Постанова № 56240329, 17.09.2015, Лисичанський міський суд Луганської області

справа № 415/5573/15-п

провадження № 3/415/699/15

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"17" вересня 2015 р. місто Лисичанськ

Суддя Лисичанського міського суду Луганської області Старікова М.М., розглянувши матеріали справи, що надійшли від Східного регіонального управління Державної прикордонної служби України про притягнення до адміністративної відповідальності

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, військовослужбовця на посаді молодшого інспектора прикордонної служби 1 категорії, помічника гранатометника 3 відділення інспекторів прикордонної служби 1 прикордонної застави оперативно-бойової прикордонної комендатури «Білгород-Дністровський-2» з місцем дислокації населений пункт Лисичанськ, зареєстрованого в ІНФОРМАЦІЯ_3 і Петрова, буд.41 кв.222 та проживаючого в ІНФОРМАЦІЯ_4,

за вчинення адміністративних правопорушень, передбачених ст.172-10, ч.1 ст.172-20 КУпАП,

В С Т А Н О В И Л А:

18.08.2015 року о 07 годині 15 хвилин ОСОБА_1, який являється військовослужбовцем, призваним на військову службу по мобілізації, відповідно до Указу Президента України від 14 січня 2015 року № 15/2015 «Про часткову мобілізацію», під час виконання військового обовязку, відповідно до ст.2 ч.11 Закону України «Про військовий обовязок і військову службу», порушивши вимогу коменданта, щодо заборони самовільного виходу за межі території військового містечка, самовільно вийшов за межі військового містечка в місті Лисичанськ, порушивши вимоги ст.30 Статуту внутрішньої служби ЗСУ, чим вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ст.172-10 КУпАП.

18.08.2015 року о 08 годині 50 хвилин ОСОБА_1, який являється військовослужбовцем, призваним на військову службу по мобілізації, відповідно до Указу Президента України від 14 січня 2015 року № 15/2015 «Про часткову мобілізацію», під час виконання військового обовязку, відповідно до ст.2 ч.11 Закону України «Про військовий обовязок і військову службу» знаходився на території військового містечка оперативно-бойової прикордонної комендатури «Білгород-Дністровський - 2» в м.Лисичанськ Луганської області у нетверезому стані.

У судовому засіданні правопорушник ОСОБА_1 свою провину у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ст.172-10, ч.1 ст.172-20 КУпАП, визнав та пояснив, що він, відповідно до Указу Президента України від 14 січня 2015 року № 15/2015 «Про часткову мобілізацію» 07 квітня 2015 року Київським РВК міста ОСОБА_2 призваний на військову службу та зарахований до списків особового складу Білгород-Дністровського прикордонного загону, з 07 липня 2015 року по теперішній час перебуває у службовому відрядженні для виконання завдань по забезпеченню правопорядку на державному кордоні, забезпеченні АТО в Східних регіонах України (місто Лисичанськ). 18.08.2015 року о 07 годині 15 хвилин дійсно, порушивши вимогу коменданта, щодо заборони самовільного виходу за межі території військового містечка, самовільно вийшов за межі військового містечка та цього ж дня одразу після вживання алкогольних напоїв, був виявлений у стані алкогольного спяніння та направлений в супроводі офіцера комендатури ОСОБА_3 в медичний заклад для встановлення факту стану спяніння. Свою провину ОСОБА_1 усвідомив та просив суд, врахувавши всі обставини вчинення інкримінованого адміністративного правопорушення, суворо його не наказувати, оскільки, вперше притягується до адміністративної відповідальності, свою провину він визнав та у скоєному щиро розкаявся, наслідків від вчиненого не передбачав та зобовязався більше подібного не вчиняти.

Стан алкогольного спяніння підтверджується протоколом медичного огляду для встановлення факту вживання психоактивної речовини та спяніння № 86 від 18.08.2015 року, проведеного за допомогою спеціального пристрою Алкотесту 6510, з результатом 3,41% (а.с.3,19).

Суд, заслухавши пояснення правопорушника ОСОБА_1 та дослідивши письмові матеріали справи, вважає, що винність останнього у скоєнні правопорушень, передбачених ст.172-10, ч.1 ст. 172-20 КУпАП, знайшла своє повне підтвердження у суді: крім визнання своєї провини правопорушником у судовому засіданні, підтверджується протоколом медичного огляду встановлення факту вживання психоактивної речовини та стану спяніння №86 від 18.08.2015 року проведеного відносно військовослужбовця ОСОБА_1 (а.с.3,19), яким підтверджується факт перебування останнього у стані алкогольного спяніння, поясненнями сержанта ОБПК ОСОБА_4, з яких вбачається, що 18.08.2015 року він ніс службу на КПП, до нього підійшов рядовий ОСОБА_1, якого він випустив через КПП не перевіривши у останнього відповідний дозвіл (а.с.5,21), поясненнями коменданта оперативно-бойової прикордонної комендатури «Білгород-Дністровський-2» підполковника

ОСОБА_5, згідно яких, з метою підтримання постійної готовності підрозділу до дій, підтримання належного рівня дисципліни у підрозділі, щоденно ним під час загальних шикувань підлеглого персоналу усно віддається наказ всьому особовому складу щодо заборони залишення території військового містечка підрозділу без його особистого або його заступників дозволу. В порушення вимог даного наказу 18.08.2015 року сержант ОСОБА_1 не маючи на те відповідного дозволу залишив територію військового містечка ОБПК «Білгород-Дністровським-2»(а.с.7).

Згідно довідки наданої начальником відділу кадрів Білгород-Дністровського прикордонного загону підполковником ОСОБА_2 молодший сержант ОСОБА_1 перебуває на військовій службі в Білгород-Дністровському прикордонному загоні Південного регіонального управління ДПС України міста Білгород-Дністровський. В період з 07 липня 2015 року по теперішній час перебуває у службовому відрядженні для виконання завдань по забезпеченню правопорядку на державному кордоні, забезпеченні АТО в Східних регіонах України (місто Лисичанськ) (а.с13,22).

Згідно вимог ч.5 ст.15 Кодексу України про адміністративні правопорушення військовослужбовці за вчинення військових адміністративних правопорушень несуть відповідальність, передбачену главою 13-Б цього Кодексу, за умови, якщо ці правопорушення не тягнуть за собою кримінальну відповідальність.

Відповідно до ст. 26 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України військовослужбовці залежно від характеру вчиненого правопорушення чи провини несуть дисциплінарну, адміністративну, матеріальну, цивільно - правову та кримінальну відповідальність згідно із законом.

Згідно вимог статті 30 Статуту внутрішньої служби ЗСУ начальник має право віддавати підлеглому накази і зобовязаний перевіряти їх виконання. Підлеглий зобовязаний беззастережно виконувати накази начальника, крім випадків віддання явно злочинного наказу, і ставитися до нього з повагою.

Таким чином, оцінивши зібрані у справі докази, суд вважає, що дії ОСОБА_1 за ознаками ст.172-10 КУпАП правильно, оскільки останній, являючись військовослужбовцем призваним на військову службу по мобілізації, відповідно до Указу Президента України від 14 січня 2015 року № 15/2015 «Про часткову мобілізацію», під час виконання військового обовязку, відповідно до ст.2 ч.11 Закону України «Про військовий обовязок і військову службу» відмовився від виконання законних вимог командира (начальника).

Дії правопорушника за ознаками ч.1 ст.172-20 КУпАП, також кваліфіковані вірно, оскільки останній, являючись військовослужбовцем виконував обовязки військової служби у нетверезому стані.

При накладенні стягнення, суд враховує характер вчиненого правопорушення, особу правопорушника, ступінь його вини, майновий стан, та обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність: ОСОБА_1 не інвалід, згідно даних у протоколі про адміністративне правопорушення, раніше не притягувався до адміністративної відповідальності, у судовому засіданні своєї провини не спростовував, свою провину визнав та у скоєному щиро розкаявся.

Оскільки ОСОБА_1 вчинив два правопорушення, суд вважає необхідним застосувати правила ст. 36 КУпАП, згідно якої, якщо особа вчинила кілька адміністративних правопорушень, справи про які одночасно розглядаються одним і тим же органом, стягнення накладається в межах санкції, встановленої за більш серйозне правопорушення з числа вчинених.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 вчинив правопорушення, передбачені ст. 172-10 КУпАП та ч.1 ст.172-20 КУпАП: правопорушення, передбачене ст. 172-10 КУпАП, відноситься до числа більш серйозних, оскільки санкція цієї статті передбачає більш суворіше стягнення, ніж санкція ч.1 ст.172-20 КУпАП, тому адміністративне стягнення йому необхідно призначити в межах санкції, передбаченої ст.172-10 КУпАП.

В якості обставин, що, згідно зі ст.34 КУпАП, помякшують відповідальність правопорушника, суд приймає до уваги повне визнання своєї провини, щире розкаяння останнього.

Обставин, що обтяжують відповідальність за адміністративне правопорушення згідно зі ст. 35 КУпАП, суд не вбачає.

На підставі вищевказаного, з урахуванням особи та майнового стану правопорушника ОСОБА_1, який є військовослужбовцем, призваним на військову службу по мобілізації, відповідно до Указу Президента України від 14 січня 2015 року № 15/2015 «Про часткову мобілізацію», у судовому засіданні в повному обсязі визнав свою провину та щиро розкаявся, враховуючи обставини, що помякшують відповідальність правопорушника, відсутність тяжких наслідків від скоєного та обставин, що обтяжують відповідальність, характер вчиненого правопорушення, суд вважає, що ОСОБА_1 слід призначити стягнення у вигляді арешту з утриманням на гауптвахті, передбаченого санкцією ст.172-10 КУпАП, що, на думку суду, є достатньою мірою відповідальності з метою виховання, а також, запобіганню вчинення нових правопорушень.

Інструкцією про порядок і умови утримання військовослужбовців, заарештованих в адміністративному порядку, затвердженої наказом Міністерства оборони України від 18.05.2015 № 216, визначаються порядок і умови утримання заарештованих в адміністративному порядку військовослужбовців строкової військової служби, військової служби за контрактом, осіб офіцерського складу, які проходять кадрову військову службу, осіб офіцерського складу, які проходять військову службу за призовом, військовослужбовців, призваних на військову службу під час мобілізації, на особливий період, Збройних Сил України, а також Національної гвардії України, Державної прикордонної служби України, Служби безпеки України, Державної спеціальної служби транспорту, Служби зовнішньої розвідки України (далі - інші військові формування) на гауптвахтах органів управління Військової служби правопорядку у Збройних Силах України (далі - Служба правопорядку).

Згідно положень п.1 розділу IV вищезазначеної Інструкції, постанова суду про застосування адміністративного стягнення у вигляді адміністративного арешту виконується відповідним командиром (начальником) військової частини (установи) негайно після її винесення. Контроль за своєчасним виконанням постанови суду про застосування адміністративного арешту, а також направлення клопотання до суду щодо необхідності відстрочки цієї постанови покладаються безпосередньо на відповідного командира (начальника) військової частини (установи).

Строк відбування арешту з утриманням на гауптвахті для військовослужбовця рахується з моменту його фактичного прибуття до відповідної гауптвахти. Строк адміністративного затримання зараховується до строку адміністративного арешту.

Відповідно до ст.ст. 4, 9 Закону України «Про судовий збір», ст. 40-1 КУпАП, судовий збір підлягає стягненню з правопорушника на користь держави у розмірі 243 (двісті сорок три) гривні 60 копійок.

Керуючись ст.33, ст.40-1, ст.172-10, 172-20, ст.221, ст.284, ст.289, ст.294 КУпАП,

П О С Т А Н О В И Л А :

Піддати ОСОБА_1, за вчинення адміністративних правопорушень, передбачених ст.172-10, ч.1 ст.172-20 КУпАП адміністративному стягненню у вигляді арешту з утриманням на гауптвахті строком на 5 (пять) діб.

Строк відбування арешту з утриманням на гауптвахті для військовослужбовця рахується з моменту його фактичного прибуття до відповідної гауптвахти.

Стягнути з ОСОБА_1, на користь держави судовий збір у розмірі 243 (двісті сорок три) гривні 60 копійок (отримувач коштів УДКСУ у місті Лисичанську Луганської області, код ОКПО отримувача 37800278, банк отримувача ГУ ДКСУ у Луганській області, МФО 804013, р/р 31219206700051, код класифікації доходів бюджету 22030001).

Копію постанови направити начальнику оперативно-військового відділу Східного регіонального управління Державної прикордонної служби України негайно після її винесення.

Постанову може бути оскаржено протягом десяти днів з дня її винесення до апеляційного суду Луганської області через Лисичанський міський суд.

Суддя: М.М.Старікова