Вирок № 56240265, 26.02.2016, Лисичанський міський суд Луганської області

у.н. 415/534/16-к

н.п. 1-кп/415/230/16

ВИРОК

Іменем України

"26" лютого 2016 р. м. Лисичанськ

Лисичанський міський суд Луганської області в складі:

головуючої судді Старікової М.М.

за участю:

секретаря Зайченко І.А.

прокурора Сухіна Д.В.

обвинувачених ОСОБА_1,

ОСОБА_2

захисників ОСОБА_3

ОСОБА_4

потерпілого ОСОБА_5,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Лисичанського міського суду Луганської області кримінальне провадження, внесене до ЄРДР за № 12015130240001967 від 04 вересня 2015 року у відношенні

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця міста Лисичанська, Луганської області, громадянина України, з професійно-технічною освітою, не одруженого, не інваліда, не працюючого, раніше судимого: 22.03.2002 року Лисичанським міським судом Луганської області за ст.ст.185 ч.3, 190 ч.2,70 КК України до 3 років позбавлення волі, на підставі ст.75 КК України, з випробуванням з іспитовим строком 2 роки; 20.02.2003 року Лисичанським міським судом за ст.ст.185 ч.2, 71 КК України до 3 років 6 місяців позбавлення волі; 04.07.2011 року Лисичанським міським судом за ст.185 ч.2 КК України до 2 років позбавлення волі, на підставі ст.75 КК України, з випробуванням з іспитовим строком 1 рік 6 місяців, постановою Лисичанського міського суду від 14.11.2012 року, згідно ст.78 ч.2 КК України, ст.408-2 КПК України, іспитовий строк скасовано та ОСОБА_1 направлено до місць позбавлення волі строком на 2 роки; 24.01.2013 року Лисичанським міським судом за ст.198, 71 КК України до 2 років 1 місяця позбавлення волі; 30.07.2015 року Лисичанським міським судом по ст.185 ч.2 КК України до 2 років позбавлення волі, на підставі ст.75 КК України, з випробуванням з іспитовим строком 1 рік, ухвалою Лисичанського міського суду від 03.02.2016 року згідно ст.78 ч.2 КК України іспитовий строк скасовано та ОСОБА_1 направлено до місць позбавлення волі строком на 2 роки, проживаючого та зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1,

обвинуваченого у вчиненні злочинів, передбачених ч. 3 ст. 185 КК України,

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_5, уродженця міста Лисичанська, Луганської області, громадянина України, з професійно-технічною освітою, розлученого, не інваліда, не працюючого, раніше судимого 06.07.2010 року Лисичанським міським судом Луганської області за ст.ст.164 ч.1, 263 ч.2,70 КК України до 2 років позбавлення волі, на підставі ст.75 КК України, з випробуванням з іспитовим строком 1 рік; 05.04.2011 року Лисичанським міським судом за ст.ст.204 ч.3, 206 ч.2, 70, 71 КК України до 5 років 3 місяців позбавлення волі; 08.08.2011 року Лисичанським міським судом за ст.185 ч.1, 185 ч.2, 70 ч.1, 70 ч.4 КК України до 5 років 3 місяців позбавлення волі, звільнений 23.12.2014 року на підставі ухвали Новопсковського районного суду від 15.12.2014 року умовно-достроково на невідбутий строк 1 рік 6 місяців 20 днів; 17.07.2015 року Лисичанським міським судом за ст.185 ч.2, 71 КК України до 2 років позбавлення волі, зареєстрованого за адресою: місто АДРЕСА_3, проживаючого за адресою: АДРЕСА_2,

обвинуваченого у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 185 КК України,-

В С Т А Н О В И В:

Протягом періоду часу з 26 серпня 2015 року до 30 серпня 2015 року, більш точний час у ході досудового розслідування та під час судового розгляду не встановлено, в ранковий час, ОСОБА_1, маючи умисел на таємне викрадення чужого майна, діючи за попередньою змовою з ОСОБА_2, неодноразово проникали у двір та до гаражу за адресою АДРЕСА_4, звідки, реалізуючи єдиний спільний злочинний умисел, повторно таємно викрали: 30 метрів сітки рабиці, 25х25см, вартістю 5 гривень за 1 метр на суму 150 гривень; 30 метрів мідного кабелю перетином 6 мм, вартістю 32 гривень за 1 метр на суму 960 гривень; газову піч «Електа» 4-х комфорочну, вартістю 500 гривень; пральну машину «Золушка-3» с центрифугою, вартістю 600 гривень; 2 металевих ліжка полуторних на сітці, вартістю 250 гривень кожне, на суму 500 гривень; 2 металевих ліжка односпальних на сітці, вартістю 200 гривень кожне, на суму 400 гривень; 12 штук металевих кутків 40х40мм, довжиною 3 метра кожний, вартістю 33 гривні кожний на суму 396 гривень; 10 штук металевих кутків 25х25мм, довжиною 3 метра кожний, вартістю 60 гривень кожний на суму 600 гривень; 10 штук металевих кутків 50х50мм, довжиною 1 метр кожний, вартістю 38 гривень кожний на суму 380 гривень; 30 штук оцинкованих покрівельних ковзанів довжиною 2 метри кожний, вартістю 62 гривни кожний на суму 1860 гривень; металеву бочку ємністю 100л, вартістю 80 гривень; 2 металеві бочки ємністю 200л. кожна, б/в, вартістю 175 гривень кожна, на суму 350 гривень; металеву трубу діаметром 100 мм, довжиною 1,5 метра, вартістю 100 гривень, 165 кг металобрухту вартістю 2 гривні за 1 кг на суму 330 гривень, які належать ОСОБА_5, чим завдали потерпілому майнової шкоди на загальну суму 7206 гривень.

29.10.2015 року, приблизно о 18 годині, ОСОБА_1, маючи умисел на таємне викрадення чужого майна, шляхом зриву навісного замка проник у літню кухню, розташовану у дворі будинку АДРЕСА_5, звідки повторно таємно викрав: 4,5 літри соняшникової олії вартістю 28 гривень за 1 літр на суму 126 гривень; 3 кг. цукру вартістю 16 гривень за 1 кг. на суму 48 гривень; 1 кг. макаронів вартістю 11 гривень; після чого з двору будинку за вказаною адресою, також, викрав: ручний візок для перевезення вантажів розмірами 67х40 см вартістю 168 гривень; ручний візок для перевезення вантажів розмірами 54х33 см вартістю 144 гривень; які належать ОСОБА_6, чим завдав потерпілій майнової шкоди на загальну суму 497 гривень.

В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_1 свою вину у вчиненні злочинів, передбачених ч. 3 ст. 185 КК України, при обставинах, викладених у обвинувальному акті, визнав повністю, та зазначив, що час, місце та спосіб вчинення ним інкримінованих йому органом досудового розслідування злочинів, описаних в обвинувальному акті, викладені вірно та відповідають дійсності, і він їх в повному обсязі підтверджує. Суду пояснив, що приблизно в період часу з 26.08. по 30.08.2015 року в ранковий час він запропонував ОСОБА_2 скоїти крадіжку майна, яке належить ОСОБА_5, якого він знав як сусіда, на що ОСОБА_2 погодився. Вони дійсно, викрали майно потерпілого, зазначене в обвинувальному акті, кошти від реалізації викраденого майна витратили на продукти харчування та цигарки. Майнову шкоду потерпілому не відшкодував.

29.10.2015 року, приблизно о 18 годині, достеменно знаючи, що ОСОБА_6 є особою похилого віку, оскільки проживає по сусідству від нього, скориставшись її відсутністю, шляхом зриву навісного замка проник у літню кухню, розташовану у дворі будинку за місцем проживання потерпілої, відкіля викрав продути харчування, зазначені в обвинувальному акті та з двору будинку - два ручних візка. Викрадене майно було повернуто потерпілій співробітниками поліції. У скоєному щиро розкаявся, вину усвідомив та вибачався перед потерпілим ОСОБА_5, зазначивши , що має намір відшкодувати заподіяну потерпілому шкоду. Просив суд суворо його не наказувати.

Обвинувачений ОСОБА_2 в судовому засіданні свою вину у вчинені злочину, передбаченого ч. 3 ст.185 КК України визнав повністю, зазначивши що час, місце та спосіб вчинення ним інкримінованого йому органом досудового розслідування злочину, описаного в обвинувальному акті, викладені вірно та відповідають дійсності, і він їх в повному обсязі підтверджує. Суду пояснив, що приблизно з 26 серпня 2015 року до 30 серпня 2015 року він разом з ОСОБА_1, за пропозицією останнього, вирішили скоїти крадіжку майна, яке належить ОСОБА_5 Дійсно вони викрали майно потерпілого, зазначене в обвинувальному акті, кошти від реалізації викраденого майна витратили на продукти харчування та цигарки. У скоєному щиро розкаявся, вину усвідомив та вибачався перед потерпілим, викрадене майно потерпілому не повернуто, але вони з ОСОБА_1 мають намір відшкодувати заподіяну майнову шкоду. Просив суд суворо його не наказувати.

Крім повного визнання своєї вини обвинуваченими, їх вина у вчинені за вищевикладених обставин у таємному викраденні чужого майна (крадіжці), вчиненого повторно, за попередньою змовою групою осіб, поєднаному з проникненням у інше приміщення та сховище підтверджується, крім власне їх показань, в яких не заперечується обставини вчиненого злочину, усією сукупністю досліджених в судовому засіданні доказів, які узгоджуються між собою і не викликають сумнівів у своїй достовірності та допустимості.

Потерпілий ОСОБА_5 в судовому засіданні пояснив, що йому у спадщину надійшов будинок його батьків, розташований за адресою: АДРЕСА_4. 26 серпня 2015 року він вранці, після нічної зміни приїхав за вказаною адресою та перевіривши що у дворі та в будинку все добре поїхав відпочивати додому. Коли проїжджав по вулиці зустрів обвинуваченого ОСОБА_1, якого знав як сусіда, який йшов разом з ОСОБА_2 та раніше незнайомим йому хлопцем. Приблизно через день йому подзвонив сусід та повідомив, що у дворі будинку його батьків відкритий гараж та сарай. Оскільки він був відсутній в місті Лисичанську відразу приїхати не зміг, а коли повернувся, виявив пропажу майна, про що повідомив поліцію. Заподіяна йому майнова шкода не відшкодована, він має намір звертатися до суду з цивільним позовом в порядку цивільного судочинства. Просив суд призначити обвинуваченим покарання на розсуд суду.

Дослідженим та оголошеним в судовому засіданні висновком судової товарознавчої експертизи № 9386 від 03.12.2015 року з урахуванням зниження якості від зносу підтверджується ринкова вартість майна, викраденого обвинуваченими у потерпілого ОСОБА_5, на дату оцінки, за виключенням вартості 10 штук металевих кутків 50х50мм та 12 штук металевих кутків 40х40мм (а.с.53-58)

Згідно висновку судової товарознавчої експертизи № 505-202/7 від 01.12.2015 року залишкова вартість двох ручних візків, представлених на експертизу, на момент скоєння правопорушення з урахуванням вільного ціноутворення може складати 312,00 гривень. (а.с.120-122)

Відповідно до акту товарознавчої експертизи № 6 від 13.01.2016 року вартість 10 штук металевих кутків 50х50мм, довжиною 1 метр кожний, вартістю 38 гривень кожний на суму 380 гривень, 12 штук металевих кутків 40х40мм, довжиною 3 метра кожний, вартістю 33 гривні кожний на суму 396 гривень (а.с.135-138)

Згідно довідки ТОВ «Смеричка» вартість продуктів харчування станом на жовтень 2015 року складала 1 л масла соняшника - 28 гривень; 1 кг цукру - 16,00 гривень, 1 кг макароних виробів - 11,00 гривень (а.с. 141)

Отже, всебічно, повно, неупереджено й безпосередньо з'ясувавши всі обставини, встановлені під час кримінального провадження, перевіривши їх доказами, отриманими на підставі змагальності сторін та свободи у доведенні їх переконливості, дослідженими в судовому засіданні, у їхній сукупності й оціненими з точки зору належності, допустимості, достовірності, достатності й взаємозв'язку, суд дійшов висновку про те, що вина обвинувачених ОСОБА_1 та ОСОБА_2 у вчинені таємного викрадення чужого майна (крадіжці), вчиненого повторно, за попередньою змовою групою осіб, поєднаному з проникненням у інше приміщення та сховище, знайшла своє повне підтвердження у судовому засіданні, а їх дії суд кваліфікує за ч. 3 ст. 185 КК України.

При призначенні обвинуваченому ОСОБА_1 покарання, суд, на підставі ст.65 КК України, враховує:

- ступінь тяжкості вчинених злочинів, які відповідно до ст. 12 КК України відносяться до категорії тяжких злочинів;

- особу винного, який не працює, має постійне місце проживання, не одружений, знаходиться на обліку у Лисичанському наркологічному диспансерному відділенні з діагнозом: ППР в результаті вживання алкоголю, синдром залежності (а.с.185) на обліку у лікаря психіатра не перебуває (а.с.187), у побуті за місцем мешкання характеризується негативно (а.с.189), раніше судимий (а.с.176-181), та обставини, що пом'якшують і обтяжують покарання.

В якості обставин, що пом'якшують покарання обвинуваченого, згідно до ст. 66 КК України, суд визнає його щире каяття, визнання вини.

В якості обставин, що обтяжують покарання обвинуваченого ОСОБА_1 згідно зі ст.67 КК України, суд визнає вчинення злочину відносно особи похилого віку.

Суд не визнає у якості обставини, що обтяжує покарання обвинуваченого рецидив злочинів, зазначену в обвинувальному акті, оскільки відповідно до п. 19 Постанови № 7 Пленуму Верховного Суду України від 04 червня 2010 року «Про практику застосування судами кримінального законодавства про повторність, сукупність і рецидив та їх правові наслідки» якщо рецидив злочинів утворює одночасно їх повторність, яка передбачена у статті чи частині статті Особливої частини КК як ознака, що впливає на його кваліфікацію, то за змістом частини четвертої статті 67 КК України як повторність, так і рецидив злочинів суд не може ще раз враховувати при призначенні покарання як обставину, яка його обтяжує.

На підставі вищевикладеного, враховуючи: - вимоги ст. 65 КК України про те, що особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання, необхідне і достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів, з урахуванням обставини, що обтяжує покарання обвинуваченого, а саме - вчинення злочину у відношенні особи похилого віку, беручи до уваги дані про особу обвинуваченого та його репутацію, який будучи працездатною особою - не працює, єдиного джерела доходів не має, за місцем реєстрації та проживання характеризується негативно, як особа, що зловживає спиртними напоями, у зв'язку з чим перебуває на обліку у лікаря нарколога, маючи незняті та непогашені судимості за вчинення умисних корисливих злочинів, належних висновків для себе не зробив та знову, у період відбуття покарання, призначеного вироком Лисичанського міського суду від 30.07.2015 року, вчинив умисні злочини проти власності, які відповідно до ст. 12 КК України відносяться до тяжких злочинів, ніяких дій, спрямованих на відшкодування заподіяної злочином майнової шкоди не приймав, що свідчить про антисоціальну спрямованість особи обвинуваченого, його схильність до вчинення кримінальних правопорушень, а тому, суд вважає, що виправлення обвинуваченого ОСОБА_1 можливе лише із застосуванням покарання, пов'язаного з ізоляцією від суспільства - у виді позбавлення волі.

При цьому, суд, з урахуванням загальних засад призначення покарання: законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації, приймаючи до уваги обставини, що пом'якшують покарання - щире каяття обвинуваченого ОСОБА_1, та повне визнання вини останнім, який в судовому засіданні усвідомлюючи свою провину вибачався за скоєне, вважає за необхідне призначити обвинуваченому ОСОБА_1 мінімальну міру покарання у виді позбавлення волі, передбачену санкцією ч.3 ст.185 КК України що, на переконання суду, буде необхідним для виправлення обвинуваченого ОСОБА_1, запобігання вчиненню нових злочинів, відповідатиме особі обвинуваченого та є достатнім, для досягнення, відповідно до ст. 50 КК України мети покарання.

Крім того, у зв'язку з тим, що обвинувачений вчинив злочини, викладені в даному вироку, в період невідбутого покарання за вироком Лисичанського міського суду Луганської області від 30 липня 2015 року (а.с.194), яким ОСОБА_1 було визнано винним у вчинені злочину, передбаченого ч. 2 ст. 185 КК України та засуджено до 2-х років позбавлення волі зі звільненням від відбуття покарання з іспитовим строком на 1 рік, суд вважає за необхідне застосувати вимоги ст.71 КК України, призначивши обвинуваченому ОСОБА_1 остаточне покарання, - за сукупністю вироків: до покарання, призначенного за данним вироком, необхідно частково приєднати невідбуте покарання за попереднім вироком - вироком Лисичанського міського суду Луганської області від 30 липня 2015 року.

Відповідно до п. 10 абз. 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 24.10.2003 року «Про практику призначення судами кримінального покарання» виходячи з положень частини 2 статті 75 КК України, а також змісту частини 3 статті 78 КК України, у разі вчинення особою під час іспитового строку нового злочину суди мають розцінювати це як порушення умов застосування статті 75 КК про звільнення від відбування покарання з випробуванням і призначати покарання за сукупністю вироків на підставі ст. 71 КК України. У таких випадках повторне звільнення від відбування покарання є неприпустимим, а тому підстав для призначення обвинуваченому ОСОБА_1 покарання із застосуванням ст.75 КК України - зі звільненням від відбування покарання з випробуванням, суд не вбачає.

Обставин, які б суттєво знижували ступінь тяжкості вчиненого злочину та являлись передумовою для застосування вимог ст. 69 КК України судом не встановлено.

Запобіжний захід ОСОБА_1 до набрання вироком законної сили необхідно залишити попередній - тримання під вартою. Підстав для зміни запобіжного заходу суд не вбачає. Початок строку відбування покарання обвинуваченому ОСОБА_1 слід обчислювати з моменту взяття під варту - з 26.01.2016 року (а.с. 172-175).

При цьому в строк призначеного обвинуваченому ОСОБА_1 за даним вироком покарання необхідно зарахувати строк попереднього ув'язнення обвинуваченого у межах даного кримінального провадження, тобто з моменту взяття під варту до моменту постановлення вироку з розрахунку один день попереднього ув'язнення за два дні позбавленні волі, що відповідно до ч. 5 ст. 72 КК України становить 64 дні позбавлення волі.

При призначенні обвинуваченому ОСОБА_2 покарання, суд, на підставі ст.65 КК України, враховує:

- ступінь тяжкості вчиненого злочину, який відповідно до ст. 12 КК України відноситься до категорії тяжких злочинів;

- особу винного, який не працює, має постійне місце проживання, розлучений, на обліку у лікаря психіатра та нарколога не перебуває (а.с.222, 224), у побуті за місцем реєстрації характеризується негативно (а.с.157), раніше судимий (а.с. 216-217), та обставини, що пом'якшують і обтяжують покарання.

В якості обставин, що пом'якшують покарання обвинуваченого, згідно до ст. 66 КК України, суд визнає його щире каяття, визнання вини.

Обставин, що обтяжують покарання обвинуваченого ОСОБА_2 згідно зі ст.67 КК України, суд не вбачає.

Суд не визнає у якості обставини, що обтяжує покарання обвинуваченого рецидив злочинів, зазначену в обвинувальному акті, оскільки відповідно до п. 19 Постанови № 7 Пленуму Верховного Суду України від 04 червня 2010 року «Про практику застосування судами кримінального законодавства про повторність, сукупність і рецидив та їх правові наслідки» якщо рецидив злочинів утворює одночасно їх повторність, яка передбачена у статті чи частині статті Особливої частини КК як ознака, що впливає на його кваліфікацію, то за змістом частини четвертої статті 67 КК України як повторність, так і рецидив злочинів суд не може ще раз враховувати при призначенні покарання як обставину, яка його обтяжує.

На підставі вищевикладеного, враховуючи: - вимоги ст. 65 КК України про те, що особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання, необхідне і достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів та беручи до уваги дані про особу обвинуваченого та його репутацію, який будучи працездатною особою - не працює, єдиного джерела доходів не має, за місцем реєстрації характеризується негативно, як особа, що зловживає спиртними напоями, при цьому маючи незняті та непогашені судимості за вчинення умисних в тому числі, корисливих злочинів, належних висновків для себе не зробив та знову, у період відбуття покарання, призначеного вироком Лисичанського міського суду від 17.07.2015 року вчинив умисний злочин проти власності, який відповідно до ст. 12 КК України відноситься до тяжких злочинів, ніяких дій, спрямованих на відшкодування заподіяної злочином майнової шкоди не приймав, що свідчить про антисоціальну спрямованість особи обвинуваченого, його схильність до вчинення кримінальних правопорушень, а тому, суд вважає, що виправлення обвинуваченого ОСОБА_2 можливе лише із застосуванням покарання, пов'язаного з ізоляцією від суспільства - у виді позбавлення волі.

При цьому, суд, з урахуванням загальних засад призначення покарання: законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації, приймаючи до уваги обставини, що пом'якшують покарання - щире каяття обвинуваченого ОСОБА_1, та повне визнання вини останнім, який в судовому засіданні усвідомлюючи свою провину вибачався за скоєне, а також відсутність обставин, що обтяжують покарання обвинуваченого, вважає за необхідне призначити обвинуваченому ОСОБА_2 мінімальну міру покарання у виді позбавлення волі, передбачену санкцією ч.3 ст.185 КК України що, на переконання суду, буде необхідним для виправлення обвинуваченого ОСОБА_2, запобігання вчиненню нових злочинів, відповідатиме особі обвинуваченого та є достатнім, для досягнення, відповідно до ст. 50 КК України мети покарання.

Крім того, у зв'язку з тим, що обвинувачений вчинив злочин, викладений в даному вироку, в період невідбутого покарання за вироком Лисичанського міського суду Луганської області від 17 липня 2015 року (а.с.227), яким ОСОБА_2 засуджено за вчинення злочину, передбаченого. 2 ст. 185 КК України до 2-х років позбавлення волі, строк відбування покарання відраховується з моменту його фактичного затримання, суд вважає за необхідне застосувати вимоги ст.71 КК України, призначивши обвинуваченому ОСОБА_2 остаточне покарання, - за сукупністю вироків: до покарання, призначенного за данним вироком, необхідно частково приєднати невідбуте покарання за попереднім вироком - вироком Лисичанського міського суду Луганської області від 17 липня 2015 року.

Обставин, які б суттєво знижували ступінь тяжкості вчиненого злочину та являлись передумовою для застосування вимог ст. 69 КК України судом не встановлено. Підстав для звільнення обвинуваченого ОСОБА_2 від відбування покарання з випробуванням суд не вбачає.

Підстав для обрання запобіжного заходу у відношенні ОСОБА_2 суд не вбачає. Початок строку відбування покарання обвинуваченому ОСОБА_2 слід обчислювати з моменту фактичного затримання обвинуваченого за вироком Лисичанського міського суду від 17.07.2015 року, тобто з 30.11.2015 року, що підтверджується довідкою начальника Лисичанського відділу поліції Головного управління НП в Луганській області.

Відповідно до ст. 72 ч. 5 п. «ґ» КПК України у строк попереднього ув'язнення включається перебування особи, яка відбуває покарання, в установах попереднього ув'язнення для проведення слідчих дій або участі у судовому розгляді кримінального провадження.

Як вбачається з ухвали Лисичанського міського суду Луганської області від 04 січня 2016 року за клопотанням прокурора Лисичанської місцевої прокуратури засудженого ОСОБА_2 було залишено в Старобільському слідчому ізоляторі для проведення з ним в рамках даного кримінального провадження процесуальних дій, строком на 60 днів, до 03.03.2016 року.

На підставі викладеного суд вважає необхідним в строк призначеного обвинуваченому ОСОБА_2 за даним вироком покарання зарахувати строк попереднього ув'язнення, визначеного п. «ґ» ч. 5 ст. 72 КПК України, тобто з моменту постановлення ухвали про тимчасове залишення засудженого ОСОБА_2 в СІЗО м. Старобільська для проведення слідчих дій до моменту постановлення вироку з розрахунку один день попереднього ув'язнення за два дні позбавленні волі, що відповідно до ч. 5 ст. 72 КК України становить 108 днів позбавлення волі.

Цивільні позови у встановленому законом порядку потерпілими ОСОБА_5 і ОСОБА_6 не пред'явлені, що не позбавляє права останніх відповідно до ч. 7 ст. 128 КПК України звернутися до суду з відповідними позовами у порядку цивільного судочинства.

Відповідно до ч. 2 ст. 124 КПК України у зв'язку з проведенням в рамках досудового розслідування кримінального провадження судової товарознавчої експертизи № 9386 від 03.12.2015 року витрати на залучення експертів у сумі 1180 грн. 80 коп.(а.с. 52) та товарознавчої експертизи № 6 від 13.01.2016 року у сумі 932 грн. підлягають стягненню з обвинувачених ОСОБА_1 та ОСОБА_2 в дохід держави (одержувач - УДКСУ у місті Лисичанську (місто Лисичанськ) 24060300, № рахунку 31117115700051, іден.код одержувача 37800278, банк одержувача, МФО - ГУДКСУ у Луганській області, 804013), в рівних частках по 590 грн. 40 коп. з кожного, та 466 гривень з кожного.

У зв'язку з проведенням судових товарознавчих експертиз № 505-202/7 від 01.12.2015 року та № 568-226/7 від 15.12.2015 року витрати у сумі 614 грн. 40 коп. (а.с.124) та 537 грн. 60 коп. (а.с.132), відповідно, підлягають стягненню з обвинуваченого ОСОБА_1 в дохід держави (одержувач - УДКСУ у місті Лисичанську (місто Лисичанськ) 24060300, № рахунку 31117115700051, іден.код одержувача 37800278, банк одержувача, МФО - ГУДКСУ у Луганській області, 804013).

У зв'язку з проведенням судової дактилоскопічної експертизи № 3194/73 від 06.11.2015 року витрати у сумі 306 грн. 90 коп. (а.с.97) підлягають стягненню з обвинуваченого ОСОБА_1 в дохід держави (одержувач - УДКСУ у місті Лисичанську (місто Лисичанськ) 24060300, № рахунку 31117115700051, іден.код одержувача 37800278, банк одержувача, МФО - ГУДКСУ у Луганській області, 804013).

Відповідно до ст. 100 КПК України речові докази по справі:

-пральна машинка «Золушка-3», металева бочка ємністю 200л., газова піч, 4 металевих ящика для пляшок, що -відповідно до розписки знаходиться на зберіганні у потерпілого ОСОБА_5 - підлягають поверненню власнику - потерпілому ОСОБА_5

- залізна конструкція розміром 67*40, на двох залізних колесах з гумовим покриттям, діаметром 16 см.;

- залізна конструкція розміром 54*33, на двох залізних колесах з гумовим покриттям, діаметром 12 см.;

- 3 пластикові пляшки об'ємом 1л, кожна з олією;

- пластикова пляшка об'ємом 1,5л, з олією;

- скляна банка об'ємом 3л, з цукром;

- сумка з поліпропілену, що відповідно до розписки знаходиться на зберіганні у потерпілої ОСОБА_6 - підлягають поверненню власнику - потерпілій ОСОБА_6

Керуючись ст. 368-370, ст. 373, ст. 374 КПК України, суд, -

У Х В А Л И В :

ОСОБА_1 визнати винним у вчиненні злочинів, передбачених ч. 3 ст. 185 КК України та призначити йому покарання у виді позбавлення волі строком на 3 (три) роки.

На підставі ст.71 КК України, до призначеного за данним вироком покарання, частково приєднати невідбуте покарання за вироком Лисичанського міського суду Луганської області від 30 липня 2015 року у виді 6 (шести) місяців позбавлення волі, і, призначити ОСОБА_1 остаточне покарання, за сукупністю вироків, - у виді позбавлення волі на строк 3 (три) роки 06 (шість) місяців.

Запобіжний захід ОСОБА_1 до набрання вироком законної сили залишити попередній - тримання під вартою. Початок строку відбування покарання обчислювати з моменту взяття під варту - з 26.01.2016 року.

Зарахувати в строк призначеного обвинуваченому за даним вироком покарання строк попереднього ув'язнення - з моменту взяття під варту до моменту постановлення вироку, що відповідно до ч. 5 ст. 72 КК України становить 64 дні позбавлення волі.

ОСОБА_2 визнати винним у вчиненні злочину, передбаченого ч.3 ст. 185 КК України та призначити йому покарання у виді позбавлення волі строком на 3 (три) роки.

На підставі ст.71 КК України, до призначеного за данним вироком покарання, частково приєднати невідбуте покарання за вироком Лисичанського міського суду Луганської області від 17 липня 2015 року у виді 01 (одного) місяця позбавлення волі, і, призначити ОСОБА_2 остаточне покарання, за сукупністю вироків, - у виді позбавлення волі на строк 3 (три) роки 01 (один) місяць.

Запобіжний захід ОСОБА_2 до набрання вироком законної сили не обирати. Початок строку відбування покарання обчислювати з моменту фактичного затримання за вироком Лисичанського міського суду Луганської області від 30.07.2015 року, тобто з 30.11.2015 року.

Зарахувати в строк призначеного обвинуваченому ОСОБА_2 за даним вироком покарання строк попереднього ув'язнення - з моменту постановлення ухвали про тимчасове залишення засудженого ОСОБА_2 в СІЗО м. Старобільська для проведення слідчих дій до моменту постановлення вироку, що відповідно до ч. 5 ст. 72 КК України становить 108 днів позбавлення волі.

Стягнути з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь держави(одержувач - УДКСУ у місті Лисичанську (місто Лисичанськ) 24060300, № рахунку 31117115700051, іден.код одержувача 37800278, банк одержувача, МФО - ГУДКСУ у Луганській області, 804013) процесуальні витрати за проведення:

-судової товарознавчої експертизи № 9386 від 03.12.2015 року у сумі 1180 грн. 80 коп. - по 590 (п'ятсот дев'яносто) гривень 40 копійок з кожного;

- товарознавчої експертизи № 6 від 13.01.2016 року у сумі 932 грн. - по 466 гривень з кожного.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь держави (одержувач - УДКСУ у місті Лисичанську (місто Лисичанськ) 24060300, № рахунку 31117115700051, іден.код одержувача 37800278, банк одержувача, МФО - ГУДКСУ у Луганській області, 804013) процесуальні витрати за проведення:

-судової товарознавчої експертизи № 505-202/7 від 01.12.2015 року у сумі 614 (шістсот чотирнадцять) грн.. 40 коп.;

-судової товарознавчої експертизи № 568-226/7 від 15.12.2015 року у сумі 537 (п'ятсот тридцять сім) грн. 60 коп.

-дактилоскопічної експертизи № 3194/73 від 06.11.2015 року у сумі 306 (триста шість) грн. 90 коп.

Речові докази:

- пральну машинку «Золушка-3», металеву бочку ємністю 200л., газова піч, 4 металевих ящика для пляшок, що відповідно до розписки знаходиться на зберіганні у потерпілого ОСОБА_5 - повернути власнику - потерпілому ОСОБА_5

- залізну конструкцію розміром 67*40, на двох залізних колесах з гумовим покриттям, діаметром 16 см.;

- залізну конструкцію розміром 54*33, на двох залізних колесах з гумовим покриттям, діаметром 12 см.;

- 3 пластикові пляшки об'ємом 1л, кожна з олією;

- пластикову пляшку об'ємом 1,5л, з олією;

- скляну банку об'ємом 3л, з цукром;

- сумку з поліпропілену, що відповідно до розписки знаходиться на зберіганні у потерпілої ОСОБА_6 -повернути власнику - потерпілій ОСОБА_6

На вирок суду протягом 30 днів з дня його проголошення може бути подана апеляційна скарга до апеляційного суду Луганської області через Лисичанський міський суд Луганської області, а обвинуваченим, які тримаються під вартою - з моменту вручення їм його копії.

Вирок набирає законної сили після спливу закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого ч. 2 ст. 395 КПК України, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок суду, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Копію вироку суду негайно після його проголошення вручити обвинуваченим та прокурору, в порядку, визначеному ст. 376 КПК України.

Суддя: М.М. Старікова