Ухвала суду № 56229205, 02.03.2016, Шевченківський районний суд міста Полтави (до 25.04.2025 - Октябрський районний суд м. Полтави)

Дата документу 02.03.2016 Справа № 637/1195/15-ц

Справа №637/1195/15-ц

Провадження №2/554/1411/2016

УХВАЛА

Іменем України

02 березня 2016 року Суддя Октябрського районного суду м.Полтави Чуванова А.М., розглянувши позовну заяву ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 до Шевченківського районного суду Харківської області, апеляційного суду Харківської області, Державної казначейської служби України про відшкодування моральної шкоди,-

ВСТАНОВИВ:

Позивачі звернулися до суду з позовом до Шевченківського районного суду Харківської області, апеляційного суду Харківської області, Державної казначейської служби України про відшкодування моральної шкоди, в якому посилаються на те, що 17.03.2004 року ними до Шевченківського районного суду Харківської області було подано позовну заяву до ОСОБА_4 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, спричиненої залиттям належної їм квартири. Ухвалами Шевченківського районного суду Харківської області їх позовна заява була залишена без руху, а згодом повернута як неподана. Апеляційним судом Харківської області їх апеляційна скарга була задоволена, ухвала Шевченківського районного суду Харківської області про повернення позовної заяви як неподаної скасована, справа повернута до суду першої інстанції для вирішення питання про прийняття позовної заяви. На ухвалу судової колегії судової палати у цивільних справах апеляційного суду Харківської області від 07.10.2004 року ОСОБА_4 була подана касаційна скарга. Ухвалою апеляційного суду Луганської області, як суду касаційної інстанції, 24.05.2007 року касаційна скарга була відхилена, ухвала апеляційного суду Харківської області від 07.10.2004 року залишена без змін. Проте, після повернення до Шевченківського районного суду Харківської області справа була знищена працівниками канцелярії і до цього часу не розглянута. Вказані обставини стали відомі позивачам лише у 2012 році з відповіді Вищої ради юстиції України. Такими неправомірними діями відповідачів їм були спричинені суттєві душевні страждання та переживання, у звязку з порушенням права на справедливий суд. Справа протягом 12 років не розглянута судами, вони не отримали судовий захист їх прав. Незаконними діями та бездіяльністю відповідачів їм спричинена моральна шкода.

Посилаючись на вказані обставини, позивачі просять стягнути з Шевченківського районного суду Харківської області на їх користь на відшкодування моральної шкоди по 1000000 гривень; з апеляційного суду Харківської області по 1000000 гривень кожному; зобовязати Державну казначейську службу України здійснити заходи до безспірного списання коштів з відповідного рахунку державного бюджету на відшкодування позивачам моральної шкоди по 2000000 гривень кожному, завдану районним та апеляційним судом та їх працівниками, в трьохмісячний термін з моменту набрання рішення суду законної сили.

Ознайомившись з позовною заявою, суд вважає, що у відкритті провадження у справі слід відмовити з огляду на наступне.

Згідно зіст.55 Конституції Україникожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Статтею 124 Конституції Українипередбачено, що юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі.

Відповідно дост.126 Конституції Українивбачається, що судді при здійсненні правосуддя незалежні і підкоряються лише закону, вплив на них у будь-який спосіб забороняється.

Статтею 14 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»визначено, що учасники судового процесу та інші особи у випадках і порядку, встановлених процесуальним законом, мають право на апеляційне та касаційне оскарження судового рішення, а також на перегляд справи Верховним Судом України. Дії суддів при здійсненні правосуддя можуть бути предметом розгляду Вищою кваліфікаційною комісією суддів України чи Вищою радою юстиції у порядку встановленомуЗаконом України «Про судоустрій і статус суддів»іЗаконом України «Про Вищу раду юстиції».

Відповідно дост.129 Конституції Україниоднією з основних засад судочинства є забезпечення апеляційного та касаційного оскарження рішення суду, крім випадків, установлених законом. Суд є органом, який розглядає скарги на рішення, дії чи бездіяльність органів державної влади, посадових і службових осіб, а його рішення /дії, бездіяльність/ оскаржуються лише в порядку, визначеномуст.129 Конституції Україниі законодавством про судочинство.

Пунктом 4.2рішення Конституційного Суду України від 23.05.2001 № 6-рп/2001визначено, що виключно законами України визначаються судоустрій і судочинство. Порядок здійснення правосуддя регламентується відповідним процесуальним законодавством України. Процесуальні акти і дії суддів, які стосуються вирішення питань підвідомчості судам спорів, порушення і відкриття справ, підготовки їх до розгляду, судовий розгляд справ у першій інстанції, в касаційному і наглядовому порядку та прийняття по них судових рішень належать до сфери правосуддя і можуть бути оскаржені лише в судовому порядку відповідно до процесуального законодавтва України. Позасудовий порядок оскарження актів і дій суддів, які стосуються здійснення правосуддя, неможливий.

Таким чином, судові рішення і відповідно дії або бездіяльність судів /суддів/ з питань здійснення правосуддя повязаних із підготовкою й розглядом справ у судових інстанціях можуть оскаржуватись у визначеному порядку до суду вищої інстанції, а не в суд першої інстанції.

Отже, здійснення правосуддя в Україні врегульовано конституційними нормами окремо від діяльності інших органів державної влади.

В обґрунтування своїх доводів позивачі вказують, що моральні страждання їм завдано неправомірними діями та бездіяльністю судів, які полягають у тому, що справа за їх позовом до ОСОБА_4 про відшкодування шкоди залишається нерозглянутою впродовж 12 років, в результаті чого їх позбавлено доступу до правосуддя, справа була знищена.

Звертаючись до суду з позовом про стягнення моральної шкоди з Шевченківського районного суду Харківської області, Державної казначейської служби України (рішення Чугуївського міського суду Харківської області від 20.02.2015 року, рішення апеляційного суду Харківської області від 28.10.2015 року), позивачі після зясування факту знищення судової справи скористатися своїм процесуальним правом звернення до суду для вирішення питання про відновлення втраченого судового провадження не побажали (а.с.5-7). Таким чином, позивачі фактично не погоджуються з вчиненими процесуальними діями по розгляду їх справи, та вони не позбавлені процесуальної можливості розгляду їх позовних вимог і на цей час.

Виходячи з вищенаведеного, суд як орган, що здійснює правосуддя не може бути відповідачем у цивільній справі. Винятками, є лише випадки, коли суд виступає не як орган, що здійснює правосуддя, а як будь- яка інша установа. Заяви, скарги, спрямовані на дії судді при здійсненні правосуддя, не підлягають розглядові в суді першої інстанції, оскільки відповідно до закону існує інший механізм усунення помилок і недоліків, допущених при здійсненні правосуддя.

З огляду на викладене, позов ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 до Шевченківського районного суду Харківської області, апеляційного суду Харківської області, Державної казначейської служби України про відшкодування моральної шкоди не підлягає розгляду в суді в порядку цивільного судочинства.

Керуючись ст.122 ЦПК України, суд,-

УХВАЛИВ:

Відмовити у відкритті провадження за позовною заявою ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 до Шевченківського районного суду Харківської області, апеляційного суду Харківської області, Державної казначейської служби України про відшкодування моральної шкоди.

Ухвалу може бути оскаржено до апеляційного суду Полтавської області через Октябрський районний суд м.Полтави протягом 5 днів з дня отримання ухвали.

Суддя: А.М.Чуванова