Постанова № 56223570, 02.03.2016, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61004, м. Харків, вул. Мар'їнська, 18-Б-3, inbox@adm.hr.court.gov.ua

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

02 березня 2016 р. № 820/12028/15

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

Головуючого - судді Зінченка А.В.,

при секретарі - Алавердян Е.А.

за участі представників сторін:

позивача - Артюх Ю.В., Сивак А.Ю.

відповідача - Ковальчука Т.А., Лактіонової О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харкові адміністративну справу за позовом Публічного акціонерного товариства «Харківська ТЕЦ-5» до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників податків у місті Харкові Міжрегіонального головного управління ДФС про скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В :

Позивач, Публічне акціонерне товариство «Харківська ТЕЦ-5», звернувся до суду з позовом до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників податків у місті Харкові Межрегіонального Головного Управління ДФС, в якому просив суд скасувати податкові повідомлення-рішення №0000372202 від 10.11.2015 року, яким визначено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток підприємств і організацій, що перебувають у державній власності у розмірі 4890714,50 грн. (основний платіж - 3213143,0 грн. та штрафні санкції - 1606571,50 грн.) та №0000382202 від 10.11.2015 р., яким визначено суму грошового зобов'язання з ПДВ із вироблених в Україні товарі (робіт, послуг) у розмірі 4272231,00 грн. (основний платіж - 2848154,0 грн. та штрафні санкції - 1424077, грн.).

Позивач вважає, що зазначені податкові повідомлення-рішення є неправомірними, необґрунтованими, безпідставними через відсутність доказів порушення підприємством податкового законодавства, а тому просить скасувати їх в повному обсязі.

В судовому засіданні представники позивача підтримали позовні вимоги в повному обсязі, просили суд їх задовольнити, з посиланням на обставини викладені в позовній заяві.

В судовому засіданні представники відповідача проти позову заперечували, вказали, що винесені податкові повідомлення-рішення повністю відповідають вимогам діючого законодавства, а тому є законними та обґрунтованими, у задоволенні позовних вимог просили відмовити.

Суд заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, встановив наступні обставини справи.

Публічне акціонерне товариство «Харківська ТЕЦ-5» 07.05.1998 р. взято на податковий облік за №156 і станом на даний час перебуває на обліку в Спеціалізованій державній податковій інспекції з обслуговування великих платників податків у місті Харкові Межрегіонального Головного Управління ДФС.

Судом встановлено, що на підставі направлень виданих Спеціалізованою державною податковою інспекцією з обслуговування великих платників у м. Харкові Міжрегіонального головного управління ДФС: № 43 від 20.07.2015р. Рожковій Світлані Петрівні - заступнику начальника управління-начальнику відділу перевірок платників податків управління податкового аудиту СДПІ ОВП у м. Харкові МГУ ДФС, № 44 від 20.07.2015р. Євдокименко Діані Олександрівні - головному державному ревізору-інспектору відділу перевірок платників податків управління податкового аудиту СДПІ ОВП у м. Харкові МГУ ДФС, № 45 від 20.07.2015р. Лундіній Світлані Борисівні - головному державному ревізору-інспектору відділу перевірок платників податків управління податкового аудиту СДПІ ОВП у м. Харкові МГУ ДФС, № 46 від 20.07.2015р. Тертічній Тетяні Анатоліївні - головному державному ревізору - інспектору відділу податкового супроводження підприємств паливно-енергетичного комплексу СДПІ ОВП у м. Харкові ДФС, № 47 від 20.07.2015р. Мельнику Костянтину Вікторовичу - головному державному ревізору - інспектору відділу податкового супроводження підприємств паливно-енергетичного комплексу СДПІ ОВП у м. Харкові МГУ ДФС, № 48 від 20.07.2015р. Букрейовій Галині Аркадіївні - головному державному ревізору-інспектору відділу перевірок платників податків ризикових категорій управління податкового аудиту СДПІ ОВП у м. Харкові МГУ ДФС, № 49 від 22.07.2015р. Гранкіній Ларисі Петрівні - головному державному ревізору-інспектору відділу перевірок платників податків управління податкового аудиту СДПІ ОВП у м. Харкові МГУ ДФС, № 6 від 04.08.2015р. Лактіоновій Олені Валеріївні - головному державному ревізору-інспектору відділу перевірок платників податків управління податкового аудиту СДПІ ОВП у м. Харкові МГУ ДФС, згідно із ст. 75.1.2 пункту 75.1 статті 75, пункту 77.1. статті 77, статті 82 Податкового Кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-УІ, наказу СДПІ ОВП у м. Харкові МГУ ДФС від 08.07.2015р. № 71 та відповідно до плану-графіку проведення документальних планових перевірок суб'єктів господарювання проведена документальна планова перевірка Публічного акціонерного товариства «Харківська ТЕЦ-5» (код ЄДРПОУ 05471230) з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2014р. по 31.12.2014р., валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2014р. по 31.12.2014р., відповідно до затвердженого плану перевірки.

За підсумками перевірки підприємства працівниками органу податкової служби було складено акт перевірки за №99/28-09-22-02-04/05471230 від 27.10.2015 року.

Відповідно до висновків акту перевірки були встановлені наступні порушення: п.44.1, ст. 44, пп. 138.1.1, п. 138.1, п.138.2, п.138.8 ст.138 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-УІ із змінами і доповненнями, в результаті чого ПАТ «Харківська ТЕЦ-5» занижено податок на прибуток на загальну суму 3213143 грн., в тому числі за 2014 рік на суму 3213143 грн.; п. 198.1, п.198.3, п. 198.6 ст. 198, п.200.3 ст.200 Податкового Кодексу України, в результаті чого ПАТ «Харківська ТЕЦ-5» занижено податок на додану вартість на загальну суму 2848154 грн., в тому числі: за квітень 2014 року у сумі 1378690 грн., за травень 2014 року у сумі 741042 грн., за червень 2014 року у сумі 230870 грн., за липень 2014 року у сумі 104091 грн., за жовтень 2014 року у сумі 393461 грн. та завищено від'ємне значення на суму 734092 грн., в тому числі за грудень 2014 року - 734092 грн.

На підставі вказаного акту перевірки ДПІ були винесені податкові повідомлення - рішення, а саме: №0000372202 від 10.11.2015 року, яким визначено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток підприємств і організацій, що перебувають у державній власності у розмірі 4890714,50 грн. (основний платіж - 3213143,0 грн. та штрафні санкції - 1606571,50 грн.) та №0000382202 від 10.11.2015 р., яким визначено суму грошового зобов'язання з ПДВ із вироблених в Україні товарі (робіт, послуг) у розмірі 4272231,00 грн. (основний платіж - 2848154,0 грн. та штрафні санкції - 1424077, грн.).

Підставою для донарахування податку на додану вартість та податку на прибуток та винесення податкових повідомлень-рішень послугували висновки ДПІ про підприємством не була доведена спроможність виконання робіт з боку його контрагентів, виходячи з тієї чисельності працівників, з якими в них оформлені трудові відносини. Внаслідок наведеного, фахівці ДПІ дійшли висновку про не підтвердження зв'язку понесених позивачем витрат з його господарською діяльністю та неправомірність задіяння у складі податкового кредиту при обчисленні податку на додану вартість витрат по взаємовідносинам з вказаними контрагентами

Дослідивши надані до матеріалів справи документи, судом встановлено, що дійсно, що в період що перевірявся ДПІ позивач мав, зокрема, господарські взаємовідносини з ТОВ «Інвестхолд».

В свою чергу, ТОВ «Інвестхолд» до виконання робіт залучало субпідрядників, а саме: ТОВ «Зеленбудсервіс», ТОВ «ДГ», ТОВ «Веррітас», ТОВ «ЕКСІМ-ПРОМ», ТОВ «Мік-Груп», ТОВ «Промбудінвест Компані».

Судом всатновлено, що за договором № 121 віл 14.03.2014 р. укладались наступні субпідрядні договори: договір №264 від 14.03.2014 р., укладений з ТОВ «Авікорс», договір №263 від 14.03.2014 р., укладений з ТОВ «Веррітас», договір №261 від 14.03.2014 р., укладений з ТОВ «Ексім-Пром». За договором № 132 від і 8.03.2014 р.: договір №268 від 30.04.2014 р., укладений з ТОВ «Айма», договір №267 від 18.03.2014 р., укладений з ТОВ «Д-Карт», договір №287 від 01.12.2014 р., укладений з ТОВ Лара Груп», договір №265 від 08.03.2014 р., укладений з ТОВ «Новахолдинг», договір №270 від 30.04.2014 р., укладений з ТОВ «Промбудінвест компані», договір №266 від 18.03.2014 р., укладений з ТОВ «Формат Д». За договором №170 від 23.04.2014 р.: договір №269 від 23.06.2014 р., укладений з ТОВ «Укр Проф Буд». За договором №765 від 27.12.2013 р.: договір №276 від 20.10.2014 р., укладений з ТОВ «Максі-Трейд Компані»; договір №254 від 17.12.2014 р., укладений з ТОВ «Дітрекс»; договір №271 від 30.04.2014 р., укладений з ТОВ «Торрос Україна»; договір №260 від 17.02.2014 р, укладений з ТОВ «Мік Груп»; договір №257 від 17.02.2014 р., укладений з ТОВ «Екомаш Систем»; договір №258 від 17.02.2014 р., укладений з ТОВ «Еколайт-Сервіс»; договір №256 від 17.02.2014 р., укладений з ТОВ «Авікорс».

Як вбачається з наданих документів, позивачем були надані первинні документі в належній кількості, що підтверджують реальність здійснення господарських операцій з контрагентами, а саме: договори, податкові та видаткові накладні, реєстри платіжних доручень та платіжні доручення, банківські виписки, рахунки, акти прийому - передачі, довіреності, договірними цінами, календарними графіками виконаних робіт, книгами обліку виданих тимчасових перепусток позивача, актами дефекації.

Первинні документи містять найменування сторін, підписи уповноважених представників сторін, що відповідає вимогам статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" і фіксують факт здійснення господарської операції підприємства.

Податкові накладні, що були надані до перевірки, мають всі належні реквізити та відповідають вимогам ст. 201 ПК України. Окрім того, суми податку на додану вартість за податковими накладними включено до податкового кредиту відповідного періоду, відображено у реєстрі отриманих податкових накладних, які відповідають даним додатку 5 до податкової декларації з податку на додану вартість в повному обсязі.

Щодо взаємовідносин з ТОВ «Українська будівельна компанія РВ Груп».

Судом встановлено, що договорами, укладеними з ПАТ «Харківська ТЕЦ-5» з боку ТОВ «Українська будівельна компанія РВ Груп» залучались субпідрядні організації на підставі відповідних укладених договорів. Зокрема за договором №149 від 18.03.2014 р.: договір №12/14-4, укладений з ТОВ «БК Евробуд»; договір №07/14 від 23.06.2014 р., укладений з ТОВ «Астрея Груп». За договором №156 від 31.03.2014 р.: договір №01/14 від 24.04.2014 р., укладений з ТОВ «Еколайт-Сервіс»; договір №02/14 від 25.04.2014 р., укладений з ТОВ «Д-Карт»; договір №03/14 від 02.06.2014 р., укладений з ТОВ «Денекс Груп»; договір №11/14 від 30.09.2014 р., укладений з ТОВ «БК «Грандес-2020». За договором №368 від 28.07.2014 р.: договір №11/14-1 від 03.10.2014 р., укладений з ТОВ «БК Євробуд» За договором №439 від 10.09.2014 р.: договір №12/14-3 від 20.11.2014 р., укладений з ТОВ «БК «Евробуд». За договором №534 від 07.11.2014 р.: договір №12/14-5 від 30.11.2014 р., укладений з ТОВ «БК «Оптима»; договір №13/14 від 25.11.2014 р., укладений з ТОВ «БК «Грандес-2020».

Як вбачається з наданих документів, позивачем були надані первинні документі в належній кількості, що підтверджують реальність здійснення господарських операцій з контрагентами, а саме: договори, податкові та видаткові накладні, реєстри платіжних доручень та платіжні доручення, банківські виписки, рахунки, акти прийому - передачі, довіреності, договірними цінами, календарними графіками виконаних робіт, книгами обліку виданих тимчасових перепусток позивача, актами дефекації.

Первинні документи містять найменування сторін, підписи уповноважених представників сторін, що відповідає вимогам статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" і фіксують факт здійснення господарської операції підприємства.

Податкові накладні, що були надані до перевірки, мають всі належні реквізити та відповідають вимогам ст. 201 ПК України. Окрім того, суми податку на додану вартість за податковими накладними включено до податкового кредиту відповідного періоду, відображено у реєстрі отриманих податкових накладних, які відповідають даним додатку 5 до податкової декларації з податку на додану вартість в повному обсязі.

Суд також вказує, що наявність субпідрядних договорів та актів приймання виконаних будівельних робіт до них беззаперечно свідчать, що до виконання робіт на користь ПАТ "Харківська ТЕЦ-5" були залучені працівники вищезгаданих субпідрядних організацій.

Щодо невідповідності кількості виданих перепусток, то суд вказує, що відсутність у штаті контрагента достатньої кількості працівників не є доказом недобросовісності платника податків - замовника робіт, позаяк чинне законодавство передбачає можливість залучення третіх осіб для виконання договірних зобов'язань.

Судом також встановлено, що як вбачається із висновку від 18.01.2016 року № 73/74/16-43/799ч816/16-43 Київського науково-дослідного інституту судових експертиз Міністерства юстиції України за результатами проведення будівельно-технічного дослідження, відповідно до якого було встановлена відповідність переліку та об'ємів фактично виконаних будівельних робіт за договорами підряду, які були предметом перевірки з боку Відповідача, переліку та об'ємам робіт, які зазначені в актах приймання виконаних будівельних робіт за формою №КБ-2В.

Проаналізувавши наведене, суд зазначає, що відповідно до приписів п.198.1 ст. 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх ввезенні на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України;

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та у разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Пунктом 198.2 ст. 198 визначено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Також, згідно з п. 198.3 ст. 198 ПКУ податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст.39 цього кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 ст.193, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно п. 198.6 ПКУ не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з п.201.11 ст.201 цього Кодексу).

Суд вказує, що відповідно до п. 200.1. ст.200 Податкового Кодексу України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Згідно вимог п.200.2. ст.200 вказаного Кодексу при позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом.

Також п.200.3. ст.200 ПК України встановлено, що при від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Проаналізувавши наведені норми та дослідивши матеріали справи, судом встановлено, що укладені правочини є дійсними, виконаними сторонами в повному обсязі, без претензій та зауважень, не кім не оскарженими та у судовому порядку не визнані не дійсними.

Суд вказує, що про фактичне виконання вищезазначених робіт свідчать первинні бухгалтерські та податкові документи, виписані відповідно до п.9.2. ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік і фінансової звітності в Україні» і п.2.4. ст.2 «Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку».

Суд зазначає, що статтею 1 розділу 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до п.1 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Також суд звертає увагу на те, що чинним законодавством України на сторону цивільно-правової угоди, яка є платником податків, не покладено обов'язку перевірки відповідності законодавству установчих документів постачальників товару та дотримання ними вимог податкового законодавства.

Навіть якщо контрагент не виконав свого зобов'язання по сплаті податку, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи.

Суд вваж є за необхідним вказати, що чинне податкове законодавство не ставить в залежність право позивача на формування податкового кредиту від податкового обліку (стану) інших осіб і фактичної сплати контрагентом податку до бюджету. Питання податкового кредиту поширюється тільки на окремо взятого платника податків і не ставить цей факт у залежність від розрахунку з бюджетом третіх осіб.

Відповідно до ч. 1 та ч. 5 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Згідно ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Угоди між позивачем та контрагентами за період перевірки були укладені у відповідності до норм чинного законодавства та є такими, що відповідають всім вимогам, що встановлюються до даного виду договорів доки зворотне не буде доведено в суді. Тому підстав для висновків щодо нікчемності або недійсності договору не було.

Чинне законодавство України встановлює принцип презумпції правомірності правочину, згідно якого, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Суд також вважає за необхідним зазначити, що на час укладення вищевказаних договорів контрагенти позивача були зареєстрованими як платники податку на додану вартість у встановленому законодавством порядку, мали індивідуальні податкові номери, що підтверджується Свідоцтвами про реєстрацію платника податку на додану вартість, отже, вони мали право видавати позивачу вищезазначені належним чином оформлені податкові накладні, котрі є підставою для формування позивачем податкового кредиту.

Таким чином, на думку суду, не має підстав стверджувати, що господарські взаємовідносини між підприємствами не були виконані, а первинні документи не відповідають вимогам діючого законодавства.

Щодо заниження позивачем податку на прибуток, то суд вважає за необхідним вказати, що згідно з п.п.14.1.36 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України, господарська діяльність - це діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Відповідно до п.п.134.1.1, п.п.134.1.2 п.134.1 ст. 134 Податкового кодексу України, у цьому розділі об'єктом оподаткування є: прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135-137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначе них згідно зі статтями 138-143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу; дохід (прибуток) нерезидента, що підлягає оподаткуванню згідно зі статтею 160 цього Кодексу, з джерелом походження з України.

Згідно з п.п.135.5.4 п.135.5 ст. 135 Податкового кодексу України, інші доходи включають вартість товарів, робіт, послуг, безоплатно отриманих платником податку у звітному періоді, визначена на рівні не нижче звичайної ціни, суми безповоротної фінансової допомоги, отриманої платником податку у звітному податковому періоді, безнадійної кредиторської заборгованості, крім випадків, коли операції з надання/отримання безповоротної фінансової допомоги проводяться між платником податку та його відокремленими підрозділами, які не мають статусу юридичної особи.

Відповідно до п.п.138.1.1. п.138.1 ст. 138 Податкового кодексу України, витрати операційної діяльності включають: собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2-140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку; витрати банківських установ, до яких відносяться: а) процентні витрати за кредитно-депозитними операціями, в тому числі за кореспондентськими рахунками та коштами до запитання, цінними паперами власного обігу; б) комісійні витрати, в тому числі за кредитно-депозитними операціями, розрахунково-касове обслуговування, інкасацію та перевезення цінностей, операціями з цінними паперами, операціями на валютному ринку, операціями з довірчого управління; в) від'ємний результат (збиток) від операцій з купівлі/продажу іноземної валюти та банківських металів; г) від'ємне значення курсових різниць від переоцінки активів та зобов'язань у зв'язку зі зміною офіційного курсу національної валюти до іноземної валюти відповідно до підпункту 153.1.3 пункту 153.1 статті 153 цього Кодексу; ґ) суми страхових резервів, сформованих у порядку, передбаченому статтею 159 цього Кодексу; д) суми коштів (зборів), внесені до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб; є) витрати з придбання права вимоги на виконання зобов'язань у грошовій формі за поставлені товари чи надані послуги (факторинг); є) витрати, пов'язані з реалізацією заставленого майна; ж) інші витрати, прямо пов'язані зі здійсненням банківських операцій та наданням банківських послуг; з) інші витрати, передбачені цим розділом.

Згідно з п.п.138.10.3 п.138.10 ст. 138 Податкового кодексу України, до складу інших витрат включаються: витрати на збут, які включають витрати, пов'язані з реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг: а) витрати на пакувальні матеріали для затарювання товарів на складах готової продукції; б) витрати на ремонт тари; в) оплата праці та комісійні винагороди продавцям, торговим агентам та працівникам підрозділів, що забезпечують збут; г) витрати на рекламу та дослідження ринку (маркетинг), на передпродажну підготовку товарів; ґ) витрати на відрядження працівників, зайнятих збутом; д) витрати на утримання основних засобів, інших необоротних матеріальних активів, пов'язаних зі збутом товарів, виконанням робіт, наданням послуг (оперативна оренда, страхування, амортизація, ремонт, опалення, освітлення, охорона); є) витрати на транспортування, перевалку, страхування товарів, транспортно-експедиційні та інші послуги, пов'язані з транспортуванням продукції (товарів) відповідно до умов договору (базису) поставки; є) витрати на гарантійний ремонт і гарантійне обслуговування; ж) витрати на транспортування готової продукції (товарів) між складами підрозділів підприємства; з) інші витрати, пов'язані зі збутом товарів, виконанням робіт, наданням послуг.

Суд вважає за необхідним вказати, що чинне податкове законодавство не ставить в залежність право позивача на формування податкового кредиту від податкового обліку (стану) інших осіб і фактичної сплати контрагентом податку до бюджету. Питання податкового кредиту поширюється тільки на окремо взятого платника податків і не ставить цей факт у залежність від розрахунку з бюджетом третіх осіб.

При цьому Податковий кодекс України не встановлює обов'язку покупця сплачувати податок на додану вартість ще й до бюджету, коли такий податок не буде сплачений продавцем або іншою особою, з урахуванням суми податку, отриманого від покупця в ціні товару. Покупець - платник податку на додану вартість не несе відповідальності за податкові зобов'язання продавця.

Крім того у відповідності до ст. 1 Закону України "Про ратифікацію Конвенції про захист прав і основних свобод людини 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції", ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" від 23 лютого 2006 року Україна визнає джерелом права рішення Європейського суду з прав людини, а також юрисдикцію цього суду в усіх питаннях, що стосуються тлумачення і застосування Конвенції. Рішення Європейського суду є частиною національного законодавства і є обов'язковими для правозастосування органами правосуддя.

Європейський суд з прав людини в ухвалених Рішеннях, а саме у справі "БУЛВЕС" АД проти Болгарії" (заява № 3991/03) Європейський Суд з прав людини у своєму рішенні від 22 січня 2009 року зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз, а також сплачувати пеню. На думку Суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.

Таким чином, проаналізувавши наведені норми діючого законодавства, дослідивши надані до справи матеріали, суд приходить до висновку про неправомірне винесення вищевказаних податкових повідомлень - рішень.

Суд вказує, що відповідно до ст. 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень. До адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

А згідно з ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Згідно з ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Всупереч наведеним вимогам, відповідач як суб'єкт владних повноважень не довів правомірності прийнятих ним податкових повідомлень-рішень.

При зазначених обставинах, суд вважає вимоги позивача правомірними та такими, що ґрунтуються на положеннях діючого законодавства, належним чином обґрунтовані, підтверджені матеріалами справи, а тому підлягають задоволенню, а заперечення відповідача суд відхиляє як безпідставні і такі, що суперечать діючому законодавству та фактичним обставинам справи.

Керуючись ст.ст. 94, 160-163, 167, 254 КАС України , суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Публічного акціонерного товариства «Харківська ТЕЦ-5» до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників податків у місті Харкові Міжрегіонального головного управління ДФС про скасування податкових повідомлень-рішень - задовольнити.

Скасувати податкові повідомлення-рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників податків у місті Харкові Міжрегіонального головного управління ДФС від 10 листопада 2015 року №0000372202, №0000382202 та №0000392202.

Стягнути з Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників податків у місті Харкові Міжрегіонального головного управління ДФС (код 39779935) на користь Публічного акціонерного товариства «Харківська ТЕЦ-5» (код 05471230) сплачений судовий збір у розмірі 147390 (сто сорок сім тисяч триста дев'яносто) грн. 56 коп.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10-ти денний строк з дня отримання копії постанови апеляційної скарги, з подачею її копії до апеляційної інстанції.

Постанова в повному обсязі виготовлена 03 березня 2016 року.

Суддя А.В. Зінченко