Ухвала суду № 56223770, 02.03.2016, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Головуючий у 1-й інстанції: Бабич А.М. Суддя-доповідач: Епель О.В.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 березня 2016 року Справа № 823/5184/15

Київський апеляційний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді: Епель О.В.,

суддів: Карпушової О.В., Кобаля М.І.,

розглянувши в порядку письмового провадження в залі суду в м. Києві апеляційну скаргу Звенигородської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Черкаській області на постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 04 грудня 2015 року у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Катеринопільський елеватор» до Звенигородської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Черкаській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ :

Товариство з обмеженою відповідальністю «Катеринопільський елеватор» (далі - позивач) звернулось до суду з адміністративним позовом до Звенигородської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Черкаській області (далі - відповідач) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 26.10.2015 р. № 0000572200 та № 0000562200.

Постановою Черкаського окружного адміністративного суду від 04 грудня 2015 року адміністративний позов було задоволено.

Не погоджуючись з таким судовим рішенням відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати та ухвалити нову постанову про відмову в задоволенні адміністративного позову в повному обсязі, так як, на думку апелянта, зазначена постанова суду прийнята з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи

У судове засідання, призначене на 02.03.2016 р., сторони не з'явились, про день, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, у зв'язку із чим, колегія суддів, на підставі ч. 6 ст. 12, ч. 1 ст. 41, ч. 1 ст. 197 КАС України розглядає справу за їх відсутності в порядку письмового провадження без фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду - без змін, з наступних підстав.

Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, товариство з обмеженою відповідальністю «Катеринопільський елеватор» (далі - ТОВ «Катеринопільський елеватор») є юридичною особою та перебуває на податковому обліку Звенигородської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Черкаській області (далі - Звенигородська ОДПІ ГУ ДФС у Черкаській області) як платник податку на додану вартість (далі - ПДВ).

Відповідачем було проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ «Катеринопільський елеватор» з питань своєчасності, повноти, достовірності нарахування та сплати ПДВ під час здійснення операцій з придбання товарів, робіт (послуг) у ТОВ «ВВ Агроплюс» за березень 2015 року; ТОВ «КОМПРЕСОР ТРАК СЕРВІС» за березень-квітень 2015 року; ТОВ «Ексітос», ПП «Газінтех» і ТОВ «Лабімпекс» за травень 2015 року, за результатами якої складено акт від 09.10.2015 р. № 26/23-12-22-016/32580463.

Згідно з висновками зазначеного акту перевірки відповідачем встановлено порушення позивачем вимог п.п. 198.1, 198.6 ст. 198, п. 200.1 ст. 200 Податкового кодексу України, що призвело до завищення задекларованих показників у складі податкового кредиту в деклараціях з ПДВ за березень-травень 2015 року на загальну суму 2308292,00 грн., у зв'язку з чим занижено позитивне значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту за квітень 2015 року на 176826,00 грн., що, у свою чергу, призвело до завищення від'ємного значення різниці між сумою податкових зобов'язань та податкового кредиту за березень 2015 року на 268593,00 грн. і травень 2015 року на 1862873,00 грн.

Такі висновки податкового органу обґрунтовані тим, що господарські операції позивача з ТОВ «ВВ Агроплюс», ТОВ «КОМПРЕСОР ТРАК СЕРВІС» і ТОВ «Ексітос» не мають реального характеру.

На підставі та на виконання цього акту перевірки відповідачем було винесено податкові повідомлення-рішення від 26.10.2015 р.:

- № 0000572200, яким позивачу зменшено розмір від'ємного значення з ПДВ на загальну суму 2131466,00 грн.;

- № 0000562200, яким позивачу збільшено розмір грошового зобов'язання з ПДВ на загальну суму 265239,00 грн., з яких 176826,00 грн. - за основним платежем та 88413,00 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями.

Вважаючи зазначені податкові повідомлення-рішення протиправними ТОВ «Катеринопільський елеватор» звернулось до суду з даним адміністративним позовом.

Судова колегія встановила, що задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив з того, що спірні господарські операції, вчинені між позивачем і ТОВ «ВВ Агроплюс», ТОВ «КОМПРЕСОР ТРАК СЕРВІС» і ТОВ «Ексітос», є реальними, повністю підтверджуються належною первинною документацією і відповідачем не надано жодних доказів зворотного.

Дослідивши матеріали справи у їх сукупності колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Спірні правовідносини врегульовані Конституцією України, нормами Податкового кодексу України ( далі - ПК України ), Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» ( далі - Закон № 996-XIV ), Положенням про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, яке затверджено Наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року № 88 ( далі - Положення № 88 ).

Так, відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Пунктами 198.1-198.3, 198.6 статті 198 ПК України передбачено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає, зокрема, у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів ( у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України ) та послуг.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Відповідно до п. 201.1. ст. 201 ПК України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи-продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; и) вид цивільно-правового договору; і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України).

Право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 ПК України.

Згідно до ч. 1 ст. 9 Закону № 996-XIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Відповідно до п. 2.4 Положення № 88 первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа ( форми ), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції ( у натуральному та/або вартісному виразі ), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Отже, з викладених правових норм вбачається, що для встановлення правомірності нарахування платником податків його податкових зобов'язань з ПДВ належить з'ясувати реальність руху активів та коштів у процесі здійснення відповідних господарських операцій і господарська мета укладання відповідних договорів.

При цьому, зазначені обставини повинні підтверджуватися первинною документацією, складеною з дотриманням вимог Закону № 996-XIV та Положення № 88.

Разом з тим, колегія суддів звертає увагу на те, що реальність господарських операцій позивача з ТОВ «ВВ Агроплюс» за договором поставки соняшника від 05.02.2015 р. № 5758/к та з ТОВ «Ексітос» за договорами поставки сої від 06.05.2015 р. № 6081/к і № 6088/к підтверджується відповідними податковими та видатковими накладними, довіреностями на ім'я представника ТОВ «Катеринопільський елеватор» Копілевича Г.Я., яким підписані вказані видаткові накладні, товарно-транспортними накладними, а також банківськими виписками.

При цьому, апеляційний суд відзначає, що предмет договорів поставки, укладених між позивачем і ТОВ «ВВ Агроплюс», ТОВ «Ексітос» повністю узгоджується з видами діяльності позивача та його контрагентів за КВЕД, вказаними в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, що обумовлює наявність ділової мети у ТОВ «Катеринопільський елеватор» при укладенні зазначених договорів поставки.

Судова колегія відзначає й те, що матеріалами справи, зокрема свідоцтвом про право власності позивача на комбікормовий завод з відповідними будівлями, включаючи складські приміщення, звітами роботи за зміну, деклараціями про обсяги зберігання зерна, накладними на переміщення хлібопродуктів у межах підприємства, звітами про виробництво промислової продукції, підтверджується технічна спроможність позивача забезпечити зберігання товару, придбаного у вказаних контрагентів, та факт зберігання вказаного товару, а також його використання в господарській діяльності товариства.

Товарність господарських операцій позивача з ТОВ «КОМПРЕСОР ТРАК СЕРВІС» за договором від 01.01.2015 р. № 11 про надання послуг з технічного обслуговування та ремонту транспортних засобів підтверджується відповідними актами виконаних робіт, податковими накладними та банківськими виписками.

При цьому, предмет договору про надання послуг з технічного обслуговування та ремонту транспортних засобів, укладеного між позивачем і ТОВ «КОМПРЕСОР ТРАК СЕРВІС», відповідає видам діяльності вказаного контрагента позивача, а матеріалами справи, зокрема копіями свідоцтв про реєстрацію транспортних засобів / Т. 6 а.с. 60-100 /, оборотно-сальдовими відомостями / Т. 5 а.с. 105-108, 224-231 /, підтверджується наявність у ТОВ «Катеринопільський елеватор» відповідних транспортних засобів, технічне обслуговування та ремонт яких здійснювалися ТОВ «КОМПРЕСОР ТРАК СЕРВІС» на підставі договору від 01.01.2015 р. № 11 та згідно з відомостями, зазначеними в актах виконаних робіт, складених за результатами їх виконання.

Крім того, з матеріалів справи вбачається, що наказом Директора ТОВ «Катеринопільський елеватор» від 13.01.2015 р. № 9 «Про надання права проходу на територію підприємства ТОВ «Катеринопільський елеватор» / Т. 6 а.с. 43 / працівникам ТОВ «Компресор Трак Сервіс» (директору, механіку, слюсарям, електрогазозварнику тощо) було надано право проїзду на територію товариства у період з 13.01.2015 р. по 31.12.2015 р. для перевезення матеріалів і обладнання, а наказом Директора ТОВ «Катеринопільський елеватор» від 03.04.2015 р. № 105 /Т.6 а.с. 45 / - для обслуговування автомобілів ТОВ «Катеринопільський елеватор», що у сукупності з іншими обставинами у даній справі вказує на реальність операцій позивача з ТОВ «Компресор Трак Сервіс» за договором від 01.01.2015 р. № 11 та господарську мету його укладання.

Таким чином, оскільки витрати позивача за вищезазначеними договорами поставки та договором про надання послуг з технічного обслуговування та ремонту транспортних засобів, укладеними з ТОВ «ВВ Агроплюс», ТОВ «Ексітос», ТОВ «КОМПРЕСОР ТРАК СЕРВІС», відображені у відповідних податкових накладних, складених на підставі правовідносин з цими суб'єктами господарювання, які на момент виникнення спірних правовідносин були зареєстровані як платники ПДВ, первинні документи виписані та зареєстровані згідно з вимогами чинного законодавства, а доказами, наявними в матеріалах справи, повністю підтверджується реальність господарських операцій за такими договорами, рух коштів між їх сторонами та господарська мета укладання цих договорів, то колегія суддів вважає, що невизнання відповідачем показників податкової звітності, сформованих позивачем на підставі вказаних господарських операцій, є необґрунтованим та безпідставним.

Посилання апелянта на недоліки первинної документації, складеної за результатами господарських операцій позивача з ТОВ «КОМПРЕСОР ТРАК СЕРВІС», а також на те, що у видаткових накладних, складених за результатами господарських операцій позивача з ТОВ «ВВ Агроплюс», ТОВ «Ексітос» не вказано дати та номери довіреностей, на підставі яких діяла особа, яка їх підписала та прийняла ТМЦ від імені позивача, і не зазначено її посаду і місце складання цих первинних документів, колегія суддів вважає такими, що не спростовують правильності висновків суду першої інстанції, оскільки самі лише окремі недоліки деяких первинних документів, складених за результатами здійснення господарських операцій, за умови підтвердження їх реальності, не можуть бути достатніми та необхідним правовими підставами для не визнання цих операцій такими, що фактично відбулися, і не тягнуть за собою втрату ними статусу належних первинних документів.

Аналогічна правова позиція викладена в ухвалах Вищого адміністративного суду України від 09 грудня 2015 року у справі № 818/1338/14 та від 28.05.2015 р. № К/800/55461/14.

Доводи апелянта про те, що позивачем не було надано до перевірки подорожні листи, а товарно-транспортні накладні містять певні недоліки в їх складанні, апеляційний суд вважає такими, що не можуть бути прийняті до уваги, оскільки вказані документи не є документами бухгалтерської звітності і не впливають на обсяг податкових зобов'язань платника податків.

Аналогічна правова позиція викладена в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 02 грудня 2015 року у справі № 804/1449/14.

Твердження апелянта про відсутність у контрагентів позивача ТОВ «ВВ Агроплюс», ТОВ «Ексітос» трудових ресурсів для виконання їх зобов'язань перед позивачем за відповідними договорами поставки, а також про те, що ними не залучались сторонні трудові ресурси, судова колегія також вважає не обґрунтованими і безпідставними, оскільки визначення способу і порядку здійснення господарської діяльності належить до виключної компетенції суб'єкта господарювання і здійснюється ним на власний розсуд.

Аналогічний правовий підхід викладено в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 02 грудня 2015 року у справі № 804/1449/14.

Крім того, жодних належних і допустимих у розумінні ст. 70 КАС України доказів, які б підтверджували, зазначені доводи апелянта ані до суду першої інстанції, ані в ході апеляційного провадження ним надано не було, а рішення суду, у відповідності до ст. 159 КАС України, повинно бути обґрунтованим і в жодному разі не може засновуватися на припущеннях та голослівних твердженнях сторони.

Посилання апелянта на порушення вимог чинного законодавства контрагентом позивача ТОВ «КОМПРЕСОР ТРАК СЕРВІС» та його контрагентом - ТОВ «ТК-Торг» колегія суддів до уваги не приймає, оскільки, у відповідності до принципу персоніфікації юридичної відповідальності, який закріплено у ст. 61 Конституції України, суб'єкт господарювання не несе відповідальності за дії своїх контрагентів.

Таким чином, дослідивши ці та всі інші доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає їх такими, що не спростовують правильності висновків суду першої інстанції, а отже, апелянт, який є суб'єктом владних повноважень, всупереч з вимогами ч. 2 ст. 71 КАС України, не довів правомірності оскаржуваних податкових повідомлень-рішень від 26.10.2015 р. № 0000572200 та № 0000562200 та не переконав суд у своїй правоті.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції щодо наявності достатніх та необхідних правових підстав для задоволення адміністративного позову та вважає, що судом першої інстанції було повно встановлено фактичні обставини справи, правильно визначено норми матеріального і процесуального права, які підлягають застосуванню, з дотриманням вимог ст. 159 КАС України.

Відповідно до ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Таким чином, судова колегія приходить до висновку, що апеляційна скарга Звенигородської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Черкаській області підлягає залишенню без задоволення, а постанова Черкаського окружного адміністративного суду від 04 грудня 2015 року - без змін.

Крім того, колегія суддів зазначає, що з метою забезпечення права апелянта на доступ до правосуддя ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 20 січня 2016 року йому було відстрочено сплату судового збору до ухвалення судом апеляційної інстанції судового рішення за результатами розгляду апеляційної скарги.

У відповідності до п. 2 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» в редакції, яка набрала чинності станом на дату виникнення в апелянта права на апеляційне оскарження, за подання до адміністративного суду апеляційної скарги на рішення суду справляється судовий збір у розмірі 110 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги.

Згідно з п. 1 ч. 3 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» у редакції, яка була чинною на момент звернення позивача до суду першої інстанції з адміністративним позовом у цій справі, закріплено, що за подання до адміністративного суду адміністративного позову майнового характеру суб'єктом владних повноважень або юридичною особою майнового характеру сплачується судовий збір у розмірі 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру мінімальної заробітної плати.

У Законі України «Про Державний бюджет на 2015 рік» станом на 01.01.2015 р. було встановлено розмір мінімально заробітної плати 1218,00 грн.

Тож, сума судового збору, яка підлягала сплаті позивачем при зверненні до суду з даним адміністративним позовом становить 35950,57 грн., а розмір судового збору за подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції у цій справі - 39545,63 грн. та підлягає стягненню з апелянта на користь Київського апеляційного адміністративного суду, у відповідності до вимог ч. 1 ст. 8 та ст. 9 Закону України «Про судовий збір».

Керуючись ст. ст. 41, 159, 160, 195, 197, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд,

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Звенигородської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Черкаській області залишити без задоволення, а постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 04 грудня 2015 року - без змін.

Стягнути зі Звенигородської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Черкаській області на користь Київського апеляційного адміністративного суду (отримувач коштів: УДКСУ у Печерському районі м. Києва, код ЄДРПОУ 38004897, банк отримувача: ГУДКCУ у м. Києві, МФО 820019, рахунок отримувача 31211206781007, код класифікації доходів бюджету 22030001) судовий збір в розмірі 39545 (тридцять дев'ять тисяч п'ятсот сорок п'ять) грн. 63 (шістдесят три) коп.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя:

Судді:

Головуючий суддя Епель О.В.

Судді: Кобаль М.І.

Карпушова О.В.