Ухвала суду № 56220720, 15.02.2016, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"15" лютого 2016 р. м. Київ К/800/11601/13

Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:

головуючого судді Пилипчук Н.Г.

суддів Ланченко Л.В.

Цвіркуна Ю.І.

за участю секретаря Ковтун О.С.

представника відповідача Гучка В.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні

касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково Комерційна Фірма «Контур»

на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 30.10.2012

та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 05.02.2013

у справі № 2а-11898/12/2670

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково Комерційна Фірма «Контур»

до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління ДФС у м. Києві

про скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 30.10.2012, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 05.02.2013, відмовлено повністю у задоволенні позову про визнання правомірним включення позивачем 1227923 грн. до податкового кредиту, про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 14.05.2012 № 0001215668 про зменшення бюджетного відшкодування з податку на додану вартість в сумі 1227923,00 грн. та застосування штрафних (фінансових) санкцій в сумі 613961,50 грн.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Науково Комерційна Фірма «Контур» подало касаційну скаргу, в якій просить скасувати вказані судові рішення та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог. Посилається на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права: п. 201.6 ст. 201 Податкового кодексу України, ч. 1 ст. 72 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до статті 55 Кодексу адміністративного судочинства України судом касаційної інстанції допущено заміну відповідача у справі - Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м.Києва ДПС правонаступником - Державною податковою інспекцією у Шевченківському районі Головного управління ДФС у м. Києві.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши доводи касаційної скарги, матеріали справи, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню.

Судами попередніх інстанцій встановлено такі обставини.

Позивачем подано до податкового органу податкову декларацію від 20.03.2012 № 9013200327 за лютий 2012 року, в якій задекларовано бюджетне відшкодування податку на додану вартість в сумі 1227923 грн.

ДПІ у Шевченківському районі м. Києва ДПС проведено документальну позапланову виїзну перевірку з питань достовірності нарахування бюджетного відшкодування податку на додану вартість за лютий 2012 року, за результатами якої складено акт від 26.04.2012 № 19/15-670/32735812. Актом зафіксовано порушення вимог п. 200.4 ст. 200, п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України, що призвело до завищення бюджетного відшкодування податку на додану вартість за лютий 2012 року в сумі 1227923 грн.

Порушення вказаних вимог Податкового кодексу України, на думку податкового органу, полягало у неправомірному віднесенні до складу податкового кредиту податку на додану вартість на підставі податкових накладних, виписаних ТОВ «Комерційний банк «Арма», які не зареєстровані в Єдиному державному реєстрі податкових накладних. Також податковий орган посилається на факт невідображення ТОВ «Комерційний банк «Арма» зобов'язання з податку на додану вартість у деклараціях з цього податку.

На підставі акта перевірки від 26.04.2012 № 19/15-670/32735812 складено податкове повідомлення-рішення від 14.05.2012 № 0001215668 про зменшення бюджетного відшкодування з податку на додану вартість в сумі 1227923 грн. за лютий 2012 року та про застосування штрафних (фінансових) санкцій в сумі 613961,50 грн.

При перевірці правильності застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, повноти встановлення обставин та їх правової оцінки суд касаційної інстанції виходить з такого.

Відповідно до абзаців 1, 2, 7-12 п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних відносин) податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

При здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний надати покупцю податкову накладну після реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Реєстрація податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних здійснюється не пізніше двадцяти календарних днів, наступних за датою їх виписки.

Порядок ведення Єдиного реєстру податкових накладних встановлюється Кабінетом Міністрів України. Покупець має право звіряти дані отриманої податкової накладної на відповідність із даними Єдиного реєстру податкових накладних.

Відсутність факту реєстрації платником податку - продавцем товарів/послуг податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних та/або порушення порядку заповнення податкової накладної не дає права покупцю на включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту та не звільняє продавця від обов'язку включення суми податку на додану вартість, вказаної в податковій накладній, до суми податкових зобов'язань за відповідний звітний період.

Виявлення розбіжностей даних податкової накладної та Єдиного реєстру податкових накладних є підставою для проведення органами державної податкової служби документальної позапланової виїзної перевірки продавця та у відповідних випадках покупця товарів/послуг.

У разі відмови продавця товарів/послуг надати податкову накладну або в разі порушення ним порядку її заповнення та/або порядку реєстрації в Єдиному реєстрі покупець таких товарів/послуг має право додати до податкової декларації за звітний податковий період заяву із скаргою на такого постачальника, яка є підставою для включення сум податку до складу податкового кредиту. До заяви додаються копії товарних чеків або інших розрахункових документів, що засвідчують факт сплати податку у зв'язку з придбанням таких товарів/послуг або копії первинних документів, складених відповідно до Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", що підтверджують факт отримання таких товарів/послуг.

У відповідності до п. 11 підрозділу 2 Розділу ХХ «Перехідні положення» Податкового кодексу України (в редакції, чинній на момент виникнення правовідносин) (далі - ПК України) реєстрація податкових накладних платниками податку на додану вартість - продавцями в Єдиному реєстрі податкових накладних запроваджується для платників цього податку, у яких сума податку на додану вартість в одній податковій накладній становить: понад 1 мільйон гривень - з 1 січня 2011 року; понад 500 тисяч гривень - з 1 квітня 2011 року; понад 100 тисяч гривень - з 1 липня 2011 року; понад 10 тисяч - з 1 січня 2012 року.

Із наведених вище норм закону випливає, що відсутність факту реєстрації платником податку - продавцем товарів/послуг податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних не дає права покупцю на включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту.

Покупець товарів/послуг має право звіряти дані отриманої податкової накладної на відповідність із даними Єдиного реєстру податкових накладних. У разі виявлення розбіжностей між даними отриманої накладної та даними зазначеного реєстру, зокрема у разі виявлення факту не реєстрації накладної в Єдиному реєстрі, покупець таких товарів/послуг має право додати до податкової декларації за звітний податковий період заяву зі скаргою на постачальника разом із визначеними в законі документами, яка є підставою для включення сум податку до складу податкового кредиту.

Судами попередніх інстанцій достовірно встановлено, що податковий кредит у січні 2011 року сформовано позивачем за операціями з придбання у ТОВ «Комерційний банк «Арма» нежитлових приміщень за договорами від 05.04.2011 та від 16.05.2011 на підставі податкових накладних від 30.12.2011 № 10 в сумі 123627,17 грн. податку на додану вартість та № 12 в сумі 1104268,33 грн. податку на додану вартість.

Такі податкові накладні за вказаними операціями не були зареєстровані ТОВ «Комерційний банк «Арма» в Єдиному реєстрі податкових накладних продавцем, що позбавляє покупця (позивача) права на формування податкового кредиту на підставі цих накладних.

З огляду на те, що позивач не додавав до податкової декларації за звітний податковий період заяви зі скаргою на такого постачальника разом із визначеними в законі документами, хоча закон надавав йому можливість після отримання податкової накладної та перед включенням податку на додану вартість до податкового кредиту на підставі такої накладної звірити дані накладної на відповідність із даними Єдиного реєстру податкових накладних, суд касаційної інстанції погоджується з висновками судів про відсутність підстав для включення сум податку до складу податкового кредиту податку на додану вартість на підставі податкових накладних від 30.12.2011 № 10 та № 12, не зареєстрованих покупцем в Єдиному реєстрі.

Разом з тим суд касаційної інстанції не може визнати обґрунтованою постанову суду апеляційної інстанції в частині залишення без змін постанови суду першої інстанції в частині відмови в задоволенні позову про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 14.05.2012 № 0001215668 в частині застосування штрафних (фінансових) санкцій, з огляду на таке.

За оспорюваним податковим повідомленням-рішенням штрафні санкції застосовані до позивача у відповідності до абз. 3 п. 123.1 ст. 123 Податкового кодексу України в розмірі 50 % неправомірно заявленої до повернення суми бюджетного відшкодування.

Відповідно до п.п. 54.3.2 п. 54.3. ст. 54 Податкового кодексу України контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити зменшення суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо дані перевірок результатів діяльності платника податків свідчать про завищення суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість платника податків, заявлених у податкових (митних) деклараціях, уточнюючих розрахунках.

Згідно з абз. 3 п. 123.1 ст. 123 Податкового кодексу України у разі якщо контролюючий орган повторно протягом 1095 днів самостійно зменшує суму бюджетного відшкодування податку на додану вартість платника податків на підставах, визначених підпунктами 54.3.1, 54.3.2, 54.3.4, 54.3.5, 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, на платника податків накладається штраф у розмірі 50 відсотків завищеної суми бюджетного відшкодування.

Позивач в апеляційній скарзі вказував на неправомірність застосування податковим органом штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 50 % від завищеної суми бюджетного відшкодування. При цьому посилався на відсутність факту повторного зменшення бюджетного відшкодування податку на додану вартість контролюючим органом протягом 1095 днів з огляду на встановлення Окружним адміністративним судом м. Києва у справі № 2а-7270/12/2670 протиправності зменшення позивачу бюджетного відшкодування податку на додану вартість за податковими повідомленнями-рішеннями.

Суд апеляційної інстанції вказані обставини залишив поза увагою та їх не дослідив, не з'ясував, з яких обставин виходив контролюючий орган, встановлюючи факт повторності зменшення ним бюджетного відшкодування протягом 1095 днів.

На підставі інформаційних ресурсів Єдиного державного реєстру судових рішень, до яких згідно з ч. 5 ст. 4 Закону України «Про доступ до судових рішень» від 22.12.2005 № 3262 судді мають право на доступ, судом касаційної інстанції встановлено, що постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 19.07.2012, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 06.02.2013, позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково Комерційна Фірма «Контур» до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва Державної податкової служби в частині вимог про визнання протиправними та скасування податкових повідомлення-рішень від 25.04.2012 № 0000915668 та № 0001015668 задоволено.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 25.01.2016 у справі № 2а-7270/12/2670 (К/800/10456/13) касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва Державної податкової служби залишено без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 19.07.2012 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 06.02.2013 - без змін.

Суд касаційної інстанції зазначає, що дослідження вказаних вище обставин має значення для вирішення справи, оскільки у разі відсутності факту повторного зменшення позивачу бюджетного відшкодування протягом 1095 днів, будуть і відсутні підстави для застосування штрафних (фінансових) санкцій згідно з абз. 3 п. 123.1 ст. 123 Податкового кодексу України.

З огляду на викладене, з метою правильного вирішення справи підлягають встановленню такі обставини:

- з яким податковим повідомленням-рішенням/якими податковими повідомленнями-рішеннями податковий орган пов'язував обставини щодо повторності зменшення позивачу бюджетного відшкодування податку на додану вартість;

- чи стосуються встановлені судовими рішеннями (постанова Окружного адміністративного суду м. Києва від 19.07.2012, ухвала Київського апеляційного адміністративного суду від 06.02.2013, ухвала Вищого адміністративного суду України від 25.01.2016) у справі № 2а-7270/12/2670 обставини податкових повідомлень-рішень, з якими податковий орган пов'язував повторність зменшення позивачу бюджетного відшкодування податку на додану вартість;

- чи впливають такі обставини на правильність застосування податковим органом штрафних (фінансових) санкцій за оспорюваним податковим повідомленням-рішенням у відповідності до абз. 3 п. 123.1 ст. 123 Податкового кодексу України.

Оскільки передбачені процесуальним законодавством межі перегляду справи в касаційній інстанції не дають їй права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені попередніми судовими інстанціями, задля повного захисту прав та інтересів позивача суд касаційної інстанції вважає за правильне скасувати ухвалу суду апеляційної інстанції та направити справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

При новому розгляді справи суду апеляційної інстанції слід врахувати викладене, всебічно і повно перевірити доводи, на яких ґрунтуються вимоги та заперечення сторін, вирішити, чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються, яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин.

Керуючись ст. ст. 220, 221, 223, 227, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції, -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково Комерційна Фірма «Контур» задовольнити частково.

Ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 05.02.2013 скасувати, а справу направити на новий розгляд до Київського апеляційного адміністративного суду.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя Н.Г. Пилипчук

Судді Л.В. Ланченко

Ю.І. Цвіркун