Рішення № 5622355, 22.04.2009, Господарський суд Кіровоградської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Кіровоградської області

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"22" квітня 2009 р.Справа № 18/37

Господарський суд Кіровоградської області в складі судді ТимошевськоїВ.В. при секретарі судового засідання Гринько О.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу №18/37

за позовом: Приватного підприємства "ДІНЕКСА", м. Одеса

до відповідача: Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, м. Кіровоград

про стягнення 17 480,78 грн.

Представники сторін:

від позивача - участі не брали;

від відповідача - участі не брали.

Приватне підприємство "ДІНЕКСА" звернулось до господарського суду з позовною заявою від 17.02.2009 року, яка містить вимоги наступного змісту: стягнути з фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 на користь приватного підприємства "ДІНЕКСА" борг по оплаті за поставлений товар в сумі 14 200,00 грн., 1704,00 грн. пені, 213,58 грн. річних, 1 363,20 грн. інфляційних втрат, всього - 17 480,78 грн.

Позовні вимоги мотивовані невиконанням відповідачем умов договору поставки № 07/05/08 від 07.05.2008 року щодо своєчасної та повної сплати заборгованості за поставлений товар.

В судовому засіданні 19.03.2009 р. представник позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі.

В судове засідання 22.04.2009 року представники сторін не з'явились.

Натомість, 30.03.2009 року на адресу господарського суду Кіровоградської області надійшов лист приватного підприємства "ДІНЕКСА" від 24.03.2009 року відповідно до змісту якого позивач повідомив про підтримання позовних вимог в повному обсязі та просить розглянути справу без участі представника позивача (а.с. 38).

Відповідач участі уповноваженого представника в судове засідання не забезпечив, відзив на позов та інших витребуваних документів до суду не подав.

Ухвала господарського суду від 19.03.2009 р. про відкладення розгляду справи повернута до суду органом поштового зв'язку з відміткою: “За закінченням терміну зберігання”.

Між тим, господарський суд вважає відповідача таким, що належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання, оскільки ухвала суду надсилалась на адресу відповідача, зазначену у позовній заяві та по якій відповідач зареєстрований в Єдиному державному реєстрі юридичних особі та фізичних осіб-підприємців (а.с. 23).

До повноважень господарських судів не віднесено встановлення фактичного місцезнаходження сторін на час вчинення процесуальних дій.

У відповідності до статті 75 Господарського процесуального кодексу України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

З'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються доводи позивача, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для правильного розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

07.05.2008 року між приватним підприємством "ДІНЕКСА" (далі - Продавець) та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (далі - Покупець) укладено договір поставки № 07/05/08 (далі - Договір, а.с.9-10).

Відповідно до п. 1.1 Договору Продавець зобов'язується передати у власність Покупцю товар в асортименті та в кількості, встановленій в специфікації, а Покупець зобов'язується прийняти й оплатити товар.

Договір укладено в письмовій формі, підписано представниками сторін та скріплено печатками підприємств.

В розділі 3 договору сторонами передбачено, що ціна і порядок оплати товару визначається у специфікації (додатковій угоді до договору), яка є невід'ємною частиною договору

За умовами поставки, погоджених сторонами в пункті 2 Специфікації, Товар поставляється Продавцем на умовах EXW (Правила Інкотермс 2000).

Пунктом 4.1 договору встановлено, що приймання-передача товару здійснюється в момент передачі товару від Продавця до Покупця. Кількість поставленого товару визначається згідно накладної.

Порядок розрахунків за Товар визначено в пункті 4 Специфікації, у відповідності до якого Покупець зобов'язується здійснити оплату Товару, протягом 30 календарних днів з моменту поставки товару за фактично поставлений товар.

Загальна вартість товару (ціна договору) складає 16 200,00 грн. (п. 5 специфікації).

Договір поставки № 07/05/08 від 07.05.2008 року набирає чинності з моменту його підписання сторонами (п. 8.1. Договору).

Укладений між сторонами Договір за своєю правовою природою є договором поставки, правовідносини за якими регулюються Главою 54 Цивільного кодексу України.

Згідно ч. 1 ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник) зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

У відповідності до ч. 2 ст. 712 Цивільного кодексу України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж.

Відповідно до приписів ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі - продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

16.07.2008 року сторонами було підписано Специфікацію № 1 до договору, відповідно до якої Продавець зобов'язався продати, а Покупець прийняти та оплатити товар на суму 16 200,00 грн. (а.с 12).

Як вбачається з виписаної Продавцем накладної № 7 від 16.07.08 р. на суму 16 200,00 грн. позивач поставив відповідачу, а відповідач прийняв товар на загальну суму 16 200,00 грн., (а.с. 11).

Таким чином, позивач свої зобов'язання за Договором виконав в повному обсязі, поставивши відповідачу Товар на загальну суму 16 200,00 грн.

Однак, відповідач свої зобов'язання за Договором належним чином не виконав, за отриманий товар розрахувався частково, перерахувавши 15.08.2008 року - 2 000,00 грн., що підтверджується відповідною банківською випискою (а.с. 13).

Таким чином, заборгованість відповідача за поставлений товар становить 14 200,00 грн. (16 200,00 - 2 000,00 = 14 200,00).

Оскільки відповідачем заборгованість в сумі 14 200,00 грн. так і не була сплачена, позивач за захистом своїх порушених прав та інтересів звернувся до господарського суду з відповідною позовною заявою.

Стаття 525 Цивільного кодексу України передбачає, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

В силу частини 1 статті 692 Цивільного кодексу України покупець зобов"язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідач не надав суду доказів сплати заборгованості за отриманий товар в розмірі 14 200,00 грн., а тому вимоги позивача в частині стягнення основного боргу є обґрунтованими, повністю підтверджуються матеріалами справи та такими, що підлягають задоволенню.

Крім того, позивач просить також стягнути з відповідача 1 704,00 грн. пені, 213,58 грн. річних, 1 363,20 грн. інфляційних втрат.

Відповідно до частини 2 статті 193 Господарського кодексу України порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Стаття 217 Господарського кодексу України встановлює у сфері господарювання такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції.

На підставі статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

У відповідності до статті 546 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися, зокрема, неустойкою.

Неустойкою (штрафом, пенею), згідно статті 549 Цивільного кодексу України, є грошова сума, яку боржник повинен сплатити кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасного виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Статтями 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" передбачено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Розмір пені, передбачений статтею 1 цього закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Сторонами в пункті 5.2 договору № 07/05/08 від 07.05.2008 року передбачено сплату Покупцем пені у разі порушення ним строків оплати товару в розмірі 0,5% від простроченого платежу за кожен день прострочення, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в період нарахування пені.

Наведене вище та матеріали справи підтверджують правомірність нарахування позивачем пені в сумі 1704,00 грн. за період з 18.08.2008 року по 16.02.2009 року (а.с.8).

Підлягають задоволенню також вимоги позивача про стягнення з відповідача інфляційних нарахувань і 3% річних, оскільки відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який построчив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора, зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

З урахуванням наданого позивачем розрахунку, правомірність якого підтверджується наведеними вище нормами та матеріалами справи, інфляційні нарахування за період з серпня 2008р. по січень 2009 р. становлять 1363,20 грн. та 3% річних за період з 18.08.2008 року по 16.02.2009 року - 213,58 грн.

Враховуючи наведене вище та наявні в матеріалах справи документи, господарський суд вважає позовні вимоги приватного підприємства "ДІНЕКСА" про стягнення з фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 боргу по оплаті за поставлений товар в сумі 14 200,00 грн., 1704,00 грн. пені, 213,58 грн. річних, 1 363,20 грн. інфляційних втрат, всього - 17 480,78 грн. обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

У відповідності до норм статті 49 Господарського процесуального кодексу України державне мито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на відповідача.

Керуючись статтями 32-34, 43, 44, 49, 75, 82, 84, 85, 116, 117 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити повністю.

Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (25031, АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, відомості про рахунки відсутні) на користь приватного підприємства "ДІНЕКСА" (65091, м. Одеса, вул. Південна, 26, п/р 26008178573200 в АКІБ "Укрсиббанк", МФО 351005, ідентифікаційний код 35818849) - 17 480,78 грн., з яких: 14200,00 грн. - борг по оплаті за поставлений товар, 1704,00 грн. пені, 213,58 грн. - 3% річних, 1363,20 грн. інфляційних втрат, а також державне мито в розмірі 174,81 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в розмірі 118 грн.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Згідно ч. 3 ст. 85 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття.

До набрання рішенням законної сили воно може бути оскаржено до Дніпропетровського апеляційного господарського суду у порядку, встановленому Господарським процесуальним кодексом України.

Суддя В.В. Тимошевська