Ухвала суду № 56221000, 01.03.2016, Апеляційний суд Дніпропетровської області (м. Дніпро)

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 22-ц/774/2479/16 Справа № 203/1790/15-ц Головуючий у 1 й інстанції - Колесніченко О. В. Доповідач - Ремез В.А.

Категорія 24

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 березня 2016 року м. Дніпропетровськ

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Дніпропетровської області в складі :

головуючого судді - Ремеза В.А.

суддів - Єлізаренко І.А., Свистунової О.В.,

за участю секретаря - Синенка Є.А.

розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську

цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2

на рішення Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 29 грудня 2015 року за позовом міського комунального підприємства «Дніпропетровські міські теплові мережі» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості по оплаті за теплопостачання,-

ВСТАНОВИЛА:

У березні 2015 року МКП «Дніпропетровські теплові мережі» звернулось до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості по оплаті за теплопостачання, посилаючись на те, що відповідач є споживачем послуг з постачання теплової енергії до АДРЕСА_1, проте вчасно та у відповідному розмірі оплату не здійснював на відкритий на його ім'я особовий рахунок НОМЕР_1, в результаті чого утворилась заборгованість, тому позивач, збільшивши позовні вимоги, остаточно просив суд стягнути з відповідача на свою користь заборгованість за період 01.10.2006р. по 31.05.2015р. в розмірі 15 903,20грн.

Рішенням Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 29.12.2015р. позовні вимоги МКП «Дніпропетровські міські теплові мережі» задоволені частково. Стягнуто зі ОСОБА_2 на користь МКП «Дніпропетровські міські теплові мережі» вартість теплової енергії за період з 26.03.2012р. по 31.05.2015р. в сумі 6 608,13грн. Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

В апеляційній скарзі ОСОБА_2 просить рішення суду скасувати і ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог, посилаючись на те, що оскаржуване рішення ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду, в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає відхиленню, а рішення суду залишенню без змін з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що відповідач ОСОБА_2 зареєстрований та проживає в АДРЕСА_1, і позивачем оформлено особовий рахунок НОМЕР_1.

Позивач надає послуги з теплопостачання до вищевказаного будинку, є виробником послуг, що підтверджується відповідними актами про включення та відключення опалення на початку та закінченню опалювального сезону відповідно.

Згідно наданих позивачем розрахунків заборгованість з поставленої теплової енергії за період з 16 жовтня 2006р. по 10 квітня 2015 року становить 15 903,20грн.

Оплата складається з тарифів на послуги з теплопостачання, встановлених рішеннями виконкому, постановою НКРЕ.

Згідно ст. 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» споживач зобов'язаний оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.

Відповідно до п. 18 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21 липня 2005 року № 630 розрахунковим періодом для оплати послуг є календарний місяць. Плата за послуги вноситься не пізніше 20 числа місяця, що настає за розрахунковим.

Таким чином, відповідач як споживач, зобов'язаний сплачувати послуги з теплопостачання і колегія суддів вважає, що суд першої інстанції обґрунтовано прийшов до висновку про часткове задоволення позовних вимог позивача, та стягнення з відповідача з урахуванням того, що позивач звернувся до суду з позовом про стягнення заборгованості 26.03.2015р. заборгованість в межах строку позовної давності, оскільки відповідачем під час розгляду справи було заявлено про застосування судом строку позовної давності до виниклих правовідносин, а тому суд правильно стягнув заборгованість за період з 26.03.2012р. по 31.05.2015р., в сумі 6 608,13грн. і рішення суду є законним та обґрунтованим.

Доводи ОСОБА_2 в апеляційній скарзі про те, що рішення суду ухвалено з порушенням норм матеріального та процесуального права, з посиланням на те, що позивач не укладав з ним договір про надання послуг, а тому не має права вимагати оплату послуг, які з ним не узгоджені безпідставні, оскільки статтями 20, 21 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» визначені обов'язки споживача та виконавця житлово-комунальних послуг. Зокрема, обов'язком споживача є укладення договору на надання житлово комунальних послуг, підготовленого виконавцем на основі типового договору, а обов'язком виконавця є надання послуг відповідної якості згідно із законодавством та умовами договору, а також підготовка та укладення зі споживачем договору про надання житлово-комунальних послуг з визначенням відповідальності за дотримання умов його виконання. Таким чином, необхідність укладення договору на надання житлово-комунальних послуг передбачена законом і його укладення визначено як обов'язок, а не право сторін. Сама по собі відсутність письмового договору між сторонами не може бути підставою для відмови в позові про стягнення заборгованості за фактично надані послуги.

Пунктами 20-21 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, визначено, що плата за надані послуги вноситься споживачем відповідно до показань засобів обліку води і теплової енергії або затверджених нормативів (норм) споживання на підставі платіжного документа (розрахункової книжки, платіжної квитанції тощо) або відповідно до умов договору на встановлення засобів обліку. У разі відсутності у квартирі (будинку садибного типу) та на вводах у багатоквартирний будинок засобів обліку води і теплової енергії плата за надані послуги справляється згідно з установленими нормативами (нормами) споживання: з централізованого постачання холодної та гарячої води і водовідведення - з розрахунку на одну особу та на ведення особистого підсобного господарства; з централізованого опалення - з розрахунку за 1 кв. метр (куб. метр) опалюваної площі (об'єму) квартири (будинку садибного типу) та додатково за перевищення розрахункової потужності приладів опалення (радіаторів) згідно із законодавством.

Частиною 3 ст. 10 ЦК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно із ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків встановлених ст. 61 ЦПК України. Докази надаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Суд першої інстанції при визначенні розміру заборгованості за надані послуги з централізованого теплопостачання правомірно виходив з наданого позивачем розрахунку заборгованості, проведеного у відповідності до діючого законодавства, такі висновки є вірними, а доводи апеляційної скарги в цій частині є необґрунтованими, оскільки відповідачем ні суду першої інстанції, ні суду апеляційної інстанції не надано належних та допустимих доказів в розумінні ст.ст. 58, 59 ЦПК України про іншу плату у зв'язку з неякісними послугами з теплопостачання.

Так, пунктами 33, 34 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення визначено, що у разі неналежного надання або ненадання послуг виконавцем споживач повідомляє про це виконавця в усній формі за допомогою телефонного зв'язку чи у письмовій формі за адресами, що зазначені в договорі. Представник виконавця, якому відомі причини неналежного надання або ненадання послуги, зобов'язаний невідкладно повідомити про це споживача та зробити відповідну відмітку в журналі реєстрації заявок, що є підставою для визнання виконавцем факту неналежного надання або ненадання послуг.

Пунктами 35, 36 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення передбачено, що представник виконавця, якому не відомі причини неналежного надання або ненадання послуг, зобов'язаний узгодити з виконавцем точний час та дату встановлення факту ненадання послуг, надання їх не у повному обсязі або перевірки кількісних та/або якісних показників надання послуг. У разі необхідності проведення такої перевірки у приміщенні споживача представник виконавця повинен з'явитися до споживача не пізніше визначеного у договорі строку. У разі незгоди з результатами перевірки кількісних та/або якісних показників надання послуг споживач і виконавець визначають час і дату повторної перевірки, для проведення якої запрошується представник уповноваженого органу виконавчої влади та/або органу місцевого самоврядування, а також представник об'єднання споживачів. За результатами повторної перевірки складається акт про неналежне надання або ненадання послуг, який підписується споживачем (його представником), представником виконавця, представниками уповноваженого органу виконавчої влади та/або органу місцевого самоврядування, а також представником об'єднання споживачів.

У пунктах 37-38 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення закріплено, що за результатами перевірки складається акт-претензія про неналежне надання або ненадання послуг (далі акт-претензія), який підписується споживачем та представником виконавця. Акт-претензія складається у двох примірниках по одному для споживача та виконавця. У разі неприбуття представника виконавця в установлений договором строк для проведення перевірки кількісних та/або якісних показників або необґрунтованої відмови від підписання акта-претензії такий акт вважається дійсним, якщо його підписали не менш як два споживачі.

Таким чином доводи апеляційної скарги ОСОБА_2 є необґрунтованими та не дають підстав вважати, що судом першої інстанції при розгляді справи допущені порушення норм матеріального чи процесуального права, які передбачені статтями 309, 310 ЦПК України, як підстави для скасування рішення суду першої інстанції, оскільки суд першої інстанції всебічно і повно з'ясував обставини справи, перевірив доводи сторін, постановив обґрунтоване рішення.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що рішення суду відповідає вимогам ст. 213 ЦПК України, а апеляційна скарга ОСОБА_2 підлягає відхиленню, оскільки наведені в ній доводи не спростовують висновків суду.

Керуючись ст. ст. 303,304,308,315 ЦПК України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.

Рішення Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 29 грудня 2015р. залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду вступає в силу з моменту проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів.

Судді: