Постанова № 56222561, 01.03.2016, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 815/1163/15

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 лютого 2016 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі:

головуючої судді Потоцької Н.В.

за участю секретаря Загрійчук О.В.

сторін:

представника позивача Лобанова Р. М.

представник відповідача не з'явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом

товариства з обмеженою відповідальністю «Торгово - промислова спілка» до державної податкової інспекції у Малиновському районі м. Одеси Головного управління Державної фіскальної служби в Одеській області про визнання неправомірними та скасування податкових повідомлень - рішень,-

ВСТАНОВИВ:

З позовом до суду звернулось товариство з обмеженою відповідальністю "Торгово - промислова спілка" до державної податкової інспекції у Малиновському районі Головного управління Державної фіскальної служби в Одеській області, в якому просить:

- визнати неправомірним та скасувати податкове повідомлення-рішення ДПІ у Маліновському районі м. Одеси Міндоходів в Одеській області від 11.09.2014 №0000432205;

- визнати неправомірним та скасувати податкове повідомлення-рішення ДПІ у Маліновському районі м. Одеси Міндоходів в Одеській області від 11.09.2014 №0002682201;

- визнати неправомірним та скасувати податкове повідомлення-рішення ДПІ у Маліновському районі м. Одеси Міндоходів в Одеській області від 11.09.2014 №0002692201;

- визнати неправомірним та скасувати податкове повідомлення-рішення ДПІ у Маліновському районі м. Одеси Міндоходів в Одеській області від 11.09.2014 №0002702201.

В обґрунтування заявленої правової позиції представник позивача зазначив, що враховуючи чисельні порушення при складанні Акту від 03.07.2014 року за №3678/22-213/33386626/53 про результати планової виїзної документальної перевірки TOB «Торгово-Промислова Спілка» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства, який став підставою для прийняття податкових повідомлень - рішень №0000432205, №0002682201, №0002692201, №0002702201 від 11.09.2014 року, вважаємо дії відповідача щодо прийняття оскаржуваних повідомлень-рішень неправомірними, а самі рішення - такими, що підлягають скасуванню.

У судовому засіданні представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги та просив суд позов задовольнити в повному обсязі, з підстав, викладених в адміністративному позові та наданих в судовому засіданні поясненнях.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився. Про розгляд справи був повідомлений належним чином завчасно, що підтверджується матеріалами справи.

Вивчивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши обставини, якими обґрунтовуються позовні вимоги, перевіривши їх доказами, судом встановлено наступне.

Державною податковою інспекцією у Малиновському районі м. Одеси Міндоходів в Одеській області згідно ст. 77 глави 8 розділу ІІ ПК України та наказу № 662 від 22.05.2014 року відповідно до плану - графіку проведення документальних перевірок юридичних осіб на ІІ квартал 2014 року, проведена планова виїзна перевірка товариства з обмеженою відповідальністю «Торгово-Промислова Спілка» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2011 по 31.12.2013 рр.

За результатами проведеної перевірки складено Акт від 03.07.2014 року за №3678/22-213/33386626/53 «Про результати планової виїзної документальної перевірки TOB «Торгово-Промислова Спілка» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства», яким встановлено порушення:

1) п.п. 135.5.4 п. 135.5 ст. 135, п. 138.1, п. 138.2, п. 138.10 ст. 138, п.п. 139.1.1., п.п.139.1.9 п. 139.1 ст. 139, п. 144.1. ст. 144, п. 146.1, п. 146.2, п. 146.5, ст. 146, п.п. 159.1.2. п. 159.1 ст. 159 ПК України, встановлено заниження суми податку на прибуток у сумі 1 625 017 грн.;

2) пп. 49.18.1 п. 49.18 ст. 49 ПК України, до органів податкової служби податкові декларації по податку на прибуток за 2 квартал 2013 року надана після 40 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного місяця;

3) п.п. 192.1.1 п. 192.1 ст. 192, п. 198.3, п. 198.5 ст. 198 ПК України внаслідок чого підприємством занижено ПДВ, якій підлягає сплаті в бюджет всього у сумі 654 168 грн., в т.ч.: у червні 2011 р. - 1332 грн., у грудні 2013 р. - 652 836 грн., та завищено залишок від'ємного значення ПДВ (ряд. 24 Декларації) в сумі 1187169 грн. за грудень 2013 р. (т. 1 а/с. 16 - 57)

За наслідками встановлених порушень податковим органом прийняті податкові повідомлення рішення від 11.09.2014 р №0000432205, №0002682201, №0002692201, №0002702201 (т. 1 а/с. 58 - 61).

Податковий орган в Акті перевірки щодо нарахування валових доходів при обчисленні податку на прибуток зазначає, що в наслідок порушення п. 135.5.4 статті 135 Податкового кодексу України, TOB «ТПС» у 2013 році до складу інших доходів в податковій декларації з податку на прибуток не віднесено суму безнадійної кредиторської заборгованості в розмірі 4 210 713 гривень всього, в тому числі:

- по рахунку 361 «Розрахунки з покупцями» в сумі 151 697 грн., перед покупцем - TOB «Альфа Юг» (код 32094099) термін виникнення - 1 квартал 2010 р., термін позовної давності минув в 1 кварталі 2013 року;

- по рахунку 631 «Розрахунки з постачальниками» в сумі 4 059 016 грн. в т.ч. перед TOB «Південьвино», код 37678838, яке ліквідовано 06.09.2013 - в сумі 1 126 638 грн. та перед ФГ «Христо Ботєва» (код 32888405), яке ліквідовано у квітні 2013 року - в сумі 2 932 378 грн.

Позивач вказує, що податковий орган не врахував, під час проведення перевірки ряд документів:

- договор купівлі-продажу сільськогосподарської продукції №01/06-07 від 01.06.2007, укладеного між позивачем та TOB «Альфа-Юг», відповідно до п. 11.2 якого сторонами подовжено строк позовної давності за цим договором до 31 грудня 2018 року.

Згідно з додатком №4 до Акту перевірки «Узагальнений перелік документів, які було використано при проведенні перевірки» до перевірки додавались накладні, банківські виписки, договори, акти виконаних робіт при обчисленні доходів, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування.

За правилами частини першої статті 259 ЦК України, сторонам дозволено за домовленістю збільшувати встановлену законом як загальну, так і спеціальну позовну давність.

Таку правову позицію висловлено в Постанові Пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013 № 10 «Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів».

Згідно абз. 2 п. 44.7 ст. 44 ПК України, протягом п'яти робочих днів з дня отримання акта перевірки платник податків має право надати до контролюючого органу, що призначив перевірку, документи, які підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності. Копію Акту перевірки позивачем отримано 22 серпня 2014 року, отже вчасно надані документи, які підтверджують показники податкової звітності.

При обчисленні строків день отримання акту перевірки не враховується (Лист Державної податкової адміністрації України від 27.06.2006 р. № 12079/7/23-1017 «Щодо термінів надання заперечень до актів перевірок»).

Отже, відсутні підстави для віднесення заборгованості за цим договором в сумі 151 697 грн. до складу безнадійної заборгованості.

Також, податковим органом не прийнятий до уваги Договор уступки права вимоги №31/05/13 від 31.05.2013, укладений між позивачем, TOB «Південьвино» та TOB «Еверест - Плюс», відповідно до якого до TOB «Еверест - Плюс» переходять всі права і обов'язки TOB «Південьвино» по відповідному договору поставки в сумі 1 126 638 гривень. Договір уступки права вимоги від 31.05.2013 року було укладено до ліквідації TOB «Південьвино» та виконано в повному обсязі, що підтверджується копіями оборотно-сальдової відомості по рахунку 631 за 2014 рік та відповідних платіжних доручень.

Наявність вказаного договору, унеможливлює віднесення вказаної заборгованості позивача перед TOB «Південьвино» в сумі 1126 638 гривень до суми безнадійної кредиторської заборгованості.

Крім того, позивач вказує на безпідставність твердження податкового органу про ліквідацію у квітні 2013 року ФГ «Христо Ботєва», оскільки дане підприємство не ліквідовано та здійснює свою господарську діяльність в повному об'ємі.

Відповдіно до п. 14.1.11. ст. 14 ПК безнадійна заборгованість - заборгованість, що відповідає, крім іншого, одній з таких ознак:

в) заборгованість суб'єктів господарювання, визнаних банкрутами у встановленому законом порядку або припинених як юридичні особи у зв'язку з їх ліквідацією.

Згідно з витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб -підприємців, сформованим станом на 05.12.2013, тобто після проведення перевірки та фіксації «порушень» в Акті перевірки, стан підприємства ФГ «Христо Ботєва» - порушено провадження у справі про банкрутство.

Відповідно до ч. 1 ст. 1 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» банкрутство - визнана господарським судом неспроможність боржника відновити свою платоспроможність за допомогою процедур санації та мирової угоди і погасити встановлені у порядку, визначеному цим Законом, грошові вимоги кредиторів не інакше як через застосування ліквідаційної процедури.

Частиною 1. ст. 37 «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» встановлено, що у випадках, передбачених цим Законом, господарський суд у судовому засіданні за участю сторін приймає постанову про визнання боржника банкрутом і відкриває ліквідаційну процедуру строком на дванадцять місяців.

Отже віднесення податковим органом заборгованості позивача перед ФГ «Христо Ботєва» в сумі 2 932 378 гривень до суми безнадійної кредиторської заборгованості є безпідставним.

Щодо нарахування валових витрат при обчисленні податку на прибуток.

Податковий орган в Акті перевірки вказує, що позивачем укладено угоду з TOB «МКУ» про постачання офісних меблів. В ході перевірки підприємством не надано інвентарну картку або інший регістр аналітичного обліку основних засобів, який містить дані про присвоєння інвентарного номеру основним фондам, вказаних в накладних. Також до перевірки не надано документів, які підтверджують факт введення в експлуатацію вказаних основних фондів, у зв'язку з чим TOB «ТПС» безпідставно сформовано вартість основних фондів, які підлягають амортизації, за рахунок віднесення до їх складу сум по договорам, накладним, отриманим від TOB «МКУ», всього в розмірі 6666 гривень, що спричинило нарахування амортизації та завищення Позивачем адміністративних витрат в сумі 4155 гривень.

Твердження Інспекції, щодо ненадання первинних документів по укладеній між Позивачем та TOB «МКУ» угоді про постачання офісних меблів №11/123 від 06.05.2010 не відповідає дійсності.

Позивач стверджує, що всі документи є в наявності і надавались разом із запереченнями до Акту перевірки:

- копія картки рахунку 631 по контрагенту TOB «Меблева компанія України» по договору №11/123 від 06.05.2010 р.;

- копія податкової накладної №2/033 від 01.06.2011р.;

- копія прибуткової накладної №0000053 від 01.06.2011р.;

- копії інвентарних карток обліку основних засобів (8 одиниць);

- копії Актів приймання-передачі (внутрішнього переміщення) основних засобів від 04.06.2011 (8 одиниць).

Крім того позивач вказує, що Акт ДПІ в Амур-Нижньодніпровському районі м. Дніпропетровська №943/04-61-22-3/30730755 від 18.11.2013р. «Про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання TOB «МКУ» з питань документального підтвердження господарських відносин з контрагентами» не може бути належним документом, який встановлює проведення транзитних операцій, направлених на отримання податкової вигоди з метою штучного формування витрат та податкового кредиту, які не мають реального товарного характеру, оскільки, суд дає оцінку реальності тієї чи іншої господарської операції у справах щодо визнання угоди недійсною чи у справах, щодо скасування відповідного податкового повідомлення - рішення.

Також податковий орган в Акті перевірки зазначає, що внаслідок порушення п. 1.1 статті 139 ПУ України, позивачем не зменшено суму інших витрат на вартість безповоротної фінансової допомоги, наданої у вигляді попередніх оплат, на користь ПрАТ «Ізмаїльський винзавод» в сумі 2 987 167 гривень.

Приписами п. 14.1.11 статті 14 ПК України встановлено, заборгованість за зобов'язаннями, щодо яких минув строк позовної давності, є безнадійною заборгованістю.

Пунктом 14.1.257 статті 14 ПК України визначено, що сума заборгованості одного платника податків перед іншим платником податків, що не стягнута після закінчення строку позовної давності є безповоротною фінансовою допомогою.

Податковий орган при описі порушення посилається на укладений між позивачем та ПрАТ «Ізмаїльський винзавод» договір (абз.9 арк.17 Акту).

В свою чергу, відповідно до Договору купівлі-продажу сільськогосподарської продукції № 01/08-1 від 01.06.2008 ПрАТ «Ізмаїльський винзавод» зобов'язався надати у власність TOB «ТПС» виноград столових сортів.

Відповідно до п. 11.2 договору строк позовної давності по даному договору встановлено до 31.12.2018 року.

Приписами ст. 259 Цивільного кодексу України позовна давність, встановлена законом, може бути збільшена за домовленістю сторін. Договір про збільшення позовної давності укладається у письмовій формі.

Отже, позивачем не порушений строк позовної давності у зв'язку із чим немає жодних правових підстав для віднесення попередніх оплат на користь ПрАТ «Ізмаїльський винзавод» в сумі 2 987 167 гривень до складу безповоротної фінансової допомоги, на яку необхідно зменшити суму інших витрат.

Щодо нарахування податкових зобов'язань при обчисленні податку на додану вартість.

ДПІ у Малиновському районі м. Одеси в Акті перевірки зазначає, що внаслідок порушення п. 198.5. ст. 198 ПК України, підприємством не нараховано податкові зобов'язання з податку на додану вартість за товарами, під час придбання яких суми податку були включені до складу податкового кредиту, та які не використані підприємством в операціях, які є об'єктом оподаткування.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що згідно договору підприємством у перевіряємий період на адресу TOB «Південний Альянс-М» (код 37350435) було перераховано попередні оплати за виноград в сумі 3 661 454,3 гривень в т.ч. ПАВ 610 242, 39 гривень.

Податковий орган вказує, що у перевіряємому періоді постачання товару (винограду) від TOB «Південний Альянс-М» на адресу TOB «ТПС» фактично не відбулось, у зв'язку з чим вказаний товар не може бути використано в операціях, які є об'єктом оподаткування податком на додану вартість.

04 жовтня 2012 року TOB «Південний Альянс-М» ліквідовано.

Відповідно до п. 198.5. ст.198 Податкового кодексу України, платник податку зобов'язаний нарахувати податкові зобов'язання виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до пункту 189.1 статті 189 цього Кодексу, за товарами/послугами, необоротними активами, під час придбання або виготовлення яких суми податку були включені до складу податкового кредиту, у разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи починають використовуватися:

а) в операціях, що не є об'єктом оподаткування відповідно до статті 196 цього Кодексу (крім випадків проведення операцій, передбачених підпунктом 196.1.7 пункту 196.1 статті 196 цього Кодексу);

б) в операціях, звільнених від оподаткування відповідно до статті 197, підрозділу 2 розділу XX цього Кодексу, міжнародних договорів (угод) (крім випадків проведення операцій, передбачених підпунктом 197.1.28 пункту 197.1 статті 197 цього Кодексу);

в) в операціях, що здійснюються платником податку в межах балансу платника податку, у тому числі передача для невиробничого використання, переведення виробничих необоротних активів до складу невиробничих необоротних активів;

г) в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку.

Отже, перелік операцій, при яких платник податків зобов'язаний нарахувати податкове зобов'язання виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до пункту 189.1 статті 189 цього Кодексу, за товарами/послугами, необоротними активами, під час придбання або виготовлення яких суми податку були включені до складу податкового кредиту - є вичерпним.

Проте до зазначених у п.198.5. ст.198 ПК України, операцій не віднесено вартість товарів, не використаних підприємством в операціях, які є об'єктом оподаткування податком на додану вартість у зв'язку з їх неотриманням (не поставкою) через ліквідацію підприємства - постачальника.

ДПІ у Малиновському районі м. Одеси в Акті перевірки зазначає, що згідно договору підприємством протягом терміну з грудня 2009 року по вересень 2010 року на адресу ПрАТ «Ізмаїльський винзавод» було перераховано авансові платежі за виноград в сумі 3243618 грн, в т.ч. ПАВ - 540603 грн.

Відповідно до ст. 257 Цивільного кодексу України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Відповідно до п.44.6. ст. 44 ПК у разі якщо до закінчення перевірки або у терміни, визначені в абзаці другому пункту 44.7 цієї статті платник податків не надає посадовим особам контролюючого органу, які проводять перевірку, документи (незалежно від причин такого ненадання, крім випадків виїмки документів або іншого вилучення правоохоронними органами), що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, вважається, що такі документи були відсутні у такого платника податків на час складення такої звітності.

Під час проведення перевірки Позивачем не надавались будь-які інші документи щодо взаєморозрахунків із зазначеним контрагентом.

З урахування вказаного, податковий орган дійшов висновку, що позивачем протиправно не нараховано податкові зобов'язання з податку на додану вартість у зв'язку з закінченням строку позовної давності за заборгованістю ПрАТ «Ізмаїльський винзавод».

Судом встановлено, що між позивачем та ПрАТ «Ізмаїльський винзавод» укладено Договір купівлі-продажу сільськогосподарської продукції №01/08-1 від 01.06.2008 відповідно до якого ПрАТ «Ізмаїльський винзавод» зобов'язалось надати у власність TOB «ТПС» (Позивача) виноград столових сортів.

Згідно п.11.2 договору строк позовної давності по даному договору встановлено до 31.12.2018 року.

Відповідно до ст. 259 Цивільного кодексу України позовна давність, встановлена законом, може бути збільшена за домовленістю сторін. Договір про збільшення позовної давності укладається у письмовій формі.

Отже, відсутні правові підстави для нарахування податкового зобов'язання з податку на додану вартість у зв'язку з закінченням строку позовної давності за заборгованістю ПрАТ «Ізмаїльський винзавод».

Щодо нарахування податкового кредиту при обчисленні податку на додану вартість.

ДПІ у Маліновському районі м. Одеси в Акті перевірки зазначає, що TOB «ТПС» відображені в податковій звітності правові взаємовідносини з TOB «МКУ» без мети реального настання правових наслідків, з метою зниження об'єкту оподаткування та несплати податків,у зв'язку з чим TOB «ТПС» безпідставно сформовано податковий кредит за рахунок суми ПАВ в розмірі 1332 гривень.

Податковий орган в Акті перевірки вказує, що правочини між позивачем та TOB «УМК» є такими, що відбулись без мети реального настання правових наслідків, з метою зниження об'єкту оподаткування та несплати податків, - самостійно неправомірно та безпідставно визнала такий правочин недійсним.

Надаючи належну правову оцінку спірним правовідносинам суд виходив з наступного.

Позивач звернувся до суду за захистом свого порушеного права та спирається на доводи, які підтверджені доказами, що містяться у матеріалах справи.

Суд, дослідивши структуру спірних правовідносин, підстави їх виникнення та відповідність приписам чинного податкового законодавства, вважає за необхідне прийняти зазначені доводи, як такі, що є обґрунтованими та доведеними у встановленому законом порядку, з огляду на таке.

Згідно з п. 198.1 ст. 198 ПК України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Відповідно до п. 198.3 ст. 198 ПК України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Пунктом 198.6 ст. 198 ПК України передбачено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Згідно наведених норм підставою виникнення у платника права на податковий кредит є реальне здійснення операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в оподатковуваних операціях, а також оформлення зазначених операцій необхідними документами первинного обліку (зокрема, податковими накладними), що містять достовірні відомості про обсяг та зміст господарської операції та підтверджують факт їх виконання.

Згідно з правовою позицією Верховного Суду України (постанова від 27.03.2012 року №21-737во10) надання податковому органу належним чином оформлених документів, передбачених законодавством про податки та збори, з метою одержання податкової вигоди є підставою для її одержання, якщо податковий орган не встановив та не довів, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі, є наслідком укладення нікчемних правочинів або коли відомості ґрунтуються на інших документах, недійсність даних в яких установлена судом.

Крім того, практика Європейського суду суттєво впливає на змістове наповнення принципів, закріплених у Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколах до неї.

Так, у своїх висновках Суд неодноразово нагадував, що перша та найважливіша вимога ст.1 Першого протоколу полягає в тому, що будь-яке втручання публічної влади в право на мирне володіння майном має бути законним: друге речення п. 1 дозволяє позбавлення власності лише «на умовах, передбачених законом», а п. 2 визнає, що держави мають право здійснювати контроль за користуванням майном шляхом введення в дію «законів». Більше того, верховенство права, один з фундаментальних принципів демократичного суспільства, є наскрізним принципом усіх статей конвенції (рішення у справах «Амюр проти Франції», «Колишній король Греції та інші проти Греції» та «Малама проти Греції»).

Водночас ст.1 Першого протоколу не гарантує права на надбання майна (рішення у справах "Ван дер Мюсель проти Бельгії" та "Копеський проти Словаччини"). Особа може заявляти про порушення ст.1 Першого протоколу тільки тією мірою, якою оскаржувані рішення національного суду стосуються її майна в розумінні цього положення. "Майном" може бути як "існуюче майно", так і активи, включаючи вимоги, стосовно яких особа може стверджувати, що вона має принаймні "легітимні сподівання" на реалізацію майнового права. "Легітимні сподівання" за своїм характером повинні бути більш конкретними, ніж просто надія й повинні ґрунтуватися на законодавчому положенні або юридичному акті, такому як судовий вердикт (рішення у справі "Копеський проти Словаччини").

Поряд з цим, слід відмітити, що принцип захисту легітимних очікувань також належить до принципів, що розвивалися судовою практикою Європейського суду з метою контролю за здійсненням влади так, щоб не допустити свавілля та зловживань, з метою захисту від можливих порушень з боку публічної адміністрації, в першу чергу, при реалізації державними органами та посадовими особами дискреційних повноважень.

В контексті зазначеного, слід наголосити, що податковий орган при виконанні покладених на неї повноважень зобов'язана діяти на підставі, у межах та у спосіб визначений чинним законодавством України. Не зважаючи на той факт, що Податковим кодексом України встановлене право контролюючого органу на здійснення перевірок (документальних, невиїзних, виїзних, планових та позапланових перевірок), суд наголошує, що у той же час, контролюючий орган позбавлений права на відображення в акті перевірки необґрунтованих даних, а також суб'єктивних припущень, які не мають підтвердження доказами.

Оскільки до обов'язків платника податків законом віднесено ведення в установленому порядку обліку доходів і витрат, складання звітності, що стосується обчислення і сплати податків та зборів; виконання законних вимог контролюючих органів щодо усунення виявлених порушень законів з питань оподаткування та митної справи і підписування актів (довідки) про проведення перевірки (пп. 16.1.2, 16.1.8 п. 16.1 ст. 16 Податкового кодексу України), то є очевидним, що він (платник податків) має легітимне очікування на реалізацію свого майнового права, в даному випадку, на гарантоване державою право щодо формування податкового кредиту та зважаючи на відсутність факту заниження податкових зобов'язань при відсутності будь-яких порушень з боку платника податків.

Крім того, ні Податковий кодекс України, ні інші законодавчі акти з питань оподаткування не ставлять право позивача на податковий кредит в залежність від дотримання вимог податкового та іншого законодавства іншими суб'єктами господарювання.

Так, у рішенні Європейського суду з прав людини від 22.01.2009 у справі «БУЛВЕС» АД проти Болгарії» (заява № 3991/03) зазначено, що у разі якщо національні органи за відсутності будь-яких вказівок на безпосередню участь фізичної або юридичної особи у зловживанні, пов'язаним зі сплатою ПДВ, який нараховується у ланцюгу поставок, або будь - яких вказівок на обізнаність про таке порушення, все ж таки застосовують негативні наслідки до отримувача оподатковуваної ПДВ поставки, який повністю виконав свої зобов'язання, за дії або бездіяльність постачальника, який перебував поза межами контролю отримувача і у відношенні якого у нього не було засобів перевірки та забезпечення його виконання, то такі владні органи порушують справедливий баланс, який має підтримуватися між вимогами суспільних інтересів та вимогами захисту права власності.

Крім того, в силу абзацу "а" п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг, тому необхідно врахувати п. 198.2 ст. 198 Кодексу, яким встановлено дату виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту.

Також, суд зазначає п. 198.3 ст. 198 Кодексу яким визначається податковий кредит звітного періоду і враховує, що згідно п. 198.6 ст. 198 Кодексу не відноситься до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Сукупний аналіз вищезазначених норм свідчить про те, що право на податковий кредит виникає у платника податків лише після одержання податкової накладної, оскільки це єдиний документ первинного бухгалтерського та податкового обліку, що містить у собі суму ПДВ, яку можливо відобразити в податкових деклараціях з ПДВ - дана обставина представником відповідача не оспорювалась.

Також, необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності.

Отже, дослідивши матеріали справи, суд погоджується із доводами позивача про те, що висновки податкового органу, викладені в акті перевірки - є безпідставними, оскільки фінансово-господарська діяльність суб'єкта господарювання відбувалась на законних підставах, що підтверджує дії платника податку в правовому полі.

Зважаючи на всі наведені обставини в їх сукупності, суд вважає, що обставини, на які посилається відповідач, як підставу своїх правомірних дій, не знайшли свого обґрунтування в ході судового розгляду та не підтверджуються матеріалами справи.

Приписами ч.3 ст.2 КАС України встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ст.71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Керуючись ст. ст. 6-8, 71, 86, 128, 158-163, 167, 186, 254 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення від 11.09.2014 №0000432205.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення від 11.09.2014 №000268220.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення від 11.09.2014 №0002692201.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення від 11.09.2014 №0002702201.

Постанова набирає законної сили в порядку і строки, встановлені ст. 254 КАС України.

Постанова може бути оскаржена до Одеського апеляційного адміністративного суду через Одеський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з моменту отримання копії постанови з одночасним поданням її копії до суду апеляційної інстанції.

Суддя Потоцька Н.В.

.