Постанова № 56224052, 23.02.2016, Житомирський окружний адміністративний суд

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 лютого 2016 року Житомир справа № 806/3003/15

категорія 12.3

Житомирський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Черняхович І.Е., суддів: Нагірняка М.Ф., Попової О.Г.,

розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом

ОСОБА_1 до Міністерства оборони України, Житомирського обласного військового комісаріату про визнання дій протиправними, зобов'язання нарахувати та виплатити одноразову грошову допомогу та стягнути 167700,00 грн,-

встановив:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом Міністерства оборони України, Житомирського обласного військового комісаріату про визнання дій протиправними та виплатити одноразову грошову допомогу та стягнути 167700,00 грн. В обґрунтування позову зазначає, що позивачу було встановлено третю групу інвалідності з 26.10.2012, що пов'язані з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії. Зважаючи на те, що Законом України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" у розмірі, передбаченому постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2013 №975 "Про затвердження Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві", йому гарантовано право на отримання грошової допомоги.

Позивач подав до суду заяву в якій просив справу розглядати у порядку письмового провадження.

Представник Міністерства оборони України (далі - відповідач - 1) у судове засідання не прибув. Про час, дату та місце судового розгляду був повідомлений вчасно та належним чином. Подав суду клопотання про відкладення розгляду справи. Проти задоволення позову заперечує з підстав викладених у письмовому заперечені. Зазначив, що позивач посилається на законодавство, яке не поширюється на дані правовідносини. Так як, на момент виникнення права позивача на отримання одноразової грошової допомоги, тобто з 26.10.2012, правовідносини урегульовувались Порядком та умовами призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), поранення (контузії, травми або каліцтва) чи інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних і резервістів, призваних на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та інвалідності звільнених з військової служби (зборів) осіб затверджених постановою № 499 від 28.05.2008, яка діяла на день виникнення права на отримання такої допомоги.

Представник Житомирського обласного військового комісаріату (далі - відповідач - 2) у судове засідання не прибув. Про час, дату та місце судового розгляду був повідомлений вчасно та належним чином. Проти задоволення позову заперечував з підстав, викладених у письмовому заперечені. Так, законодавством визначено, що керівник уповноваженого органу подає 15 - денний термін з дня реєстрації документів головному розпорядникові бюджетних коштів висновок щодо можливості виплати одноразової грошової допомоги, до якого додаються документи, визначені законом. Головний розпорядник бюджетних коштів приймає у місячний строк після надходження документів на їх підставі рішення про призначення одноразової грошової допомоги і надсилає його разом з документами уповноваженому органові для видання наказу про виплату такої допомоги особам, які звернулися за нею, або в разі відмови для письмового повідомлення заявника із зазначенням мотивів відмови.

Житомирський обласний військовий комісаріат подав Департаменту фінансів Міністерства оборони України висновок щодо можливості виплати одноразової грошової допомоги (вих. № СЗ 5498 від 25.08.2015). За таких обставин, вважає, що Житомирський обласний військовий комісаріат діяв в межах законодавства та позовні вимоги позивача безпідставні.

Розгляд справи проведено у письмовому провадженні відповідно до частини 6 статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Розглянувши подані сторонами документи та матеріали, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення на них, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку, що позов підлягає частковому задоволенню з огляду на наступне.

Судом безспірно встановлено, що ОСОБА_1 проходив військову службу в країнах, де велись бойові дії (витяг із протоколу № 1516 від31.07.2012 засідання Центральної військово-лікарської комісії по встановленню причинного зв'язку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв у колишнього військовослужбовця (а.с. 9). В подальшому, позивачу була встановлена ІІІ група інвалідності, що настала в результаті поранення, контузії та захворюванням, пов'язане з виконанням обов'язків військової служби в країнах де велись бойові дії, що підтверджується довідкою до акту огляду медико-соціальною експертною комісією серії 10 ААБ № 239983 від 29.10.2012 (а.с. 8). Із Довідки до акта МСЕК серії 10ААВ № 239983 від 29.10.2012 вбачається, що позивачу встановлена третя група інвалідності, що настала в результаті поранення, контузії і захворюванням, пов'язане з виконанням обов'язків військової служби в країнах де велись бойові дії (а.с. 8).

З метою вирішення питання про виплату різниці розміру одноразової грошової допомоги у зв'язку з отриманням ІІІ групи інвалідності, пов'язаної з виконанням обов'язків військової служби в країнах де велись бойові дії, ОСОБА_1 звернувся до Військового комісаріату Коростишівського ОМВК з відповідною заявою та надав копії необхідних документів (а.с. 15).

Військовий комісаріат Коростишівського ОМВК надіслав документи ОСОБА_1 до Житомирського обласного військового комісаріату, який повернув документи позивача без реалізації (а.с. 7), про що Коростишівський ОВК повідомив ОСОБА_1 листом № 588 від 26.03.2015 (а.с. 6). Проте згодом, обласним військовим комісаріатом до Департаменту Міністерства оборони України подано висновок з документами ОСОБА_1 (а.с. 23).

За таких обставин, вимога позивача щодо визнання протиправними дії Житомирського ОВК не підлягає задоволенню, оскільки на час винесення судового рішення відповідачем - 2 вимоги законодавства виконано в повному обсязі..

Відповідно до листа № сз/5498 від 25 серпня 2015 року вбачається, що Департаментом фінансів відмовлено ОСОБА_1 в задоволенні заяви про виплату одноразової грошової допомоги з тих підстав, що Закон України від 04.07.2012 № 5040 - VI " Про внесення змін до деяких законів України з питань соціального захисту військовослужбовців", яким змінено редакцію статті 16 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" (на виконання якого було прийнято постанову Кабінету Міністрів України від 25.12.2013 № 975) набрав чинності 01.01.2014. Зазначано, що закон та інші нормативно - правові не мають зворотної дії в часі, тому зазначений закон та нормативно - правові акти на ОСОБА_1 не поширюється і підстав для розгляду поданих документів не вбачається та відповідно до висновку військкомату позивач не має права на допомогу (а.с. 46).

Надаючи правову оцінку обставинам вказаної справи, суд зважає на наступне.

У відповідності до частини 5 статті 17 Конституції України держава забезпечує соціальний захист громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей.

Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку із виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни здійснюється відповідно до Закону України від 25.03.1992 № 2232-ХІІІ "Про військовий обов'язок і військову службу" (далі Закон № 2232-ХІІІ).

Відповідно до статті 41 Закону № 2232-ХІІІ (у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин) виплата одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та резервістів під час виконання ними обов'язків служби у військовому резерві здійснюється в порядку і на умовах, встановлених Законом України від 20.12.1991 №2011- XII "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" (далі - Закон № 2011- XII).

Основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців визначені Законом № 2011-ХІІ. Розділом ІІ цього Закону, зокрема, встановлені права військовослужбовців щодо грошового забезпечення.

В силу приписів статті 1 Закону № 2011- XII, соціальний захист військовослужбовців - діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі. Це право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, у старості, а також в інших випадках, передбачених законом.

Згідно статті 1-2 Закону № 2011- XII, військовослужбовці користуються усіма правами і свободами людини та громадянина, гарантіями цих прав і свобод, закріпленими в Конституції України та законах України, з урахуванням особливостей, встановлених цим та іншими законами. У зв'язку з особливим характером військової служби, яка пов'язана із захистом Вітчизни, військовослужбовцям надаються визначені законом пільги, гарантії та компенсації.

Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 3 Закону № 2011- XII, дія цього Закону поширюється на військовослужбовців, які стали інвалідами внаслідок захворювання, пов'язаного з проходженням військової служби, чи внаслідок захворювання після звільнення їх з військової служби, пов'язаного з проходженням військової служби, та членів їх сімей, а також членів сімей військовослужбовців, які загинули, померли чи пропали безвісти

Згідно частини 1 статті 16 Закону № 2011- XII, одноразова грошова допомога у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі - одноразова грошова допомога), - гарантована державою виплата, що здійснюється особам, які згідно з цим Законом мають право на її отримання.

Частиною другою статті 16 Закону № 2011-ХІІ (у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин) передбачено, що у разі поранення (контузії, травми або каліцтва), заподіяного військовослужбовцю під час виконання ним обов'язків військової служби, а також інвалідності, що настала в період проходження військової служби або не пізніше ніж через три місяці після звільнення зі служби чи після закінчення цього строку, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження військової служби, залежно від ступеня втрати працездатності йому виплачується одноразова грошова допомога в розмірі до п'ятирічного грошового забезпечення за останньою посадою в порядку та на умовах, визначених Кабінетом Міністрів України.

З аналізу наведених норм Закону вбачається, що право на отримання вказаної допомоги після звільнення з військової служби мають особи, які отримали інвалідність внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження військової служби незалежно від часу настання інвалідності.

Виходячи з буквального тлумачення статті 16 Закону № 2011-ХІІ суд дійшов висновку, що право на одноразову грошову допомогу у військовослужбовця виникає і у тому разі, коли інвалідність настала після перебігу тримісячного строку з дня його звільнення зі служби, але внаслідок захворювання або одержаного каліцтва чи іншого ушкодження здоров'я, яке мало місце в період її проходження.

Аналогічний правовий висновок у спорі цієї ж категорії вже був висловлений Верховним Судом України у постановах від 18.11.2014 справа № 21-446а14 та від 21.04.2015 справа № 21-135а15.

Суд зазначає, що застосування статті 16 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" пов'язується не з фактом звільнення позивача зі служби, а з часом встановлення йому інвалідності внаслідок захворювання, що мало місце в період проходження військової служби, незалежно від строку, що минув після звільнення з військової служби, а тому доводи Житомирського обласного військового комісаріату є безпідставними.

Згідно пункту 3 Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2013 р. N 975 (далі - Порядок № 975), днем виникнення права на отримання одноразової грошової допомоги є:

- у разі загибелі (смерті) військовослужбовця, військовозобов'язаного та резервіста - дата смерті, що зазначена у свідоцтві про смерть;

- у разі встановлення інвалідності або ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності - дата, що зазначена у довідці медико-соціальної експертної комісії.

Пунктом 6 Порядку № 975 встановлено, що одноразова грошова допомога призначається і виплачується військовослужбовцю, інвалідність якого настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого ним під час виконання обов'язків військової служби або внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням ним обов'язків військової служби, чи встановлення інвалідності особі після її звільнення з військової служби внаслідок зазначених причин

Стаття 16-4 Закону № 2011-XII визначає, що призначення і виплата одноразової грошової допомоги не здійснюються, якщо загибель (смерть), поранення (контузія, травма або каліцтво), інвалідність або часткова втрата працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовця, військовозобов'язаного або резервіста є наслідком:

а) вчинення ним злочину або адміністративного правопорушення;

б) вчинення ним дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп'яніння;

в) навмисного спричинення собі тілесного ушкодження, іншої шкоди своєму здоров'ю або самогубства (крім випадку доведення особи до самогубства, встановленого судом);

г) подання особою завідомо неправдивих відомостей для призначення і виплати одноразової грошової допомоги.

Аналогічна правова позиція відображена в пункті 19 Порядку № 975.

У прикінцевих положеннях Закону України "Про внесення змін до деяких законів України з питань соціального захисту військовослужбовців" зазначено, що дія цього Закону не поширюється на осіб, стосовно яких до набрання чинності цим Законом (01.01.2014) прийнято рішення про виплату їм одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) або каліцтва військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, або які отримали замість зазначеної допомоги інші компенсаційні виплати відповідно до законодавства.

Таким чином, розмір одноразової грошової допомоги, на яку позивач має право у зв'язку з настанням інвалідності ІІІ групи внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням обов'язків військової служби, повинен обчислюватись з розміру грошового забезпечення військовослужбовців з моменту встановлення позивачу такої інвалідності.

З огляду на викладене, суд вважає, що порушені права позивача підлягають судовому захисту виключно шляхом визнання протиправною відмови Міністерства оборони України щодо призначення ОСОБА_1 про одноразової грошової допомоги в разі інвалідності та зобов'язання Міністерство оборони України розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення йому одноразової грошової допомоги в разі інвалідності у відповідності до вимог Порядку № 975.

Що стосується позовної вимоги щодо зобов'язання виплатити призначену грошову допомогу через Житомирський обласний військовий комісаріат, суд вважає за необхідне зазначити наступне. Адміністративний суд, перевіряючи рішення, дію чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень на відповідність закріпленим частиною 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України критеріям, не втручається у дискрецію (вільний розсуд) суб'єкта владних повноважень поза межами перевірки цих критеріїв. Прийняття ж рішення замість суб'єкта владних повноважень є втручанням у його дискреційні повноваження.

Відповідно до частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідачем не надано доказів правомірності своїх дій та прийнятого рішення щодо відмови у виплаті одноразової грошової допомоги, з огляду на що суд дійшов висновку про часткове задоволення позову

Керуючись статтями 122, 158 - 163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -,

постановив:

Позов ОСОБА_1 задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Міністерства оборони України про відмову у призначенні ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги як інваліду третьої групи внаслідок поранення (контузії) отриманої під час виконання обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії з 29.10.2012 року.

Зобов'язати Міністерство оборони України вирішити питання щодо призначення і виплати ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги відповідно до Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2014 року № 975.

В решті позовних вимог відмовити.

Постанова суду першої інстанції, якщо інше не встановлено Кодексом адміністративного судочинства України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано.

Апеляційна скарга подається до Житомирського апеляційного адміністративного суду через Житомирський окружний адміністративний суд, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Головуючий суддя І.Е.Черняхович

Судді М.Ф. Нагірняк

О.Г. Попова

Повний текст постанови виготовлено: 29 лютого 2016 р.