Рішення № 56244527, 25.02.2016, Апеляційний суд Вінницької області

Справа № 144/553/15-ц Провадження № 22-ц/772/504/2016Головуючий в суді першої інстанції Панченко Д. І.Категорія 23 Доповідач Луценко В. В.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 лютого 2016 рокум. Вінниця

Колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Вінницької області в складі:

головуючого - Луценка В.В.,

суддів - Денишенко Т.О., Нікушина В.П.,

при секретарі - Торбасюк О.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань апеляційного суду Вінницької області цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до Приватного підприємства «ЗІС», за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - відділу Держземагенства у Теплицькому районі Вінницької області, про визнання договору оренди землі недійсним, за апеляційною скаргою представника ОСОБА_2 - ОСОБА_3 на рішення Теплицького районного суду Вінницької області від 16 грудня 2015 року,

ВСТАНОВИЛА:

В травні 2015 року представник позивача ОСОБА_2 - ОСОБА_3 звернулась в суд з позовом до ПП «ЗІС» про визнання договорів оренди землі недійсними та повернення земельної ділянки власнику.

Позовні вимоги мотивовані тим, що згідно з Державним актом на право власності на земельну ділянку серії НОМЕР_2 від 16.03.2005 року та згідно з Державним актом на право власності на земельну ділянку серії НОМЕР_1 від 16.03.2005 року ОСОБА_2 є власником земельних ділянок площею 2,1821 га кожна, які розташовані на території Петрашівської сільської ради. В січні 2015 року ОСОБА_2 стало відомо, що існують договори оренди землі, які укладені нібито між нею та ПП «ЗІС» 20.04.2010 року строком на 15 років. Вказує на те, що відповідач ПП «ЗІС» сам склав дані договори, оскільки зазначених вище договорів оренди землі позивач або її довіритель не підписувала і вона особисто нікого не уповноважувала укладати договори оренди землі з відповідачем. 10.06.2015 року представник позивача подала письмову заяву до суду про зменшення розміру позовних вимог виключивши позовну вимогу про повернення земельних ділянок.

Рішенням Теплицького районного суду Вінницької області від 16.12.2015 року у задоволенні позову ОСОБА_2 до ПП «ЗІС» про визнання договорів оренди землі недійсними відмовлено.

В апеляційній скарзі представник позивача ОСОБА_2 - ОСОБА_3 просить рішення суду скасувати, ухвалити нове рішення, яким задовільнити позовні вимоги, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення вимог процесуального права.

Заслухавши доповідача, пояснення і заперечення сторін та їх представників, перевіривши матеріали справи, а також доводи апеляційної скарги, судова колегія приходить до висновку про те, що скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до ст.213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Ухвалене судом першої інстанції рішення не відповідає обставинам і матеріалам справи та не ґрунтується на вимогах матеріального та процесуального права.

Матеріалами справи встановлено, що позивач ОСОБА_2 є власником двох земельних ділянок загальною площею 4,3642 га, які розташовані на території Петрашівської сільської ради, Теплицького району, Вінницької області, що підтверджується Державними актами на право власності на землю серія НОМЕР_3 від 16.03.2005 року та серія НОМЕР_2 від 16.03.2005 року (а.с.6-7).

20 квітня 2010 року між ОСОБА_2 та ПП «ЗІС» були укладені Договори оренди землі №465, 466, згідно яких позивачка передала відповідачу належні їй дві земельні ділянки, загальною площею 4,364, які розташовані на території Петрашівської сільської ради, Теплицького району, Вінницької області (а.с. 8-11).

Зазначені договори були зареєстровані в Теплицькому районному відділі Вінницької регіональної філії ДП «Центр ДЗК», про що у Державному реєстрі земель вчинені записи за №0410059001121, 041005900422 від 12.05.2010 року.

До зазначених вище Договорів оренди землі №465, 466 були додатково укладені Акти визначення меж земельної ділянки на місцевості від 15.05.2010 року та Акти приймання-передачі об'єкта оренди від 20.04.2010 року.

Правовідносини, що виникли між сторонами справи регулюються нормами цивільного права та вимогам ЗУ «Про оренду землі».

Відповідно до ст.13, 14 Закону України «Про оренду землі» договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Договір оренди укладається у письмовій формі.

За змістом ч.1 ст.215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Відповідно до ч.3, 4 ст.203 ЦК України, волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Як вольова дія, правочин являє собою поєднання волі та волевиявлення. Воля сторін полягає в їхній згоді взяти на себе певні обов'язки, вона повинна бути взаємною, двосторонньою і спрямованою на досягнення певної мети.

Правочин має вчинятись у формі, встановленій законом.

Згідно ч.1, 2 ст.207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Згідно п.3 висновку судово-почеркознавчої експертизи №11632/11633/15-32 від 20.08.2015 року Київського науково-дослідного інституту судових експертиз (а.с.61-71) підписи від імені ОСОБА_2 у спірних договорах оренди землі №465, 466 від 20.04.2010 року та актах визначення меж земельної ділянки на місцевості від 15.05.2010 року виконані не ОСОБА_2

Згідно з ч.1 ст.215 ЦК підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

З наведеного вбачається, що Договори оренди землі №465, 466 не відповідають внутрішній волі позивачки, підписані нею не були, а тому такі договори підлягають визнанню недійсними.

Відповідно до ст.236 ЦК України, правочин визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення.

Судова колегія не приймає до уваги покази свідків, у зв'язку з наступним.

Відповідно до абз.2 ч.1 ст.218 ЦК України заперечення однією із сторін факту вчинення правочину або оспорювання окремих його частин може доводитися письмовими доказами, засобами аудіо-, відеозапису та іншими доказами. Рішення суду не може ґрунтуватися на свідченнях свідків.

Пунктом 12 постанови №9 від 06.11.2009 року Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» звернуто увагу судів, що зі змісту абзацу другого частини першої статті 218 ЦК не може доводитися свідченням свідків не лише заперечення факту вчинення правочину або оспорювання окремих його частин, а й факт його вчинення, а також виконання зобов'язань, що виникли з правочину. Випадки, коли свідчення свідків допускаються як засіб доказування факту вчинення правочину, у ЦК визначені прямо (частина друга статті 937, частина третя статті 949 ЦК).

Відмовляючи у задоволенні позову ОСОБА_2 суд прийшов до висновку про пропущення нею строку позовної давності звернення до суду за захистом порушених прав та інтересів.

Однак з таким висновком суду безперечно погодитись не можна.

Відповідно до ч.1 ст.261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Згідно п.4 висновку судово-почеркознавчої експертизи №11632/11633/15-32 від 20.08.2015 року Київського науково-дослідного інституту судових експертиз (а.с.61-71) підписи від імені ОСОБА_2 у графі «Від орендодавця» у актах приймання передачі об'єктів оренди від 20.04.2010 року виконано ОСОБА_2

Враховуючи наведене суд першої інстанції прийшов хибного висновку про початок перебігу строку позовної давності з моменту підписання цих актів, тобто з 20.04.2010 року, однак зазначене твердження спростовується наступним.

Зазначені акти-приймання передачі об'єктів оренди, за своєю суттю, є похідними (додатками) до договорів про оренду землі №445, 446, які є недійсними. Таким чином зазначені акти-приймання передачі також є недійсними та не можуть слугувати належними доказами у справі.

В самих актах приймання-передачі об'єктів оренди від 20.04.2010 року відсутні чіткі посилання на конкретні земельні ділянки, а саме їх кадастрові номера, тощо.

З наведеного вбачається, що підписані ОСОБА_2 акти приймання-передачі об'єктів оренди не можуть слугувати доказом того, що позивачка довідалась або могла довідатися про порушення свого права у 2010 році.

Окрім того, на звернення ОСОБА_2 про витребування з відділу Держземагенства у Теплицькому районі Вінницької області від останніх надійшов лист, відповідно до якого у Відділі відсутні оригінали договорів оренди землі від 20.04.2010 року (а.с30).

Згідно з п.2, 3, 4 ст.309 ЦПК України підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення або зміни рішення є: недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими; невідповідність висновків суду обставинам справи; порушення або неправильне застосування норм матеріального або процесуального права.

Враховуючи наведене рішення суду першої інстанції не може бути залишено в силі та підлягає скасуванню, з ухваленням нового рішення про задоволення позовних вимог.

Керуючись ст.303, 307, 309, 313, 314, 316, 317, 319 ЦПК України, судова колегія,

ВИРІШИЛА:

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_2 - ОСОБА_3 задовольнити.

Рішення Теплицького районного суду Вінницької області від 16 грудня 2015 року скасувати.

Визнати недійсними договори №465 та №466 оренди земельних ділянок загальною площею 4,3642 га, які розташовані на території Петрашівської сільської ради, Теплицького району, Вінницької області, укладені 20 квітня 2010 року між Приватним підприємством «ЗІС» та ОСОБА_2, зареєстровані Теплицьким районним відділом Вінницької регіональної філії ДП «Центр Державного земельного кадастру», про що у Державному реєстрі земель внесено запис від 12 травня 2010 року за №041005900422 та №0410054900421.

Стягнути з Приватного підприємства «ЗІС» на користь ОСОБА_2 судові витрати у вигляді 2323 гривень 24 копійок судового збору а 3141 гривню 40 копійок витрат пов'язаних з проведенням судової-почеркознавчої експертизи.

Рішення суду набуває законної сили з моменту його проголошення, однак може бути оскаржене до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ на протязі 20 днів.

Суддя-доповідач: __ Луценко В.В.

Судді: __ Денишенко Т.О.

__ Нікушин В.П.