Постанова № 56223593, 02.03.2016, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

місто Київ

02 березня 2016 року №826/24889/15

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі колегії суддів: головуючого судді Літвінової А.В., суддів Данилишина В.М. та Мазур А.С., розглянув у порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовомОСОБА_1 до Міністерства юстиції України в особі Департаменту державної виконавчої служби провизнання протиправними дій та бездіяльності, скасування постанови від 19.10.2015 ВП №42622390

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

ОСОБА_1 звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Міністерства юстиції України в особі Департаменту державної виконавчої служби, в якому просить:

- визнати протиправними дії та бездіяльність Міністерства юстиції України в особі Департаменту державної виконавчої служби;

- скасувати постанову про закінчення виконавчого провадження від 19.10.2015 ВП №42622390.

Позовні вимоги мотивовано тим, що оскаржувана постанова про закінчення виконавчого провадження прийнята відповідачем неправомірно, оскільки позивач не отримав жодного повідомлення від державного виконавця щодо порядку здійснення виконавчого провадження ВП№42622390, а, відтак, останній був позбавлений можливості отримати грошові кошти, стягнуті з Державного бюджету України на виконання рішення Європейського суду з прав людини.

Відповідач проти задоволення позовних вимог заперечував, зазначивши про правомірність оскаржуваних дій, рішення та бездіяльності з посиланням на те, що в останнього на момент винесення оскаржуваної постанови були відсутні відомості щодо розрахункового рахунку позивача, на який слід перерахувати грошові кошти у межах відповідного виконавчого провадження, а кореспонденція, яка направлялася на адресу позивача, поверталася до відправника без вручення адресатові із відміткою пошти "за закінченням терміну зберігання". На цій підставі, з урахуванням не витребування ОСОБА_1 належних йому за рішенням Європейського суду з прав людини грошових коштів більше року, державним виконавцем правомірно, за твердженням відповідача, перераховано останні до Державного бюджету України та закінчено виконавче провадження.

Розгляд справи №826/24889/15 здійснено у порядку письмового провадження на підставі частини четвертої статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України.

Розглянувши подані сторонами документи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов та заперечення, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Європейського суду з прав людини у справі «Васильєв та інші проти України» (заява №29266/08 та 248 інших заяв) від 13.02.2014, зокрема, вирішено:

- об'єднати заяви, наведені у додатку 1;

- оголошено прийнятними скарги заявників, наведених у Додатку 1, за пунктом 1 статті 6, статтею 13 Конвенції та за статтею 1 Першого Протоколу до Конвенції щодо тривалого невиконання рішень, ухвалених на їх користь, та щодо відсутності ефективних національних засобів юридичного захисту щодо цих скарг, а решту скарг у заявах - неприйнятими;

- постановлено про порушення пункту 1 статті 6 Конвенції та статті 1 Першого Протоколу до Конвенції;

- постановлено про порушення статті 13 Конвенції;

- постановлено: (а) протягом трьох місяців держава-відповідач має забезпечити виконання рішень національних судів, ухвалених на користь заявників, які підлягають виконанню, та сплатити 2000 євро кожному заявнику або його/її спадкоємцю, вказаним у Додатку 1, в якості відшкодування матеріальної та моральної шкоди та компенсації судових витрат, а також додатково сплатити суму будь-якого податку, що може нараховуватись заявникам на ці суми; ці суми повинні бути конвертовані в національну валюту за курсом на день здійснення виплати; (б) із закінченням зазначеного тримісячного строку і до остаточної виплати на ці суми нараховуватиметься простий відсоток (simple interest) у розмірі граничної позичкової ставки Європейського центрального банку, яка діятиме в період несплати, до якої має бути додано три відсотки.

У додатку 1 до вказаного рішення серед прийнятих заяв зазначено заяву ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, місто Васильків (дані щодо остаточного національного рішення - Васильківський міськрайонний суд Київської області від 31.12.2010).

На виконання вказаного рішення в частині, яка стосується ОСОБА_1, державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України винесено постанову про відкриття виконавчого провадження від 21.03.2014 (ВП №42622390).

У відповідності до наявної у матеріалах справи копії платіжного доручення від 24.09.2014 №6032, Міністерством юстиції України перераховано на розрахунковий рахунок Державної виконавчої служби України грошові кошти у розмірі 34 748,63 грн. на виконання рішення Європейського суду з прав людини від 13.02.2014 «Васильєв та інші проти України» в частині ВП №42622390.

Постановою про закінчення виконавчого провадження від 19.10.2015 у вказаному виконавчому провадженні на тій підставі, що стягувачем (ОСОБА_1.) більше року не були витребувані належні йому кошти, державним виконавцем зазначені кошти перераховано до Державного бюджету України на підставі платіжного доручення від 06.10.2015 №2707, а також вказано про фактичне виконання рішення Європейського суду з прав людини «Васильєв та інші проти України» (заява №29266/08 та 248 інших заяв) від 13.02.2014 та постановлено закінчити виконавче провадження №42622390.

Вважаючи вказану постанову необґрунтованою та такою, що підлягає скасуванню, а свої права та охоронювані законом інтереси порушеними, позивач звернувся з позовом до суду.

Досліджуючи підстави викладеного, суд аналізує наступні правові норми.

Нормативно-правовим актом, який регулює відносини, що виникають у зв'язку з обов'язком держави виконати рішення Європейського суду з прав людини у справах проти України; з необхідністю усунення причин порушення Україною Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод і протоколів до неї; з впровадженням в українське судочинство та адміністративну практику європейських стандартів прав людини; зі створенням передумов для зменшення числа заяв до Європейського суду з прав людини проти України, є Закон України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини».

У відповідності до частини другої статті 2 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», порядок виконання Рішення визначається цим Законом, Законом України «Про виконавче провадження», іншими нормативно-правовими актами з урахуванням особливостей, що передбачені цим Законом.

Протягом десяти днів від дня одержання повідомлення про набуття Рішенням статусу остаточного Орган представництва надсилає стислий виклад Рішення Стягувачеві, Уповноваженому Верховної Ради України з прав людини, всім державним органам, посадовим особам та іншим суб'єктам, безпосередньо причетним до справи, за якою постановлено Рішення (стаття 5 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»).

Приписами статті 7 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» передбачено, що протягом десяти днів від дня отримання повідомлення Суду про набуття Рішенням статусу остаточного Орган представництва: а) надсилає Стягувачеві повідомлення з роз'ясненням його права подати до державної виконавчої служби заяву про виплату відшкодування, в якій мають бути зазначені реквізити банківського рахунка для перерахування коштів; б) надсилає до державної виконавчої служби оригінальний текст і переклад резолютивної частини остаточного рішення Суду у справі проти України, яким визнано порушення Конвенції, оригінальний текст і переклад резолютивної частини остаточного рішення Суду щодо справедливої сатисфакції у справі проти України, оригінальний текст і переклад рішення Суду щодо дружнього врегулювання у справі проти України, оригінальний текст і переклад рішення Суду про схвалення умов односторонньої декларації у справі проти України. Автентичність перекладу засвідчується Органом представництва.

Державна виконавча служба упродовж десяти днів з дня надходження документів, зазначених у пункті «б» цієї частини, відкриває виконавче провадження.

Неподання Стягувачем заяви про виплату відшкодування не є перешкодою для виконання Рішення.

Згідно з частинами третьою-п'ятою статті 8 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», протягом одного місяця від дня відкриття виконавчого провадження за Рішенням Орган представництва надсилає до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, постанову про відкриття виконавчого провадження та документи, передбачені у пункті «б» частини першої статті 7 цього Закону.

Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, протягом 10 днів від дня надходження зазначених у частині третій цієї статті документів здійснює списання на вказаний Стягувачем банківський рахунок, а в разі його відсутності - на депозитний рахунок державної виконавчої служби коштів з відповідної бюджетної програми Державного бюджету України. Порядок збереження коштів на депозитному рахунку державної виконавчої служби визначається Законом України «Про виконавче провадження».

Підтвердження списання відшкодування, отримане від центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, та підтвердження виконання всіх вимог, зазначених у резолютивній частині остаточного рішення Суду у справі проти України, яким визнано порушення Конвенції, резолютивній частині остаточного рішення Суду щодо справедливої сатисфакції у справі проти України, у рішенні Суду щодо дружнього врегулювання у справі проти України, у рішенні Суду про схвалення умов односторонньої декларації у справі проти України, є для державної виконавчої служби підставою для закінчення виконавчого провадження.

Як було зазначено вище, на виконання рішення Європейського суду з прав людини від 13.02.2014 «Васильєв та інші проти України» в частині ВП №42622390 Міністерством юстиції України перераховано на розрахунковий рахунок Державної виконавчої служби України грошові кошти у розмірі 34 748,63 грн., що підтверджується наявною у матеріалах справи копією платіжного доручення від 24.09.2014 №6032 (з відміткою банку про проведення 30.09.2014).

При цьому, у відповідності до частини другої статті 9 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», сума відшкодування, яка знаходиться на депозитному рахунку державної виконавчої служби, перераховується: а) на рахунок Стягувача після подання ним відповідної заяви; б) на рахунки спадкоємців Стягувача - фізичної особи після подання ними належним чином оформлених документів, які надають їм право на отримання спадщини; в) на рахунок правонаступника реорганізованого Стягувана - юридичної особи після подання ним належним чином оформлених документів, які підтверджують його правонаступництво; г) на рахунки засновників (учасників, акціонерів) ліквідованого Стягувача - юридичної особи після подання ними рішень суду, які підтверджують їхній статус засновників (учасників, акціонерів) ліквідованого Стягувача - юридичної особи на момент ліквідації та визначають частку відшкодування, що належить до виплати кожному із засновників (учасників, акціонерів).

Як вбачається з наявних у матеріалах справи копій матеріалів виконавчого провадження №42622390, останні як станом на момент прийняття оскаржуваної постанови, так і станом на момент розгляду справи судом, не містять заяви стягувача (ОСОБА_1.), наявність якої визначена законодавцем як передумова для перерахування грошових коштів у спеціальній нормі, яка регулює порядок виконання рішень Європейського суду з прав людини. Іншого з матеріалів справи не вбачається.

У свою чергу, позивачем наголошено на тому, що він не отримував кореспонденції від відповідача, яка стосується процесу виконання рішення Європейського суду з прав людини «Васильєв та інші проти України» (заява №29266/08 та 248 інших заяв) від 13.02.2014, із зазначенням того, що відповідач не скористався всіма можливими способами повідомлення стягувача, зокрема, замовлення останнім кур'єрської доставки.

Так, приписами частини першої статті 31 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що копії постанов державного виконавця та інші документи виконавчого провадження (далі - документи виконавчого провадження), що державний виконавець зобов'язаний довести до відома сторін та інших учасників виконавчого провадження, надсилаються адресатам із супровідними листами простою кореспонденцією, крім постанов про відкриття виконавчого провадження або відмову у відкритті виконавчого провадження, про повернення виконавчого документа стягувачу відповідно до статті 47 цього Закону, що надсилаються рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

Як вбачається з матеріалів справи, постанова про відкриття виконавчого провадження від 21.03.2014 ВП №42622390, направлялася на адресу Київська область, місто Васильків, вулиця Декабристів, 296, що відповідає адресі останнього, зазначеній безпосередньо позивачем у розглядуваній позовній заяві. Проте кореспонденція повернута відділом поштового зв'язку на підставі закінчення встановленого строку зберігання.

У відповідності до наявних у матеріалах справи копій листів від 25.03.2014 №14-0-26-753-5/11 та від 05.11.2014 №1736-2./11, адресованих гр. ОСОБА_1, відповідач звертався до останнього з метою отримання банківських реквізитів в національні валюті для виплати належних позивачу коштів.

Разом з тим, доказів надіслання відповідних листів позивачеві (реєстри відправлення простої кореспонденції) матеріали виконавчого провадження не містять, як і доказів повернення відповідної кореспонденції у разі неможливості вручення.

За посиланням позивача, він не отримував кореспонденції від відповідача, яка стосується процесу виконання рішення Європейського суду з прав людини «Васильєв та інші проти України» (заява №29266/08 та 248 інших заяв).

Суд наголошує на тому, що згідно із приписами статті 7 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», неподання Стягувачем заяви про виплату відшкодування не є перешкодою для виконання Рішення.

При цьому, згідно із приписами статті 8 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» підставою для закінчення виконавчого провадження є підтвердження списання відшкодування, отримане від центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, та підтвердження виконання всіх вимог, зазначених у резолютивній частині остаточного рішення Суду у справі проти України, тобто в межах спірних правовідносин, остаточна виплата суми відшкодування заявникові.

Відповідачем не заперечувався факт невиплати гр. ОСОБА_1 присуджених рішенням Європейського суду з прав людини позивачеві коштів, а, відтак, закінчення виконавчого провадження ВП №42622390 на підставі положень пункту 8 частини 1 статті 49 Закону України «Про виконавче провадження», є передчасним, оскільки фактичного виконання в повному обсязі рішення у даному разі не відбулося, а саме: позивачем не отримано присуджених останньому рішенням Європейського суду з прав людини грошових коштів.

З огляду на викладене, суд дійшов до висновку про протиправність постанови Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України про закінчення виконавчого провадження від 19.10.2015 ВП №42622390.

Щодо позовної вимоги про визнання протиправними дії та бездіяльності Міністерства юстиції України в особі Департаменту державної виконавчої служби, суд зазначає, що позивачем у прохальній частині позовної заяви та під час судового розгляду справи не деталізовано які саме дії та бездіяльність відповідача позивач вважає протиправними.

Крім того, суд звертає увагу, що відповідачем у межах спірних правовідносин вчинялися дії для виконання рішення Європейського суду з прав людини в частині, що стосується гр. ОСОБА_1, проте, з причин незалежних від останнього - відсутність інформації про розрахунковий рахунок позивача - не було виконано.

З урахуванням викладеного, суд вказує про необґрунтованість позовних вимог ОСОБА_1 в цій частині.

Згідно з вимогами статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Керуючись статтями 69, 70, 71 та 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва

П О С Т А Н О В И В:

Позов задовольнити частково.

Визнати протиправною та скасувати постанову Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України про закінчення виконавчого провадження від 19.10.2015 ВП №42622390.

В іншій частині позову відмовити.

Постанова набирає законної сили в порядку, визначеному статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя Літвінова А.В.

Суддя Данилишин В.М.

Суддя Мазур А.С.