення є незаконними і підлягають скасуванню з тих підстав, що акт перевірки, яким обґрунтовується правомірність нарахування податкового зобов'язання, за своїм змістом не відповідає у повному обсязі вимогам нормативно-правових актів та дійсним обставинам справи.

Господарська діяльність Товариства з обмеженою відповідальністю Фірма "Посад" (далі за текстом - ТОВ Фірма "Посад") здійснюється відповідно до норм законодавства, з реальним настанням правових наслідків. У позивача наявна вся первинна документація по усім господарським операціям, яка відповідає вимогам чинного законодавства, не містить дефектів форми, змісту чи походження, та в повній мірі підтверджує реальність здійснення господарських операцій.

В судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги та просив суд задовольнити позов в повному обсязі.

Представник відповідача у судовому засіданні проти позову заперечував, вказав на обґрунтованість та законність дій відповідача, а тому просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі. У письмових запереченнях на адміністративний позов зазначив наступне: перевіркою встановлено, що на підприємстві відсутні первинні документи, що підтверджують отримання розрахунково-касових послуг від Харківський ГРУ Приватбанк та віднесення позивачем до складу податкового кредиту сум ПДВ за період з 01.07.2012 по 31.12.2014 року, понесених з придбання товарів від підприємства ТОВ "Дистрибуція-Центр", по якому встановлено відсутність об'єктів оподаткування по операціях з продажу товарів, або податкова звітність яких визнана - неподатковою.

На підставі викладеного представник відповідача просив суд відмовити у задоволенні позову в повному обсязі.

Заслухавши пояснення сторін, дослідивши подані сторонами документи, з'ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку про часткове задоволення позовних вимог з наступних підстав.

Судом встановлено, що контролюючим органом на підставі направлень від 07.05.2015 року №544, №545, №546, №547, №548, №549 та наказу від 28.04.2015 року №430, виданих Державною податковою інспекцією у Московському районі м. Харкова ГУ Міндоходів у Харківській області, згідно із ст.20, ст.77 Податкового кодексу України та відповідно до плану-графіка проведення планових виїзних перевірок суб'єктів господарювання, в період з 12.05.2015 року по 23.06.2015 року була проведена планова виїзна документальна перевірка Товариства з обмеженою відповідальністю Фірма "Посад" з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2012 року по 31.12.2014 року.

За результатами перевірки контролюючим органом був складений акт №1907/20-34-22-01-05/38381872 від 01.07.2015 року "Про результати документальної планової виїзної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю Фірма "Посад" з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2012 року по 31.12.2014 року.

Відповідно до висновків, викладених в акті №1907/20-34-22-01-05/38381872 від 01.07.2015 року, перевіркою встановлено наступні порушення позивачем:

- п.144.1 ст.144, п.п.145.1.1 п.п.145.1.2 п.145.1 ст.145, п.п.138.10.3 п.п.139.1.9 п.139.1 ст.139 Податкового кодексу України, в результаті чого позивачем завищено витрати на загальну суму 1682476,00 грн., у тому числі за 3 квартал 2012 р. у сумі 195253,00 грн., за 4 квартал 2012р. у сумі 88621,00 грн., за 2013 р. у сумі 563738,00 грн., за 2014 р. на суму 834864,00. Що призвело до заниження податку на прибуток, що підлягає сплаті до бюджету на загальну суму 316999,00 грн., у т.ч. за 3 кв. 2012 р. у сумі 41003,00 грн., за 4 кв. 2012 р. у сумі 18610,00 грн., за 2013 р. у сумі 107110,00 грн., за 2014 р. у сумі 150276,00 грн.

- п.198.5 ст.198 та п.п.198.3 ст.198 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 190899,00 грн. в т.ч. за травень 2014 р. на суму 34214,00 грн., липень 2014р. - 57255,00 грн., грудень 2014 р. - 99430,00 грн.

На підставі висновків, викладених в акті перевірки, контролюючим органом були винесені податкові повідомлення-рішення №0002132201 від 09.07.2015 року, яким визначено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств у розмірі 396248,75 грн., з них за основним платежем - 316999,00 грн., а за штрафними (фінансовими) санкціями - 79249,75 грн. та податкове повідомлення-рішення №0002142201 від 09.07.2015 року, яким визначено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) у розмірі 238623,75 грн., з них за основним платежем - 190899,00 грн., а за штрафними (фінансовими) санкціями - 47724,75 грн.

Податкове повідомленням-рішенням №0002142201 від 09.07.2015 року оскаржується позивачем в частині зайвого включення ТОВ Фірма "Посад" до складу податкового кредиту суми податкового кредиту суми ПДВ у розмірі 91468,80 грн., решту суми на яку збільшено податковий кредит позивач не оспорює.

Не погоджуючись із позицією та рішеннями відповідача, позивач звернувся до Харківського окружного адміністративного суду із зазначеним позовом.

По суті заявлених вимог суд зазначає наступне.

Відповідно до п. 198.1 ст. 198 Податкового Кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше; дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною (п. 198.2 ст. 198 Податкового Кодексу України).

Водночас згідно п. 198.3 ст. 198 Податкового Кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Тобто, необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності.

В пункті 198.6 статті 198 Податкового кодексу України зазначено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу). У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Податкова накладна виписується удвох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів (послуг) (пункт 201.4 статті 201 Податкового кодексу України).

Згідно пункту 201.8 статті 201 Податкового кодексу України право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Податкова накладна, відповідно до абзацу першого пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Із системного аналізу вказаних правових норм, можливо дійти до висновку, що для отримання права на податковий кредит із сум податку на додану вартість, сплачених в ціні придбаного товару (робіт, послуг), платник ПДВ повинен мати податкові накладні, видані на реально отриманий товар (роботи, послуги), призначений для використання у власній господарській діяльності.

Згідно з пунктом 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством. З урахуванням викладеного для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

На підтвердження реальності здійснення господарської операції між позивачем по взаємовідносинам з ТОВ "Дистрибуція-Центр" щодо поставки товару за Договором поставки продовольчих товарів №14 від 14.03.2014 року були надані та долучені до матеріалів справи податкові, видаткові, товарно-транспортні накладні, платіжні доручення по рахунку ТОВ Фірма "Посад"

Досліджені під час розгляду первинні документи підтверджують факт реального виконання господарських відносин та правомірність формування податкового кредиту та витрат по вказаним взаємовідносинам.

Суми податку на додану вартість по отриманих податкових накладних включені до податкового кредиту, відображених у реєстрі отриманих податкових накладних, та відповідають даним податкової декларації з ПДВ за відповідні податкові періоди.

Отже, наявні в матеріалах справи та досліджені під час проведення перевірки, первинні документи відповідають вимогам законодавства та не містять явних дефектів форми і змісту. Враховуючи, що реальність господарських операцій позивача з контрагентами повністю підтверджена належними первинними документами, придбані товари використані позивачем у власній господарській діяльності, позивач має право на відображення цих господарських операцій у податковому обліку при визначенні об'єкту оподаткування податком на додану вартість.

Згідно ч.1 ст. 244-2 КАС України, рішення Верховного Суду України, прийняте за результатами розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначені норми права, та для всіх судів України. Суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність з рішенням Верховного Суду України.

Згідно з приписами ч.2 ст.8 КАС України, суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

У відповідності до ст. 1 Закону України "Про ратифікацію Конвенції про захист прав і основних свобод людини 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції", ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" від 23 лютого 2006 року Україна визнає джерелом права рішення Європейського суду з прав людини, а також юрисдикцію цього суду в усіх питаннях, що стосуються тлумачення і застосування Конвенції. Рішення Європейського суду є частиною національного законодавства і є обов'язковими для правозастосування органами правосуддя.

Так, Європейський Суд з прав людини (далі по тексту - Суд) у своєму рішенні у справі "БУЛВЕС" АД проти Болгарії" (заява № 3991/03) від 22 січня 2009 року зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз, а також сплачувати пеню. На думку суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.

Таким чином, суд приходить до висновку про реальність господарських операцій, вчинених між ТОВ Фірма "Посад" та ТОВ "Дистрибуція-Центр" в межах Договору поставки продовольчих товарів №14 від 14.03.2014 року, з огляду на вказане висновки податкового органу, викладені в акті перевірки №1907/20-34-22-01-05/38381872 від 01.07.2015 року є такими, що не відповідають дійсним обставинам справи.

Щодо встановленого перевіркою порушення, що ТОВ Фірма «Посад до складу адміністративних витрат було включено суми витрат за розрахунково-касове обслуговування сплачені Харківський ГРУ Приватбанк, МФО 351533, податковий номер 22609983 на загальну суму 1662926,00 грн., при цьому на підприємстві відсутні первинні документи, що підтверджують отримання розрахунково-касових послуг від Харківський ГРУ Приватбанк, суд зазначає наступне.

З наявних матеріалів справи вбачається, що між ТОВ Фірма "Посад" та ПАТ КБ "Приватбанк" (далі Банк) було укладено Договір №Д1522 від 29.04.2011 року про використання платіжних карт в якості платіжного засобу в торгових та сервісних підприємствах, відповідно до якого заявник приймає карти до оплати за товари і послуги в якості платіжного засобу, банк забезпечує обробку транзакцій та перерахування коштів, для відшкодування здійснених транзакцій, на поточний рахунок заявника; за проведення операції банк отримує комісійну винагороду. Згідно з п. 5.1. Договору комісія за розрахункове обслуговування операцій стягується банком при відшкодуванні сум заявнику відповідно до додатку № 1 до договору.

Згідно з довідкою ПАТ КБ "Приватбанк" №08.7.0.0.0/151028110717 від 28.10.2015 р., копія якої міститься в матеріалах справи, ТОВ Фірма "Посад" були надані послуги відповідно до Договору №Д1522 від 29.04.2011 року (комісія банку) за період з 01.01.2012 року по 31.12.2014 року, комісійна винагорода була нарахована та утримана з розрахункового рахунку № 26003052308668 в Харківській філії ПАТ КБ "Приватбанк" ТОВ Фірма "Посад" у повному обсязі.

Також, зі змісту акту перевірки №1907/20-34-22-01-05/38381872 від 01.07.2015 року вбачається, що перевіряючим були надані виписки банку по всім рахункам, відкритим у закладах банку, з яких вбачається утримання комісійної винагороди банком за розрахункове обслуговування операцій при відшкодуванні сум Заявнику.

Посилання відповідача на відсутність первинних документів, що підтверджують отримання розрахунково-касових послуг не відповідне фактичним обставинам справи з огляду на наявність договору та банківських виписок, які підтверджують факт виконання договору.

Відповідно до п.138.2 ст.138 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

У разі якщо платник податку здійснює виробництво товарів, виконання робіт, надання послуг з довготривалим (більше одного року) технологічним циклом виробництва за умови, що договорами, укладеними на виробництво таких товарів, виконання робіт, надання послуг, не передбачено поетапної їх здачі, до витрат звітного податкового періоду включаються витрати, пов'язані з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг у цьому періоді.

Платник податку для визначення об'єкта оподаткування має право на врахування витрат, підтверджених документами, що складені нерезидентами відповідно до правил інших країн.

Згідно з п.138.8 ст.138 Податкового кодексу України собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг складається з витрат, прямо пов'язаних з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг, а саме: прямих матеріальних витрат; прямих витрат на оплату праці; амортизації виробничих основних засобів та нематеріальних активів, безпосередньо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг; загальновиробничі витрати, які відносяться на собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку; вартості придбаних послуг, прямо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг; інших прямих витрат, у тому числі витрат з придбання електричної енергії (включаючи реактивну).

Відповідно до п.146.13 ст.146 Податкового кодексу України, сума перевищення доходів від продажу або іншого відчуження над балансовою вартістю окремих об'єктів основних засобів та нематеріальних активів включається до доходів платника податку, а сума перевищення балансової вартості над доходами від такого продажу або іншого відчуження включається до витрат платника податку.

Сума перевищення доходів від продажу або іншого відчуження над первісною вартістю придбання невиробничих основних засобів та витрат на ремонт, що здійснюються для підтримання об'єкта в робочому стані, включається до доходів платника податку, а сума перевищення первісної вартості над доходами від такого продажу або іншого відчуження включається до витрат платника податку.

Сума перевищення доходів від продажу або іншого відчуження безоплатно отриманих основних засобів або нематеріальних активів над вартістю таких основних засобів або нематеріальних активів, що була включена до складу доходів у зв'язку з отриманням, включається до доходів платника податку, а сума перевищення вартості, що була включена до складу доходів у зв'язку з безоплатним отриманням над доходами від такого продажу або іншого відчуження включається до витрат платника податку.

Згідно з положеннями п.п.139.1.9 п.139.1 ст.139 Податкового кодексу України, не включаються до складу витрат, зокрема, витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

На підтвердження правильності нарахування податку на прибуток підприємств позивачем були надані документи по взаємовідносинам позивача з ПАТ КБ "Приватбанк" та ТОВ "Дистрибуція-Центр".

Усі досліджені документи відповідають вимогам податкового законодавства, не містять явних дефектів форми та змісту.

Таким чином, позивачем правомірно сформовано суми з податку на прибуток, що підтверджується матеріалами справи.

Враховуючи викладене вище, суд вважає, що суб'єктом владних повноважень не викладено жодних належних та допустимих доводів про відсутність фактичного виконання позивачем господарських операцій за спірним правочином, про наявність взаємопов'язаності позивача та контрагентів позивача, про несумісність предмету спірних правочинів з напрямом господарської діяльності позивача, про відсутність розумних економічних або інших причин (ділової мети) придбання послуг у контрагента, що зумовлює необґрунтованість висновку суб'єкта владних повноважень про невідповідність закону вчинених за ним господарських операцій.

Щодо позовних вимог позивача щодо визнання протиправними оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, суд зазначає наступне.

Фактично вимоги про визнання протиправними дій при винесенні податкового повідомлення-рішення та скасування рішення суб'єкта владних повноважень є однорідними позовними вимогами та передбачають один і той самий спосіб захисту прав позивача. Суд звертає увагу на те, що поняття скасування рішення передбачає, тим самим, визнання його протиправним. Отже щодо позовних вимог про визнання протиправними дій при винесенні податкового повідомлення-рішення слід відмовити, оскільки дані позовні вимоги є похідними.

Крім того, суд зазначає, що відповідно до положень ст. 105 КАС України адміністративний позов може містити вимоги про скасування або визнання нечинним рішення відповідача - суб'єкта владних повноважень повністю чи окремих його положень.

Також слід звернути увагу на те, що викладена вище позиція суду відображена в рішеннях Вищого адміністративного суду України по справам №К/800/5902/14, №К/800/19206/14, №К/800/10869/13.

Позовна вимога про скасування оскаржуваних податкових повідомлень-рішень в повній мірі захищає права та інтереси позивача і направлена на поновлення порушених прав останнього.

Відповідно до ч.2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч.2 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З урахуванням вищевикладених обставин, суд вважає вимоги позивача щодо часткового скасування податкового повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Московському районі м. Харкова Головного управління ДФС у Харківській області від 09.07.2015 року №0002132201 на загальну суму 391850,00 грн. та часткового скасування податкового повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Московському районі м. Харкова Головного управління ДФС у Харківській області від 09.07.2015 року №0002142201 на загальну суму 114337,25 грн. правомірними та такими, що ґрунтуються на положеннях діючого законодавства, належним чином обґрунтовані, підтверджені матеріалами справи, а тому підлягають задоволенню у цій частині.

В іншій частині підстави для задоволення позовних вимог відсутні.

Розподіл судових витрат здійснюється відповідно до вимог ст.94 КАС України.

Керуючись ст. ст. 2, 8-14, 71, 94, 160-163, 167, 186, 254 КАС України, суд -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю Фірма "Посад" до Державної податкової інспекції у Московському районі м. Харкова Головного управління ДФС у Харківській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень - задовольнити частково.

Скасувати частково податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Московському районі м. Харкова Головного управління ДФС у Харківській області від 09.07.2015 року №0002132201 на загальну суму 391850,00 грн.

Скасувати частково податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Московському районі м. Харкова Головного управління ДФС у Харківській області від 09.07.2015 року №0002142201 на загальну суму 114337,25 грн.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Державної податкової інспекції у Московському районі м. Харкова Головного управління ДФС у Харківській області на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Фірма "Посад" (код ЄДРПОУ 21229267) судовий збір у розмірі 6215 грн. (шість тисяч двісті п'ятнадцять) гривень.

В задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Повний текст постанови складено 03.03.2016 року.

Суддя Полях Н.А.