Рішення № 56230507, 23.02.2016, Апеляційний суд Черкаської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 22-ц/793/21/16Головуючий по 1 інстанціїКатегорія : 69 Калієвський І. Д. Доповідач в апеляційній інстанції Нерушак Л. В.

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 лютого 2016 року Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Черкаської області в складі:

головуючогоНерушак Л. В.суддівПальонного В. С. , Карпенко О. В. при секретаріЛитвин-Восколович Ж. В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Черкаси апеляційні скарги ОСОБА_6, ОСОБА_7 та ОСОБА_8 на рішення Маньківського районного суду Черкаської області від 09 липня 2015 року у справі за позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_7 про встановлення факту проживання однією сім'єю без реєстрації шлюбу та розподіл майна подружжя та зустрічним позовом ОСОБА_8 до ОСОБА_7 про встановлення факту проживання однією сім'єю без реєстрації шлюбу ,-

в с т а н о в и л а :

11 листопада 2014 року ОСОБА_6 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_7 про встановлення факту проживання однією сім'єю без реєстрації шлюбу та розподіл майна подружжя, посилаючись на те, що вона з відповідачем ОСОБА_7 перебували в зареєстрованому шлюбі з 15 лютого 1991 року по 12 травня 1994 року. В подальшому зазначає позивач, починаючи з весни 1995 року по листопад 2011 рік, вона з відповідачем ОСОБА_7 проживали однією родиною без реєстрації шлюбу та за цей час спільно набули на праві власності наступне майно, а саме: будинковолодіння по АДРЕСА_1 та два будинковолодіння по АДРЕСА_2.

Позивач ОСОБА_6 зазначає у позові, що вона з ОСОБА_7 проживала однією сім'єю без реєстрації шлюбу впродовж 16 років. Вказаний факт можуть підтвердити свідки. Після того, як вони вдруге припинили спільне проживання, відповідач ОСОБА_7 постійно чинить їй перешкоди в користуванні спільним майном та не допускає до будинку АДРЕСА_1 де вона прописана разом з їх сином ОСОБА_7, не даючи змоги потрапити до будинку та проживати в ньому.

Позивач ОСОБА_6 вказує, що під час нотаріального оформлення угоди по придбанню вказаного вище будинку, ОСОБА_7 оформив дану угоду не як договір купівлі-продажу, а як договір дарування, з метою усунення її від права власності на вказану нерухомість.

Позивач ОСОБА_6 вважає, що вона має право на 1/2 частину даного будинку з господарськими спорудами, оскільки вона з відповідачем ОСОБА_7 за час їх спільного проживання повністю перебудували вказане будинковолодіння, дуже значно збільшивши площу цього будинку, зробили капітальний ремонт і виконали всі внутрішні будівельні та оздоблювальні роботи, повністю вмеблювали будинок та встановили всю необхідну побутову техніку, таким чином істотно збільшивши його вартість.

Позивач ОСОБА_6 вказує, що оскільки на даний момент вона проживає разом з сином ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1, який є інвалідом дитинства III групи довічно, в будинку її батьків, та не має можливості жити в будинку АДРЕСА_1, 1/2 якого, як вона вважає належить їй. Тому ОСОБА_6 звернулася до суду із даним позовом та просила встановити факт, що вона ОСОБА_6 та ОСОБА_7 з травня 1995 року по 01 листопада 2011 року проживали однією сім'єю як чоловік та дружина без реєстрації шлюбу. Зобов'язати ОСОБА_7 здійснити поточну інвентаризацію будинку АДРЕСА_1, а також двох будинків по АДРЕСА_2, що належать ОСОБА_7 на праві приватної власності. Розділити набуте ними за час спільного проживання однією сім'єю як чоловіка та дружини без реєстрації шлюбу, а саме: будинковолодіння № 6 по АДРЕСА_1 та два будинковолодіння по АДРЕСА_2, виділивши при цьому кожному по 1/2 частині кожного із вказаних будинковолодінь та визнати за нею та ОСОБА_7 право власності на 1/2 частину будинковолодіння № 6 по АДРЕСА_1, 1/2 частину будинковолодіння по АДРЕСА_2 та на 1/2 частину іншого будинковолодіння по АДРЕСА_2.

Під час розгляду справи позивач ОСОБА_6 змінила позовні вимоги та просила суд розділити набуте ними за час спільного проживання однією сім'єю як чоловіка та дружини без реєстрації шлюбу майно, а саме: стягнути з відповідача ОСОБА_7 на її користь грошову компенсацію в сумі 21350 грн. як 1/2 частини вартості будинковолодіня АДРЕСА_2 та земельної ділянки, на якій воно розміщене; - 15050 грн. як 1/2 частини вартості будинковолодіня АДРЕСА_3. В іншій частині позовні вимоги щодо встановлення факту проживання однією сім'єю та визнання за нею права власності на будинковолодіння АДРЕСА_1 залишаються незмінними.

16 лютого 2015 року ОСОБА_8, як третя особа, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору звернулася до суду з позовом до ОСОБА_7 про встановлення факту проживання однією сім'єю без реєстрації шлюбу, посилаючись на те, що в провадженні Маньківського районного суду Черкаської області знаходиться цивільна справа № 701/1426/14-ц за позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_7 про встановлення факту проживання однією сім'єю без реєстрації шлюбу та розподіл майна подружжя. Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач ОСОБА_6 вказує, що вона проживала з відповідачем ОСОБА_7 однією сім'єю як чоловік та дружина без реєстрації шлюбу з весни 1995 року по листопад 2011 року. ОСОБА_8 з таким періодом проживання сторін не погоджується, оскільки ОСОБА_8 посилається на те, що вона проживає з ОСОБА_7 однією сім'єю як чоловік та дружина без реєстрації шлюбу з 18 червня 2010 року по теперішній час в с. Нестерівка Маньківського району, і вони ведуть спільне господарство, мають спільний сімейний бюджет, між ними існують відносини, які притаманні подружжю. За час їх спільного проживання, їх спільними зусиллями в будинку в с. Нестерівка був проведений ремонт, переобладнано будинок, проведені роботи по добудові гаража та надвірних споруд, що можуть підтвердити свідки, що також підтверджується довідкою Нестерівської сільської ради. Даний факт суперечить викладеному в позовній заяві ОСОБА_6

ОСОБА_8 вважає, що спір, який розглядається судом, торкається її прав та інтересів, пов'язаний з правовідносинами, суб'єктом яких вона є (фактичні шлюбні відносини з ОСОБА_7.). Рішення суду може стосуватися її матеріальних та не матеріальних прав і обов'язків, вплинути на них в майбутньому чи призвести до такого становища, за якого вони виявляться фактично порушеними. В зв'язку з чим вона звернутися до суду з даним позовом та просила про встановлення факту проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу її ОСОБА_8 та ОСОБА_7 з 18 червня 2010 року по день подання даної заяви.

Третя особа, яка заявляє самостійні вимоги ОСОБА_8 подала до суду заяву про уточнення позовних вимог та просила встановити факт проживання однією сім'єю як чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу її та ОСОБА_7 з 20 червня 2010 року по день подання позовної заяви.

Ухвалою Маньківського районного суду Черкаської області від 25 лютого 2015 року прийнято позовну заяву третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги ОСОБА_8 до ОСОБА_7 про встановлення факту проживання однією сім'єю без реєстрації шлюбу до спільного розгляду з позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_7 про встановлення факту проживання однією сім'ю без реєстрації шлюбу та розподіл майна подружжя, об'єднавши позовні вимоги в одне провадження № 701/1426/14-ц.

Рішенням Маньківського районного суду Черкаської області від 09 липня 2015 року позов ОСОБА_6 до ОСОБА_7 про встановлення факту проживання однією сім'єю без реєстрації шлюбу та розподіл майна подружжя задоволено частково.

Встановлено факт проживання однією сім'єю як чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу ОСОБА_6 та ОСОБА_7 з травня 1995 року по 19 червня 2010 року.

Стягнуто з ОСОБА_7 на користь ОСОБА_6 грошові кошти в сумі 36400 грн. та судові витрати в сумі 30,80 грн.

Стягнуто з ОСОБА_7 на користь держави судові витрати сумі 120,40 грн.

В решті позову відмовлено.

Позов ОСОБА_8 до ОСОБА_7 про встановлення факту проживання однією сім'єю без реєстрації шлюбу задоволено.

Встановлено факт проживання однією сім'єю як чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу ОСОБА_8 та ОСОБА_7 з 20 червня 2010 року по даний час.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_6, ОСОБА_7 та ОСОБА_8 оскаржили його в апеляційному порядку.

В апеляційній скарзі ОСОБА_6 посилається на те, що рішення судом першої інстанції винесено частково незаконне, не об'єктивно встановлено обставини справи, з порушенням норм матеріального та процесуального права. Просить змінити рішення Маньківського районного суду Черкаської області від 09 липня 2015 року в частині відмови у задоволенні її позовних вимог щодо визнання за нею права власності на 1/ 2 частину будинковолодіння АДРЕСА_1 шляхом прийняття рішення щодо задоволення її позовних вимог в цій частині.

В апеляційній скарзі ОСОБА_7 посилається на те, що рішення незаконне та таке, що не відповідає основним завданням цивільного судочинства щодо справедливого та неупередженого розгляду, так як судом неправильно встановлено обставини, які мають значення для справи, неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи, не доведено обставини, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими, має місце невідповідність висновків суду обставинам справи та порушення норм процесуального права. Просить в частині задоволення позовних вимог по первісному позову ОСОБА_6 про встановлення факту проживання однією сім'єю без реєстрації шлюбу з ним та розподіл майна скасувати рішення Маньківського районного суду Черкаської області від 09 липня 2015 року і в цій частині прийняти нове рішення, яким відмовити ОСОБА_6 у задоволенні її позовних вимог повністю. В іншій частині рішення Маньківського районного суду Черкаської області залишити без змін. Судові витрати стягнути з ОСОБА_6

В апеляційній скарзі ОСОБА_8 посилається на те, що оскаржуване рішення не відповідає нормам матеріального та процесуального права, а також фактичним обставинам справи. Просить в частині задоволення позовних вимог по первісному позову ОСОБА_6 про встановлення факту проживання однією сім'єю без реєстрації шлюбу з ОСОБА_7 та розподіл майна скасувати рішення Маньківського районного суду Черкаської області і в цій частині прийняти нове рішення, яким відмовити ОСОБА_6 у задоволенні її позовних вимог повністю. В іншій частині рішення Маньківського районного суду Черкаської області залишити без змін. Судові витрати стягнути з ОСОБА_6

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення сторін та їх представників, які з'явилися в судове засідання, перевіривши законність і обґрунтованість рішення в межах доводів апеляційної скарги, та вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів приходить до висновку про те, що апеляційну скаргу ОСОБА_6 слід відхилити, а апеляційні скарги ОСОБА_7 та ОСОБА_8 підлягають до часткового задоволення, рішення суду першої інстанції зміні, виходячи з наступних підстав.

Відповідно до вимог ст. 309 ЦПК України підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення або зміни рішення є неповне з'ясування обставин справи, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення або неправильне застосування норм матеріального або процесуального права.

Норми матеріального права вважаються порушеними або неправильно застосованими, якщо застосовано закон, який не поширюється на ці правовідносини, або не застосовано закон, який підлягає застосуванню.

Порушення норм процесуального права можуть бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи.

Відповідно до ст.213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним та обґрунтованим.

Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Рішення суду першої інстанції зазначеним вимогам закону відповідає не повністю.

Задовольняючи позовні вимоги позивача частково, в частині встановлення факту проживання однією сім'єю без реєстрації шлюбу з травня 1995 року по 19 червня 2010 року, суд першої інстанції виходив з їх доведеності позивачем, так як вважав, що підтверджено доказами спільне проживання сторін однією сім'єю, ведення спільного господарства, сторони мали взаємні права та обов'язки, придбали майно в цей період, яке визнано спільним майном подружжя та підлягає розподілу між ними.

Задовольняючи позовні вимоги в частині стягнення грошової компенсації в сумі 21350 грн. як 1/2 частини вартості будинковолодіння АДРЕСА_2 та земельної ділянки, на якій воно розміщене, і грошової компенсації в сумі 15050 грн. як 1/2 частини вартості будинковолодіння АДРЕСА_3, суд першої інстанції вважав, що дані вимоги підлягають до задоволення, оскільки в судовому засіданні встановлено, що сторонами придбані ці два будинку в період спільного проживання сторін однією сім'єю без реєстрації шлюбу. Даний факт купівлі будинків визнаний сторонами в судовому засіданні і знайшов своє підтвердження в суді, тому дані будинковолодіння і земельна ділянка є об'єктами спільної сумісної власності подружжя і підлягають розподілу. Однак, оскільки судом встановлено, відповідач без дозволу і повідомлення позивача продав дані об'єкти спільної сумісної власності подружжя, після припинення їх спільного проживання, що вбачається із наданих договору купівлі - продажу житлового будинку від 15 серпня 2013 року, згідно якого відповідач ОСОБА_7 продав гр. ОСОБА_9 житловий будинок в АДРЕСА_2 за 13300 грн.; договору купівлі-продажу земельної ділянки від 15 серпня 2013 року, згідно якого ОСОБА_7 продав гр. ОСОБА_9 земельну ділянку в АДРЕСА_2 за 29400 грн., та договору купівлі-продажу житлового будинку від 13 серпня 2013 року, згідно якого ОСОБА_7 продав гр. ОСОБА_10 житловий будинок в АДРЕСА_3 за 30100 грн., на загальну суму 72800 грн. Отже, судом встановлено, що на момент розподілу спільного майна подружжя у відповідності до ст. 61 СК України, після продажу будинків стягненню підлягають грошові кошти, а саме 1/ 2 частина від отриманих коштів за продажу будинків відповідачем в сумі 72800 грн., тому стягненню на користь позивача підлягає 1 /2 вказаних коштів з відповідача.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, в частині щодо розподілу будинковолодіння АДРЕСА_1, суд першої інстанції дійшов висновку, що оскільки в судовому засіданні встановлено, що дане будинковолодіння було подаровано відповідачу ОСОБА_7 згідно договору дарування, і він є власником як житлового будинку так і земельної ділянки, на якій розташований будинок з господарськими спорудами, тому дане будинковолодіння не є об'єктом спільної сумісної власності подружжя і не підлягає розподілу. Позивач по первісному позову не ставила питання про визнання даного правочину недійсним, як і не надала суду жодних належних доказів, щодо того, наскільки збільшилась вартість будинку, в зв'язку з проведенням ремонту та добудови, в якій період часу, за які кошти здійснювалась добудова і ремонт, на скільки саме збільшилась вартість спірного будинковолодіння внаслідок проведених робіт під час спільного проживання сторін.

Задовольняючи вимоги про встановлення факту проживання однією сім'єю як чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу ОСОБА_8 та ОСОБА_7 з 20 червня 2010 року по даний час, суд першої інстанції виходив з того, що в судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_8 проживає з відповідачем ОСОБА_7 однією сім'єю як чоловік та дружина без реєстрації шлюбу з 20 червня 2010 року по теперішній час в с. Нестерівка Маньківського району, і вони ведуть спільне господарство, мають спільний сімейний бюджет, між ними існують відносини, які притаманні подружжю, що підтверджують в судовому засіданні самі сторони, так і допитані судом свідки.

Колегія суддів повністю з такими висновками суду першої інстанції погодитись не може, оскільки, задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_6 в частині встановлення факту проживання однією сім'єю без реєстрації шлюбу з травня 1995 року по 19 червня 2010 року, судом першої інстанції допущено порушення норм матеріального права. Суд не звернув уваги, що до введення в дію ЦК України в 2004 році, такий факт не встановлюється судом за період до 2004 року.

Відповідно до вимог ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше, як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Згідно ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Статтею 212 ЦПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жоден доказ не має для суду наперед значення. Суд оцінює належність, допустимість, достовірності кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Рішення суду оскаржується сторонами в апеляційному порядку лише в частині щодо задоволення позовних вимог ОСОБА_6

Щодо задоволення вимог про встановлення факту спільного проживання ОСОБА_8 та ОСОБА_7 рішення суду першої інстанції не оскаржується, тому не переглядається колегією в цій частині.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено в судовому засіданні 15 лютого 1991 року між ОСОБА_7 та ОСОБА_6 було зареєстровано шлюб, який розірвано рішенням Маньківського районного суду Черкаської області від 29 березня 1994 року.

Від даного шлюбу у них народилося син - ОСОБА_10, ІНФОРМАЦІЯ_1.

Згідно договору дарування від 22 червня 1998 року ОСОБА_7 належить житловий будинок з надвірними спорудами, розташований по АДРЕСА_1.

Згідно договору купівлі-продажу житлового будинку від 11 квітня 2006 року ОСОБА_7 належить житловий будинок розташований в АДРЕСА_2.

Згідно договору купівлі-продажу житлового будинку ОСОБА_7 належить житловий будинок розташований в АДРЕСА_3.

Позивач ОСОБА_6, звертаючись до суду із позовом до ОСОБА_7 про встановлення факту проживання однією сім'єю без реєстрації шлюбу та розподіл майна подружжя, посилалася на те, що 12 травня 1994 року вона з відповідачем розірвали шлюб, а в подальшому, починаючи з весни 1995 року по листопад 2011 року, проживали однією сім'єю без реєстрації шлюбу, та за вказаний період часу вони спільно набули на праві власності майно: будинковолодіння по АДРЕСА_1 та два будинковолодіння № 111, № 115 по АДРЕСА_2, що підтверджується поясненнями свідків та наданими нею доказами.

Нормами цивільного процесуального кодексу України передбачено, а саме п. 5 частини 1 статті 256, що суд розглядає справи про встановлення факту проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без шлюбу.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 3 СК України сім'ю складають особи, які спільно проживають, пов'язані спільним побутом, мають взаємні права та обов'язки.

Згідно вимог ст. 74 СК України, якщо жінка та чоловік проживають однією сім'єю, але не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, майно, набуте ними за час спільного проживання, належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено письмовим договором між ними. На майно, що є об'єктом права спільної сумісної власності жінки та чоловіка, які не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, поширюються положення глави 8 цього Кодексу.

Зокрема, ст. 60 СК України передбачено, що майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини самостійного заробітку. Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Згідно роз'яснення п. 20 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 21 грудня 2007 року № 11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» зазначено, що при застосуванні ст. 74 СК, що регулює поділ майна осіб, які проживають у фактичних шлюбних відносинах, судам необхідно враховувати, що правило зазначеної норми поширюється на випадки, коли чоловік та жінка не перебувають у будь-якому іншому шлюбі і між ними склалися усталені відносини, що притаманні подружжю.

Із матеріалів справи вбачається, що згідно даних договору купівлі-продажу житлового будинку від 15 серпня 2013 року та договору купівлі-продажу земельної ділянки від 15 серпня 2013 року ОСОБА_7 продав ОСОБА_9 земельну ділянку та житловий будинок по АДРЕСА_2.

Крім того, 13 серпня 2013 року договором купівлі-продажу житлового будинку ОСОБА_7 також відчужив житловий будинок з надвірними спорудами, який розташований по АДРЕСА_3.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції, дійшов обґрунтованого висновку, задовольняючи позовні вимог ОСОБА_6, встановивши факт проживання однією сім'ю без реєстрації шлюбу, оскільки даний факт підтверджується наявними матеріалами справи, наданими доказами, оціненими судом першої інстанції, з яких вбачається, що сторони зареєстровані та спільно проживали в АДРЕСА_1.

Згідно даних свідоцтва про державну реєстрацію ФОП ОСОБА_6 зареєстрована як підприємець та спільно із відповідачем ОСОБА_7 займалася підприємницькою діяльністю, здійснюючи при цьому всі необхідні дії щодо здачі звітів у податкову інспекцію, оформляючи трудові договори, сплачуючи необхідні податки.

Факт проживання сторін однією сім'єю без реєстрації шлюбу також підтверджений показами свідків, які були допитані судом першої інстанції, та наданим показам свідків судом дана належна оцінка, фотографіями, наданими суду, взятими до уваги як докази проживання сторін однією сім'єю.

Суд дійшов правильного висновку з врахуванням обставин справи та норм матеріального права, стягнувши з ОСОБА_7 на користь ОСОБА_6 грошові кошти в сумі 36400 грн. в якості компенсації як 1/2 частини вартості будинковолодінь № № 111 та 115 по АДРЕСА_2 та земельної ділянки, на якій розміщене будиноковолодінння № 111.

Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_7 в період спільного проживання з ОСОБА_6 придбав вищевказане нерухоме майно, що не заперечується сторонами, в зв'язку із чим придбані будинки є об'єктами спільної сумісної власності подружжя, і підлягають розподілу. Оскільки ОСОБА_7 продав вказані об'єкти спільної сумісної власності подружжя в 2013 році, не повідомивши при цьому ОСОБА_6, то остання уточнила позовні вимоги, погодившись на отримання компенсації за 1/ 2 вартості проданих будинків.

Виходячи із вищевикладеного, колегія суддів погоджується із даними висновками суду першої інстанції та частковим задоволенням позовних вимог ОСОБА_6, однак не може погодитися із висновками суду в частині встановлення факту проживання однією сім'єю без реєстрації шлюбу ОСОБА_6 та ОСОБА_7 щодо періоду проживання сторін, оскільки судом першої інстанції, в даному випадку, неправильно застосовано норми матеріального права.

Згідно ч. 2 ст. 21 СК України проживання однією сім'єю жінки та чоловіка без шлюбу не є підставою для виникнення у них прав та обов'язків подружжя.

Під час розгляду справи ОСОБА_6 просила встановити факт, що вона ОСОБА_6 та ОСОБА_7 з травня 1995 року по 01 листопада 2011 року проживали однією сім'єю як чоловік та дружина без реєстрації шлюбу, однак дані вимоги судом першої інстанції задоволено помилково з травня 1995 року, так як до 01 січня 2004 року сімейні відносини регулювалися нормами Кодексу про шлюб та сім'ю, яким не було передбачено поняття «фактичні шлюбні відносини».

Відповідно вимог СК України, а саме до Розділу VII Прикінцеві положення, частиною 1 яких передбачено, що цей Кодекс набирає чинності одночасно з набранням чинності Цивільним кодексом України, який набрав чинності 01 січня 2004 року.

Тобто, встановлюючи факт проживання сторін однією сім'єю без реєстрації шлюбу, та визначаючи його період, суд першої інстанції на вказані обставини не звернув уваги, а мав керуватися вказаними нормами закону, в зв'язку із чим колегія суддів вважає, що підлягає зміні рішення суду першої інстанції в частині задоволення вимог про встановлення факту проживання однією сім'єю, а саме періоду з травня 1995 року по червень 2010 року, визначивши період з 01 січня 2004 року по 19 червня 2010 року.

Доводи апелянта ОСОБА_6 про те, що 22 червня 1998 року ОСОБА_11 оформив договір дарування житлового будинку АДРЕСА_1 в рахунок неповернення позики, яку надав йому ОСОБА_7, а тому вказаний будинок є їх із відповідачем спільною сумісною власністю подружжя не підлягають до задоволення, оскільки ОСОБА_6 під час розгляду справи в суді першої інстанції та під час розгляду справи в апеляційній інстанції підтвердила, що знала про укладення даного договору дарування, ніяким чином не заперечуючи проти його укладення, нею вказаний договір в судовому порядку не оспорювався.

За таких обставин відповідно до вимог ст. 57 СК України вказаний будинок є особистою власністю відповідача ОСОБА_7 Позивач ОСОБА_6 не ставила питання про визнання даного правочину недійсним, як і не надала суду жодних належних доказів, щодо того, наскільки збільшилась вартість будинку, в зв'язку з проведенням ремонту та добудови, в якій період часу, за які саме кошти здійснювалась добудова і ремонт будинку, яку участь вона приймала, які її особисті кошти було витрачено на проведені роботи по поліпшенню будинку, на скільки саме збільшилась вартість спірного будинковолодіння, так як будинок подарований відповідачу в 1998 році, а факт спільного проживання підлягає встановленню лише з січня 2004 року, тому між сторонами виникли інші правовідносини, ніж передбачено в СК України.

Апелянтом заявлялось клопотання в суді апеляційної інстанції про приєднання до матеріалів справи звіту про незалежну оцінку для визначення ринкової вартості спірного житлового будинку АДРЕСА_1, яке відхилено колегією суддів, оскільки апелянт не надала суду доказів поважності причин неподання даного доказу до суду першої інстанції під час розгляду справи, так як справа судом першої інстанції тривалий час розглядалась справа, а саме з листопада 2014 року по липень 2015 року, оскільки судом ухвалено рішення 09 липня 2015 року.

Також апелянтом ОСОБА_6 не заявлялось в суді першої інстанції клопотання про призначення судової будівельно - технічної експертизи щодо спірного будинку, яке було заявлено ОСОБА_6 під час розгляду справи в апеляційній інстанції, та відхилено колегією суддів, виходячи з наступного.

Як вбачається із позовних вимог ОСОБА_6, заявлених нею у суді першої інстанції щодо розподілу будинковолодіння по АДРЕСА_1, позивач просила визнати право власності на 1/ 2 частину даного будинку, посилаючись на вимоги СК України, як спільне майно подружжя, хоча їй було відомо, що будинок подарований відповідачу, однак

з інших підстав позов ОСОБА_6 не заявлявся в суді першої інстанції. Під час перегляду справи судом апеляційної інстанції заявлені вимоги не можуть бути змінені, а тому висновок експерта про ринкову ціну спірного будинку не впливатиме на висновки суду щодо підставності чи безпідставності позовних вимог, заявлених ОСОБА_6 щодо визнання вартості 1/ 2 частину будинку, а оскільки суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позову з підстав, заявлених позивачем, то призначення експертизи і її проведення лише затягне на тривалий час розгляд справи та не спростує висновків суду щодо заявлених вимог по вказаному будинку.

Інших доводів які б спростовували рішення суду першої інстанції апеляційна скарга ОСОБА_6 не містить.

Апеляційні скарги ОСОБА_7 та ОСОБА_8 підлягають частковому задоволенню лише в частині щодо зміни періоду у встановленому судом першої інстанції періоду з травня 1995 року по січень 2004 року.

Також безпідставними є посилання апелянтів щодо застосування строків позовної давності щодо вимог ОСОБА_6 про розподіл майна, оскільки судом першої інстанції дано оцінку цим доказам.

Інші доводи апеляційних скарг ОСОБА_7 та ОСОБА_8 задоволенню не підлягають, оскільки спростовані висновками суду першої інстанції, належним чином оціненими судом доказами.

З огляду на вищевикладене, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу ОСОБА_6 слід відхилити, а апеляційні скарги ОСОБА_7 та ОСОБА_8 підлягають частковому задоволенню, а оскаржуване рішення суду першої інстанції зміні, оскільки, задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_6 в частині встановлення факту проживання однією сім'єю без реєстрації шлюбу з травня 1995 року по 19 червня 2010 року, судом першої інстанції допущено порушення норм матеріального права, що відповідно до вимог ст. 309 ЦПК України є обов'язковою підставою для зміни рішення суду.

За таких обставин колегія суддів приходить до висновку про зміну рішення суду в частині ухваленого рішення судом першої інстанції щодо встановлення факту проживання однією сім'єю без реєстрації шлюбу з травня 1995 року по 19 червня 2010 року, змінивши період, вказавши період з 01 січня 2004 року по 19 червня 2010 року. В решті рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Керуючись ст. ст. 303, 304, 307, 309, 313, 314, 316, 317 ЦПК України, колегія суддів ,-

в и р і ш и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_6 - відхилити.

Апеляційні скарги ОСОБА_7 та ОСОБА_8 - задовольнити частково.

Рішення Маньківського районного суду Черкаської області від 09 липня 2015 року у справі за позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_7 про встановлення факту проживання однією сім'єю без реєстрації шлюбу та розподіл майна подружжя та зустрічним позовом ОСОБА_8 до ОСОБА_7 про встановлення факту проживання однією сім'єю без реєстрації шлюбу змінити в частині визначення встановлення факту проживання однією сім'єю чоловіка та дружини без реєстрації шлюбу ОСОБА_6 з ОСОБА_7 в частині періоду з травня 1995 року по червень 2010 року, вказавши період з 01 січня 2004 року по 19 червня 2010 року.

В решті рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржене у касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий :

Судді :