Ухвала суду № 56223136, 01.03.2016, Донецький апеляційний адміністративний суд

Головуючий у 1 інстанції - Кисельова Є.О.

Суддя-доповідач - Василенко Л.А.

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 березня 2016 року справа №812/584/15

приміщення суду за адресою: 84301, м. Краматорськ вул. Марата, 15

Донецький апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого Василенко Л.А., суддів: Жаботинської С.В., Ханової Р.Ф.,

при секретареві судового засідання Челахової О.О.,

з участю представника позивача ОСОБА_2

представника відповідача 1 - Горбенка Є.С.

розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Луганській області на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 4 листопада 2015 року у справі №812/584/15 за позовом ОСОБА_4 до Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Луганській області, Кремінського районного відділу управління Міністерства внутрішніх справ України у Луганській області про визнання дій протиправними, визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на посаді, стягнення грошового забезпечення,-

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_4 звернувся до суду з позовом до Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Луганській області (далі - ГУ МВС України у Луганській області або Відповідач 1), Кремінського районного відділу управління Міністерства внутрішніх справ України у Луганській області (далі - Кремінський РВ УМВС України у Луганській області або Відповідач 2) , в якому з урахуванням змін до позовної заяви та заяви про збільшення позовних вимог просив:

- визнати протиправними дії ГУ УМВС України в Луганській області стосовно прийняття відносно ОСОБА_4 наказу № 130 о/с від 16.04.2015 року «По особовому складу» про звільнення з займаної посади за п.64 «є»;

- визнати протиправним і скасувати наказ ГУ УМВС України в Луганській області №130 о/с від 16 квітня 2015 року «По особовому складу» про звільнення з органів внутрішніх справ у запас ЗС України за пунктом 64 «є» (порушення дисципліни) Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ підполковника міліції ОСОБА_4 (М-078779) - оперуповноваженого сектору карного розшуку Кремінського РВ УМВС України у Луганській області з 16 квітня 2015 року;

- поновити підполковника міліції ОСОБА_4 на посаді оперуповноваженого сектору карного розшуку Кремінського РВ УМВС України у Луганській області з 16 квітня 2015 року;

- стягнути з Кремінського РВ УМВС України у Луганській області на користь ОСОБА_4 грошове забезпечення за час вимушеного прогулу з 16 квітня 2015 року по день прийняття рішення в сумі 43531,80 грн.(а. с. 3-7, 40-42, 179-181).

Постановою Луганського окружного адміністративного суду від 4 листопада 2015 року зазначений позов задоволено частково, а саме: визнано протиправним та скасовано наказ ГУ МВС України у Луганській області від 16 квітня 2015 року №130 о/с «По особовому складу» про звільнення з органів внутрішніх справ у запас ЗС України за п. 64 «Є» підполковника міліції ОСОБА_4 - оперуповноваженого сектору карного розшуку Кремінського РВ УМВС України у Луганській області з 16 квітня 2015 року;

поновлено підполковника міліції ОСОБА_4 - оперуповноваженого сектору карного розшуку Кремінського РВ УМВС України у Луганській області з 17 квітня 2015 року;

стягнуто з Кремінського РВ УМВС України у Луганській області на користь ОСОБА_4 грошове забезпечення за час вимушеного прогулу з 17 квітня 2015 року до 4 листопада 2015 року у розмірі 42963,20 грн. з відрахуванням установлених законом податків та інших обов'язкових платежів; допущено негайне виконання постанови суду в частині стягнення грошового забезпечення за час вимушеного прогулу в межах суми стягнення за один місяць в розмірі 6137 грн. 60 коп.

У задоволенні решти позовних вимог відмовлено за необґрунтованістю (а. с. 209-213).

Відповідач 1 - ГУ МВС України у Луганській області не погодився з рішенням суду в частині задоволених позовних вимог, подав апеляційну скаргу, в якій посилався на порушення судом норм матеріального та процесуального права, неповне дослідження доказів і обставин справи, ненадання належної оцінки наявним у справі доказам, у зв'язку з чим просив скасувати постанову суду першої інстанції в частині задоволених позовних вимог та ухвалити нову, якою відмовити у задоволенні позову в повному обсязі (а. с. 219-220).

Представник Відповідача 1 в судовому засіданні підтримав доводи апеляційної скарги та просив її задовольнити.

Представник позивача заперечував проти доводів апеляційної скарги, вважаючи їх неспроможними та просив відмовити в задоволенні скарги, а постанову суду першої інстанції залишити без змін як законну та обґрунтовану.

Колегія суддів заслухала доповідь судді-доповідача, пояснення представників Відповідача 1 та позивача, вивчила доводи апеляційної скарги, перевірила їх за матеріалами справи і дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що позивач з 15.01.1999р. до 16.04.2015р. проходив службу в органах внутрішніх справ.

З довідки Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Луганській області №ВДЗ/2337/А від 11.02.2015 року про безпосередню участь особи в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення і захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України встановлено, що ОСОБА_4 в період з 11.07.2014р. по теперішній час приймав безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпечував її проведення і захист незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України в районах проведення антитерористичній операції на території Луганської області, на підставі наказу заступника керівника Антитерористичного центру при Службі безпеки України від 12.12.2014 року № 97 (а. с. 13).

Відповідно до довідки №36 про тимчасову непрацездатність позивач знаходився на амбулаторному лікуванні з 07.04.2015 року до 21.04.2015 року у комунальній установі «Центр первинної медико-санітарної допомоги №1 м. Лисичанськ» (а. с.14).

Відповідно до довідки №538 Лисичанського комунального лікувально-профілактичного закладу «Центральна міська лікарня ім. Тітова позивач перебував на стаціонарному лікуванні з 22.04.2015 року до 30.04.2015 року (а. с.15).

З довідки про тимчасову непрацездатність №36 Лисичанської комунальної лікувально-профілактичної установи «Центральна міська лікарня ім. Тітова» встановлено, що позивач перебував на лікуванні з 04.05.2015 до 25.05.2015 року (а. с.16).

Позивачем 07.04.2015 року з мобільного телефону (НОМЕР_1) було повідомлено керівництво про те, що він себе погано почуває та з 08.04.2015 року буде знаходитися на лікарняному. Вказане підтверджується деталізованим рахунком по абонентському номеру: НОМЕР_1, номер SIM - карти: НОМЕР_2, за період з: 07.04.2015 року до 08.04.2015 року, з 08.04.2015 по 09.04.2015, наданому оператором «МТС», з якого вбачається, що з мобільного номеру: НОМЕР_3, 07.04.2015 об 11 год. 37 хв., тривалість розмови - 1,33 хв., та об 11 год. 46 хв., тривалість розмови - 0,48 хв., було здійснено телефонний дзвінок на номер: НОМЕР_4 (а.с.162-165).

Позивачем в судовому засіданні в суді першої інстанції було надано пояснення, що телефонний номер : НОМЕР_4 належить його безпосередньому керівнику - заступнику начальника районного відділу кримінальної міліції Кремінського РВ ГУМВС України у Луганській області майору міліції ОСОБА_5, якого 07.04.2015 він попередив про те, що має погане самопочуття та з 08.04.2015 буде знаходитись на лікарняному.

Представниками відповідачів в ході розгляду справи як в суді першої інстанції так і в суді апеляційної інстанції не спростовано вказаної обставини.

Наказом ГУ МВС України від 07.04.2015 № 123 о/с ОСОБА_4 призначено на посаду оперуповноваженого сектору кримінального розшуку Кремінського РВ УМВС України (а. с. 84).

08.04.2015 начальником сектору кадрового забезпечення Кремінського РВ УМВС України в Луганській області поданий рапорт начальникові Кремінського РВ УМВС України в Луганській області про те, що 08.04.2015 ОСОБА_4 повинен був приступити до виконання службових обов'язків, але останній не прибув до райвідділу та не приступив до службових обов'язків. На дзвінок, здійснений на мобільний телефон ОСОБА_4 (НОМЕР_1), він не відповів (а. с. 74).

Також 08.04.2015 заступником начальника РВ - начальником КМ Кремінського РВ ГУМВС України у Луганській області на ім'я начальника Кремінського РВ УМВС України у Луганській області було подано рапорт, в якому повідомлено про факт відсутності на службі підполковника міліції ОСОБА_4 оперуповноваженого сектору карного розшуку Кремінського РВ УМВС України у Луганській області. Причину відсутності на роботі ОСОБА_4 не повідомив, будь-яких документів про своє увільнення не надав (а.с.75).

З рапорту начальника СКЗ Кремінського ВР УМВС України у Луганській області Копишта Т.А. встановлено, що вказаною посадовою особою 08.04.2015 року з 09 год. 30 хв. До 15 год. 40 хв. здійснювалися телефонні дзвінки на телефонний номер ОСОБА_4 (НОМЕР_1) з метою з'ясування причин не виходу на службу 08.04.2015, проте абонент вказаного телефону не відповідав. 10.04.2015 року близько 11 год. Цією ж посадовою особою було здійснено виїзд за місцем мешкання ОСОБА_4 за адресою: АДРЕСА_1, проте за вказаною адресою двері квартири ніхто не відчинив (а.с.146).

Вищезазначений рапорт про події квітня 2014 року складено 15.09.2015 року, і як правильно зазначено судом першої інстанції, цей рапорт був складений в той час, коли справа вже розглядалася в суді першої інстанції ( провадження у справі відкрито 30.06.2015), а не в ході проведення службового розслідування відносно ОСОБА_4 за фактом невиходу на службу 08.04.2015 року.

Комісією Кремінського РВ ГУМВС України складено акти про невихід на службу ОСОБА_4: від 08.04.2015 року № 32, від 09.04.2015року № 34, від 10.04.2015 року № 33 (а. с. 76-78).

Членами комісії Кремінського РВ ГУМВС України надано пояснення з приводу відсутності позивача на службі, починаючи з 08.04.2015 року (а.с.79-81).

08.04.2015 року начальником Кремінського РВ УМВС України у Луганській області, виданий наказ №52 «Про призначення та проведення службового розслідування за фактом не виходу на службу підполковника міліції ОСОБА_4» (а. с. 73).

Висновком про результати службового розслідування за фактом порушення службової дисципліни підполковником міліції ОСОБА_4 від 16.04.2015 року, затвердженим начальником Кремінського РВ УМВС України у Луганській області, на підставі наказу Кремінського РВ УМВС України у Луганській області від 08.04.2015 року №52 встановлено, що позивач у період з 8 до 10 квітня 2015 року був відсутній на службі без поважних причин. На мобільний телефон ОСОБА_4 здійснювались телефонні дзвінки з метою з'ясування причин невиходу на службу у зазначений період часу, проте останній на дзвінки не відповідав, документів про увільнення не надав. Відповідно до довідки СМЗ ГУ МВС України від 16.04.2015 № 128/20, ОСОБА_4 на стаціонарному чи амбулаторному лікуванні станом на 16.04.2015 не знаходився та відповідно до довідки від 16.04.2015 № 36 у відпустці не перебуває. Крім того, 18.03.2015 року прокуратурою Луганської області внесено відомості до ЄДР № 420151130000000062 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 263 КК України, за фактом незаконного зберігання зброї ОСОБА_4

За наслідками вказаного службового розслідування комісією зроблено висновок про порушення службової дисципліни, ст. 7 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України, Правил поведінки та професійної етики особами рядового та начальницького складу органів внутрішніх справ України, затверджених наказом МВСУ від 22.02.2012 № 155, що виразилося у тривалому невиході на службу без поважних причин, та прийнято рішення щодо порушення клопотання перед керівництвом ГУМВС України у Луганській області про звільнення оперуповноваженого сектору карного розшуку Кремінського РВ УМВС України у Луганській області підполковника міліції ОСОБА_4 з органів внутрішніх справ за пунктом 64 «є» (за порушення дисципліни) Положення про проходження служби рядовим та начальницьким складом органів внутрішніх справ України (а. с. 82).

Наказом ГУ МВС України в Луганській області від 16.04.2015 року №130 о/с позивача звільнено з органів внутрішніх справ у запас ЗС України за п.64 «є» (за порушення дисципліни), який позивач отримав 27.05.2015 року після виходу з лікарняного, що підтверджується розпискою про вручення вказаного наказу (а. с. 12, 84,85). Вказані обставини підтверджені матеріалами справи.

Спірним у справі є протиправність наказу відповідача - ГУ УМВС України в Луганській області № 130 о/с від 16 квітня 2015 року «По особовому складу» про звільнення з органів внутрішніх справ у запас ЗС України за пунктом 64 «є» (порушення дисципліни) Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ підполковника міліції ОСОБА_4 та як наслідок стягнення з відповідача -Кремінського РВ УМВС України у Луганській області на користь позивача грошового забезпечення за час вимушеного прогулу.

Статтею 12 Закону України «Про Дисциплінарний статут органів внутрішніх справ України» від 22 лютого 2006 року N3460-IV (далі - Закон №3460) передбачено, що на осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ за порушення службової дисципліни можуть накладатися такі види дисциплінарних стягнень:1) усне зауваження; 2) зауваження; 3) догана; 4) сувора догана; 5) попередження про неповну посадову відповідність; 6) звільнення з посади; 7) пониження в спеціальному званні на один ступінь; 8) звільнення з органів внутрішніх справ.

Відповідно до п. 64 «є» «Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ», затвердженого постановою Кабінету Міністрів Української УРСР від 29 липня 1991 року № 114 (далі - Положення №114), особи середнього, старшого і вищого начальницького складу звільняються зі служби в запас (з постановкою на військовий облік) за порушення дисципліни.

Згідно ст. 14 Закону №3460 з метою з'ясування всіх обставин дисциплінарного проступку, учиненого особою рядового або начальницького складу, начальник призначає службове розслідування.

Службове розслідування має бути завершене протягом одного місяця з дня його призначення начальником. У разі необхідності цей термін може бути продовжено начальником, який призначив службове розслідування, або старшим прямим начальником, але не більш як на один місяць.

Забороняється проводити службове розслідування особам, які є підлеглими порушника, а також особам - співучасникам проступку або зацікавленим у наслідках розслідування. Розслідування проводиться за участю безпосереднього начальника порушника.

Порядок проведення службового розслідування встановлюється міністром внутрішніх справ України.

Перед накладенням дисциплінарного стягнення начальник або особа, яка проводить службове розслідування, повинні зажадати від порушника надання письмового пояснення. Небажання порушника надавати пояснення не перешкоджає накладенню дисциплінарного стягнення.

Про накладення дисциплінарного стягнення видається наказ, зміст якого оголошується особовому складу органу внутрішніх справ.

Зміст наказу доводиться до відома особи рядового або начальницького складу, яку притягнуто до дисциплінарної відповідальності, під підпис. У разі звільнення з посади або звільнення з органів внутрішніх справ особі рядового або начальницького складу видається витяг з наказу.

За приписами ст. 18 Закону №3460 дисциплінарне стягнення виконується негайно, але не пізніше місяця з дня його накладення, не враховуючи періоду перебування особи рядового або начальницького складу у відпустці, відрядженні або її тимчасової непрацездатності. Після закінчення цього строку дисциплінарне стягнення не виконується.

Такі дисциплінарні стягнення, як звільнення з посади та звільнення з органів внутрішніх справ, накладені на осіб рядового і начальницького складу, які тимчасово непрацездатні або перебувають у відпустці, відрядженні, виконуються після їх прибуття до місця проходження служби.

Такі дисциплінарні стягнення, як звільнення з посади, пониження в спеціальному званні та звільнення з органів внутрішніх справ, вважаються виконаними після видання наказу по особовому складу.

Згідно ст. 20 Закону №3460 особа рядового або начальницького складу має право усно чи письмово послідовно звернутися зі скаргою щодо накладення на неї дисциплінарного стягнення до старшого прямого начальника - аж до міністра внутрішніх справ України або до суду.

За приписами ст. 21 Закону №3460 дисциплінарне стягнення може бути оскаржено протягом трьох місяців з дня ознайомлення з наказом особи, на яку воно накладено.

Колегією суддів встановлено та підтверджено матеріалами справи, що службове розслідування по факту невиходу 08.04.2015 року позивача на службу проводилась за його відсутності, оскільки він не був повідомлений про проведення службового розслідування стосовно нього, про дату та час його проведення, також не були відібрані пояснення по факту невиходу на службу 08.04.2015.

Колегія суддів не бере до уваги посилання відповідача - ГУМВС України в Луганській області на рапорт Копишти Т.А. від 15.09.2015 року як на доказ неможливості повідомлення позивача про проведення відносно нього службової перевірки, оскільки зазначений рапорт складений під час розгляду справи в суді першої інстанції, а не в ході проведення службової перевірки відносно ОСОБА_4 у квітні 2015 року, що не заперечувалося в судових засіданнях в судах першої та апеляційної інстанцій представником Відповідача 1.

Встановлено, що позивач 07.04.2015 року в телефонному режимі повідомив безпосереднє керівництво про те, що він з 08.04.2015 року буде знаходитись на лікарняному, в підтвердження вказаного факту надано належні докази у вигляді деталізованого рахунку оператора «МТС» по абонентському номеру, що належить позивачу, а також довідки про тимчасову непрацездатність позивача за період з 07.04.2015 року до 25.05.2015 року. Ця обставина також не спростована відповідачами.

Отже, Відповідач 1 - ГУМВС України у Луганській області діяв в порушення ст. 14 Закону №3460, оскільки належним чином не повідомив позивача про проведення службової перевірки відносно нього, внаслідок чого висновок про результати службового розслідування за фактом порушення службової дисципліни підполковником міліції ОСОБА_4 став підставою для прийняття спірного наказу МВС від 16.04.2015 № 130 о/с.

На підставі викладеного, колегія суддів погоджує висновок суду першої інстанції, що наказ ГУ МВС у Луганській області від 16.04.2015 №130 о/с, є протиправним та підлягає скасуванню, отже позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.

Колегія суддів не бере до уваги доводи Відповідача 1 щодо не оскарження позивачем наказу ГУ МВС у Луганській області №991 від 16.04.2015 року, який зазначений підставою для видання спірного наказу від 16.04.2015 №130 о/с, оскільки саме на підставі наказу від 16.04.2015 №130 о/с позивача було звільнено з посади і саме він є актом індивідуальної дії Відповідача 1 через здійснення ним владних управлінських функцій відносно позивача, і визнання протиправності спірного наказу та його скасування судом є підставою для Відповідача 1 самостійно скасувати наказ № №991 від 16.04.2015 року, що підтвердив в судовому засіданні представник Відповідача 1.

Крім того, як встановлено в судовому засіданні апеляційної інстанції та підтверджено матеріалами справи при звільненні позивач був ознайомлений тільки наказом №130 о/с від 16.04.2015р. З наказом ГУ МВС у Луганській області №991 від 16.04.2015 року позивач не ознайомлений (а. с. 266).

Позовні вимоги про поновлення підполковника міліції ОСОБА_4 на посаді оперуповноваженого сектору карного розшуку Кремінського РВ УМВС України у Луганській області з 16 квітня 2015 року також підлягають задоволенню, оскільки є похідними від вимог про визнання протиправним та скасування спірного наказу про звільнення позивача.

Позивача було звільнено зі служби 16.04.2015 року та 16.04.2015 року є останнім робочим днем, колегія суддів погоджує висновок суду першої інстанції про поновлення позивача на посаді оперуповноваженого сектору карного розшуку Кремінського РВ УМВС України у Луганській області з наступного робочого дня, тобто з 17.04.2015 року.

Відповідно до п. 24 Положення № 114, у разі незаконного звільнення або переведення на іншу роботу особи рядового, начальницького складу органів внутрішніх справ підлягають поновленню на попередній роботі (посаді).

У разі поновлення на роботі (посаді) орган, який розглядає трудовий спір, одночасно вирішує питання про виплату особі рядового і начальницького складу середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік.

Щодо позовної вимоги про стягнення з відповідача - Кремінського районного відділу управління Міністерства внутрішніх справ України у Луганській області на користь позивача грошового забезпечення за час вимушеного прогулу з 16.04.2015 по день прийняття рішення, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до пункту 32 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 1992 року № 9 «Про практику розгляду судами трудових спорів» у випадках стягнення на користь працівника середнього заробітку за час вимушеного прогулу в зв'язку з незаконним звільненням або переведенням, відстороненням від роботи невиконанням рішення про поновлення на роботі, затримкою видачі трудової книжки або розрахунку він визначається за загальними правилами обчислення середнього заробітку, виходячи з заробітку за останні два календарні місяці роботи. Для працівників, які пропрацювали на даному підприємстві (в установі, організації) менш двох місяців, обчислення проводиться з розрахунку середнього заробітку за фактично відпрацьований час. При цьому враховуються положення Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 року № 100 (далі - Порядок).

Відповідно до пункту 2 Порядку середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов'язана відповідна виплата.

Нарахування виплат у всіх випадках збереження середньої заробітної плати провадиться виходячи з розміру середньоденної (годинної) заробітної плати (п.5 Порядку).

Нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період (пункт 8 Порядку).

Колегія суддів перевірила та погодила правильність розрахунку суду першої інстанції розміру грошового забезпечення ОСОБА_4 за час вимушеного прогулу, представник Відповідача 1 та представник позивача підтвердили його правильність.

Відповідно до довідки ГУМВС України у Луганській області від 16.10.2015 року №9/3-1310 грошове забезпечення ОСОБА_4 за лютий 2015 року складало 6715,47 грн., за березень 2015 року - 6455,91 грн., а разом - 13171,38 грн. (а.с.183-184).

Отже, одноденний заробіток позивача складає 313,60 грн. (13171,38 грн. : 42 робочих днів (кількість робочих днів у лютому 2015 року 21, у березні 2015 року 21 згідно з листом Міністерства соціальної політики України від 09.09.2013 № 10196 /0/14-14/13«Про розрахунок норми тривалості робочого часу на 2015 рік»)).

Кількість робочих днів з дня звільнення позивача 16.04.2015 року та по день розгляду справи 137 днів (згідно з листами Міністерства соціальної політики України від 09.09.2013 № 10196 /0/14-14/13«Про розрахунок норми тривалості робочого часу на 2015 рік» ).

Отже, сума грошового забезпечення за час вимушеного прогулу складає 42963,20 грн. (313,60 грн. х 137 дні).

Таким чином, колегія суддів погоджує висновок суду першої інстанції про стягнення з відповідача Кремінського РВ УМВС України в Луганській області на користь позивача грошового забезпечення за час вимушеного прогулу в сумі 42963,20 грн.

Колегія суддів не приймає доводів апеляційної скарги щодо неможливості поновлення позивача на посаді, оскільки ГУ МВСУ в Луганській області перебуває в стані ліквідації, з огляду на те, що в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців на час розгляду справи в суді апеляційної інстанції відсутній запис про припинення діяльності відповідачів.

Справу розглянуто в межах доводів апеляційної скарги. В частині відмовлених позовних вимог постанову суду першої інстанції не оскаржено.

На підставі викладеного колегія суддів вирішила, що спір за суттю вирішений вірно, доводи апеляційної скарги не спростовують правильність висновків суду першої інстанції, підстави для скасування постанови суду відсутні.

Ухвалу в повному обсязі складено 2 березня 2016 року.

Керуючись ст.195 ч.1, ст.196, ст.198 ч.1 п.1, ст.200, ст.205 ч.1 п.1, ст. 206, ст. 212, ст. 254 ч.5 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Луганській області залишити без задоволення.

Постанову Луганського окружного адміністративного суду від 4 листопада 2015 року у справі №812/584/15 за позовом ОСОБА_4 до Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Луганській області, Кремінського районного відділу управління Міністерства внутрішніх справ України у Луганській області про визнання дій протиправними, визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на посаді, стягнення грошового забезпечення залишити без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом 20 днів з дня її складення в повному обсязі.

Головуючий Л.А. Василенко

Судді: С.В. Жаботинська

Р.Ф.Ханова