Рішення № 56242269, 29.02.2016, Немишлянський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Фрунзенський районний суд м. Харкова)

Справа № 645/9847/15-ц

Провадження № 2/645/895/16

З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 лютого 2016 року Фрунзенський районний суд міста Харкова у складі:

головуючого - судді Горпинич О.В.

при секретарі судових засідань - ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Харкові в порядку заочного розгляду цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3, треті особи: ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, Фрунзенський районний відділ у м. Харкові Державної міграційної служби України про визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду із вищевказаним позовом, яким просив визнати відповідача ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, таким, що втратив право користування жилим приміщенням квартирою № 52 по вул. Маршала Рибалко, 3 у м. Харкові.

В обґрунтування позову посилався на те, що він є власником вищевказаної квартири. 18.07.2004 року за його згодою у даній квартири було зареєстровано відповідача, проте реєстрація мала формальний характер, оскільки останній жодного дня не мешкав у квартирі, ніколи не приймав участі у комунальних витратах, її ремонті. Існування реєстрації відповідача обмежує права її власника, який утримує квартиру та вимушений сплачувати комунальні платежі за зареєстровану особу, що фактично не проживає у квартирі. Відповідач по теперішній час участі в утриманні житлового приміщення не приймає, позивач самостійно здійснює обовязки щодо утримання житла, проводить в квартирі поточні ремонти. Наявність реєстрації відповідача за вищевказаною адресою порушує його права як власника житла, що фактично позбавляє права безперешкодного володіння, користування та розпорядження належною йому власністю.

На підставі викладеного до суду було подано відповідний позов.

Позивач в судове засідання не зявився, проте присутній його представник, що діє на підставі довіреності, підтримав позовні вимоги у повному обсязі, просивши про їх задоволення, посилаючись на обставини, викладені вище.

Відповідач у судове засідання не зявився по невідомим суду причинам, про день та час слухання справи повідомлявся своєчасно і належним чином, відповідно до вимог ч. 9ст. 74 ЦПК України, через оголошення у пресі газеті «Урядовий курєр» від 18.02.2016 року № 32 (5652), заяв про відкладення розгляду справи або про розгляд справи за його відсутності не надавав.

Треті особи: ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 у судовому засіданні не заперечували проти позовних вимог, просили про їх задоволення, пояснивши, що, дійсно, з 2004 року у квартирі АДРЕСА_1 зареєстрований відповідач по справі, проте у даній квартирі не мешкає, участі в утриманні житлового приміщенні не приймає, поточні ремонти в квартирі не проводить.

Від представника Фрунзенського районного відділу у м. Харкові Державної міграційної служби України через канцелярію суду надійшла заява про розгляд справи у її відсутності та просила ухвалити рішення на розсуд суду.

Суд, вислухавши пояснення представника позивача, третіх осіб, свідків, дослідивши надані докази у їх сукупності, вважає позовну заяву такою, що підлягає задоволенню з наступних підстав.

Серед основних прав і свобод людини і громадянина України проголошено право на житло. Тобто право на житлоце одне із найважливіших соціально-економічних прав громадян України, оскільки воно стосується основ життя людини.

Відповідно до ст. 25 Загальної декларації прав людиниКожна людина має право на такий життєвий рівень, включаючи їжу, одяг, житло, медичний догляд і необхідне соціальне обслуговування, що є необхідним для підтримки здоров'я й добробуту її самої та її родини.

Невід'ємне право кожної людини на житло закріплено і в інших міжнародно-правових документах про права людини, у тому числі в Міжнародному пакті про економічні, соціальні й культурні права від 16 грудня 1966 року (ст.10). При цьому, як вбачається із п.1 ст. 12 Міжнародного акту про цивільні і політичні права від 16 грудня 1966 року, право на житло має реалізовуватися за умови вільного вибору людиною місця проживання.

Повага до права людини на житло закріплена також уст. 8 Європейської Конвенції з прав людиниі основоположних свобод.

У разі порушення цих прав передбачено право на судовий захист. Ніхто не може примусово бути позбавлений житла, безпідставно виселений із нього або визнаний таким, що втратив право користування жилим приміщенням.

Відповідно до статей3,4,15 ЦПК України,особа має конституційне право на судовий захист своїх цивільних прав і може звернутися із позовом про захист порушеного, оспоренного або невизнаного права у спосіб, передбаченийЦК України.

Відповідно дост. 10 ЦПК України,цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості.

Згідно статей10,31,60 ЦПК України,кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановленихстаттею 61 цього Кодексу.

У відповідності з ч. 1ст. 11 ЦПК України,суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, у межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Відповідно до ч. 3ст. 9 Житлового Кодексу Української РСР від 30 червня 1983 р. № 5464-X, із наступними змінами (даліЖК УРСР), ніхто не може бути виселений із займаного жилого приміщення або обмежений у праві користування жилим приміщенням інакше як з підстав і в порядку, передбачених законом.

Матеріалами справи встановлено, що згідно свідоцтва про право власності на житло від 05.02.2004 року реєстраційний номер 8-04-231947, ОСОБА_2, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_7 на праві спільної сумісної власності належить квартира АДРЕСА_2, що також підтверджується відповіддю КП «Харківське міське бюро технічної інвентаризації».

Відомостей про зміну власника вищевказаної квартири матеріали справи не містять.

Як вбачається з довідки КП «Жилкомсервіс» дільниця № 53 від 22.08.2015 року № 2254, за адресою: м. Харків, вул. Маршала Рибалка, б. 3, кв. 52, зареєстрований відповідач ОСОБА_3.

Згідно відповіді за підписом начальника Фрунзенського ВП ГУ НПУ в Харківській області ОСОБА_8 від 16.02.2016 року № 59/1290, ОСОБА_3 в період з 2012 року по теперішній час до Фрунзенського ВП з будь якими заявами, скаргами, чи повідомленнями з приводу перешкод у здійсненні права користування квартирою № 52 у будинку № 3 по вул. Маршала Рибалко в м. Харкові не звертався.

Також Харківська міська поліклініка № 3 повідомляла, що ОСОБА_3 за медичною допомогою до поліклініки № 3 не звертався.

Факт не проживання відповідача за місцем реєстрації підтверджується поясненнями свідків ОСОБА_9, ОСОБА_10.

Так, свідок ОСОБА_9 пояснила, що зареєстрована та мешкає за адресою: м. Харків, вул. М. Рибалко, б. 3, кв. 49 близько 10 років та є сусідкою позивача, який проживає за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_2 разом з дружиною та дітьми, проте ОСОБА_3 за даною адресою не мешкає. Перешкод в користуванні житловим приміщенням відповідачу не чиниться.

Свідок ОСОБА_10 в судовому засіданні пояснила, що зареєстрована та проживає за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_3 близько 20 років та є сусідкою позивача, який мешкає за вищевказаною адресою разом зі своєю сімєю: дружиною та дітьми. Свідок зазначала, що відповідач за адресою: м. Харків, вул. М. Рибалко, б. 3, кв. 52 не мешкає тривалий час, перешкод в користуванні житловим приміщенням відповідачу не чиниться.

Тобто, відповідач залишається бути зареєстрованим у спірній квартирі, наміру проживати за місцем реєстрації та користуватися житловою площею не має, у спірному житловому будинку фактично не проживає з 2004 року. Наявність реєстрації відповідача у спірному житловому будинку перешкоджає позивачу здійснювати право власності, оскільки передбачає право відповідача на користування житловим приміщенням за місцем реєстрації.

Статтею 41 Конституції Українита ст. 1 Першого Протоколу до Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, до якої Україна приєдналась 17 липня 1997 року відповідно до Закону України від 17 липня 1997 року № 457/967-ВР «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод 1950 року, Першого Протоколу та Протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції», закріплено принцип непорушності права приватної власності, який означає право особи на безперешкодне користування своїм майном та закріплює права власника володіти, користуватися та розпоряджатися належним йому майном, на власний розсуд вчиняти щодо свого майна будь-які правочини, відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб (ст.ст.316,317,319,321 ЦК України).

Згідно зіст. 319 ЦК України, власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. Відповідно вселення членів сімї у житлове приміщення, яке належить громадянину на праві власності є результатом реалізації права власника й у них виникає право на користування чужим майном, тобто сервітутне право.

Відповідно достатті 150 Житлового кодексу України, громадяни, які мають у приватній власності будинок (частину будинку), квартиру, користуються ним (нею) для особистого проживання і проживання членів їх сімей і мають право розпоряджатися цією власністю на свій розсуд: продавати, дарувати, заповідати, здавати в оренду, обмінювати, закладати, укладати інші не заборонені законом угоди.

Відповідно до частини першоїстатті 383 ЦК Українивласник житлового будинку, квартири має право використовувати помешкання для власного проживання, проживання членів своєї сімї, інших осіб.

Відповідно до ч.1,4,5,7ст.319 ЦК України, власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власність зобов'язує. Власник не може використовувати право власності на шкоду правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію та природні якості землі. Діяльність власника може бути обмежена чи припинена або власника може бути зобов'язано допустити до користування його майном інших осіб лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

Судом встановлено, що відповідач не проживає за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_4, б. 3, кв. 52 з 2004 року та покинув спірне житло добровільно, перешкод у його проживанні за місцем реєстрації, а також поважність причин невикористання відповідачем свого права користування спірним житловим приміщенням судом не встановлено.

Жодних беззаперечних, належних та допустимих доказів на підтвердження поважності причин відсутності відповідача за вищевказаною адресою понад один рік суду не надано.

Докази, що підтверджують той факт, що позивач якимось чином перешкоджав відповідачу у користуванні спірною квартирою в матеріалах справи також відсутні.

Відповідно до ч. 3 ст. 10 ЦК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч.1ст.156 ЖК України, з урахуванням положень ч. 1ст. 405 ЦК України, члени сімї власника житла, які проживають разом з ним у будинку (квартирі), що йому належить, користуються жилим приміщенням в обсязі, визначеному відповідно до угоди з власником.

Таким чином, судом встановлено, що відповідач залишається бути зареєстрованим у спірній квартирі, наміру проживати за місцем реєстрації та користуватися житловою площею не має, у спірному житловому будинку фактично не проживає з 2004 року, тобто станом на момент розгляду справи більше одного року. Наявність реєстрації відповідача у спірному житловому будинку перешкоджає позивачу здійснювати право власності, оскільки передбачає право відповідача на користування житловим приміщенням за місцем реєстрації.

Існування домовленості між сторонами про право користування житловим приміщенням не встановлено.

Згідност. 88 ЦПК України,з відповідача на користь позивача належить стягнути витрати по оплаті судового збору та витрати, повязані з публікацією в пресі оголошення про виклик.

Керуючись ст.ст.10,11,60,169,209,212,214,215,218, 224-226 ЦПК України, суд -

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_2 до ОСОБА_3, треті особи: ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, Фрунзенський районний відділ у м. Харкові Державної міграційної служби України про визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням - задовольнити.

Визнати ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_5, таким, що втратив право користування квартирою № 52 будинку № 3 по вул. Маршала Рибалко у м. Харкові.

Стягнути з ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_5, на користь ОСОБА_2 судовий збір в сумі 487 грн. 20 коп., та витрати, повязані з публікацією в пресі оголошення про виклик, в сумі 420 грн..

Відповідачем, який не приймав участі у розгляді справи, протягом десяти днів з дня отримання копії заочного рішення може бути подана письмова заява про перегляд заочного рішення, відповідно до вимог ст. 229 ЦПК України.

Заочне рішення може бути оскаржене іншими особами, які брали участь у розгляді справи до Апеляційного суду Харківської області протягом десяти днів з дня проголошення рішення шляхом подання апеляційної скарги. Іншими особами, які брали участь у справі, але не були присутніми у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, може бути подана апеляційна скарга протягом 10 днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя -