Ухвала суду № 56223213, 01.03.2016, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

01 березня 2016 р.м.ОдесаСправа № 515/2020/15-а

Категорія: 10.3 Головуючий в 1 інстанції: Сивоконь Т.І.

Колегія суддів Одеського апеляційного адміністративного суду в складі:

Судді доповідача - Потапчука В.О.

суддів - Жук С.І.

- Семенюк Г.В.

розглянувши в порядку письмового провадження в місті Одесі адміністративну справу за апеляційною скаргою Управління пенсійного фонду України в Татарбунарському районі Одеської області на постанову Татарбунарського районного суду Одеської області від 09 грудня 2015 року по справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Управління пенсійного фонду України в Татарбунарському районі Одеської області про неправомірну відмову у призначенні пільгової пенсії,-

В С Т А Н О В И Л А:

Постановою Татарбунарського районного суду Одеської області 09 грудня 2015 року адміністративний позов задоволено.

Визнати незаконними дії Управління пенсійного фонду України в Татарбунарському районі Одеської області щодо відмови в нарахуванні позивачу пільгової пенсії та зобов'язано Управління Пенсійного фонду України в Татарбунарському районі Одеської області призначити позивачу пенсію на пільгових умовах на підставі п.«б» ст.13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» з 08 квітня 2015 року.

Не погоджуючись з постановою суду першої інстанції відповідачем подано апеляційну скаргу у якій зазначено, що постанова винесена з порушенням норм матеріального та процесуального права у зв'язку з чим апелянт просить скасувати оскаржувану постанову та прийняти нову, якою відмовити у задоволенні позовних вимог позивача.

Оскільки від усіх осіб, які беруть участь у справі, відсутні клопотання про розгляд справи за їх участю, то колегія суддів приходить до висновку про можливість розгляду справи в порядку письмового провадження відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 197 КАС України.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи та дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що позивач з 25.07.1979 р. по 15.07.2008 року працював газоелектрозварником на різних підприємствах, що відображено в його трудовій книжці та має весь необхідний стаж для призначення пенсії, відповідно до п.»б» ст.13 Закону України «Про пенсійне забезпечення», відповідно до якого мають право на пільгову пенсію працівники, зайняті повний робочий день на роботах із шкідливими і важкими умовами праці.

Позивач звернувся до Пенсійного фонду з заявою про призначення йому вказаної пільгової пенсії та надав всі наявні у нього документи на підтвердження трудового стажу. Після подачі документів вони були надіслані на розгляд комісії з питань підтвердження пільгового стажу роботи при головному управлінні пенсійного фонду України в Одеській області та 08.07.2015 р на адресу позивача надійшов лист УПФУ у Татарбунарському районі Одеської області про відмову у призначенні пільгової пенсії, на підставі рішення вказаної комісії, яким йому було зараховано до пільгового стажу лише 4 роки 06 місяців 15 днів.

В своїй відмові УПФУ у Татарбунарському районі Одеської області посилається на рішення Комісії, яким позивачу відмовлено у зарахуванні періодів роботи з 14.08.1980 року по 26.08.1981 року, з 12.11.1987 року по 04.05.1988 року, з 20.08.1992 року по 08.12.1995 року, з 12.12.1995 року по 08.06.1996 року та з 18.05.1999 року по 29.05.2002 року на посадах зварника та електрозварника, оскільки Списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.1994 року №162 передбачені електрозварники ручного зварювання та електрозварники зайняті на півавтоматичних машинах, а також на машинах із застосуванням флюсів, що містять шкідливі речовини не нижче 3 класу небезпеки, посада «зварник» до списку не входить. Позивач не вважає себе винним, що підприємства, у яких він працював, невірно внесли записи (замість «електрозварник»- вказано «зварник»), тому він не має нести за це відповідальності.

Також позивачу було відмовлено у зарахуванні періодів роботи на наступних підприємствах, у Миколаївському Домобудівельному комбінаті ім.50 річчя СРСР, в Печерському будівельно-монтажному управлінні тресту «Південьенергомонтаж» з 08.09.1981 року по 31.03.1984 рік, на посаді зварника та електрозварника в колгоспі імені Дімітрова Татарбунарського району Одеської області, колгосп ім. Дімітрова реорганізувався в СК «Дельжилер» з 14.08.1980 року по 26.08.1981 рік, з 12.11.1987 року по 04.05.1988 року, з 20.08.1992 року по 08.12.1995 року та з 18.05.1999 року по 29.05.2002 року, на посаді електрозварника в Дніпропетровському Річковому Порті з 23.07.1986 року 05.08.1986 року, в Ново-Московському монтажному управлінні на посаді газоелектрозварника з 20.12.1988 року по 08.08.1992 рік, в Татарбунарському кооперативі «Агробуд» на посаді газоелектрозварника з 01.09.2003 року по 27.04.2005 року, в Одеському монтажному управлінні Тресту «Південьенергомонтаж» з 01.04.1985 року по 20.08.1985 року на посаді газоелектрозварника в ЧПОРП «Антарктика» з 12.12.1995 року по 08.06.1996 року, з 08.06.1996 року по 09.02.1998 року на посаді електрозварника, оскільки ним не були надані уточнюючі довідки з підприємств, він не має можливості надати вищезазначені довідки, оскільки більшість підприємств ліквідовані чи припинили свою діяльність.

Також УПФУ у Татарбунарському районі Одеської області повідомив у свій відмові, що не може зарахувати до пільгового стажу періоди роботи в ряді підприємств на посаді електрозварника, оскільки позивачем не були надані уточнюючі довідки з підприємств, але він не має можливості їх надати, так як більшість підприємств ліквідовано чи припинили свою діяльність.

Позивач вважає, що пенсія йому не нарахована з вини органів пенсійного фонду, адже він на підтвердження свого стажу надав основний документ, якою є трудова книжка, де повністю внесені всі записи про його трудову діяльність, а тому він вимушений звернутися до суду з даним позовом та просить визнати дії Управління пенсійного фонду щодо не нарахування йому пільгової пенсії незаконними та зобов'язати пенсійний фонд призначити йому пенсію на пільгових умовах, починаючи з дня його звернення з даного питання з заявою до пенсійного фонду.

При вирішенні питання суд першої інстанції дійшов висновку про наявність підстав для задоволення адміністративного позову.

Колегія суддів вважає правильним такий висновок суду першої інстанції виходячи з наступного.

Статтею 100 Закону України «Про пенсійне забезпечення» визначено право на пільгове пенсійне забезпечення осіб, які працювали до введення в дію цього Закону (до 01.01.1992) на роботах із шкідливими і важкими умовами праці, передбачених раніше діючим законодавством.

Відповідно до розділу «XXXII. Общие профессии» Списку №2 виробництв, цехів, професій і посад з важкими умовами праці, робота в яких дає право на державну пенсію на пільгових умовах та у пільговому розмірі, затвердженого постановою Ради Міністрів СРСР від 22 серпня 1956 року №1173, до нього включені газозварювальники і електрозварювальники та їхні підручні.

Відповідно до розділу «XXXIII. Загальні професії» Списку №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників з шкідливими та важкими умовами праці, зайнятість в яких дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11 березні 1994 року №162, до нього включені за позицією 23200000-11620 «Газозварники» і за позицією 23200000-19906 «Електрозварники ручного зварювання».

Відповідно до розділу «XXXIII. Загальні професії (у всіх галузях господарства)» Списку №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників на роботах із шкідливими і важкими умовами праці, зайнятість в яких повний робочий день дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16 січня 2003 року №36, до нього включені за позицією 33 «газозварники» та «електрозварники ручного зварювання».

Відповідно до п.3 Порядку застосування Списків №1 і №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженого наказом міністерства праці та соціальної політики України від 18.11.2005 р. №383, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 01.12.2005р. за №1451/11731, при визначенні права на пенсію за віком на пільгових умовах застосовуються Списки, що чинні на період роботи особи. До пільгового стажу зараховується весь період роботи на відповідних посадах або за професіями незалежно від дати їх внесення до Списків за умови підтвердження документами відповідних умов праці за час виконання роботи до 21.08.1992р. та за результатами проведення атестації робочих місць за умовами праці після 21.08.1992р.

Відповідно до ст.62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.

Зазначеній нормі цього Закону, також, відповідає п.1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затверджений постановою Кабінету Міністрів України №637 від 12.08.1993р. (далі - Порядок №637).

Колегія суддів вважає правильним посилання суду першої інстанції на те, що відомості, зазначені в трудовій книжці колгоспника позивача УКР №0093062/228, виданої 20 серпня 1980 року, підтверджують наявність у нього необхідного стажу роботи електрозварювальником в різні періоди його роботи в колгоспі ім. Дімітрова, в подальшому агрофірми ім.Дімітрова та СК «Дельжилер» Татарбунарського району, які не враховані комісією при Головному управлінні пенсійного фонду України в Одеській області, що дає право на призначення йому пенсії за віком на пільгових умовах на підставі п.«б» ст.13 Закону України «Про пенсійне забезпечення». Вказані відомості також підтверджуються архівними довідками трудового архіву Татарбунарського району (а.с.11,12).

Колегія суддів також погоджується з позицією суду першої інстанції, що відсутність в архівній установі інших первинних документів які б могли підтвердити зайнятість позивача повний робочий день на роботах із шкідливими і важкими умовами праці не позбавляє ОСОБА_2 права на призначення пенсії на пільгових умовах, оскільки не збереження документації чи ведення її не належним чином відбулося не з вини позивача.

Суд апеляційної інстанції зазначає, що обов'язок проведення атестації робочих місць покладено на керівників підприємств, Отже, своєчасність та проведення атестації робочих місць за умовами праці не залежить від працівника і не може обмежувати його право на отримання пенсії.

Несвоєчасне або неналежне проведення атестації робочих місць не можуть позбавити громадян їх конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань надання пенсій за віком на пільгових умовах відповідно до статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення».

Пунктом 18 Порядку №637 передбачено, що за відсутності документів про наявний стаж роботи і неможливості одержання їх внаслідок ліквідації підприємства, установи, організації або відсутності архівних даних з інших причин, ніж ті, що зазначені в пункті 17 цього Порядку, трудовий стаж установлюється на підставі показань не менше двох свідків, які б знали заявника по спільній роботі на одному підприємстві, в установі, організації (в тому числі колгоспі) або в одній системі і мали документи про свою роботу за час, стосовно якого вони підтверджують роботу заявника.

Судом першої інстанції були допитані свідки, які підтвердили, що позивач працював повний робочий день в СК «Дельжилер» з 2000 по 2003 рік та підтвердили, що позивач був безпосередньо зайнятий на роботі газоелектрозварювальника по ремонту сільськогосподарської та автотехніки і різного обладнання. Робота здійснювалась на ручному зварюванні, атестація робочих місць проводилася, адже неможливо без цього допускати до роботи працівників, що проводять роботу в шкідливих умовах, цими питаннями займалися відповідальні особи, але чи збереглася документація, що підверджувала би даний процес, свідкам невідомо.

Тобто, діяльність позивача на посаді газоелектрозварника повний робочий день була повязана з шкідливими умовами праці. Загальний стаж роботи позивача складає більше 25 років, в тому числі на посаді газоелектрозварника більше необхідних 10 років, але документально не підтверджено у зв'язку з відсутністю первинних документів (обліковий лист, табель обліку робочого часу, відомість нарахування заробітної плати), які не збереглися, що також підтверджується даними архівного відділу райдержадміністрації (а.с.11,12).

Колегія суддів вважає, що відсутність таких документальних підтверджень не може позбавити позивача його конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питання призначення йому пенсії за віком на пільгових умовах, відповідно до статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення".

Таким чином, колегія суддів вважає правильним висновок суду першої інстанції, що рішення відповідача пов'язане із безпідставною відмовою позивачу у призначенні йому пільгової пенсії - є протиправним та не відповідаючим діючому законодавству, а тому, відповідно, права позивача підлягають захисту.

Згідно ст.200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що при прийнятті оскаржуваної постанови суд першої інстанції дійшов вірних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував норми матеріального та процесуального права. Доводи апеляційної скарги, з наведених підстав, висновків суду не спростовують.

Керуючись ст.ст. 197, 200,206 КАС України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Управління пенсійного фонду України в Татарбунарському районі Одеської області - залишити без задоволення, а постанову Татарбунарського районного суду Одеської області від 09 грудня 2015 року по справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Управління пенсійного фонду України в Татарбунарському районі Одеської області про неправомірну відмову у призначенні пільгової пенсії,- без змін.

Стягнути з Управління пенсійного фонду України в Татарбунарському районі Одеської області ( код ЄДРПОУ 24528467) на користь Державного бюджету України (отримувач коштів - УК у м. Одесі/Приморський р-н/22030001; код отримувача (код за ЄДРПОУ) - 38016923; банк отримувача - ГУДКСУ в Одеській області; код банку отримувача (МФО) - 828011; рахунок отримувача - 31212206781008; код класифікації доходів бюджету - 22030001; призначення платежу - судовий збір, ПІБ апелянта чи назва установи, організації, що виступає апелянтом, Одеський апеляційний адміністративний суд, код ЄДРПОУ суду 34380461) судовий збір в розмірі 535 (п'ятсот тридцять п'ять) грн 92 коп.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.

Суддя-доповідач: Потапчук В.О.

Судді: Жук С.І.

Семенюк Г.В.