Постанова № 56223670, 02.03.2016, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа №826/14729/15 Головуючий у 1-й інстанції: Іщук І.О.

Суддя-доповідач: Старова Н.Е.

ПОСТАНОВА

Іменем України

02 березня 2016 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючої судді: Старової Н.Е.,

суддів: Мєзєнцева Є.І., Чаку Є.В.,

розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Єврокар» на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Єврокар» до Міжрегіонального головного управління ДФС - Центральний офіс з обслуговування великих платників про скасування податкового повідомлення-рішення,

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Єврокар» звернулось до суду з позовом до Міжрегіонального головного управління ДФС - Центральний офіс з обслуговування великих платників про скасування податкового повідомлення-рішення від 27.05.2015 №0000584230 Міжрегіонального головного управління ДФС - Центрального офісу з обслуговування великих платників.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 02.12.2015 року в задоволенні адміністративного позову відмовлено.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, апелянт звернувся з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги повністю.

Справа розглянута відповідно до вимог п.2 ч.1 ст.197 КАС України.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає до задоволення.

Суд встановив, що Міжрегіональним головним управлінням ДФС - Центральний офіс з обслуговування великих платників проведено документальну позапланову невиїзну перевірку своєчасності сплати до бюджету податкового зобов'язання з податку на прибуток підприємства за 2014 рік, період з 01.03.2015 по 31.03.2015 по декларації від 27.02.2015 №9081277829 Товариства з обмеженою відповідальністю «Єврокар», результати якої оформлено актом від 18.05.2015 №529/28-10-42-30/32384621, встановлено порушення п.57.1 ст.57 ПК України, що зумовлено порушенням терміну сплати самостійно визначеного грошового зобов'язання з податку на прибуток підприємства за 2014 рік.

За результатом виявленого порушення контролюючим органом винесено податкове повідомлення-рішення від 27.05.2015 №0000584230, яким за порушення граничних строків сплати грошового зобов'язання з авансових внесків з податку на прибуток зобов'язано сплатити штраф у розмірі 10% в розмірі 220 807,28 грн.

Відповідно до п.126.1 ст.126 ПК України у разі якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов'язання та/або авансових внесків з податку на прибуток підприємств, рентної плати протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу у таких розмірах: при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу; при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 20 відсотків погашеної суми податкового боргу.

Не погоджуючись із прийнятим рішенням, після процедури адміністративного оскарження, позивач звернувся до суду.

Відповідно до п.46.1 ст.46 ПК України, податкова декларація, розрахунок - документ, що подається платником податків (у тому числі відокремленим підрозділом у випадках, визначених цим Кодексом) контролюючому органу у строки, встановлені законом, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податкового зобов'язання, чи документ, що свідчить про суми доходу, нарахованого (виплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, суми утриманого та/або сплаченого податку.

Податкові декларації, крім випадків, передбачених цим Кодексом, подаються за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює календарному року, крім випадків, передбачених підпунктами 49.18.4 та 49.18.5 цього пункту - протягом 60 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) року (пп.49.18.3 п.49.18 ст.49 ПК України).

На виконання вказаних вимог ТОВ «Єврокар» було подано податкову декларацію з податку на прибуток підприємства за 2014 рік від 27.02.2015, реєстраційний номер 9081277829, з урахуванням уточнюючої податкової декларації з податку на прибуток підприємства за 2014 рік від 10.03.2015, реєстраційний номер 9081580169. Згідно зазначеної декларації позивачем задекларовано податок на прибуток у сумі 2 527 702,00 грн.

Відповідно до п. 9 підрозділу 4 Перехідних положень ПК України у січні - грудні 2015 року та січні - травні 2016 року платники зобов'язані сплачувати щомісячні авансові внески з податку на прибуток підприємств відповідно до пункту 57.1 статті 57 цього Кодексу у редакції, що діяла до 01.01.2015 р. При цьому сума щомісячних авансових внесків за березень - травень 2016 року обчислюється у розмірі не менше 1/12 нарахованої суми податку на прибуток підприємств за 2014 звітний (податковий) рік.

Так, згідно п. 57.1 ст. 57 ПК України платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Отже, в силу п.57.1 ст.57 ПК України граничним терміном сплати самостійно визначеного підприємством податкового зобов'язання було 11.03.2015.

Водночас, відповідно до п.87.1 ст.87 ПК України джерелами самостійної сплати грошових зобов'язань або погашення податкового боргу платника податків є будь-які власні кошти, у тому числі ті, що отримані від продажу товарів (робіт, послуг), майна, випуску цінних паперів, зокрема корпоративних прав, отримані як позика (кредит), та з інших джерел, з урахуванням особливостей, визначених цією статтею, а також суми надміру сплачених платежів до відповідних бюджетів.

Згідно акта звірення розрахунків №1930-20 від 07.04.2015 за період з 01.01.2015 до 31.03.2015 (а.с.43) у позивача на кінець даного періоду наявне позитивне сальдо розрахунків у розмірі 3 134 577,00 грн.

Судом встановлено, що ТОВ «Єврокар» подано відповідачу заяву від 04.03.2015 №45 (а.с.48), де позивач просить надміру сплачені авансові внески з податку на прибуток приватних підприємств зарахувати на рахунок оплати податку на прибуток приватних підприємств в сумі 3 731 674,00 грн., сформованого внаслідок оплати авансових внесків з податку на прибуток, в рахунок оплати грошового зобов'язання з податку на прибуток підприємства, задекларованого в податковій декларації за 2014 рік.

Відповідно до ст. 43 ПК України помилково та/або надміру сплачені суми грошового зобов'язання підлягають поверненню платнику відповідно до цієї статті та статті 301 Митного кодексу України, крім випадків наявності у такого платника податкового боргу.

Обов'язковою умовою для здійснення повернення сум грошового зобов'язання є подання платником податків заяви про таке повернення (крім повернення надміру утриманих (сплачених) сум податку з доходів фізичних осіб, які розраховуються контролюючим органом на підставі поданої платником податків податкової декларації за звітний календарний рік шляхом проведення перерахунку за загальним річним оподатковуваним доходом платника податку) протягом 1095 днів від дня виникнення помилково та/або надміру сплаченої суми.

Платник податків подає заяву на повернення помилково та/або надміру сплачених грошових зобов'язань у довільній формі, в якій зазначає напрям перерахування коштів: на поточний рахунок платника податків в установі банку; на погашення грошового зобов'язання (податкового боргу) з інших платежів, контроль за справлянням яких покладено на контролюючі органи, незалежно від виду бюджету; повернення готівковими коштами за чеком у разі відсутності у платника податків рахунку в банку.

Контролюючий орган не пізніше ніж за п'ять робочих днів до закінчення двадцятиденного строку з дня подання платником податків заяви готує висновок про повернення відповідних сум коштів з відповідного бюджету та подає його для виконання відповідному органові, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів.

На підставі отриманого висновку орган, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, протягом п'яти робочих днів здійснює повернення помилково та/або надміру сплачених грошових зобов'язань платникам податків у порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.

Суд вказує на те, що даними приписами окрім іншого передбачено, що контролюючий орган несе відповідальність згідно із законом за несвоєчасність передачі органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, для виконання висновку про повернення відповідних сум коштів з відповідного бюджету.

Водночас, зазначеними вимогами закону не встановлено граничного терміну, до якого платник податків зобов'язаний подати заяву про перерахування коштів в рахунок погашення податкових зобов'язань. Суд також зазначає, що зазначені положення поширюють свою дію за колом осіб на контролюючий орган, та на орган, який забезпечує казначейське обслуговування бюджетних коштів, а не на платника податків.

З матеріалів справи видно, що позивач подав таку заяву завчасно 04.03.2015, до закінчення граничного терміну сплати зобов'язань з податку на прибуток - 11.03.2015 року, а відтак не порушував п.57.1 ст.57 ПК України.

Слід зазначити, що з огляду на отримання відповідачем відповідної заяви 04.03.2015 року, контролюючий орган повинен був підготувати такий висновок та подати його для виконання відповідному органові, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів до 11.03.2015 року.

Разом з тим, як вбачається із висновків відповідача, датою фактичної сплати підприємством податку на прибуток у відповідності до платіжного доручення №1004-20 є 17.03.2015. Разом з тим, дане платіжне доручення не формувалось ТОВ «Єврокар», а було сформовано суб'єктом владних повноважень на виконання вищевказаної заяви ТОВ «Єврокар» про зарахування надміру сплачених авансових внесків в рахунок оплати податку на прибуток, а тому позивач вимог ПК України не порушував.

Відтак, на думку колегії суддів позивачем своєчасно у встановлений податковим законодавством строк вжиті всі заходи на погашення задекларованого грошового зобов'язання з податку на прибуток підприємств, а висновок податкового органу про порушення ТОВ «Єврокар» вимог ПК України суперечить закону, а тому податкове повідомлення-рішення від 27.05.2015 №0000584230 є протиправним та підлягає скасуванню.

Згідно з ч.2 ст.71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Відповідач як суб'єкт владних повноважень всупереч вимог ч.2 ст.71 КАС України, не повністю довів та обгрунтував провомірність своїх дій та вимог.

Судова колегія апеляційної інстанції вважає, що судом першої інстанції порушено норми процесуального та матеріального права, та неповно встановлені обставини справи, яким надана неправильна правова оцінка на підставі законодавства, яке врегульовує спірні правовідносини.

За таких обставин, у відповідності до ст.202 КАС України, апеляційну скаргу слід задовольнити, а постанову суду першої інстанції скасувати.

Відповідно до ч.1 ст.94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

Оскільки позивачем сплачено судовий збір за подання позову (а.с.4) та апеляційної скарги (а.с.106, 118), то він підлягає відшкодуванню на користь позивача.

Керуючись ст. ст. 160, 167, 195, 197, 198, 202, 205, 207, 212, 254 КАС України,

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Єврокар» задовольнити.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 02.12.2015 року скасувати, та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Єврокар».

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Міжрегіонального головного управління ДФС - Центрального офісу з обслуговування великих платників від 27.05.2015 №0000584230.

Присудити за рахунок бюджетних асигнувань Міжрегіонального головного управління ДФС - Центральний офіс з обслуговування великих платників на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Єврокар», понесені витрати по сплаті судового збору у розмірі 4084,96 (чотири тисячі вісімдесят чотири) грн.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку і строки, визначені ст.212 КАС України.

Головуючий суддя

Судді:

Головуючий суддя Старова Н.Е.

Судді: Чаку Є.В.

Мєзєнцев Є.І.